Національний заповідник "Хортиця". Ілюстративне фото: facebook/n.z.hortica
"Це свято унікальне тим, що воно суто українське"
Свято Покрови Пресвятої Богородиці здавна мало особливе значення для українців і вже третій рік ми відзначаємо його 1 жовтня. Коли і як виникло це свято? Які історичні події пов'язані з його становленням і як воно пов'язане з козацтвом?
За моїми дослідженнями, воно виникло ще в добу середньовіччя, власне, в добу Русі, Київської держави. Перші такі витоки ми фіксуємо на початку XII століття, коли була створена "Повість временних літ". Тобто можна говорити, що витоки Покрови там є. Це свято унікальне тим, що воно суто українське, виникло в нас. І пов'язано воно з двома подіями. Перша – це чудо з ризами Богородиці у Влахернському храмі Андрія Юродивого і, власне, присвячене це свято до дня Андрія Юродивого. Він нібито вночі побачив видіння, де Богородиця підняла омофор і покрила ним храм і всіх. А з іншого боку, ми маємо розповідь про похід Русі, власне, киян на Константинополь 860 року, де за джерелами, які до нас прийшли із "Хроніки" Георгія Амартола, ці ризи, які бачив Андрій Юродивий, візантійці вмочили у Чорне море, море підняло шторм, розкидало кораблі русів і таким чином ризи Богородиці врятували Константинополь. Це вважається великим чудом саме Богородиці. Виходить, що ми програли ту битву. Але це було саме те чудо, де Богородиця через свої ризи явила безбожній Русі, безбожним русам, українцям, власне, істинну віру. І з часом вони навернулися в християнство.
Культ Богородиці
Але тут ще є один дуже важливий нюанс – це один із заборонних військових культів Богородиці. Традиційні культи, які поширені у Візантії, в Україні, в Західній Європі – це культ Одигітрії і Нікопеї. Їх зображували наші щитах, на прапорах, на лицарських панцирях, на міських брамах. І ми знаємо, що навіть в Києві на Золотих воротах вже в наш час відтворено ікону Нікопеї. Це традиційні оборонні культи Богородиці, які в свою чергу походять від ремінісценції культу Афіни Паллади як непереможної войовниці. Але ці культи побутували саме серед рицарства, серед дружинників. Натомість Покрова, за моїми дослідженнями, починає культивуватися серед містян, серед подолян, тобто серед народного ополчення. І вже пізніше, коли виникає козацтво, а козацтво якраз виникає з цього середнього прошарку містян, замкових слуг, вони собі беруть на озброєння цей культ.
"У XVII столітті Покрова стала державним культом"
І перше точно свідоцтво того, коли він вже є – це XIII століття, оскільки з того часу ми маємо вже Галицьку ікону Покрови. Вона унікальна, вона далі не буде повторюватись. Пізніше в іконографію прийде італійська традиція, яка буде поширена в Запорозькій Січі. І в XVII столітті, коли козацтво виборює право репрезентанта державної нації, саме як носій української державності, Покрова, яка є саме військовим захисником козацтва, тобто цього середнього прошарку сучасною мовою "добробатів", стає державним культом. У XVIII столітті вона набуває вже центрального культу в Україні, коли і центральні храми Запорізької січі присвячені Покрові, майже в усіх містах виникають храми Покрови, у Києві є Покровський храм, фактично по всій Україні цей культ виникає і поширюється.
Це не єдиний оборонний культ козацтва. Покрова – це культ сухопутного козацького війська. А в морських походах їх захищав і був покровителем Микола Мирлікійський (Чудотворець – ред.). Це той самий, що діточкам подарунки носить 6 грудня. Тому маємо два такі культи. Далі він трішки занепадає, забувається, хоча храми існують, свято Покрови продовжується й існує. У XIX столітті, коли відроджуються дослідження козацтва, воно знову набуває нової сили. І в XX столітті нова вже українська армія, Українська повстанська армія визначає своїм днем саме традицію Запорозького козацтва – день Покрови Пресвятої Богородиці.
"Тем для дослідження Покрови надзвичайно багато"
Чи є ще поле для дослідження цього свята?
Є і дуже багато. Насамперед є поле дослідження іконографії Покрови. Іконографії саме XVII століття, бо ми маємо просто ікони Покрови. Тут, на жаль, і московити в нас вкрали трішки це свято, хоча не вкрали традицію. Є дуже багато ікон XVII століття українських. Вони цікаві тим, що на цих іконах Покрова виступає покровительницею конкретних козаків. Це гетьман Богдан Хмельницький, козацькі полковники, наприклад, Сулима. Дуже унікальні ікони Покрови в Софії Київській, де зображені, зокрема, Рафаїл Заборовський, князь Володимир. Поєднані на одній іконі, але під Покровом Богородиці. Тобто по іконографії – надзвичайно велика тема. Далі дуже важливо дослідити побудову храмів і присвяту храмів по всій Україні. Це досить-таки складно, оскільки за радянської доби вони були всі поруйновані, майже 100% знищено цих храмів. Але важливо хоча б відновити, де вони були.
