Книга "Голоси Black Lives Matter" Оксани Брюховецької. Видавництво "Човен"
Те, що не обговорюється і не проговорюється публічно, може "прорвати" за будь-якої провокації і маніпуляції людьми
У видавництві зазначили, що більшість коментаторів і хейтерів книжку навіть не читали. Чому, на вашу думку, ця тема викликала стільки ненависті і маніпуляції?
За цим всім дуже сумно спостерігати. Хоча звісно це має пояснення. Зокрема, тема расизму в нашому суспільстві не так часто обговорюється. Вона ніби приспана, відтак багатьом здається, що її просто немає. Але подібні випадки показують, як те, що не обговорюється і не проговорюється публічно, може "прорвати" за будь-якої провокації і маніпуляції людьми. Це те, що ми побачили у випадку цих погроз. Вбивство Ірини Заруцької пов’язали з виданням книжки, яка не має до цього злочину жодного відношення. Відповідальність за цей злочин, окрім власне вбивці, має нести й американська система охорони здоров'я, яка дозволяє ментально хворим небезпечним людям знаходитися в публічному просторі. І це становить небезпеку. В Америці, на жаль, такого дуже багато. І про це, до речі, теж йдеться в книжці. Але ми не можемо через одну особу, ментально хворого злочинця, екстраполювати на всю групу. Це те, що відбувається.
Це намагання локалізувати ненависть і спроектувати її на всю групу чорношкірих людей. Це якби в якомусь міжнародному контексті витягнули якийсь кримінальний злочин, який здійснив українець, і сказали б, давайте тепер будемо ненавидіти всіх українців, бо вони всі злочинці. Це ж просто абсурд! Саме так і працює расизм! Він зачіпає якісь дуже ірраціональні емоції, і люди не можуть мислити тверезо. Можливо, ця ситуація змусить нас подумати про це, проаналізувати цей випадок і зрозуміти, що ми маємо цю проблему. Якщо ми воюємо і відстоюємо українську демократію, це означає, що ми маємо бути свідомими і наших внутрішніх проблем. Ми маємо їх обговорювати і якимось чином з них виходити.
Це маніпуляція, яка до видання книжки не має жодного відношення
Як ви особисто відреагували на цю історію?
Це маніпуляція, яка до видання книжки не має жодного відношення. Всі матеріали до книги були зібрані в 2020-2021 роках. Робота над нею була завершена ще рік тому, і вийшла вона в липні цього року. Вона стосується протестів, які відбувалися в США. Я на той час перебувала там. І ще тоді, в 2020 році я бачила, як в українських медіа та соціальних мережах були расистські коментарі щодо цього руху. При цьому будь-якої інформації про те, що ж там насправді відбувається, у нас практично не було. І це також була маніпуляція. Те, що зараз відбувається, це певною мірою продовження. Тому що тій частині населення в Україні, яка має расистські погляди, чомусь вигідно їх підігрівати. І маніпулювати навіть особистою трагедією вбитої українки.
Створити цю книжку – це був поштовх для мене! Мені здавалося, що в Україні важливо людям розбиратися і розуміти, що насправді відбувається в США. Адже це дуже важлива для нас країна. Ця книга – це документальне дослідження. Вона базується на інтерв'ю, які представляють голоси того періоду. Хвилі тих протестів у США. Там є розповіді людей різних рас. Є українці з діаспори, є євреї, є азійці. Там є гендерне і вікове розмаїття. Там представлено все, що я бачила, коли виходила на вулиці і спостерігала ці протести. Половина людей, які виходили на вулиці, були білими американцями. І було важливо розібратися і показати, що означає цей рух, що означають ці протести, про що ця американська історія. Це інформація, якої у нас в Україні вкрай мало, а можливо й взагалі немає. Тому мета цієї книжки – донести інформацію людям в Україні, допомогти почути голоси американців.
Оксана Брюховецька і Террел Старр. Фото: facebook
Україна під час війни потребує підтримки. І наша підтримка в світі багато залежить від іміджу країни. А такі випадки нетолерантності і відвертого расизму псують імідж України. І ми також можемо стати жертвами чиїхось маніпуляцій. Хтось може сказати, мовляв, подивіться, які українці расисти. І це буде таке ж пересмикування, така ж проекція на всіх українців. Хоча звісно, це не так. Вчора було дуже багато постів на підтримку книжки і видавництва. Але цим будуть маніпулювати. І це також важливо розуміти.
