Фото надане артисткою
На початку війни я поїхала в Польщу, потім на Кіпр. І мені скрізь було нормально, але я якось не бачила своє майбутнє там. І мені спало на думку: а чи не поїхати до Ісландії? У мене була колись мрія побачити китів, і я подумала, що час її втілити…
У нас сьогодні особливий ефір, тому що до нас завітала Анна Станчевська – українська артистка, яка в Україні наразі не живе, буває тут зрідка, тому ми не могли не скористатись можливістю і не покликати до себе до студії наживо. Аню – по-перше, привіт!
Добрий ранок всім!
Раді вітати тебе в нашій студії. Дійсно, ми тебе дуже щиро розпитували навіть до початку ефіру, тому що мало про тебе знаємо. В Ісландії ти живеш останнім часом, а до того – ти казала – буквально з 2017 року носило тебе добряче по світу. І Китай, і Кіпр, і європейські країни, потім по той бік Атлантики…
Ні, в Штатах я ще не була. Але, напевно все попереду, можливо, навіть зі своїми турами музичними.
Тоді давай закриємо цю прогалину географічну одразу: як тебе занесло до Ісландії? Це так вийшло за контрактом, по роботі? Чи все-таки ти така: "Ой, це сонце Кіпру, скільки можна? Поїду куди-небудь до Скандинавії"?
Ні, все простіше. Насправді, в Ісландію я переїхала як біженка, вже під час війни.
Але на момент війни я вже не була в Україні, я працювала за контрактом у Єгипті. І там у мене стався конфлікт з росіянами, і мене вигнали з готелю через політичні питання. І я зрозуміла, що в Україну, в Запоріжжя небезпечно повертатись, то маю кудись їхати далі. Я поїхала в Польщу, на Кіпр. І мені скрізь було нормально, але я якось не бачила своє майбутнє там. І щось мені так спало на думку: а чи не поїхати до Ісландії? У мене була колись мрія побачити китів, і я подумала, що час її втілити.
Китів?
Так. Китів.
От бачиш як. Скажи, будь ласка: як ми зрозуміли, ти живеш в Ісландії в містечку, яке має буквально 200 мешканців…
Трішки більше – там щось 370. Воно називається Хоулмавік. Це таке маленьке містечко, а за нашими мірками – мабуть, село. Таке маленьке, але горде містечко. Бо вони все мають для життя. І, думаю, не потребують нікого і нічого.
Ну, ця країна дійсно вражає. У них дуже потужний футбол. У них дуже потужна Бйорк, щонайменше. Це люди, які дозволяють собі бути екстраординарними, будучи при цьому дуже маленькими – знову ж таки, за мірками країн-гігантів.
Вони дуже особлива нація. Я дуже люблю ісландців, дуже поважаю. Мені подобається їхній менталітет. Що мені дуже імпонує, як емігрантці – вони дуже відкриті до інших національностей, дуже дружелюбні до всіх.
Ну, напевно, країна, яка може собі дозволити бути вільною від якихось гачків енергетичної залежності, може бути самодостатньою і незалежною.
Так, вони взагалі дуже вільні – дуже відчувається у них цей дух свободи. Наприклад, я працюю в дитячому садочку і ми інколи дітей водимо просто на океан, бо ми живемо там на березі океану. Це ж круто: уявляєте, діти ростуть в цій красі? Ти просто йдеш в магазин і ти бачиш, як до берега кит пливе. Це щось таке нереальне для нас. І діти дійсно якісь трохи інші, відрізняються від наших.
На яку музику тебе там тягне? В тебе взагалі є музична освіта?
В мене немає музичної освіти, я ніколи не займалася вокалом. Тобто, я не знаю нот, я ні на чому не граю, я не музикант взагалі. Я думаю, що музика взагалі для мене – це просто така психотерапія, та і все.
Як тоді почалася ти як артистка?
Закохалась тут. Закохалася і почала писати пісні – все дуже примітивно насправді.
А як ти з Тарасом Каруном знайшлася?
Побачила просто в інстаграмі. У нього була співпраця з однією артисткою українською – Oksana Drama. У неї була супер класна пісня на початку війни, вона мені дуже сподобалася. Я подивилася, хто аранжувальник цієї пісні. І так вийшла на Тараса Каруна і написала йому: мовляв, мені дуже потрібна з вами співпраця. Маю багато матеріалу, з яким хочеться попрацювати. Він відповів, і так у нас метч відбувся.
Мені здається, він просто ідеально втілив мою мрію про цей альбом. Реально, таким, як я його уявляла – він таким його і зробив.
Це дуже круто. Ми послухали твій альбом і залипли. Дуже зайшла ця музика. І ми дуже вдячні тобі за творчість.
Дуже дякую! Мені дуже приємно, бо по-перше, мене ніхто не знає. По-друге, навіть ті, хто знає, мої друзі, не всі слухають мою музику. І якось мені дуже не вистачає цієї підтримки. Просто як творчій одиниці.
Ми тобі цього щиро бажаємо! Нещодавно, буквально кілька днів тому, у тебе був день народження.
Так, 16 грудня.
Ми тебе вітаємо! І хай дійсно все це, що відбувається, буде частиною подарунка, який призведе до здійснення твоїх найсміливіших мрій. Хай вся Ісландія збирається на твої концерти, хай тури відбуваються, хай дедалі більше людей зцілюються під твою музику, бо вона є терапією не лише для тебе, а і для всіх тих, хто її слухає. Тому тобі бажаємо натхнення.
Насправді це і була мета. В мене немає якихось амбіцій в плані збирати тури чи стадіони. Просто я вважаю, що якщо Бог мені це дав, то я маю цим ділитися. Якщо це в якийсь мірі допомогло мені якісь дири закрити душевні, то може і комусь іншому це знадобиться.
Наостанок, подякувавши тобі ще раз за те, що знайшла можливість до нас прийти і розказати про себе, про Ісландію, про свій досвід, а також прийняти наші вітання з днем народження, – просимо тебе звернутися до слухачів Радіо Промінь з тим, що в тебе зараз на серці, і от прямо зараз найважливіше цим з нами поділитись.
Я б сказала так: з тим, що мені болить. Скажу в контексті музики: слухайте своє серце, не йдіть за трендами. Інколи не все те добре, що популярне; інколи треба щось пошукати, піднапрягтися і знайти набагато цікавіших артистів за тих, що транслюються у нас по телевізору і по радіо. Це про наболіле.
Знаємо-знаємо. Ти потрапила в потрібну компанію! В яблучко своїм висловом. Дякуємо тобі і за ці слова!
Дякую вам, що запросили.
Слухати пісню "Хай живе любов" від Anna Stanchevska, як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
