Ілюстративне фото УНІАН
"Необхідно усвідомлювати, що мова — це твоя безпека"
З чим, на вашу думку, пов’язана тенденція повернення деяких громадян України до російської мови, незважаючи на війну (це констатують деякі наші слухачі)?
Ми можемо втратити мовну стійкість, а це є загрозою національній безпеці. Тим самим ми демонструємо, що так звана "тиха русифікація" – в дії, вона триває, тому що маємо інтернет-простір та фрагментарні відкати до споживання російського культурного продукту. Держава повинна постійно демонструвати свою динаміку і стратегію щодо захисту свого мовного та культурного простору, оскільки це складові національної безпеки. У серпні було ухвалено доповнення до Закону про національну безпеку, де зафіксовано, що державна мова та національна культура є складниками державної безпеки. Ці відкати до російської можна пояснювати і з психологічної точки зору. Якщо українська була не першою материнською мовою, а держава на різних етапах соціалізації людини проґавила, щоб реально вимагати або давати можливості вивчати державну мову, аби це стало невід’ємним складником усіх кар’єрних просувань, то людині важко довго "стояти навшпиньках". Згадаймо, що свого часу у нас діти військових були взагалі звільнені від уроків української мови. А тепер держава повинна шукати можливості та створювати спеціальні курси для різних вікових груп, адже необхідно усвідомлювати, що мова – це твоя безпека. Тоді люди матимуть змогу здобути ці знання й почувати себе повносправними громадянами України.
Олена Івановська. Фото: facebook
"Слова — це сенси, характер, норов. Ми відрізняємося від нашого ворога"
Моя знайома з Луганщини здебільшого говорить російською і каже про те, що, за її відчуттями, їй нібито нав’язують українську. Що б ви на це сказали?
Думаю, вам варто було б поставити кілька більш конкретних запитань. На якому етапі та в який спосіб відбувається це нав’язування? Тут може бути міфотворчість. Ми такі істоти, що завжди шукаємо виправдань, коли нам не вистачає наполегливості, сили волі, розуміння значення мови у житті, що це не просто слова, а спосіб думання. Як ми можемо сьогодні жити в державі, яка переживає такі трагічні часи, і не розуміти такої закономірності, що слова – це сенси, характер, норов. Ми ж відрізняємося від нашого ворога. І тому варто поставити конкретний вододіл: ось я, мої цінності, моя родина, моя земля, а все решта – принесено нам ззовні, воно падає нам з неба російськими "Шахедами" і ракетами, воно чуже, ми не можемо його сприймати. І мова тут – важливий фактор.
До речі, напередодні до нас приходив громадський діяч Андрій Ковальов, який є очільником організації "Спільномова". Вони вже мають доволі серйозний науковий та експериментальний набуток про те, як двомовна дитина навчається далі у школі. Там ідеться про різні групи українців, які потребують особливої уваги. Доведено, що діти, у яких перша мова – не українська, потрапляючи у дошкільні заклади й набуваючи певних українськомовних навичок, можуть вирівняти своє знання української до рівня першої мови. Але це дуже складно, тут потрібні надзвичайно великі зусилля вихователів, а також зовнішня атмосфера, контент, який дитина споживає вдома.
ДРУГУ ЧАСТИНУ ЕКСКЛЮЗИВНОГО ІНТЕРВ'Ю УКРАЇНСЬКОМУ РАДІО УПОВНОВАЖЕНОЇ ІЗ ЗАХИСТУ ДЕРЖАВНОЇ МОВИ ОЛЕНИ ІВАНОВСЬКОЇ ЧИТАЙТЕ НА САЙТІ УКРАЇНСЬКОГО РАДІО ЗАВТРА, 17 ЖОВТНЯ, О 8:00