Якщо не говорити на ці теми, ми справді ризикуємо скотитися до якогось дрімучого тоталітарного стану
Як правильно розбудовувати розмову про наше розмаїття, про права людини так, щоб уникати хейту і страху? Тому що іноді читаючи дописи у Фейсбуці, я не розумію, в яку прірву ми котимося.
Соціальні мережі дуже часто стають місцем зливу ненависті. Ми перебуваємо у війні, відтак наші люди виснажені. І їхні негативні емоції цілком можна зрозуміти. Але для цього і потрібна освіта та публічна дискусія. Для того, щоб вміти аналізувати якісь явища. Розуміти, що це емоційна хвиля, на якій можна здійснити маніпуляції. На жаль, соціальні мережі тільки сприяють поширенню хейту. Адже в соціальних мережах це дуже легко робити. Це видно зокрема і з нашої історії. Але тема боротьби з расизмом для України дуже важлива. Адже наша країна – різноманітна. Навіть кримські татари, які переїхали з Криму, і є громадянами України, стикаються з расистським ставленням. У нас є роми. У нас взагалі вкрай строкате суспільство, і ці дискусії потрібні. Потрібні публічні обговорення, книжки тощо. Для цього і існує культура, щоб говорити про ці речі. Громадянське суспільство також базується на тому, що ці питання обговорюються. Навіть люди, які мають якісь стереотипи, можуть їх розвіяти, якщо вони про щось дізнаються. Якщо не розмовляти, не проводити презентації, ми справді ризикуємо скотитися до якогось дрімучого тоталітарного стану.
Нам потрібно цінувати таку співпрацю і таку підтримку
На жаль, хвиля хейту торкнулася і американського журналіста Террелла Старра – героя вашої книги. Чи може це, на вашу думку, вплинути на ставлення до України з боку наших союзників?
Ненависницька ідеологія маніпулює випадком зі вбивцею українки і проектується на цілу групу людей. Террелл Старр – це темношкірий американський журналіст, який протягом останніх трьох років дуже часто перебуває в Україні. Він регулярно висвітлює російсько-українську війну для США, він робить неймовірну роботу, підтримуючи Україну. І нам потрібні такі союзники. Я чула про те, що в академічних колах на конференціях, де обговорюють деколонізацію, українців в цей дискурс не приймають, оскільки вони білі. І наші дослідники мають з цим багато проблем.
Але коли темношкіра людина підтримує Україну, досліджує Україну, нам потрібно цінувати таку співпрацю і таку підтримку. А цей випадок показує, що певна частина людей не лише не цінує її, не бачить її, нехтує нею, а ще й погрожує людині фізично. Це неприйнятно! Такого не повинно бути в суспільстві. І я сподіваюся, що люди це зрозуміють.
Чи може ця ситуація мати вплив на міжнародній арені?
Я думаю, все буде залежати від громадянського суспільства. Вчора багато публічних людей висловили нам підтримку і засудили ці погрози. І я сподіваюся, що це буде видно в світі. Люди бувають різні, і можуть відбуватися різні речі. Але якщо такі речі дискутуються, якщо вони засуджуються, якщо громадськість на них реагує, значить українське суспільство бореться за кращу версію себе.
КОНТЕКСТ:
Книжка Оксани Брюховецької "Голоси BLM" – історія сьогодення Сполучених Штатів Америки. Це – результат чисельних інтерв’ю і кількарічної роботи над текстами, розпочатої 2020-го в США у розпал пандемії і протестів Black Lives Matter, що поширилися тоді Сполученими Штатами після того, як білий офіцер поліції вбив чорного чоловіка. Герої книжки, розповідаючи власні історії, розгортають складну історію сьогодення Сполучених Штатів. У книжці можна не лише прочитати історії її героїв, але й познайомитися з ними візуально – Оксана Брюховецька намалювала їхні портрети.
Оксана Брюховецька — дослідниця, художниця і кураторка з Києва. Чотири роки працювала у Сполучених Штатах. 2020-го, коли відбувалися протести Black Lives Matter, жила в Новому Орлеані, з сім’єю долучалась до вуличних демонстрацій. Згодом подорожувала півднем США, зокрема Луїзіаною, Міссісіпі та Алабамою, ознайомлюючись з історією афроамериканців та їхніми визвольними рухами. Записала понад 20 інтерв’ю, які стали основою дослідження, представленого в цій книжці.
