Ольга Сагайдак. Фото: Коаліція дієвців культури
Щойно завершився Форум культурної дипломатії. З якими враженнями, висновками і підсумками ти повернулася з нього?
Добре, що є тяглість цього форуму, і він відбувається щороку, розповідаючи нам про порядок денний культурної дипломатії. Однак для мене стало великим розчаруванням, що на полях форуму я не побачила представників Міністерства культури. Дипломатія рухає нас за кордони. Це профільне міністерство, яке опікується зокрема небайдужою нам культурною спадщиною. Участь Міністерства культури в програмах культурної дипломатії – це невід'ємна складова якісних зрушень. Ми всі очікуємо, що вже наприкінці цього року в Європі з'явиться Фонд культурної спадщини України, і ми дуже розраховуємо на міжнародних донорів. Звичайно, допомога дипломатів, не лише культурних, а й кадрових, була б вкрай важливою для наповнення цього фонду.
З яких коштів цей фонд буде наповнюватися?
Ми усвідомлюємо, що фізично втрачаємо культурну спадщину. Наприкінці вересня були опубліковані нові дані, які свідчать про те, що 1600 об'єктів культурної спадщини зруйновані або пошкоджені. Ми втратили 1 мільйон 700 одиниць державного музейного фонду. І ми свідомі того, що культурна спадщина – це про довготривалі і дорогі проєкти. Інструментами, скажімо, Українського культурного фонду їх забезпечити дуже складно. Тож є величезна потреба в залученні коштів для довготривалих проєктів відновлення і консервації.
В червні у Флоренції відбулася зустріч фахівців, представників донорів, міжнародних інституцій культурної спадщини, на якій була розроблена модель існування такого фонду. В Україні зараз таку інституцію підняти важко, тому було вирішено, що під час війни такий фонд буде створено в Європі. Дуже багато різних фондів і організацій підтримали цю ініціативу. Основні пріоритети роботи такого фонду – консервувати і стабілізувати архітектурну спадщину, проводити ефективно евакуацію, будувати фондобомбосховища. Це те, що актуально прямо зараз. Потенційно йдеться про реставрацію та відновлення. На конференції в Римі в липні тодішній міністр культури Микола Точицький оголосив, що фонд є однією з тих ініціатив, яка буде розвиватися в наступні роки. А вже в вересні був підписаний меморандум з великим фондом ALIPF в Женеві, який погодився стати менеджером фонду для України в Європі. Ми дуже сподіваємося, що Український фонд культурної спадщини почне роботу вже з наступного року.
І це означає, що кошти, які вдасться "нафандрайзити", будуть спрямовані на збереження, відновлення і консервацію нашої культурної спадщини?
Так. І саме тому потрібно, щоб цей фонд комунікував з міжнародними інституційними і приватними донорами. Тому нам дуже потрібно, щоб культурна дипломатія говорила про потреби української культурної спадщини. Є інвестори, які вкладаються в аграрний чи мілітарний сектор, сподіваємося, будуть такі, які вкладатимуться в збереження культурної спадщини.
Бюджет на 2026 рік ще не проголосований парламентом, відповідно, ми обговорюємо тільки його проєкт. Збільшено чи зменшено цьогоріч видатки на культуру?
Формально цифра 12 млрд 400 млн більша, ніж цифра 10 млрд 500 млн. Якщо відповісти однією фразою, то бюджет збільшено. Але якщо розглянути його детально, то ми побачимо, що найбільша стаття витрат в цьому бюджеті – 4 млрд – йде на виробництво контенту, на стратегічну комунікацію, спрямовану на героїзацію і підвищення патріотизму. Але йдеться про комунікаційні витрати. Тут ми точно можемо сказати, що стаття збільшена порівняно з минулим роком аж в 10 разів. Минулого року подібний рядок коштував 400 млн.
На перший погляд, стаття видатків не викликає запитань. В чому проблема?
