Аеропорт Осло. Ілюстративне фото: facebook/Oslolufthavn
"Європейські країни не готові до відбиття масових атак безпілотників"
У ніч на сьогодні, 23 вересня в столицях Данії та Норвегії помітили невідомі безпілотники. Через це закривали аеропорти в Копенгагені та Осло. Президент України Володимир Зеленський в своєму дописі висловив гіпотезу, що до цього інциденту, найімовірніше, причетна Росія. На вашу думку, чиї це дрони і як би ви оцінили реакцію країн, чий повітряний простір порушила ця група БпЛА?
По-перше, в мене жодних сумнівів немає, що це була чергова російська провокація. Більш ніж впевнений, що ці безпілотники були банальними "пустишками", це були не ударні безпілотники. Їхня задача була саме спровокувати НАТО, промацати їхню оборону і подивитися на їхню реакцію. І тут уже матеріальні втрати були, бо не працювали аеропорти. А це вже означає те, що хтось зазнав збитків фінансових.
Щодо реакції. Ми в Україні всі прекрасно розуміємо, що європейські країни не готові до відбиття таких масових атак безпілотників. Чому? Вони не готові тому, що у них немає такої інфраструктури, як у нас. У них немає величезної кількості ЗРК, немає мобільних вогневих груп, які із землі можуть працювати. У них немає величезної кількості радарів, які визначають позиції цих дронів. І найголовніше – у них немає досвіду відбиття цих всіх атак. Ми зі своїм досвідом вже можемо давати навіть поради країнам НАТО щодо цього.
"Саме на це розраховує Росія"
А реальну допомогу? У вигляді тих же вогневих груп може якось розвиватися цей сценарій?
Думаю, що ні. Вогневі групи – це величезна кількість особового складу. Тут є свої плюси і мінуси. В українських реаліях вогневі групи, умовно, дешеві. Бо в нас військовий стан, у нас мобілізація, і людям у вогневих групах платять відносно невеликі українські зарплати. А якщо цю реальність перенести, скажімо, в Данію, де середня зарплата 5-6 тисяч євро в місяць, і уявимо собі, що в кожному їхньому місті буде знаходитись декілька сотень людей, які просто сидять і чекають на ці безпілотники, то це практично нереально реалізувати в поточних економічних умовах. Передати наші мобільні вогневі групи, сказати: "Давайте ми відправимо вам зараз пару бригад, 10-20 тисяч бійців, які будуть охороняти ваші міста…" Хто тоді буде охороняти наші міста? Це питання. Тому більш ніж впевнений, що це нереально. Тому з військової точки зору, зараз усе, що можуть зробити наші союзники – це піднімати літаки в повітря. А це також дуже недешево, бо кожна година в повітрі – це 50 тисяч доларів і вище, плюс амортизація літаків і всього іншого. Тому їм зараз треба буде ресурси спрямовувати на себе в першу чергу. Тобто вони всі прекрасно розуміють, що Україна – це важливо, але захист країн, тієї ж Норвегії, яка є одним із європейських лідерів з видобутку нафти – це теж пріоритет. І саме на це розраховує Росія, коли робить ці провокації. Для того, щоб ресурси йшли не в Україну, не на захист українського неба, а щоб європейці захищали себе.
"Залякування – стандартна практика Росії"
Але ж це не перша провокація Росії. За останні тижні її безпілотники масово залітали на територію Польщі, російські винищувачі порушували повітряний простір Естонії. Раніше подібні інциденти траплялися на території Румунії, а тепер уже дісталися країн Північної Європи. Чи може бути, що крім відволікання ресурсів, ціллю цих провокацій є фактично залякування Європи великою війною, щоби та менше підтримувала Україну чи пішла на поступки Росії в українському питанні?
Така ціль також є. Залякування – це стандартна практика Росії, тобто підняття ставок. У них реально ресурсів для війни з Європою немає. Так, вони можуть запускати безпілотники, але я більш ніж упевнений, що Європа дуже швидко адаптується до цього, дуже швидко розробить методи захисту. Але саме сухопутної війни, коли російський солдат своєю ногою переступить кордон, скажімо, Фінляндії – це наразі практично нереальний сценарій з точки зору ресурсів, в першу чергу. А також із точки зору реакції того ж Китаю, для якого це може стати руйнівним з точки зору економіки, бо якщо вони будуть підтримувати в такому Росію, Європа тоді перестане співпрацювати з Китаєм в економічному плані. Тобто це матиме просто величезні наслідки. Тому залякувати – так, а сама реальність такої війни дуже низька.
Павло Нарожний. Фото: facebook/pablitomoiseevich
"Основна задача "стіни дронів" – попередження"
Європа хоче побудувати "стіну дронів" на кордоні з Росією та Білоруссю. Скільки місяців чи років може знадобиться, щоб це реалізувати?
По-перше, що таке "стіна дронів"? Давайте візьмемо хоча б кордон з Фінляндією. Там, здається, 1,5-2 тис км. Тобто відстань величезна. Вся вона проходить через "дикі" території, лісисті, де немає джерел живлення, немає каналів зв'язку тощо. І сама "стіна дронів" – це не те, що збиває дрони, а основна задача цієї "стіни дронів" – це попередження. Тобто датчики, радари, можливо якісь звукові сенсори чи інші, які будуть просто повідомляти, що летить дрон. А далі вже буде якась реакція – підніматиметься в повітря літак чи застосовуватимуться якісь інші методи. Те, що реально можна розбудувати відносно швидко – це засоби, на яких зараз фокусується Україна. Це ті самі зенітні дрони. У них є свої мінуси. Це по суті своїй зенітний комплекс малого радіуса дії, до 20 км, але побудувати його можна відносно швидко. Тобто це не ЗРК, де основний ліміт – це виробництво ракет, які дуже дорогі, їх довго виробляють і масове виробництво ракет робити доволі складно. А зенітні дрони – це дуже гарне рішення. Тому Європа, якщо ця загроза буде, дійсно може відносно швидко це все розбудувати. Про термін мені важко сказати. Думаю, приблизно від пів року до року їм знадобиться для розбудови такої системи.
Найкраща реакція – економічний тиск на Росію
Яка реакція Європи, скандинавських країн зараз була б найкращою у відповідь на ці провокації Росії?
Якоїсь військової реакції не здатні зробити наші союзники. Але те, що можна зробити швидко – це економічний тиск на Росію. Ми дуже багато розмовляємо про санкції. У нас скоро буде 19-й пакет європейських санкцій, але він також неповний. У цьому пакеті санкцій, наприклад, вони запроваджують дуже важливу річ – заборону на російський зріджений газ, але залишається нафта. Є дві європейські країни, які досі купують російську нафту – Словаччина і Угорщина. Вони купують нафту, переробляють і продають далі. І на цьому вони заробляють самі, і заробляє, на жаль, Росія. Тобто відповідь така: економічні санкції – це те, що можна зробити дуже швидко. І це матиме величезні наслідки для Росії.
