Ілюстративне фото із сайту Pixabay

Що таке теорія змови? 

Головною складністю досліджень є відмінності в тому, як розуміють теорію змови різні науковці. Хтось вважає їх усталеною концепцією з чіткою структурою, класифікацією і поняттями. Інші впевнені, що це щось розмитіше, спонтанне й нелогічне.

Працюючи над усіма своїми дипломними роботами на останніх магістерських програмах, я дійшов висновку, що теорії змови — це передусім концепції й історії, спрямовані на те, щоб дати швидкі відповіді в момент кризи. Саме тому зараз вони є одним з основних елементів російської дезінформації проти України, що активно використовуються не тільки проти західних країн, а й проти нашої держави й громадян із різною метою.

Почав досліджувати цю тему, бо думаю, що в кожного з нас є щонайменше один родич або друг, який вірить принаймні в одну теорію змови. Насправді це вкрай поширене явище, яке виглядає несерйозно й часто смішно. Хоча такі наративи мають мало спільного з логікою та реальністю, ми перебуваємо в ситуації, коли вони безпосередньо впливають на політичний ландшафт, зокрема у Сполучених Штатах.

Наприклад, "Земля плоска" — це ж теорія змови?

Так, це одна з найпопулярніших теорій змови, але вона не використовується активно в політичному контексті. Водночас вона доволі поширена. Це одна з тих, яку найчастіше спростовують і яку, власне, спростувати найлегше.

Що саме ти досліджуєш? Які теорії змови впливають на американську політику, що їхнє відлуння ми чуємо як наслідок тут, в Україні?

У цьому контексті варто звернути увагу на QAnon — великий конспірологічний рух, який формують багато різних, менших наративів. Чимало діячів присутні в американському медійному ландшафті завдяки поширенню таких ідей. Ми говоримо про таке видання як "Breitbart", яке активно поширює ці ідеї серед прихильників Дональда Трампа; видання "InfoWars" та діяча Алекса Джонса, який дуже довго поширював конспірологічні наративи й навіть був засуджений за це, однак повернувся в ефір, щойно Дональд Трамп повернувся до Білого дому. 

Людям, які в темі, знайоме ім'я Стівена Беннона, що виступав радником Трампа під час його першого президентського терміну. Свого часу він також був головним редактором "Breitbart" і зараз активно перебуває в орбіті чинного президента США. Є й інші медіа та майданчики, зокрема іміджборди на кшталт 4chan чи Reddit. Система QAnon бере свій початок із 4chan. Виникла така назва, бо існував користувач із ніком Q, який заявляв, що він знає певні секрети у Сполучених Штатах і як вони насправді функціонують.

Тут ми говоримо про концепцію "deep state" — що політики з прогресивними чи демократичними поглядами насправді відпрацьовують порядок денний так званого глобального уряду. Ця ідея має силу-силенну варіацій.

Розкажи докладніше про ці речі. Теорія глобального уряду — про що йдеться?

Концепція глобального уряду — це наратив, згідно із яким усі уряди у світі, особливо найуспішніших країн, є фіктивними і виконують вказівки однієї групи еліт, що нібито керують усім світом. Є дуже багато різних версій: що це можуть бути ілюмінати; що це масони; що це сіоністський уряд — уже трохи антисемітський відтінок; що це світове гей-лобі; що це Ватикан; що насправді ООН керує світом. Це надзвичайно хаотична структура, яка може мати безліч варіацій, однак лейтмотив у цьому всьому — факт, що нібито ми нічого не вирішуємо, тож немає сенсу активно брати участь у демократичних процесах, контролювати владу, сповідувати прогресивні кроки.

У контексті України росіяни використовують цей наратив, щоби змусити українців здатися — мовляв, немає сенсу боротися: Росія, за цією думкою, не винна у війні, а війну проти нашої держави почали глобальні еліти, бо хочуть посварити Росію та Україну. Це вкрай популярна серед пропагандистів ідея. Вона часто окреслюється як доведений факт і до неї апелюють як до підтвердженого концепту. Іноді її використовують не так явно, не так очевидно.

Я переглядала звіт НАТО про дезінформацію і звернула увагу на цікавий момент: там простежується кореляція між вірою людей у конспірологічні наративи — на кшталт того, що світ контролюють фармкомпанії чи що Земля плоска, — та їхньою схильністю довіряти російській пропаганді. Чи спостерігав ти у своїх дослідженнях подібний зв’язок?

