Президент США Дональд Трамп і прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньягу. 13 жовтня 2025 року. Фото: AP/Evan Vucci
"Звільнення заручників – перемога для ізраїльтян"
Чи можна вважати, що мирний план Трампа спрацював і війна в Газі потенційно завершена?
Дійсно, подія непересічна. Я мав нагоду вже спілкуватися зі своїми колегами у Тель-Авіві, які поділилися першими своїми враженнями. Для них, звісно, звільнення заручників – це національне свято, це перемога для ізраїльтян. Тобто для них кожен ізраїльський полонений – це безцінна особистість. І для країни Ізраїль сьогодні великий день. Водночас, тут важливо зрозуміти, як будуть події розвиватися саме після укладання мирної угоди. Тому що подібні речі в історії ми вже проходили, коли на початку 1990-х років теж була підписана угода. Але до чого вона призвела? Вона призвела до того, що буквально через 20 років сталась нова війна. Для того, щоб такої війни не повторилось, ми маємо розуміти налаштування самого ХАМАС і його роль в майбутньому, після підписання цих угод. Якщо представники ХАМАСу будуть далі розвивати ту політику, яку вони робили останні 20 років, то це, очевидно, буде лише певне перемир'я перед наступною війною.
"Це фундаментальна причина того, чому війна може повторитися знову"
Мене хвилює той факт, що сьогодні, та й в минулі роки, молоде покоління в Газі виховувалося в абсолютній ненависті до ізраїльтян. Це фундаментальна причина того, чому війна може повторитися знову. Тобто, якщо говорити про далекосяжні перспективи і бажання більше не воювати, або принаймні не "законсервувати" війну в "довгу шухляду", то очевидно, що мають бути залучені великі ресурси і сили. Тобто еліта, яка буде представляти, як це сьогодні називають, "народи Палестини" саме цієї території, має робити все для того, щоб уникнути майбутньої війни. В історії такі випадки були теж. Це було після Другої світової війни. Це Німеччина, Франція. Тобто коли було зроблено великий акт каяття з боку німців, який, власне, призвів до того, що довготривалий мир в Європі триває й сьогодні.
Але попри всю цю ненависть, сторонам зрештою вдалося порозумітися і, вочевидь, піти на якісь поступки заради звільнення заручників. Які це були поступки, на що погодились?
Тут є низка таємних домовленостей. І якби тут не було зовнішнього тиску на ХАМАС, то про такі поступки навіть би не йшла мова. Але фундаментально треба розуміти, з якою метою це перемир'я робиться. Тобто, щоб не допустити таку саму війну через 10-20 років, мають бути зроблені великі зміни. І навряд чи сьогодні ООН буде знову фінансувати Газу так, як раніше. Там величезні кошти інвестувались, але по факту ми побачили, що побачили. Ці кошти просто зникли.
"Важливо закладати фундаменти тривалого миру"
Але тут вражають масштаби, адже ізраїльських бранців обміняли на майже 2 тисячі палестинських в'язнів. І знаємо, що дуже багато людей загинуло, не дожило до цього часу. Чи є якась статистика?
Я, на жаль, не володію такою статистикою зараз. Але думаю, що вона з'явиться після підписання угод. Це питання часу. Але тут треба бачити, хто які цілі ставить. Очевидно, що роль Дональда Трампа величезна в залагодженні цього конфлікту, але з якою метою це сталося. Якщо це робиться заради Нобелівської премії миру, яку він потенційно може отримати наступного року, але як Трамп залишить посаду президента, то що буде далі? Тому тут важливо закладати фундаменти цього тривалого миру між двома сторонами. Якщо Ізраїль відкритий до такого, то треба розуміти до якогось сценарію буде готовий ХАМАС і взагалі вся ця територія, якщо ми говоримо про державу Палестину, яка умовно була і ця ідея підтримана кількома європейськими країнами. Тобто якщо говорити про довготривалі процеси, то очевидно треба робити так, щоб і після Трампа залишалися ті самі умови побудови сильної держави. А держава будується на основі інституцій, інститутів влади. Це мають бути ключові започатковані інститути – президента, парламенту, уряду, відповідні конституційні інституції тощо. Тобто вся ця плеяда, яка би мала працювати над роботою держави. А інституції повинні мати персонал. Тобто фахових людей, політиків, чиновників, які будуть цим керувати.
"Обмін полоненими – гуманітарний фактор, але цього недостатньо для завершення війни і віднайдення довготривалого миру"
Що загалом передбачає мирний план Трампа, чи всі пункти у ньому узгоджені, і чи всі з них доведеться виконати?
