32-е засідання у форматі “Рамштайн”. Фото: facebook/dshmyhal
"Сума загальної допомоги може сягнути 45 млрд доларів"
Відбулося 32-ге засідання в форматі "Рамштайн". За його підсумками прозвучали важливі запевнення від партнерів щодо довгострокової підтримки України, зокрема, фінансової. Що саме від цієї зустрічі Україна в підсумку отримала?
Якщо будуть виконані усі зобов'язання, взяті нашими західними партнерами, то сума загальної допомоги від них може сягнути близько 45 млрд доларів. Як наголошував, зокрема, й міністр оборони, наша загальна потреба в 2026 році – 120 млрд доларів. Десь половину цієї суми ми можемо перекрити із власних джерел, враховуючи, що нам надається міжнародна підтримка. Якщо говорити про програму PURL і надання зброї американцями, то закупівля зброї за цією програмою на 2026 рік становитиме приблизно 15 млрд доларів. Тобто, багато європейських країн все-таки збільшують витрати на нашу оборонку, зокрема, безпрецедентно збільшує Норвегія. Бо, якщо ми беремо розміри цієї країни, її потужності і допомогу в 7 млрд, то все-таки Осло робить дуже важливий крок. Нам ці кошти потрібні перш за все для забезпечення вразливих кластерів оборони. Це питання авіаційного озброєння до наших літаків. Найгостріше питання – ракети до "Петріотів". Та інші ракети, які використовуються нашими системами протиповітряної оборони та авіацією, зокрема AIM-9, RIM-7 Sea Sparrow і AIM-120. Тобто, підсумовуючи, Україна не залишиться без зовнішньої підтримки. Так, однозначно буде дефіцит, але якраз це і велике завдання Міноборони і уряду – шукати постійно додаткові кошти.
"На жаль, відбувається великий "договорняк" між Вашингтоном і Москвою"
Чи правильно я розумію, що на відміну від переговорів у Берліні, Маямі, інших місць, де учасники зустрічей мають мороку читати російські фантазії, у форматі "Рамштайн" засідають реалісти, які конкретно думають про те, чим, скільки і коли продовжувати воювати?
Зараз Європа і весь світ розуміє, що в цей момент часу, на жаль, відбувається великий "договорняк" між Вашингтоном і Москвою. І американці зараз прямо зайняли позицію з порятунку російської держави, тому що розвалу Росії, якщо вона надірветься в нашій війні і там почнуться незворотні процеси, Америка боїться набагато більше, ніж військової поразки України. Суть полягала в тому, щоб натиснути на президента і на наше вище військово-політичне керівництво з Вашингтону, щоб ми підписали те, що нам підсовують і те, що нам дають із пунктами фактично капітуляції, які в наступні роки будуть роз'їдати наш суверенітет і нашу державу. Розрахунок Вашингтона, що настрашена Європа злякається, Україну поступово з'їдять, і європейці будуть платити кошти американському ВПК якраз для того, щоб озброюватися. І виходить ситуація "win-win". Однак ми вперлися. Уперся президент, уперлося українське суспільство і соціологія остання показує, що в Зеленського все одно підтримка залишається 62%, і ми цю гру поламали. І європейці, розуміючи до чого це все веде, які не хочуть, не можуть і не готові зупиняти Росію на своїх кордонах, починають більше виділяти кошти. Але.. Ми то вдячні за західну допомогу, ми завжди будемо дякувати і не втомлюватимемося їм дякувати. Але, як так вийшло, що в нас на цю війну менше грошей, ніж у РФ, якщо сумарно економіка європейських країн перевищує потужності Росії на 100 чи 200%? Тому треба швидше підштовхувати наших західних партнерів, щоб усе-таки вони платили більше коштів, бо інакше ми платимо нашою кров'ю. І Європа не хоче, у разі припинення вогню, сильної України з потужним ВПК, яка почне диктувати також свої умови на європейському континенті. Насправді, це дуже цинічні речі, але якраз і робота нашої дипломатії полягає в тому, щоб, вибачте, розворушити і розтрусити європейські країни. Тому що кошти, які підуть українському солдатові – це кошти передусім за їхню безпеку.
Дмитро Жмайло. Фото: facebook/USCCentre
"П'ята стаття НАТО – не панацея"
Останнім часом відбулося дуже багато зустрічей як на вищому рівні, так і на рівні радників, міністрів або представників різних держав щодо умов завершення цієї війни. І виглядає так, що зараз "списи ламаються" довкола гарантій безпеки, що Україна буде убезпечена від наступного нападу РФ. Що маємо на сьогоднішній день і що ви думаєте з приводу цих гарантій?
