Фото: Пресслужба INGRET
Найцінніше, коли ти бачиш, що це все не дарма.
Коли ти розповідаєш друзям про альбом "Могутня фігура", як ти його описуєш?
Коли я про нього розповідаю, я його одразу вмикаю. Але якщо описувати — це справді щось таке новеньке для мене, коли я написала і випустила пісні лише з фортепіано. Тому вони інші, ніж були до цього. Це і є, напевно, така родзинка цього альбому, коли я просто сиджу, співаю і: "Я така перед вами. Слухайте, я така".
А що було першим поштовхом до створення цього альбому? З чого все почалося?
Я просто зрозуміла, що треба альбом. Усе просто. У мене було насправді багато пісень, які я написала, якісь не дописала, а якісь уже були готові. І я розумію, що було б класно сформувати з цього певну збірку — альбом, щоб люди не поступово слухали мене (я не часто в той період випускала пісні), а дати їм те, що можна послухати. Тому що дуже часто люди, коли були на концертах за кордоном або в Україні, кажуть: "А можна ці пісні послухати?" — а я кажу: "Їх ще немає." Тому було логічним випустити їх в одному стилі й ось так — 9 пісень одразу, щоб було що слухати.
Ти вибрала просте, мінімалістичне звучання. А чому саме такий формат?
Воно просте, але не просте, тому що насправді складність — у простому, так само як і простота — у складності. Чому я вибрала такий формат? Тому що я починала загалом свою музичну історію з фортепіано. Я піаністка і лише потім пішла навчатися на вокалістку. І коли я придумувала пісні з 11–12 років, я їх придумувала одразу під фортепіано. Тобто не спочатку текст, а потім музика або навпаки. Я не хотіла грати Баха, мені було нудно, тому я одразу придумувала й одночасно грала. Тому я просто вирішила повернутися до тієї форми, з якої я взагалі починала всю цю історію. І вона достатньо інтимна й така, у якій немає обмежень. Тобто ти одразу бачиш і відчуваєш, що людина хотіла сказати цією піснею.
Чи був у цих періодах момент, коли ти сідала за інструмент і працювала з матеріалом, а щось пішло не за планом і, можливо, навіть стало краще?
Так, не за планом був такий момент — у нас видалилися всі файли запису. І коли мені звукорежисер просто скидав: "Подивись, я ось тут щось накидав, чи глянь, тобі окей?" — ось ці файли у нас і залишилися. Тому це все вийшло максимально таким необробленим, живим, без усіляких автотюнів, поліпшення голосу тощо. Ось так одним дублем: сіли, заграли, заспівали — слухайте.
Чи керував тобою альбом, коли ти пишеш і воно звідкись саме з’являється, чи все ж таки це твій матеріал?
Мені здається, це така нормальна історія серед артистів, сонграйтерів, які щось створюють. І взагалі — людей, які щось створюють. Інколи це якийсь потік, як дихання: ти сидиш, і воно звідкись приходить, а звідки — я не знаю. Тому, так, так було, і так була написана проза "Могутня фігура", з якої починається альбом. Тому я іноді сама її так слухаю і думаю: "Ого, прикольно, це воно якось так написалося." Тому, коли мені говорять: "Ти таку класну пісню написала!" — я якось це так сприймаю: дякую, мені дуже приємно, але, можливо, то й не я написала її.
Що з цього альбому тобі хочеться найбільше запам'ятати? Не як музикантці, а просто як людині.
Відчуття. Мені дуже приємно, коли люди пишуть розгорнуті коментарі — що вони відчувають, коли слухають. Тому що багато хто пише: "котяться сльози", людина відчуває певні переживання, у когось щось змінюється всередині. І насправді це найцінніше, коли ти бачиш, що це все не дарма. Тобто моя справа — я її придумала, випустила, а далі вже просто спостерігаю за тим, що відбувається. І, коли люди пишуть коментарі, я їх читаю і дуже вдячна. От правда, у мене ніколи такого не було. Я завжди така: "Ну, дякую, дякую, приємно, приємно." А зараз я вчитуюсь у кожен коментар, і тому, чим він більший, розгорнутіший, я кажу: будь ласка, пишіть про ваші відчуття від альбому. І мені багато хто почав говорити, що деякі люди навіть спеціально не вмикають мою музику, тому що вона робить їм боляче, тому що вони дістають якісь певні глибинні переживання, яким, наприклад, вони не готові подивитися в очі. І я така: "Вау, а це щось новеньке, такого я про свою музику точно не чула." Тобто, уявіть, її люди можуть перегорнути, щоб не розплакатися, коли йдуть вулицею. Не знаю, тут є над чим задуматись мені чи ні, але це цікаво.