Першочергово, звісно, будуть виконувати обмін полоненими. Обмін полоненими – це умовно гуманітарний фактор. Ми ж теж з Росією обмінюємося полоненими, повертаємо своїх загиблих. Це гуманітарний фактор, але цього недостатньо для завершення війни і віднайдення довготривалого миру. Тому тут очевидно мають бути гарантії з обох сторін. Тобто ті країни, для яких ХАМАС був певною проксі-силою, мають гарантувати, що вони зацікавлені в стабільному мирі на Близькому Сході. Якщо є така зацікавленість цих сторін, то я думаю, що зацікавленість Ізраїлю буде тим більше великою.
Які позиції сторін були найскладнішими під час узгодження цих умов?
Ізраїль поставив собі за мету повністю знищити верхівку ХАМАСу. Не можу сказати, такої мети було досягнуто частково чи повністю. Це вже питання розвідки. Але можу сказати, що Ізраїль зробив значного поступу саме в знищенні цього керівного органу ХАМАС. Але питання – чи є молоде покоління, яке може перейняти цю владу? І є питання, що буде далі з цією територією і яким чином, на якій основі відбуватиметься формування державних інститутів, якщо говорити про державу Палестину згодом, яка би мала стати певним запобіжником від того, що будуть готуватися майбутні, умовно, терористи, які можуть знову загрожувати Ізраїлю?
Тарас Семенюк. Фото: facebook/taras.semenyuk.35
"Досягнення миру на Близькому Сході – не на руку Ірану"
Як відреагували на це врегулювання сусіди Ізраїлю, зокрема Іран, Єгипет, Катар, Саудівська Аравія?
Ви цікаве питання задали, тому що сам мусульманський світ є поділений. З одного боку ми розуміємо, що глобально країни, які були зацікавлені в дестабілізації цього регіону, особливо Іран, програли цю битву. І досягнення миру на Близькому Сході, і обмін полоненими, і зупинка війни – це не на руку Ірану, тому що дестабілізація Сходу сприяла Ірану як одному з тих, який бажав фактично зупинити торгівлю в цьому регіоні. Ця дестабілізація переходила і на водойми Червоного моря, Суецького каналу. Тобто це загрожувало всій морській інфраструктурі, яка працювала до цього часу. Тому, звісно, Іран найбільше не зацікавлений в такому мирі.
Але важливо зрозуміти, якою буде позиція Китаю. Тут складно прогнозувати. Це ж частина глобального протистояння Заходу і Сходу. Врегулювання війни на Близькому сході, очевидно, теж зачіпає інтереси Китаю. Але якою є позиція Китаю сьогодні – я б хотів сам почути. Думаю, ми побачимо її трохи згодом. Але саме врегулювання війни, досягнення мирної угоди також буде відлунюватись і в наших серцях. Тобто це буде один з інструментів, який Дональд Трамп, очевидно, буде демонструвати Путіну і казати, що це можливо. Коли є бажання, тоді це можливо. Це те, в принципі, якою є сьогодні спільна позиція Сполучених Штатів та України.
"Авраамові угоди"
Ви сказали, що Іран передусім не зацікавлений у врегулюванні ситуації в регіоні. Чи могли удари по Ірану, знищення його ядерно програми посприяти цим домовленостям між Ізраїлем і ХАМАС?
Я бачу в цьому логіку теж, тому що той же ХАМАС та інші проксі-сили живилися з Ірану, він їм допомагав. Тут достатньо зрозуміти події, які відбулися в Сирії і знищення режиму Башара Асада. Це була пряма залежність і допомога від Ірану. Через Сирію Іран мав доступ до Ізраїлю, до Близького Сходу, до Лівану. І та ж "Хезболла", яка діяла в Лівані, фактично теж впливала на північ Ізраїлю. Тобто Іран постраждав. З падінням режиму Асада, Іран втратив цю пряму комунікацію, як мінімум, на землі. І це був перший сигнал того, що Іран втрачає вплив у цьому регіоні. Тому досягнення цих угод – це очевидно, не без підтримки Катару, Саудівської Аравії, тобто країни, які об'єднуються в так звані "Авраамові угоди", ініціатором яких був фактично Дональд Трамп, Сполучені Штати Америки. А "Авраамові угоди" передбачають умовно всеосяжний мир з однією метою – налагодити максимально ефективну співпрацю в торгово-економічній діяльності. Тобто відставляються на бік ідеологічні переконання, а в центр ставляться гроші і торгівля.
"Це однозначно зміцнить позиції США на Близькому Сході"
Наскільки цей крок Трампа вплине на позиції США на Близькому Сході загалом і на його внутрішньополітичний рейтинг у США?
Це однозначно зміцнить позиції США на Близькому Сході. І це на рейтинг впливатиме теж, тому що вперше Дональд Трамп, принаймні його слова, не будуть розходитися з ділами. Обіцяв завершити – значить посприяв завершенню, а це вже великий плюс.