Дуже важливо відновити і дослідити народні традиції пошанування Покрови тоді, коли, на жаль, була зруйнована Січ і ліквідована Гетьманщина. Власне, яким чином зберігався військовий елемент цього свята. Тобто тем для дослідження Покрови надзвичайно багато. Ще дуже важливо, які саме питання і чи дійсно збиралися козацькі ради на Покрову. Бо традиційно ми знаємо, і це записано навіть у Конституції Орлика, що одна з великих козацьких рад має збиратися на Січі саме на Покрову Пресвятої Богородиці. Але одна справа – це традиція чи нормативний документ, інша справа – чи дійсно так було. Якщо так було, то це теж варто дослідити. І це дослідження буде, коли весь архів "Нового коша Запорозької Січі", дай Боже, буде опублікований і можна буде прослідкувати конкретні вже традиції, випадки, якісь прецеденти на це свято. Тому поле для досліджень надзвичайно велике. Працюємо.
Дмитро Гордієнко. Фото: zaxid.net
"Це свято супроводжувалося і великими частуваннями"
Як свято відзначали в селах та містах?
Доволі пишно. Збереглися іконографічні джерела, є навіть картини відзначення Покрови. Це було досить-таки традиційно. Тобто це хресний хід обов'язково, це урочисте відвідання церкви, богослужіння. Але тут дуже важливий момент, що це вже жовтень. Це ще час, коли не настав піст, але зібрали урожай. Тому це свято супроводжувалося і великими частуваннями. Це було. Але це вже XIX століття, де ми маємо іконографічний матеріал.
"Це дійсно муляло очі всім радянським функціонерам"
Які ще джерела доступні вам для дослідження цієї теми? Де ви шукаєте інформацію?
Якщо говорити про виникнення культу, то це опубліковані джерела. Їх потрібно тільки читати і переглядати, де воно відображено. А про побутування в козацький період – це архівні джерела. Тобто вони не настільки закриті, вони просто ще не введені в науковий обіг. Тому ми якраз працюємо в пошуку цих джерел. Вони, на щастя, доступні. Єдине, що впродовж 70 років за радянської епохи взагалі не віталося дослідження козацтва, а тим більше релігійних культів. І не просто релігійних, а такий центральний культ як Покрова Пресвятої Богородиці. Бо по-перше, це козацький культ. По-друге, він суто український. А по-третє, він ще й культ УПА. Це було для Радянською Союзу дуже страшно. В мене навіть був дуже неприємний випадок, коли московити в мене вкрали статтю, точніше, переклали її московською мовою, правда, написали, що це переклад, але останнє речення статті не написали, бо там якраз і було, що це свято Української повстанської армії. І це дійсно муляло очі всім радянським функціонерам, тому писати про Покрову було просто нереально. Навіть ікони Покрови показували, але не всі. Ми навіть не маємо ще повного каталогу ікон, його потрібно якось видати.
"Культ Покрови поєднує і культуру, і військо"
Чого ж вони так боялися?
Боялися саме того, що це українське свято, воно нас вертає до суто українських традицій. Бо його нема в Візантії, його нема в Болгарії, його нема в Румунії. У московитів воно ніби є і немає. Тим більше, воно в них не набуло військового характеру абсолютно, в них іконографія зовсім інша. І це свято військове, це важливий момент. Бо без армії неможливо творити державу, не можливо її захищати. А культ Покрови поєднує і культуру, і військо. І це, на жаль, комуністичні функціонери добре розуміли.
"Займатись козацтвом було дуже небезпечно"
Тобто забороняли святкувати і вивчати. В наукових колах теж оминали ці теми?
Так. Займатись козацтвом було дуже небезпечно. Ми знаємо випадки, коли з Інституту історії звільнялися науковці, які займалися козацтвом. Тобто ці теми не віталися. Можна було досліджувати середньовіччя, так звану Київську Русь, новітній період, але тільки Богдан Хмельницький був дозволений, і все. Інших досліджень по Запорозькій Січі фактично не було, а по релігійних культах тим більше не було, бо церква не віталася в нас взагалі. Тому не просто не досліджували, а знищували ці храми. Покровські храми руйнували масово, намагалися просто стерти українську традицію.
