Фото ілюстративне. Слово і Діло
Не секрет, що економічне становище РФ значно погіршилося після початку її повномасштабного вторгнення в Україну. Чи зупиниться їхня кровожерливість? З огляду на невдоволення в самій Росії. Чи справді російська економіка почала обвалюватися? Один з російських економістів в інтерв'ю розповів, що з 29 розділів російської економіки сповзання відчутне у 25. Решта 4 – це ВПК.
Хотів би уточнити. Це види економічної діяльності за класифікацією, яка використовується в Російській Федерації. Більш-менш вона подібна до тієї, яка використовується в Україні та інших країнах. Думаю, що цим даним можна довіряти. Тому що до цього часу російський Держкомстат не приховує ці дані. Якісь цифри виходять нагору, коли обговорюються, наприклад, державні бюджети в Держдумі РФ. Крім того, у них є цікава інституція, яка називається Центр макроекономічного аналізу. На мою думку, він дає досить реалістичні дані і оцінки того, що відбувається в російській економіці. Також є дані різних дослідницьких структур, якій вивчають ринок. І вони публікують, що відбувається на ринках, як змінюється середній чек, якою є реальна інфляція по тих чи інших продуктах. Адже це бізнес-структури, відтак їм потрібна об'єктивна інформація. Тому я вважаю, що таким даним можна довіряти. Можна сперечатися щодо інфляції, але в цілому на основі цих даних можна чітко зрозуміти, з якими трендами сьогодні стикається російська економіка, і з якими економічними проблемами сьогодні доводиться мати справу російському керівництву.
Одна з останніх заяв Путіна, яка, як завжди, вражає махровим цинізмом, про те, що Росія буде воювати "до останнього українця". Чи дозволяє реальний стан їхньої економіки робити такі заяви? Наскільки вистачить ресурсу у РФ? І власне про який ресурс йдеться? Що дозволяє Росії і досі триматися на плаву?
Почнімо з того, що повномасштабне вторгнення, як і будь-яка інша війна, немає жодного сенсу з економічної точки зору. Тому що війна – це спалювання дорогоцінних ресурсів. І людських, і фінансових, і матеріальних, і політичних. Вона нічого не дає для розвитку країни і розвитку суспільства. Це найперша теза, яка не потребує доведення. В Російській Федерації ми бачимо сьогодні кілька тенденцій, на які я хотів би звернути увагу. Якщо, скажімо, в 2023-24 роках дійсно російська економіка отримала так званий бюджетний стимул, тобто гроші вкидалися у військове виробництво і різного роду виплати, пов'язані з війною, це призводило до, певною мірою, позитивних тенденцій розвитку економіки, то у 2025 році цей бюджетний стимул багато в чому вичерпав себе. І сьогодні ми починаємо бачити проблеми у великих розрахунках російських державних компаній своїми контрагентами. Це свідчить про те, що гроші, які вони отримували в тому числі і на війну, на сьогоднішній день у них вичерпуються, і це створює ланцюг неплатежів в рамках російської економіки.
Другий момент – це проблеми, пов'язані з бюджетом. Протягом 2022-2025 років Російська Федерація робила все можливе і неможливе для того, щоб все більше і більше грошей збирати на війну. Розбивався військовий бюджет, і це створювало проблеми для цивільного сектору економіки. Якщо ми бачимо певні плюси у військовому секторі, хоча вони вже і не такі, як раніше, але якщо ми окремо виділимо групу галузей цивільного призначення, то побачимо там мінус. Причому в деяких галузях цей мінус дуже високий, в деяких – дуже маленький. На сьогоднішній день, і про це говорять відповідальні раціональні економісти, російська економіка балансує між стагнацією і кризою. Тому діагноз зрозумілий. Я думаю, що ніхто з людей, які працюють навіть в офісі президента РФ, в уряді і Центральному банку не мають рожевих ілюзій стосовно перспектив економіки. Але далі виникає питання, скільки це може тривати. На мою думку, 2025 – це поворотний рік, і в 2026 році проблеми очевидно вийдуть за межі, і стане зрозуміло, буде це стагнація чи криза. Очевидно, що Росія стоїть сьогодні на порозі кризи. А звідки ж тоді беруться ресурси? Все дуже просто. З одного боку, це кубишка, яку вони нагромадили в часи високих цін на нафту, це Фонд національного добробуту, це витискування грошей з економіки. Протягом цієї війни Російська Федерація кілька разів переглядала податкові речі і запроваджувала деякі виплати заднім числом, коли закінчувалися фінансові роки. Вони фактично обкладали податком ті компанії, які отримували високі експортні доходи до війни, і вже після війни, поки не були запроваджені відповідні санкції. Тому фактично Російська Федерація витискала всі ці кошти безпосередньо із бізнесу і свого населення. Крім того, давайте не забувати про те, що Російська Федерація – це власне федерація. Там є центральний федеральний бюджет. Там є приблизно 89 елементів цієї структури: краї, республіки тощо. І гроші на війну в різному форматі, виплати пораненим і виплати контрактникам витискалися безпосередньо з цих країв. На сьогоднішній день все більше і більше регіонів говорять про те, що вони не готові платити такі кошти. Тому що це великий удар по місцевих бюджетах. Але тим не менше, це видоювання бюджетів підходить до кінця, хоча давало можливість для федерального бюджету якогось фінансового маневру.
Які обсяги китайської та індійської допомоги Російській Федерації?