Мені здається, що проблема полягає в кількох площинах. Насамперед, це дуже розмите формулювання, яке не дає розуміння, це буде виробництво контенту чи його поширення, хто буде виробником цього контенту, на які аудиторії він буде розподілятися. Тобто коли така велика сума планується з таким розмитим формулюванням, вона викликає бажання пильнувати за нею. По-друге, на початку літа цього року колишній міністр культури чесно сказав, що зі стратегічною комунікацією вони не впоралися.
Були гіпотези, що компонент стратегічних комунікацій з функціоналу міністерства культури буде прибраний. Але цього не відбулося.
Так. Про це йшлося, але цього не відбулося. Тому постає питання, як вдесятеро більшу суму зможе освоїти міністерство, яке не має для цього людського ресурсу і компетенції. По-третє, зробимо елементарну арифметичну вправу і віднімемо від 12,4 мільярдів ці 4 млрд і у нас залишиться 8,5 млрд. Це бюджет на всі інші видатки в культурі. Включно з інституціями, мережею закладів культури, яких понад 30 000: музеї, театри, філармонії, цирки. І це десятки тисяч людей. Так виглядає, що підняти зарплати цим людям не вдасться. Зважаючи на інфляцію, розуміємо, що 8000 грн минулого року і 8000 грн наступного року матимуть зовсім різну купівельну спроможність.
Але я хочу повернутися до 2025 року, який приніс нам доволі бліді зрушення. Нагадаю, що півтора роки тривав проєкт RES-POL, який фінансувався Європейською комісією. В його рамках була проведена аналітика різних секторів культури, були напрацьовані нормативно-правові акти. І все це було передано міністерству культури для того, щоб воно могло стратегувати.
В рамках Ukraine Facility міністерство мало навесні представити стратегію розвитку культури на найближчі 5 років. Власне напрацювання RES-POL і публічні обговорення з різними середовищами дієвців культури дозволили її вчасно представити і здобути переважно схвальні відгуки у фахової спільноти. Стратегію представили, і це було сигналом того, що ми знаємо, які у нас є пріоритети на 2025, 2026 і 2027 роки. Включно з завданнями і навіть показниками. На базі цієї стратегії наприкінці серпня, коли змінився уряд, був підготовлений план уряду, в якому нарешті фігурувала культура в різних планах. І це теж наша велика перемога. Починаючи від президента, який з 10 пріоритетів виділяє один – культурний суверенітет до риторики про те, що культура є невід'ємною складовою національної безпеки, культура потрапила на перші шпальти і в порядок денний, здавалося б, всіх державних органів. Ми не можемо нехтувати цими змінами.
План уряду, який був представлений, теж мав окремий підрозділ, присвяченій культурі, спирався на стратегічні цілі і навіть оголосив нам певні показники, за якими ми можемо поміряти, наскільки уряд втілює ці стратегічні цілі. І тут у нас вийшло певне непорозуміння, тому що культурна спільнота дуже активно слідкувала за тим, як цей великий документ стратегії заходить в державне планування. Загалом план уряду не людиноцентричний. Він не бачить людей. Він бачить об'єкти. Але не бачить десятки тисяч працівників культури, які роблять свою роботу, яких ми поступово втрачаємо через те, що вони йдуть на фронт, через те, що вони виїжджають, через те, що вони виходять з професії, де мало платять.
Коли ви говорите, що в цьому плані не видно людей, ви маєте на увазі, зокрема, неможливість підняти зарплати персоналу, який працює в культурі?
Так. В державних установах. Це одна з дуже чутливих тем. Також попри те, що весь 2025 рік ми говоримо про необхідність евакуації державних музейних фондів в бомбосховища, уряд ставить перед собою планку – 80 000 об'єктів до кінця 2026 року. Що з нами буде в 2026 році, і де буде лінія фронту, ми поки що, на жаль, передбачити не можемо. Тож поки що ми бачимо негативну динаміку. Кілька прильотів були неподалік від Запорізького та Дніпровського художнього музеїв. І мушу відзначити, що ні з Дніпра, ні з Запоріжжя в 2025 році евакуації не відбувалося.