Ця кореляція є. До того ж ми бачимо, що прихильники конспірології в американському медійному просторі часто використовують Росію як зразок того, якою насправді має бути держава. Але все не так просто, бо є низка російських конспірологів, які вважають, що Росії як держави не існує. Є нішева ідея "Проєкт Росія", згідно з якою те, що ми зараз називаємо Росією, нібито є американською корпорацією, яка керується ззовні. Мовляв, на думку когось, Путін почав відроджувати справжню Росію, а на думку інших — навіть він не відроджує справжню державу. Грані в цих теоріях можуть бути різними, тому досліджувати їх важко з огляду на огром суперечностей.

Якщо ми говоримо про зв'язки, російські конспірологи більшого калібру, такі як Олександр Дугін з його концепцією Євразії, мають тісні зв'язки з європейськими й американськими однодумцями. Це підтверджені контакти: самого Дугіна навіть запрошують виступати на онлайн-заходах за кордоном. Коли я робив дослідження для "Детектор медіа" щодо російського впливу у Франції, дізнався про цілий пласт французьких діячів, які поширюють проросійську конспірологію та активно посилаються на Дугіна.

Маємо розуміти, що конспірологічні наративи у контексті Росії — не просто інструмент пропаганди чи дезінформації, а частина державної політики агресора. Вони стали інтегральною складовою офіційної риторики й політики. Багато державних інституцій Росії працюють на це, як-от той самий центр "Валдай", який нещодавно мав свій традиційний щорічний форум, де знову поширювалися ці ідеї.

Деталізуй, будь ласка, які конспірологічні наративи на рівні держави Росія намагається експортувати і куди — наприклад, у ЄС або США?

Навіть у Латинську Америку й Африку їх експортують, і доволі успішно. Однією з таких ідей є концепція "Петля Анаконди". Вона звучить дивно і смішно, але насправді, згідно з нею, Сполучені Штати разом із європейськими елітами — а маємо розуміти, що в більшості конспірологічних концепцій ЄС є суб'єктним до США, — нібито хочуть знищити Росію через два фронти одночасно, створюючи центр свого впливу з одного боку кордонів агресора — країни Балтії, Польща, Україна і Молдова — і другого: Центральна Азія, Казахстан, включно з теперішнім прогресом у врегулюванні конфлікту між Вірменією і Азербайджаном. Метою цього всього є знищення російської держави як такої.

Окрім того, сама концепція Євразії, яку поширює Дугін і російська держава через "Євразійський Союз", — теж конспірологічний наратив, що стирає існування суверенності й окремих ознак держав цього регіону. Згідно з нею, Євразія є центром всесвіту і найпотужнішим регіоном світу. Відповідно, вони посилаються на якісь старі тексти, де нібито було сказано: "Той, хто керує Азією і Євразією в цілому, той керує світом". Отже, Росія — центр тяжіння світу, бо саме вона керує Євразією. Це її такий магнум опус, як любить це називати агресор.

І третя концепція, що на позір не є теорію змови, — це "конструкт російської ідентичності". Щоб його створити, Росія максимально розмиває локальну ідентичність суб'єктів федерації і формує той самий конструкт російської імперіалістичної ідентичності.

А в чому тут теорія змови, якщо це звучить як типова колоніальна політика? 

Відрізняє конспірологічний наратив від інших елементів подібної політики або дезінформації те, що він має ірраціональний характер. Колоніальна політика — це інструментарій, через який реалізують певні цілі. А теорія змови важить як мета й ідеологічна концепція для цієї політики. Відповідно, Росія у такий спосіб не визнає локальної ідентичності своїх регіонів на користь об'єднаної, створеної російської ідентичності. Це видно з регіональної політики Росії, якщо заглибитися: знищуються локальні мови й культури, зменшується кількість культурних інституцій. Поняття локальної культури надзвичайно інструменталізується і використовується як частина пропаганди.

Елементом, який робить цей наратив саме конспірологічним, є його ірраціональність і опора на неперевірені або відверто маніпулятивні джерела. У межах цієї логіки прихильники вірять, що Росія нібито існувала "з початку світу", а всі інші постійно прагнули її знищити. У даному разі просто не передбачено місця бурятам, якутам чи будь-яким іншим корінним народам: існує лише абстрактна "єдина Росія", у межах якої всі мають бути росіянами.