Проблема російської економіки полягає в тому, що у неї зростає дефіцит бюджету. Якщо на початку 2025 року вони планували 1,7 трильйона рублів, то до кінця цього року, за деякими обережними оцінками, бюджет сягне десь 5,7 трильйона рублів. Окремий аналітики називають цифру 9-10 трильйонів рублів. Чим можна закривати бюджет? Бюджет можна закривати або накопиченнями минулих років у Фонд національного добробуту, але він сьогодні дуже швидко вичерпується, або закривати міжнародними позиками. Російська Федерація сьогодні ефективно відрізана від міжнародних ринків капіталу, тому вони не можуть позичати кошти на зовнішньому ринку. Єдине, що вони можуть зробити, це позичати кошти на внутрішньому ринку, випускати облігації федеральної позики тощо. І це таке замкнене коло, з яким сьогодні стикається Російська Федерація. Що стосується Індії та Китаю, то тут немає прямих фінансових ліній допомоги, але вони дуже активно купували російську нафту і газ. А також намагалися гратися з різного роду обмеженнями, які запроваджувала G7, Європейський Союз, США. Але мені здається, що на сьогоднішній день цьому приходить певний кінець. Тому що ці країни не можуть, навіть якби все продовжувалося так, як було, повноцінно замінити європейський ринок, не можуть повноцінно замінити можливості співпраці з США. І останнім часом ми спостерігаємо зменшення фізичних обсягів закупівлі тієї ж нафти, а також інші обмеження, які запроваджуються цими країнами. Хоча найбільш небезпечними, як на мене, є співпраця Китаю з Російською Федерацією та певною мірою між Індією та Російською Федерацією в постачанні різного роду деталей та електронних компонентів для виробництва зброї. Це дуже загрозлива річ, яку треба перекривати. Але заради справедливості треба сказати, що Російська Федерація примудряється знайти схеми обходу санкцій, в тому числі, за допомогою тих компаній, які працюють і в США, і в ЄС.
Видання Bloomberg пише про те, що РФ починає відчувати економічні збитки. Проте на регіони в Росії, як традиційно і для тоталітарної радянської імперії, звикли не зважати. Чи можна прогнозувати, що позбавлені якихось соціальних благ росіяни почнуть протестувати?
Мені важко дати такий прогноз, адже я не політолог. Але суто з економічної точки зору ми бачимо досить строкату картину. Якщо, наприклад, йдеться про виплати, а в тому числі й тим, хто йде безпосередньо воювати, ми спостерігаємо досить цікаву ситуацію. Якщо в цілому кілька десятків відсотків найбільш багатих людей стикаються зі зменшенням своїх доходів, окрім верхівки влади, то у тих людей, які традиційно були в поганому стані, доходи збільшуються. Відбувається певний дисонанс і вирівнювання доходів, але не за рахунок зростання доходів усіх, а за рахунок того, що високі доходи на сьогоднішній день зменшуються. Другий момент – це різна ситуація в різних регіонах. Хотів би сказати, що серед тих 79 регіонів, які сьогодні офіційно називає Російська Федерація, приблизно 23 регіони традиційно завжди жили бідно. Бідними були навіть ті регіони, на території яких видобувалися природні копалини. Якщо ми подивимося сьогодні на стан протестної поведінки росіян, то незалежні експерти фіксують зростання протестних настроїв. Але поки що ці протестні настрої стосуються якихось конкретних проблем. Наприклад, це проблеми, пов'язані із невиплатою обіцяних військових пільг. Це проблеми, пов'язані із запровадженням технологічного збору на утилізацію автомобілів. Проти цього виступає певна частина людей, які безпосередньо на собі відчувають ці проблеми. Протестують люди, яким не допомагає держава в питанні переселення з зони бойових дій. Йдеться про Курську операцію. Але поки що якихось реальних політичних протестів в Російській Федерації я не бачу. Працює механізм політичного придушення. І я не бачу тих, хто міг би очолити ці протести. Протести не виникають самі по собі. Так, можна піти спалити умовний Кремль, можна побити вікна в російських військкоматах, але мають бути організатори протестів, люди, які асоціюють себе з тими, кому живеться сьогодні дуже погано. І вони готові цим людям пояснити, що проблема не в невиплатах, а в тому, що Путін почав цю війну. І якщо цю війну не закінчити, то проблеми будуть тільки зростати.
Коли перемогли більшовики, США допомагали Росії пайками, в 1990-ті роки, коли Радянська імперія теж докотилася до ручки, почали надходити "ніжки Буша" тощо. Чи можна передбачити, що коли у росіян знову буде патова ситуація, світ вкотре допомагатиме Росії продовольством?
Можна розглядати будь-який сценарій. Питання в тому, коли і за яких умов цей сценарій може реалізуватися. Нещодавно з'явилася дуже цікава стаття у одного з китайських дослідників Російської Федерації, ключова ідея якої полягає в тому, що не треба боятися ядерної зброї Російської Федерації. Мовляв, якщо подивитися на всю історію воєн, починаючи з Другої світової війни, то всі країни, які мали ядерну зброю, не завжди війну вигравали. Наприклад, війна Радянського Союзу в Афганістані. Радянський Союз був одним з головних гравців на міжнародному ядерному ринку, якщо можна так сказати, але тим не менше, все трапилося так, як трапилося. Тому до всього треба, підходити зважено, звісно зважати на всі ці речі і пам'ятати ключовий момент: коли наші партнери США допомагали Росії і колишньому Радянському Союзу, то тоді вже не було Радянського Союзу, і політичний режим там змінився. Тому багато чого залежатиме від того, який буде політичний режим. І можливо політичний режим зміниться в такий спосіб, коли дійсно треба буде допомагати Російській Федерації просто стати нормальною державою.
