Фото: Carlos Manuel da Silva (LONGLIVEAPOLLO)
Є дуже багато артистів, з якими хочеться попрацювати
Ти назвав цей альбом VLAD за власним ім'ям. Що саме хотів зафіксувати цим релізом у своїй продюсерській історії?
Тут насправді хотілося трошечки просто зробити фіксацію на собі та своєму імені. Тому що минулий альбом називався "Місто Q", там була ціла концепція про вигадане місто. І все одно у нас ще не настільки розвинена культура сприйняття таких продюсерських рухів. Цього разу просто хотілося максимально зробити саме свій брендинг. Та й у цілому альбом абсолютно різний. Альбом VLAD більш приземлений, він більш справжній, про тут і зараз, а не про щось вигадане. І, в цілому, можна сказати, більше про мене або про той звук, або моє бачення нової музичної індустрії України — саме якщо ми кажемо про якусь альтернативну, експериментальну, електронну або хіп-хоп музику.
А яким був твій оцей внутрішній компас при відборі артистів до альбому? Чим ти керувався, крім звучання?
Насправді якогось відбору по артисту (завжди всі запитують про відбір артистів) немає. Просто є дуже багато артистів, з якими хочеться попрацювати. І, як ви можете побачити з фітлиста альбому, там взагалі різні хлопці та дівчата, у яких можуть бути 100 слухачів на умовному Spotify, а у когось може бути 100 тисяч. Тобто у мене ніколи не було принципу, що мені треба тільки зірки. Якщо подобається, що людина робить, ми трошечки починаємо спілкуватись. І якщо сходимося, то пробуємо щось написати разом. І якось так цей процес ішов. Цього разу створення альбому зайняло набагато менше часу — якраз таки через те, що у мене не було цієї планки, що мені треба ось такий от якийсь артист і "запхнути" його на цей трек, щоб отримати ось це. Цього разу було набагато легше: просто пишемо, слухаємо, подобається — не подобається, і далі вже думаємо, що із цим робити.
Я вважаю, що хітом може стати все, що завгодно
Завдяки тому, що багато артистів, у цьому альбомі дуже різне звучання, але є щось, що тримає його цілісного образу. Як би ти описав, що саме об'єднує ці 16 треків в одне ціле?
Мені здається, концепція на цьому альбомі саме звукова. Основна ідея дуже проста — мені хотілося поєднати хіп-хоп або поп-хіп-хоп, який я завжди робив, із чимось більш електронним або "наелектризованим": додати у звичайний хіп-хоп-біт якісь більш електронні синтезатори або навіть покликати продюсера на ім’я Reborn, щоб він повністю переробив першочергову версію нашого спільного з Nadeen треку "5 секунд", який ми в оригінальній версії так і не випустили. Тому що я покликав Reborn, він повністю все перебрав — і народився взагалі інший трек, де від того, що я створював, залишилась тільки основа (вся гармонія, семпл, сам лук), а все, що стосується біта, — це вже перероблював Reborn, і потім разом дороблювали це з ним по відеозв’язку. І от це, мені здається, є те, що поєднує цей альбом — саме звуковий складник.
У великих продюсерських роботах часто стоїть дилема — це зробити хіт або сказати щось нове. Що було твоїм завданням у цьому альбомі?
Я вважаю, що хітом може стати все, що завгодно. Ми це бачимо по топчартах усього світу, і це вже справа маркетингу, тіктоків, рилзів тощо. У мене завжди стоїть задача зробити класну музику. Я хочу, щоб вона жила, не зважаючи на тенденції. Тобто я не знаю, чи буде завтра тікток — зараз його американці купляють, що вони з ним будуть робити, чи будуть там такі жорстокі алгоритми — і у своїх плюсах, і у своїх мінусах. Тобто незрозуміло, що далі буде з цим світом, і мені просто хочеться й надалі робити музику, яка може жити й через 5, 10, 15 років.
Ось цей альбом звучить як твоя розмова — з артистами, з собою, з минулим. А як ти думаєш, якщо коротко описати, яка відбувається розмова між альбомом і слухачем?
Тут кожен трек, по факту, — це якась окрема історія. Або це просто класичний хіп-хоп-репрезент у деяких випадках, або хлопці просто зловили спільний вайб, як elarm і Beshket на пісні EAST WEST FLOW — просто її "розвалили" і якісно зробили все з точки зору хіп-хопу. А є, наприклад, пісня Pulse з Beshket — вона взагалі така, щоб подумати, посумувати, може, депресію цю осінню під неї прожити. Мені здається, тут кожен може знайти те, що він просто сам для себе почує. Тому що у мене насправді немає такого, що я хочу, щоб люди почули саме якусь ідею. Мені хочеться, щоб люди самі слухали, думали, що це все для них означає, і робили свої висновки.
Я багато з ким не зійшовся зі своїх колег через те, що я можу собі дозволяти думати не так, як вони
Поговорімо ще про промо. Ти казав, що це ще питання маркетингу. Напередодні випуску альбому ти на своїй сторінці в інстаграмі писав, що деякі медіа не підтримали реліз через питання твого виїзду за кордон під час воєнного стану. Розкажи, чи виїжджав ти до Польщі за законними підставами і як насправді це відбувалося?
Насправді все відбувалося дуже легко. Я виїжджав за повністю законними підставами: з собою мав паспорт і тимчасове посвідчення військовозобов'язаного, і з ним — довідку військово-лікарняної комісії, у якій йдеться, що я був непридатний. І все, і я виїхав.
До речі, з тими медіа ти потім якось комунікував, пояснював? Можливо, їхня точка зору змінилася?
Проблема в тому, що ніхто з медіа мене про це не запитував. І насправді більшість медіа мене підтримала. Є просто певна каста людей (давайте не будемо називати їх), які просто вважають себе кращими за інших, я так вважаю. Я не знаю, чим я не сподобався тощо. Я от нещодавно почав дізнаватись, скільки чуток про мене ходить, хоча, коли навіть жив у Києві, я просто сидів на студії Black Beats і працював. Мені нецікаві були тусовки. Ситуація зі ЗМІ, в принципі, склалася добре. І навіть більше скажу — я дуже вдячний тому ЗМІ, яке розповіло мені про "блеклист". У моменті я подумав: це супер, я просто використаю це на свою користь. Тому що я знаю, як я виїжджав, знаю, що я можу вільно про це говорити. Так і сталося. Я просто почав привертати до цього увагу. І, в принципі, мені здається, це навіть трошки допомогло з точки зору маркетингу мого альбому. Тому я дуже вдячний і тим ЗМІ, і тим людям, які хотіли цього.
Ти загалом багато говориш про свободу — як продюсер, як людина. А після всього, що довелося пережити навколо цього альбому, як ти сьогодні для себе визначаєш, що таке справжня свобода?
Тут теж для мене велике філософське питання. Свобода — це, в першу чергу, для тих, хто залишився в Україні. Дуже хочу, щоб ця свобода також настала якомога швидше, а це — саме мирні часи, чисте небо й коли не гинуть близькі. Тобто, в першу чергу, я думаю, свобода — це саме це. Свобода твоєї думки, свобода твоїх слів — також для мене це суперважливо. І думаю, я багато з ким не зійшовся зі своїх колег або представників музичних ЗМІ через те, що я можу собі дозволяти думати не так, як вони. І насправді я бажаю цього всім, тому що якщо абсолютно всі люди будуть думати як один з приводу будь-якої теми, мені здається, нічого цікавого в цьому світі просто не існуватиме. Тим паче якщо ми розмовляємо саме про музику і хід думок, про музичний світ або яку музику робити, продюсувати тощо.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