Подібні уявлення нагадують інші дискримінаційні концепції, що виникали в різних країнах і були спрямовані проти малих або маргіналізованих спільнот. Один із таких прикладів — наратив "Єврабія", поширений у Європі. Він стверджує, що Європу нібито готують до "великої заміни", коли місцеве населення замінять мігрантами з арабських країн. Такими історіями залякують європейців.

Очікувала, що в нашій розмові буде більше абсурдних конспірологічних ідей, бо ті, які ми обговорюємо, звучать дуже реалістично. Ані тобі рептилоїдів, ані глобального уряду. Масових потужних наративів, надто відірваних від реальності, немає зараз?

Вони є, але зараз вельми змішані з тим, що видається реалістичнішим. Наприклад, є концепція про гей-лобі. Згідно з нею, ваги світового уряду набуває нібито гей-лобі, тому спостерігається начебто більша видимість ЛГБТ-людей у просторі, і буцімто всі політики є геями, президенти чи президентки є геями або лесбійками, і насправді всі політичні еліти світу так чи інакше є нібито представниками ЛГБТКІ+. Це дуже розкручували росіяни. 

У тих дописах, які я бачив як першоджерело, риторика була вкрай агресивною і дискримінаційною. Це представляли як головну проблему людства і спрямовували на дискредитацію цих лідерів в очах аудиторії. Маємо розуміти, що аудиторія прихильників конспірології зазвичай дуже консервативна і гомофобна. Концепція мала на меті посилити негативні емоції, які за можливості мали б перетекти в агресивніший вияв у реальному вимірі. 

У тих самих Штатах було мінімум кілька прикладів, коли прихильники конспірології, прочитавши чергову теорію змови, переводили її в дію і загрожували суспільній безпеці. Так, у 2020 році, під час пандемії COVID-19, стався показовий випадок із чоловіком, який вірив у теорію змови "Pizzagate". 

"Pizzagate" — вигаданий наратив про те, що лідери Демократичної партії США, зокрема родини Клінтонів та Обами, нібито займалися торгівлею дітьми й розбещували їх. Назва виникла через твердження, що в начебто "злитих" електронних листах ці політики кодували свої злочини назвами страв. Наприклад, слово "піца" мало позначати одну дію, "хот-дог" — іншу. Прихильники теорії стверджували, що фрази у стилі "ходімо на піцу" не мають жодного стосунку до їжі. На їхню думку, ці вислови сигналізували про зустріч у конкретному місці, де утримували дітей. Отже, один чоловік приїхав до піцерії у Вашингтоні з рушницею, оголосив, що приїхав "рятувати дітей від демократів" — і почав стріляти. Цей випадок став одним із найяскравіших доказів того, як теорії змови впливають на людей. Вони створюють сильні емоції — страх, відчуття загрози, лють — і провокують реальну агресію, яка несе пряму небезпеку для суспільства. Тепер це надзвичайно важливо у контексті України.

Коли ми говоримо про вплив теорій змови на політику Сполучених Штатів, насправді йдеться передусім про їхній вплив на громадян. Такі наративи поглиблюють суспільний розкол, підсилюють напругу та підштовхують людей до радикальних дій. За останні роки навіть питання скорботи чи пам'яті стали елементом політичних конфліктів. Під час ковіду поширювалися й інші абсурдні історії. Наприклад, дехто стверджував, що корейські вакцини містять мінікамери "Самсунґ" і що це, мовляв, частина глобальної системи спостереження. Існує також ціла група наративів під назвою "цифровий концтабір". У ній будь-які технології — штрихкоди, біометричні документи, вакцини, смартфони, мережі 5G — подаються як інструмент тотального контролю над людьми.

У нас є й пародійні теорії змов, зокрема рух "Птахи не є реальними". Це пародія на теорії змови, в яку вірять, до речі, багато людей…

Артур Колдомасов. Фото: facebook

Якщо вірять — значить, справжня. 

Згідно із задумом творця, вона полягає в тому, що голуби нібито не є реальними птахами, а шпигунським знаряддям спостереження за людьми. Це насправді такі роботи з камерами, мікрофонами тощо. Творець вигадав її навмисно, щоб продемонструвати, як швидко люди можуть повірити в конспірологію. Він відкрито казав журналістам, що це вигадка, соціальний експеримент, щоб показати, наскільки поширеним є це явище. Однак знайшлися люди, які повірили, навіть попри дисклеймери, і вважають, що він бреше, бо не може сказати правду повністю. І є дуже серйозні концепції: "Pizzagate", глобальний світовий уряд, ідеї операцій під фальшивим прапором, концепція кризового актора.