А звідки ми це знаємо? Можливо це була якась таємна операція?
Ми про це знаємо від дієвців культури. На жаль, не від держави. Документи про евакуацію є документами спеціального користування. Проте є мережа дієвців культури, яка, зокрема і від працівників музеїв знає, що евакуації не відбувалося. Йдеться ж не тільки про великі міста. Якщо нині ми не можемо щось евакуювати, це потрібно оцифровувати. І це є в пріоритетах уряду, але ми бачимо цифру сто тисяч, яка вже була подолана. Музеї якось цифрують сої фонди. Але враховуючи, що у нас залишилося понад 10 млн, така цифровізація буде відбуватися понад 100 років. Тому пріоритети визначені, але заплановані темпи, очевидно, передбачають, що ми з вами маємо жити вічно.
Що стосується побудови фонду бомбосховищ, вони зараз були б вкрай актуальними, оскільки переміщення колекцій проблематичне, їх вже немає куди вивозити. Музеї забиті на заході України. Тому виходить взагалі дуже парадоксальна ситуація. Тому що єдине фондобомбосховище, яке має бути побудоване прямо до кінця цього року, є приміщенням подвійного призначення на острові Хортиця, і воно буде коштувати 70 млн грн. Чому ці 70 мільйонів гривень потрібно витратити саме на Запоріжжя, є просте пояснення. Планували будівництво цього фонду бомбосховища ще в 2023 році. Це один з небагатьох проєктів культурної спадщини, який потрапив в програму Dream, але, я так розумію, що в 2023-24 роках кошти не виділялися. І як часто буває з культурою, в останньому кварталі сказали гроші взяти і витратити швидко.
Тренд освоєння коштів, на жаль, свідчить про те, що осучаснюються певні підходи, але глибинно тактика міністерства не змінюється, а лишається такою, як і колись: кошти дають, треба брати і освоювати.
Чимало людей в галузі культури працюють за мінімальні зарплати. Що нині відбувається в галузі культури з людьми? Чи продовжують вони працювати на своєму героїзмі? Якими темпами галузь втрачає своїх працівників і працівниць?
Нехтування цими втратами може болісно на нас відобразиться, тому що державний сектор вимивається, фінансування не змінюється на наступний рік, і мені інколи здається, що люди мають свого роду стокгольмський синдром. Особливо в прифронтових територіях. Вони стомлені, вони мають кріпитися щодня, але вони втрачають розуміння того, хто їм допоможе, і чи є у нас план. Нам би дуже хотілося в плані уряду бачити рядок, пов'язаний безпосередньо з людьми. В будь-якому проєкті є наративна частина, де ми описуємо, що ми хочемо. Але складовою будь-якої проєктної заявки є бюджет. І цей бюджет повинен мати кореляцію з цією проєктною заявкою. Якщо ми маємо стратегію культури на 5 років, до цієї стратегії має з'являтися рядок в бюджет, який говорить: ми за це платимо, ми на це витрачаємо кошти державного бюджету.
Якщо ми хочемо оцифровувати культурну спадщину, ми маємо усвідомлювати, скільки коштує цифровізація одного об'єкту. Якщо ми усвідомлюємо, що ми хочемо евакуювати культурну спадщину, значить нам потрібно 10 000 або 100 000 м², які потрібно або знайти, або обладнати, або побудувати. Все це виражається в грошах. Тобто коли ми щось плануємо, ми маємо це порахувати і сказати, що ми заклали це в бюджет. Звісно, є вкрай приємні бонуси: УКФ і державний бюджет добавили, і в рамках "Креативної Європи" їм виділили 2 млн, а це означає, що незалежний сектор матиме більшу підтримку.
