Президент США Дональд Трамп. Вашингтон, 3 грудня 2025 року. Фото: AP/Evan Vucci
"Передусім, ми суб'єктні та знаємо, як захищатися"
Росіяни намагаються захопити Донеччину і Луганщину з 2022 року і не спромоглися досі це зробити. Водночас, наприклад, президент США Дональд Трамп не втомлюється повторювати про те, що він віддає належне Україні і її Збройним Силам, але Росія більша, має більші ресурси і в підсумку, мовляв, переможе. Тобто російська дезінформація впливає і на іноземну аудиторію. На ваш погляд, якою мірою поточна ситуація на фронті впливає якраз на політичний трек?
Не є таємницею, що російська держава в рази за нас більша територіально, матеріально і за людськими ресурсами. Саме це підвищує і піднімає нас, як державу, яка має в рази менші ресурси і сили, але активно бореться і б'ється з противником, стримує його і час від часу звільняє свої території. Крайні успішні операції навіть за 2025 рік – це Курська операція, і це оточення російських військ на Добропільському напрямку та їхнє знищення, з десятками чи навіть сотнями полонених російських солдатів. Це відповідь з практичними прикладами вже і зараз на те, чи Росія аж так перемагає?
Другий момент. Якщо б Росія перемагала, то може б він (Трамп – ред.) і не включався в переговори, не тиснув би на українських лідерів і не змушував би Європу впливати на нас, не давав би годинні конференції з українського питання. Якщо б у нас все так було погано, або ми були б настільки слабкі, то нашу думку можна було б не враховувати. Передусім, ми суб'єктні. Ми можемо, робимо і показуємо, що ми вміємо і знаємо, як захищатися. І мало того, що ми воюємо в себе на лінії фронту в 1200 км, ми ще й формуємо безпековий порядок денний на міжнародній арені. І все більше і більше ми маємо прикладів, що все більше і європейських країн, і взагалі країн світу розглядають Україну як один з оплотів безпеки на європейському континенті з величезним бойовим досвідом. Досвідом володіння зброєю як американською, так і європейською, українською і російською. Ми, по суті, маємо загальний унікальний досвід, як її поєднувати. І те, що Росія з такими невичерпними ресурсами, як заявляє Трамп чи Путін, застрягла в боях на Донеччині й не може просунутись далі якогось села чи невеликого містечка за роки боїв – це факт.
Іван Тимочко. Фото: facebook/ivan.timocko
Постійний процес пропозицій Трампа і відходу від відповідальності
Напередодні Дональд Трамп також укотре висловив побажання, що Україні потрібно провести президентські вибори. На що президент України Володимир Зеленський відповів, що, мовляв, гаразд, ми проводимо вибори, тільки прошу США забезпечити безпеку цього волевиявлення. Як і якими засобами теоретично можна було б забезпечити безпеку для проведення виборів зараз?
Тут інше стоїть питання – чи дійсно Трамп зацікавлений? Він діє як тактик, не стратег. Людина тактик хоче вже і зараз перекласти вектор відповідальності на когось, або на короткострокову перспективу затягнути невиконання своїх зобов'язань, щоб виправдати себе, чому він вже і зараз не може цього зробити. Це постійний процес пропозицій і відходу від відповідальності. Завтра вибори, післязавтра визнайте інопланетну якусь цивілізацію, післязавтра ще щось. Тобто це такий загальнополітичний зараз вектор. У Венесуели, в Мадуро він зараз теж вимагає виборів, капітуляції тощо. І дотепер там по суті нічого не відбулося, крім того, що Мадуро почав взаємодіяти і більше працювати у військовому секторі з Росією.
"Вибори – не вирішення глобальної проблеми війни"
Я до чого веду? Є ситуації вже і зараз. Є військові виклики. Зміщувати вектори на вибори, на якісь інші питання – це не вирішення глобальної проблеми війни. А проблема війни і диктує як цей виборчий процес організувати чи не організувати. Вона диктує питання присутності чи відсутності іноземних спостерігачів, гарантій безпеки проведення виборів, відповідальності. Трамп візьме на себе відповідальність, якщо дійсно буде якийсь теракт якихось незрозумілих "зелених чоловічків"? І багато інших питань. А потім він скаже, що вибори не так пройшли, я не так хотів чи я не так думав. Такі речі мають бути послідовними. Послідовно зараз ведуться переговори із залученням величезної кількості глав держав про припинення вогню і припинення війни в Україні. Якщо б у нас зараз велися переговори про проведення виборів, то, напевно, тоді їх можна було б і розглядати, розглядати якийсь варіанти. І будь-яка процедура вимагає передусім процедурних рішень. Наразі їх немає.