Остання дуже вплинула на моральну свідомість у Сполучених Штатах. Найяскравіший її вияв продемонстрував Алекс Джонс щодо стрілянини у школі Сенді-Хук у 2012 році. Згідно з наративом, який поширював Джонс (за що його покарали судовою справою), батьки вбитих дітей були найманими акторами. Ці батьки об'єдналися й подали колективний позов проти Джонса. Концепція кризового актора стверджує: щоб назвати деякі речі трагедіями, наймають спеціальних людей, які грають роль жертв і створюють антураж трагедії.

Ми доволі часто натрапляємо на подібні концепції у контексті війни Росії проти України. Чеський режисер навіть зняв документальний фільм, коли привіз в Україну людей, які бачили війну тільки в телевізорі, й ознайомив їх із реальністю. Вони сказали: "О, справді, а ми б ніколи не повірили, якби не побачили на власні очі". Чи ми розуміємо, чому люди готові вірити в будь-що? Чи є портрет людини, максимально вразливої до теорій змови? Ти сказав, що це часто консервативні люди. Що ще ми знаємо про тих, на кого теорії змов найсильніше впливають?  

Я почав займатися цією темою саме тому, що на поверхні ми часто чуємо про абсурдні прояви цього явища, але насправді воно має набагато глибший вплив і набагато драматичніші грані, які проникли не лише в комунікаційний, а й у політичний простір. Сполучені Штати — яскравий приклад. Говорячи про портрет: це людина, що передусім є скептичною до традиційних медіа. Шукаючи швидких відповідей на складні питання, вона знаходить їх у конспірології. Такі наративи дають швидкі, нелогічні, іноді сюрреалістичні, але все-таки відповіді на кризові моменти й ситуації.

Ці люди часто мають певну травму, адже конспірологія — це, як виявляється, спосіб упоратися із травмою, так званий coping mechanism (копінг-стратегія, механізм подолання). У всіх травми різні. Для когось це теракти 11 вересня у Сполучених Штатах, для когось — агресія Росії проти України. Люди іноді настільки хочуть від'єднати себе від реальності, що починають вірити в ці пояснення. Вони хочуть мати пояснення для всього, але часто трапляється так, що події відбуваються без негайних пояснень. Багато справжніх відповідей розкривається дуже пізно, і зараз однією з проблем у контексті теорій змов є те, наскільки швидким став доступ до інформації. Люди вже не можуть чекати офіційних відповідей. Щось сталося, і вони починають шукати: чому це сталося і як? Конспірологи використовують цей момент і фактично маніпулюють людьми, даючи їм відповіді швидше за офіційні інституції, що перевіряють факти й докази, проводять розслідування. Зараз медійний простір працює так: треба швидко. Хто перший розповів про новину — той молодець. Хто запізнився — той ні. Ми говоримо про кліки, а що дає найбільше кліків? Емоції. Конспірологія часто передбачає емоції, а не раціональний компонент.

Як відрізнити конспірологічний наратив від політики чи дезінформації? У дезінформації часто наявний раціональний елемент. У конспірології такого елементу немає. Це повністю ірраціональна конструкція, створена для того, щоб викликати сильні емоції, які згодом спрямовують людину до конкретних дій: від занурення у ще більший потік неправдивого контенту до реального насильства — як у випадку з чоловіком у піцерії в США.

Одним із ключових способів протидії є пребанкінг, тобто посилення медіаграмотності й навичок критичного мислення. Люди мають усвідомлювати, що офіційні відповіді не можуть з'являтися миттєво — і це нормально. Ми швидко звикли, що будь-яке питання можна з'ясувати за секунду: достатньо зайти в Google чи ChatGPT. Колись для цього потрібно було читати книжки або радитися з іншими людьми.

Конспірологія не є новим явищем: вона існувала задовго до появи сучасних технологій. Але сьогодні вона стала настільки масштабною, популярною й некерованою, що дієвими залишаються лише ті методи протидії, які дають результат у довгостроковій перспективі. Найважливіше — розуміти можливий наслідковий вплив конспірологічних наративів на суспільство. Саме усвідомлення цього впливу й дозволяє будувати ефективну оборону проти таких історій.

