Ілюстративне фото: nus.org.ua
"Це лише те, що на поверхні"
Голова парламентського Комітету з питань освіти, науки та інновацій Сергій Бабак під час спільного засідання з Комітетом Європейського парламенту з питань культури і освіти навів доволі сумну статистику про те, що в Україні налічується понад 700 тисяч учнів серед вимушено переміщених осіб, ще 700 тисяч виїхали з країни, при цьому близько 400 тисяч втратили зв'язок із українською системою освіти. Наших колег не шокували ці цифри і що скажете ви?
Дійсно, практично всі доповідачі з європейського боку висловили і підтримку, і бажання допомагати. І, власне, з одного боку захоплення, а з іншого – жах тими кадрами, які були продемонстровані щодо зруйнованих шкіл і тими цифрами, які ми бачимо. І це ж лише те, що на поверхні. Ми розуміємо, як це навчатися, коли будь-якої хвилини може пролунати сигнал повітряної тривоги. Як було сказано на комітеті, практично жодного дня не було, щоби цей сигнал не лунав. Зрештою, всі в Україні це знають і відчувають. Тож питання укриттів, питання безпеки, особливо безпеки безпосередньо біля лінії фронту чи кордону, де підліт російських засобів ураження дуже короткий і де заради безпеки наших дітей, а це питання або навчання в підземних школах, або навчання, як у Харкові в метро, або якась форма дистанційного навчання – це все, звичайно, кидає дуже серйозний виклик системі освіти.
"Практично всі освітні бюджетні витрати фінансуються за допомогою партнерів"
Маю сказати, що партнери не обмежуються лише висловленням захоплення і занепокоєння. Практично всі освітні бюджетні витрати фінансуються за допомогою партнерів. Як відомо, Україна майже всі свої бюджетні кошти, майже все, що генерує наша економіка, спрямовує на оборону. І навіть цих коштів недостатньо. А всі гуманітарні, соціальні потреби якраз допомагають закрити партнери – і через програму Ukraine Facility, і через інші конкретні програми. Власне, про це також йшлося на спільному засіданні комітету. І загалом сьогоднішнє засідання, а в Європі також триває бюджетний процес, було присвячено тому, як ще можна підтримати Україну і, зокрема, в контексті участі української вищої освіти в програмі Erasmus+, що дало б більше шансів і нашим закладам вищої освіти вижити, і запропонувати конкурентну освіту тут в Україні.
"Було б дуже добре, якби ці цифри не залежали від ручного управління"
Скільки грошей на освіту передбачається в проєкті державного бюджету на 2026 рік і скільки коштів у виді грантів виділяють нам європейці?
Це практично тотожна цифра. Єдине, що… Зараз воно безпосередньо буде розглядатися в бюджетному комітеті, де йдеться про те, що цього року цифра не змінилася порівняно з минулим щодо субвенції, тобто участі держави в фінансуванні освіти. Передбачено, щоправда, близько 50 млрд грн на, так би мовити, підвищення престижності праці, але це означає, що фактично в ручному режимі може відбуватися перерозподіл цих коштів. Тож ми будемо ставити питання про те, щоби ці кошти були включені в загальну субвенцію. Нагадаю, що обсяг загальної субвенції – 103 млрд грн. Так було в цьому бюджетному році. І хотілося б, щоби і ті додаткові кошти, а ще плюс 50 мільярдів, були до цієї субвенції включені. Щоб була виконана обіцянка, яка була дана на дуже різних рівнях нашої влади і наші вчителі отримали те 50-ти відсоткове підвищення заробітної плати. Як бачимо, тут якраз "цифри б'ються". Було б дуже добре, якби ці цифри не залежали від ручного управління, не залежали б від чиновників будь-якого рівня, а були для наших освітян уже прямо передбачені.
"Зарплата українського вчителя в 7 разів нижча, ніж європейського"
Ви знаєте, я трошки напружився. Я подумав, що ви скажете, що було виконано передвиборчу обіцянку 2019 року чинного президента про 4 тисячі доларів. Що з нею?
На жаль, це залишається фантастикою. Як я пам'ятаю, тоді воно теж було навіть спростоване в кампанії, бо там хтось на "нулик" помилився. Але про ту помилку якось забули широко розтрубити і багато з наших громадян голосували, сподіваючись на зарплати по 4 тис доларів. Правда виявилися набагато скромнішою. Ще до повномасштабного вторгнення, ще до пандемії коронавірусу, влада нам розповідала, що "грошей немає і не буде". Тому нам залишається лише вишукувати внутрішні резерви, спілкуватися з партнерами і показувати їм, що зарплата українського вчителя в 7 разів нижча, ніж зарплата європейського вчителя. Що кошти, які отримують люди, які роблять одну з найважливіших робіт – готують наше наступне покоління – не витримують жодної критики. І тому ми звертаємося, власне, за підтримкою і допомогою. Зараз модно цитувати Вінстона Черчилля, він колись сказав: "А за що ж ми тоді воюємо?". Це якраз те питання – ми маємо зрозуміти, як, навіть в часи війни, ми будемо підтримувати нашу освіту, а відтак наше наступне покоління.
Ростислав Павленко. Фото: eurosolidarity.org
"У нас величезний дефіцит вчителів"
Виступаючи на сесії, ви навели цифру про те, що в нас зараз "мінус 100 тисяч педагогів". Я правильно розумію ситуацію?
