Ілюстративне фото Суспільне Запоріжжя
"Кількісна перевага ворога, їхній постійний тиск і безперервні штурмові дії"
Ви писали, що в листопаді російські окупанти рекордно штурмували й окупували аж 505 квадратних кілометрів української території, а це майже вдвічі більше, ніж у вересні, коли було окуповано 259 квадратних кілометрів. І практично 40% просувань у листопаді відбулося в районі Гуляйполя Запорізької області. Чому саме в листопаді зафіксовано рекордні просування окупантів?
Зіграли роль окремі моменти бойових дій і також погода. Хоча росіяни пробують лізти по всіх ділянках фронту. Тож десь вдається відбивати штурмові дії, а десь відбувається просування ворога. Ми враховуємо тут важливі аспекти. Це кількісна перевага ворога, їхній постійний тиск і безперервні штурмові дії, які визначаються їхніми цілями. З іншого боку, маємо наші проблеми, наші провали в обороні. На Гуляйполі був прямо відхід наших бійців із позицій одночасно з п’яти населених пунктів. І зараз ворог здійснює активний тиск, користується нашими проблемами, щоби просуватись і захоплювати Гуляйполе. Покровськ теж стався неочікуваним проривом, зараз там ворог має успіх і матиме його надалі. Усі ці події збіглися в часі й утворили просування ворога.
Чому ворогу вдалося просунутися в районі Гуляйполя? І що ми маємо на сьогодні у цьому районі?
Щодо причин, можу сказати, що там стався, якщо говорити стосовно 102-ї бригади, прорив у фланги, який не забезпечила сусідня суміжна бригада, розташована вище в районі Рівнопілля. Є питання до командування 102-ї бригади, як вони за весь цей довгий час займалися облаштуванням оборони та взаємодією зі своїми бійцями. Можна чути наративи, що вони дуже довго без перерви там стояли, але це була не активна ділянка фронту, яка не порівнюється, скажімо, з Лиманом, Куп’янськом чи Покровськом. Тому гріх скаржитися на те, що там було занадто важко. Крім того, був певний момент відходу бійців, які втратили зв’язок зі своїм командуванням, а командир усунувся від усього. Тож бійці почали просто покидати свої позиції, це було десь дві роти. А потім стався ще й "friendly fire" через відсутність комунікації між підрозділами. І в нас почалися звинувачення від некомпетентних людей, які бачать ситуацію вузько. На щастя для всіх, ми все це з’ясували, ми все бачимо і знаємо, не приховуючи деталей. Ситуація складна, тому що ворог уже в Гуляйполі. Спільними силами намагаємося стабілізувати ситуацію, взаємодія налагоджена. Проте, на жаль, не вирішуються проблеми із зупинкою ворога.
"Росіяни ― це помилка природи, яку необхідно ліквідувати"
Західніше від Зеленого Гаю росіяни розстріляли п’ять військовополонених бійців Сил оборони України. І це не перший випадок. Чого ворог хоче досягти цим? Як на мав би реагувати світ?
Маємо цей заклик до зовнішнього світу, адже ми розуміємо і знаємо, що росіяни ― це помилка природи, яку необхідно ліквідувати, чим і займаються ЗСУ та всі дотичні люди. Але зараз бачимо, як відбуваються міжнародні переговори, в яку позицію ставлять нашого ворога, даючи йому певні преференції та можливість захистити свої кошти. Це нонсенс та абсурд. Бо є лідери, які обурюються і захищають права людини, а з іншого боку, вони допускають можливість, коли просто з нічого розстрілюють людей. Усі ці моменти розходяться. Скільки вже часу росіяни порушують міжнародне право, безпідставно вбиваючи людей, але ми все одно маємо на сьогодні такі переговори.
"Необхідно в першу чергу ліквідувати південний виступ, де росіяни заходять у Покровськ"
На Покровськ та Мирноград припадає 32,5% усіх атак противника, як ви зазначали у своєму дописі. Що ми сьогодні маємо по цій агломерації?
Ситуація не змінюється. Точно не покращується. Росіяни мають можливість заходити, зокрема з південної частини міста, накопичуватися та здійснювати штурмові дії. По суті, вони майже забрали центральну частину Покровська і часто фіксуються у північній частині міста. Зачистки, про які ми чуємо, це добре, але навіть у наших публікаціях зазначають, мовляв, ми приходимо й зачищаємо, але ворога настільки багато, що він знову і знову з’являється у місті. Від самого початку наголошувалося про те, що необхідно в першу чергу ліквідувати південний виступ, де росіяни заходять. Але цього не було зроблено, тому я не знаю, як зараз вище військове командування має вирішувати цю проблему. Після Покровська стоїть питання Мирнограда, ворог намагається взяти під контроль всю цю логістику Покровської агломерації, проте наші військові тримають там оборону відважно, з усіх сил намагаються не допустити проникнення ворога в місто. Але противник тритонними КАБами просто стирає з лиця землі населений пункт.
А що відомо про контроль у Мирнограді? Де зараз перебуває противник?