Якщо говорити про конспірологічні наративи, які сьогодні становлять найбільшу загрозу саме для України — незалежно від того, де вони поширюються, — то які з них мають найсильніший вплив? Які з них можуть створити скептичне чи упереджене ставлення до українців як в Україні, так і за кордоном? На що варто звернути особливу увагу і як кожна людина може протистояти цим наративам у повсякденному житті?

Теорії змови про Україну значно ближчі до нас, ніж здається. Багато людей не розуміють, що значна частина російських наративів про Україну — це саме конспірологія. Наприклад, твердження, що Україна нібито не є справжньою державою, — це класична теорія змови у різних варіаціях. Так само ідея про те, що ми є маріонетками Заходу або що Україна начебто готувалася першою напасти на Росію. Інші поширені наративи — що українці є агресивними, прагнуть захопити світ чи, скажімо, Польщу; що всі українці — нацисти; що не існує української культури й української історії. Усе це — елементи конспірологічного мислення, які Росія системно інтегрує у свою офіційну політику. 

У тій самій промові, де Путін фактично оголошував повномасштабне вторгнення в Україну, він згадував про те, що Україну створив Ленін. Це теж конспірологічний наратив, і їхній вплив набагато сильніший, ніж здається. Неодноразово стикався з подібним у кабінетах та інституціях, які мають працювати раціонально. Навіть там люди — освічені, досвідчені — можуть щиро вірити хоча б в одну таку теорію, часто — якраз у ті, що стосуються України. Це формує скептичне ставлення, яке Росія особливо активно підживлює. І тут важливо зрозуміти: Росія не завжди прагне переконати європейські суспільства, що вона має рацію. Значно реалістичніша й стала її мета — створити скепсис щодо України. Скепсис, який потім легко підсилюється новими конспірологічними теоріями. На це накладається локальний контекст кожної країни. 

Іще один важливий чинник — брак офіційних відповідей. Коли людина має питання і не отримує своєчасного пояснення, вона йде в інтернет. І замість фахової інформації одразу натрапляє на контент, який пропонують конспірологи. Так виникає замкнене коло.

Яке соцмережі допомагають розкрутити ще швидше. Бо щойно зачепишся за якусь теорію змови, одразу вся стрічка наповниться цими короткими відео, групами й коментарями.

Соціальні мережі — це взагалі основне джерело, яке поширює далі ці ідеї саме за такою методологією. Алгоритм любить емоції, алгоритм працює на емоції: що більше емоцій це викликає, то більше реакцій отримує. Алгоритм любить матеріали, де більше кліків. Було колись дослідження про те, що алгоритми Facebook, наприклад, у Європі, навмисно промотували дуже емоційні дописи задля збільшення охоплень і реакцій — узагалі без будь-якого обдумування, до яких наслідків це може призвести.

Як із цим упоратися? Коли йдеться про державний рівень, то важливо, щоб держава давала щирі відповіді. Щирі — це так, як воно є насправді, без намагання уникнути контроверсій та маніпуляцій, і заразом приховати правду (бо нібито ніхто нічого не розуміє, і ми можемо сказати щось інакше). Траплялося чимало ситуацій, коли пропаганда заповнювала цей інформаційний вакуум за браком офіційних відповідей, або ж вони були канцеляристськими, неповними, нещирими чи суперечили тому, що говорять, наприклад, незалежні й поважні медіа. Тож надзвичайно важливо не залишати цей вакуум, не давати культивувати сумніви щодо України. Коли говоримо про нас самих, маємо розуміти, що швидкість не дорівнює якість, свідомість і усвідомленість. Часто за швидкістю стоїть мета не інформувати, а розділяти людей чи заробити. Коли ми бачимо певні версії, відповіді без підтверджень та офіційних коментарів, то не можемо їм довіряти станом на сьогодні.

Проблемою в даному разі є те, що, наприклад, офіційний уряд Сполучених Штатів дає конспірологічні відповіді. Найбільший виклик — як упоратися з тим, коли президент країни розповідає своїм громадянам, що таблетки від гарячки насправді викликають аутизм? Така ситуація була нещодавно. Трамп вийшов із помпезною заявою про те, що, мовляв, не купляйте тайленол, бо він викликає аутизм. А тамтешній міністр охорони здоров'я Роберт Кеннеді-молодший вірить у те, що вакцини викликають аутизм. Це одна з найпоширеніших конспірологічних концепцій. Тож напрочуд важливою є роль незалежних, справді об'єктивних медіа.

Матеріал підготувала Валерія Мусхаріна