Український військовий. Генеральний штаб ЗСУ/Telegram
Людський ресурс противника "стерся" швидше, ніж планувалося
Як можна схарактеризувати події, що відбуваються на фронті на Донеччині?
Якоїсь окремої літньої кампанії у ворога не було. Це було продовження наступу зразка 2024 року. Росіяни намагалися виконати стратегічні завдання, але противник був змушений був витрачати час на перекидання військ, перегрупування, вивчення нових територій для тих підрозділів, які були залучені після ротацій. Тому що людський ресурс, який закладався, "стерся" швидше, аніж це планували росіяни. Вони змушені були проводити перегрупування влітку, хоча розраховували зробити це восени, коли інтенсивність бойових дій зменшується.
Противник нині намагатиметься поновити наступальні імпульси до рівня зразка 2024 року, тому що протягом півтора місяця ЗСУ системно відбивають наші території у ворожих військ. Так, вони десь тактично намагаються просунутися, але якщо раніше Збройним силам доводилось відбиватись по всій лінії фронту, то зараз ми щоразу чуємо повідомлення про те, що Збройні сили звільнили локальну частину нашої території, зупинили наступ противника, перейшли в контрнаступ і знову звільнили.
Крім того, ми створили величезні проблеми для Росії знищенням їхніх нафтопереробних станцій. Це означає, що ми можемо перерозподіляти ресурс і для підсилення військ на лінії фронту, і паралельно завдавати удару по ворожій бюджетоутворювальній галузі, по ворожих стратегічних об'єктах. А це так чи інакше впливає на поле бою, на мобільність й активність російських військ.
Криза з паливом у ворога
Пропагандисти повідомляють, що навіть у Луганську військові не можуть заправитися.
Це унікальна ситуація. Якщо з'являється криза навіть у населення у прифронтовій зоні, це означає, що велика кількість російських командирів схочуть на цьому заробити. Тобто паливо, яке приходить в російську армію, вони будуть перепродавати місцевому населенню. А це однозначно вплине на швидкість та активність їхніх військ. Якщо з'являється криза, в таких випадках завжди з'являються ті, хто схочуть на цій кризі нажитися. Це нонсенс, адже ворог перетворив Луганську область на свій логістичний хаб, це прифронтова область, де противник ставить найбільшу ставку у плані інтенсивності бойових дій, а тут виявляється криза палива.
Як ЗСУ вдається звільняти території
Тепер ми чуємо звіти не лише про відбиття атак, а й про звільнення населених пунктів. Наприклад, останнім часом це Новоекономічне, Удачне, просування біля Затишного. Завдяки чому ЗСУ можуть просуватися, попри чисельну перевагу ворога?
Перше – росіяни перестаралися і “стерли” свій особовий склад Друге – лінія фронту достатньо стабільна і добре пристріляна. Наші розвідки й місцеве населення повідомляють про переміщення противника, які в ворога сили та завдання, і це дає змогу планувати операції на кілька тижнів вперед. Навіть невелике село – це серйозна військова операція, де залучені сили рівня батальйону, розвідка, РЕБ, польові шпиталі. Це системна робота. І коли ми говоримо про те, що є системне звільнення тактичного рівня населених пунктів, це означає, що ми можемо вираховувати наявність сил противника, де він перебуває та якими силами, і цьому протидіяти. Тобто прораховувати його кроки та превентивно завдавати ударів. Хоча росіяни говорили, що окупують Костянтинівку, Мирноград, Лиман, що у Торецька не буде шансів встояти. Але всі ці прогнози не справдились. І ці пункти не просто стоять, противник не може навіть зайти в сам район оборони міста. Щодо Костянтинівки, там взагалі достатньо велика відстань сил противника. Лиманський напрямок — гарячий, але дотепер противник навіть близько не наблизився до Лиману. Противник мав свій стратегічний задум і бойовий потенціал, але не зміг використати його на повну. Відчувається виснаження російських сил, як би вони не зображали, що можуть безмежно людей гнати в бій.
"Коломийка з С-400"
ЗМІ повідомили, що Росія хоче викупити назад свої С-400 у Туреччини. Що це означає?
Річ в тому, що коли їх Туреччина купляла, потрапила під санкції США в плані продажі, тому що щоб С-400 ефективно виконували завдання, треба інтегрувати систему управління протиповітряною обороною країн НАТО. Немає гарантії, що ці комплекси "чисті" і не будуть працювати паралельними ретрансляторами для Росії. З іншого боку, Туреччина внесла конструктивні зміни в плані інтеграції цих комплексів у свою систему протиповітряної оборони, яка входить у системи НАТО. Навіть якщо стерти програмне забезпечення і прибрати блоки, все одно електронний слід у програмуванні буде. І це означатиме, що Росія може С-300 та С-400 не стільки використати на фронті, як намагатиметься максимально їх дослідити. Крім того, реальна собівартість цих комплексів значно нижча для Росії, аніж для іноземців. Туреччина купляла їх в межах мільярда, хоча собівартість – 500 мільйонів. Як тепер росіянам викупляти свій комплекс за ціною двох комплексів для себе? Але головне — цифровий слід. Я називаю це "коломийка". Тут багато буде нюансів, яких можна повернути.