Мінус 100 тисяч, як оцінює міністр освіти, буде, якщо не зміниться тенденція. Зараз ці показники нижчі, але все одно йдеться про десятки тисяч осіб. Це все одно величезний дефіцит вчителів і тут не доводиться щось закидати вчителям, враховуючи той надзвичайний тиск, в якому вони працюють, а ще й за таку мізерну зарплату. Вони змушені або шукати якісь варіанти з репетиторством, або якийсь додатковий заробіток, що є абсолютно неприйнятно, якщо ми дбаємо про своє майбутнє. Тому без справді підтримки українського вчителя годі й сподіватися на те, що буде вирішена проблема цього дефіциту.
"Питання в здоровому контролі"
Парламентська опозиція часто критикує владу за безцільне витрачання коштів. Воно полягає в будівництві бомбосховищ, укриттів і навіть навчальних закладів під землею. Ці речі абсолютно необхідні, але питання в тому, що це відбувається неподалік лінії фронту. Що можна в цій ситуації зробити, щоби, з одного боку, і налагодити навчальний процес, а з іншого – все-таки припинити безцільне витрачання коштів?
У нас такі ж самі треки і по фортифікації, і взагалі по захисту, наприклад, військового виробництва. Питання в здоровому контролі – парламентському, суспільному. Ці питання жодним чином не мають ховатися за якимись грифами, за якоюсь секретністю, тому що з супутника, з засобів авіарозвідки ворог все одно все бачить. Тут навпаки, якщо він бачитиме надійні фортифікації з одного боку і надійні захисні споруди з іншого, то він ще подумає, чи варто витрачати ресурси, намагаючись добратися до тих чи інших позицій.
Щодо підземних шкіл контроль теж має надзвичайно велику вагу. Але дуже важливо розуміти, де це будівництво відбувається. Бо якраз ті скандальні випадки просто не вкладаються в голові, коли з одного боку влада оголошує в певних місцевостях примусову евакуацію, а в таких випадках в першу чергу йдеться про дітей, а з іншого – будуються ці підземні школи. Тоді постає питання, а для кого вони, власне, будуються, якщо дітей звідти просто евакуюють з огляду на наближення фронту? В таких випадках це просто немає право на існування. В інших випадках, наприклад, у тому ж Харкові, в інших містах, які вважаються достатньо захищеними, достатньо віддаленими від фронту, має відбуватися дуже щільний контроль за тим, щоби ці кошти не використовувалися з коефіцієнтом 2, 3 чи 5. Це неприпустима річ. І це дуже важко пояснювати нашим партнерам.
Програма Erasmus+
У виступі ви сказали, що в Європі зараз також триває бюджетний процес і дуже важливо, щоб не була скорочена підтримка програм, які дозволяють підтримати інтеграцію української освіти до європейських систем, зокрема Erasmus+. Що це за програма, на кого вона розрахована?
Система Erasmus+ – це фактично система підтримки університетів, закладів вищої освіти. Раніше Україна була в іншій програмі – Erasmus Mundus, але це програма для інших регіонів світу. А оскільки ми рухаємось в Європу, то ми отримуємо доступ до безпосередньо європейських фондів і європейських правил. Це дозволить суттєво підняти і матеріальний стан, і виплати для наших освітян і науковців, які працюють в університетах. Але для цього треба зняти цілу низку адміністративних перепон, і про це ми дискутували з європейськими колегами в робочій частині засідання наших комітетів. І треба отримати асоційований статус, над яким ще треба попрацювати дипломатам в тому числі. Але тут важливо, що ми можемо очі в очі з колегами це вирішувати. І, до речі, якраз перед спільним засіданням європейські колеги, принаймні голосуванням комітету, постановили не зменшувати асигнування на програму Erasmus+ із тим, щоб мати достатньо коштів в тому числі на допомогу Україні.
"Має працювати система"
Які нагальні освітянські законопроєкти нас очікують протягом найближчих місяця-двох?
Найважливіший все-таки не стільки освітянський законопроєкт, як загалом – державний бюджет. Я вже говорив про те, що потрібно так закласти кошти, щоб вони ніде не "зависли", щоб вони не опинилися в милості у місцевих чиновників і потім ніде "не впали за тумбочку". Бо у нас є, на жаль, дуже негативний досвід доплат, які мали би отримати всі бюджетники, в тому числі вчителі на загрожуваних, на прифронтових територіях. Йдеться про 50%, у деяких випадках про 100% доплату до окладу. Але ми отримуємо від вчителів на місцях сигнали, що турбують про те, що влада ігнорує ці кошти. Собі не забуває "домальовувати" всі ці коефіцієнти, а вчителям забуває. Дуже часто є потреба втрутитися. Але тут питання в тому, що має працювати система, але не принцип "палиці і окрику". Тому ми будемо дуже велику увагу приділяти питанням освіти в нинішньому проєкті бюджету. Це процес на жовтень точно. Тому слідкуйте за нашими повідомленнями, бо в тому числі треба створювати суспільний тиск для того, щоби замість корупційних проєктів, замість непотрібних піар-проєктів, як Марафон, в якому слава Богу Суспільне участі не бере, як якісь комунікаційні проєкти, публічні інвестиційні проєкти, за якими нічого не стоїть, була підтримана наша оборона, необхідний рівень соціальної допомоги і такі стратегічні речі, як освіта і наука.