Я зрозуміла про себе, що я — це не лише мій мозок
Чи готова ти зануритися ще глибше у своїй музиці?
Я по-іншому не можу. Життя іде, і немає неповторних моментів, тому я йду завжди глибше. Сьогодні я прокинулась — я стала ще глибшою. Неважливо, яка погода, який настрій тощо, щось видозмінюється. Тому — так.
Цей альбом тебе якось змінив? Якщо так, що саме ти в собі побачила нового?
Я спостерігаю, чесно. Ми нещодавно виступали в КультМотиві, і я потім дивлюся на себе на відео й бачу, що я інша, я змінилася. Не знаю, можна це назвати дорослішою — нехай. Можна це назвати якимось глибоким чимось — нехай. Змінююсь, змінююсь кожного дня. Я думаю, всі ми, українці, змінюємося кожного дня. І відбуваються якісь такі події, які змушують нас бути більш серйозними в тому чи іншому. І це, звісно, відображається на музиці, у голосі, подачі, енергетиці.
Існує думка, що відкритість вимагає більшої сміливості, ніж звичайний захист. Як ти відчуваєш це для себе?
Мені простіше бути відкритою. Тобто це може бути, не знаю, чи правильно я скажу, це може бути іноді моєю зброєю. Я люблю бути відкритою. Я одразу людям показую: дивись, я відкрита. Тому це страшно насправді, але я так звикла. Дарувати людям відкриту музику, таку оголену, — мені це дуже неймовірний кайф, тому що таким чином я показую людині, що я теж людина, я з тобою на рівних, давай разом вібрувати в цьому світі.
Так було завжди? Чи ти пам'ятаєш якийсь переламний момент?
Я завжди була дуже відкрита. Я пам'ятаю, коли ще приходила на X-Factor, на "Голос країни". Можливо, чому мене так люди полюбили — тому що я прийшла і все. Для мене немає, що хтось зірка. Звісно, я поважаю людей, але завжди уявляю якихось таких "могутніх" людей, як вони сидять у туалеті. Вибачте. І я просто така: "Так всі ми люди! Будьмо простішими одне до одного".
А чи був момент під час роботи над альбомом, коли ти зрозуміла про себе щось важливіше, можливо, про життя щось зрозуміла?
Так, я, напевно, залишуся тут на прозі "Могутня фігура". Я зрозуміла про себе, що я — це не лише мій мозок. Тобто я можу певні якісь моменти не контролювати й від цього розумію, що іноді щось трапляється звідкись, звідки я не знаю, і мені не потрібно це навіть контролювати, не потрібно робити для цього зусилля. Тому я впевнилась у тому, що людина — це точно більше, аніж тіло, і більше, аніж розум.
Цей альбом для мене символізує якусь таку невинність, свободу, оголеність
Коли ти уявляєш свій альбом як єдину фігуру, як, можливо, образ, що це для тебе, які враження вона може справити?
Мені дуже подобається цікавитись сакральною геометрією. Це такі фігури різні, там є фігура Метатрона, фігура Тора, яка зображена в альбомі "Могутня фігура". Можете поцікавитися — це достатньо така класна штука, особливо коли я її помічала, коли мене хтось фотографував, і з лінзи "вилазить" така якась геометрія. Здавалось би, ми її не бачимо оком, але воно існує. І мене надихають ось такі надприродні фігури, тому що ми багато чого про це ще не знаємо. Звісно, можна бути скептично налаштованим, але для мене цей альбом — він щось таке неземне. Я його відтворила, і коли співаю його на концертах, я сама знайомлюсь із ним, тобто я знайомлюсь із кожною піснею під різним кутом.
Ось, наприклад, як у мене було Євробаченні, коли треба було підготувати пісню: я сідаю, у нас творчий процес, ми пишемо, тому що є якісь дедлайни, а тут воно просто створювалось. Якщо говорити про дедлайни, то під час запису альбому, коли у мене не вистачало декілька якихось слів, фразеологізмів, я їх дописувала вже безпосередньо під час запису. Тому таке теж може бути. Але цей альбом для мене символізує якусь таку невинність, свободу, оголеність. Ось так воно прийшло — коли ти сидиш із подругою і кажеш: "Мені боляче. Я посміхаюсь, але мені боляче всередині." Ось так я й написала цей альбом.
Що тобі хочеться сказати нашим слухачам і слухачкам саме зараз?
Не намагайтесь контролювати своє життя. Живіть цей час зараз, просто тут. Це така настанова всім на сьогодні.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