Ситуацію можна побачити на мапі. Звісно, ми намагаємось активно реагувати на якісь зміни й позначати їх. Ворог намагається проникнути, фіксується у різних точках, десь беруть військових у полон, десь знищують. На південну частину міста ворог націлився, бо має можливість звідти заходити, але лізуть вони з усіх сторін. Важливо: як ворог почуватиме себе у Покровську, так буде і в Мирнограді.
Що можна сказати про кількісний склад ворога на цьому напрямку?Це ті війська, що були перетягнуті, зокрема, з Курщини ― морська піхота й інші підрозділи. Це великі підрозділи, і зараз росіяни весь цей потенціал реалізовують.
"Якщо так триватиме, то колись ми прокинемося ― а Сіверськ вже буде під ворогом"
Ви згадували про певну аномалію біля Сіверська. Наскільки там ворог зміг просунутися?
Сіверськ ― це взагалі окрема тема розмови. Там лінія бойового зіткнення не змінювалась дуже давно. І раптом з’явилися меседжі про фіксацію ворога у південній частині та на східних околицях, тож ми почали це з’ясовувати. Але є проблема, бо це ― ділянка реально брехні. Усі три бригади, суміжні між собою, вище і нижче від Сіверська, дуже важко комунікують, тому що йдуть неправдиві доповіді та приховування. По картинці бачиш одне, а чуєш зовсім інше. Тому в комунікації треба шукати золоту середину, ми й досі намагаємося все це з’ясувати. Якщо так триватиме, то колись ми прокинемося ― а Сіверськ вже буде під ворогом. Зараз там ситуація складна, росіяни вже знають слабкі місця і часто фіксуються у місті. Тож мають прийняти рішення на місцях про інформацію, яка надходить нагору. Бо буде біда.
Лиман, Куп’янськ, Вовчанськ, Степногірськ
Якщо дивитися на мапу, то від Ямполя на Діброву й до Лиману ― величезна сіра зона. Які зараз ключові загрози для Лимана?
Фіксація ворога у цій сірій зоні є постійно, але росіяни там не закріплюються і не живуть довго. Наші пілоти їх постійно знищують. Окупанти лізуть всюди і розпорошуються по місцевості, тому й маємо сіру зону, де вони не контролюють її повністю, але не скажеш, що й Сили оборони там контролюють і мають позиції. Все хаотично і змішано.
А що маємо на сьогодні з Куп’янськом?
Протягом осені відбувалося проникнення ворога в місто. Ворог мав можливість накопичуватись у великій кількості, здійснюючи диверсійно-розвідувальну діяльність та потроху поглинаючи місто. Те, що відбувається там сьогодні, коментувати не можу. Згодом усі все побачать.
А що можна сказати про Вовчанськ на Харківщині?
Тиск противника певною мірою активізувався. Вони проводять два паралельні процеси. Перше ― заявляють, що Вовчанськ нібито під їхнім контролем. А друге ― щоб реалізувати цю брехню, вони активніше та ефективніше здійснюють штурмові дії. Отже, там є певна активність та приводи для обговорення, але якихось критичних або дуже радикальних змін ми поки не фіксуємо. Однак міста по суті фізично не існує. Вони його стирали, стирають і стиратимуть, бо взяти Вовчанськ не можуть.
Про південь. На Степногірськ ворог намагається рухатися з Плавнів, Кам’янського, а далі на Приморське. Яка ключова мета росіян? Підійти найближче у напрямку Запоріжжя?
Запоріжжя ― це така супутня ціль. Росіяни провалили фронт, скористалися нашими проблемами і просто лізли. Зараз вони продовжують це робити і взяли за ціль Степногірськ, де часто фіксуються, і Приморське, звісно. У нас там є проблеми, а у них велика кількість піхоти, тож окупанти будуть це реалізовувати. Насамперед у них мета вийти на рубіж по річці Конка, а це буде додаткова робота з FPV-дронами. І ще є питання щодо логістики на Оріхове, вони намагатимуться погіршити наші можливості.
"Їхня тактика ― малі групи"
Усього за листопад окупанти провели 5990 штурмових дій. Це найбільший місячний показник протягом останнього року. Чому так відбувається? Чим відрізняється тактика ворога порівняно з минулим роком?
Їхня тактика ― малі групи. Навіть один боєць це вже мала група. Ми бачили раніше штурмові групи, коли їде два десятки техніки, а зараз це група із трьох людей, які постійно тиснуть. Штурмових дій багато, групи лізуть, десь техніка поїхала. Паралельно треба множити на два кількість застосування БПЛА, якими вони працюють дуже активно. Отже, фронт активний, війна триває.
На яких напрямках ворог концентруватиметься до кінця цього року?
Не даємо прогнозів зазвичай, бо прогнози ― несправедлива й неприємна штука. Адже ніхто не знає, як розвиватимуться події, їх можна тільки вгадати. Якщо виходити з фактів, які маємо сьогодні, то це Покровськ і Гуляйполе. А далі будемо бачити. Під питанням Лиман, по Куп’янську не буду коментувати. І Сіверськ ― якщо піде активізація, тому що росіяни побачать можливість, то будемо про нього говорити. У будь-якій точці мапи можуть відкритися нові напрямки, бо це війна. І ми не знаємо про наступні дії ворога і наші дії.