Ми зараз ведемо такі треки, що нам потрібно усе західне для забезпечення нашої безпеки. Це гарантії безпеки з якимись дуже конкретними механізмами, що буде, якщо станеться це або це, і що робитиме кожна країна і які дії вживатиме наший головний союзник – Сполучені Штати Америки, які прямо сказали, що американських солдатів не буде на території України. Це перше. Друге – кошти, відновлення, підтримка. Ці всі контингенти з "Коаліції рішучих" на чолі фактично з Британією, Францією та іншими країнами – це все також нам потрібно. Західний капітал, тобто відновлення. Ми над всім цим працюємо. Але є дуже важливі нюанси, які нам потрібно розуміти. П'ята стаття НАТО – це ніяка не панацея. Там сформульовано все так, і в нас дуже часто неправильно її трактують, що країна, яка стала жертвою агресії, отримує допомогу, кожна країна надає підтримку і там є дуже цікаве формулювання – "аж до відправки військ". Навчання НАТО, які відбувалися позаминулого року, показали, що кожна країна-жертва агресії має, як мінімум, 3-4 тижні стримувати цю російську агресію. Коли почали проводити командно-штабні навчання, то виявилося, що інфраструктура для перекидання військ не готова. І зараз Німеччина вкладає кошти якраз у розширення доріг, щоб ними потенційно могла пройти військова техніка. Тому єдина з гарантій безпеки – це може бути лише вкладення коштів у наш військово-промисловий комплекс і те, над чим працює президент – щоб нарешті Європа платила кошти, грошове забезпечення українським військовим. Бо в нас зараз виходить так: європейці покривають усі статті, нашу соціалку й інше, а наш бюджет переходить до армії. Але якщо український військовий замість 3 тис доларів на передовій буде отримувати 7 тис доларів, то ми зможемо набрати не лише болівійців, яких 300 уже загинуло за Україну, і для них ця грошова винагорода і досвід є аргументом, а й представників інших приватних військових компаній по всьому світу. Це два ключові моменти, які нам потрібні. ВПК завантажений лише на третину, військові наші отримують недостатнє забезпечення, тому це може бути єдиними реальними гарантіями безпеки.
"96% дронів, які використовують Сили безпеки і оборони, вироблені в Україні"
Із чим ми заходимо в цей новорічно-різдвяний період? Ми маємо ресурси, щоб грудень-січень прожити?
Я думаю, що ми маємо такі ресурси. Коли ми говорили про допомогу, зокрема американську, ми свідомо перебільшували її значення. Свідомо перебільшували значення американських розвідданих, власне, якраз для того, щоб втримати Вашингтон у пулі наших союзників. Є критичні моменти, які залежать від американців і європейців – це програма PURL і логістика. Це, повторюсь, ракети до "Петріотів", які єдині можуть ефективно збивати російську балістику і аеробалістику та інше ракетне озброєння. Основна маса живої сили противника і техніки знищуються дронами. 96% дронів, які використовують Сили безпеки і оборони, вироблені в Україні. Наші далекобійні удари так само показують ефективність. Коли ми бачимо прильоти одного дрона по якомусь заводу, нафтовому чи газовидобувному об'єкту, то потрібно чітко розуміти, що на один дрон наш, який влучив, є дев'ять збитих російською ППО. Бо дрон – це ціль, яку можна збити. А це означає, що ми вийшли на такі темпи виробництва, що можемо дозволити собі ось такі масовані повітряні атаки.
"Критично важливо витримати цей період"
Тому, підсумовуючи, ми можемо вистояти січень і наступні місяці, бо характер війни змінився абсолютно. Ми бачимо, що Росія майже не використовує техніку. Але чи можуть бути просідання? Так, можуть, особливо в питаннях протиповітряної оборони, тому що все одно нам недостатньо цих засобів і ракет. І, на жаль, ігнорувати сигнали повітряної тривоги не можна. І, на жаль, будуть ще дуже болючі прильоти по нашій енергетиці. Тому нам критично важливо витримати цей період. Зараз для нас, я б сказав, період навіть важчий, ніж у лютому 22-го року. Ми бачимо, як світ хоче нас, вибачте, "злити". Але якщо ми виявимо мудрість, терпіння і даватимемо підтримку військово-політичному керівництву, то, повірте мені, “зливальники” "обламають зуби", як обламали вже в Овальному кабінеті. І аж тоді знову перейдуть до конструктиву.
