Кадр з анімаційного фільму "Нічна зміна". Пресреліз мультфільму
Це вже не перше гучне визнання стрічки: у жовтні цього року вона отримала нагороду за найкращу анімацію на MEGOGO AI Film Festival, який проходив у межах Одеського міжнародного кінофестивалю. Історія занурює глядача у світ постійного контакту з чужим болем і показує, як цей досвід поступово змінює людину зсередини. Особливу емоційну силу стрічці надає вовняна анімація: це в'язані чоловічки, у яких в'язані внутрішні органи. Фільм триває лише три хвилини. Події відбуваються в морзі. У патологоанатома, який робить розтин, відбуваються внутрішні діалоги. Щоб цей досвід не був надто травматичним, ці органи і люди, як я вже зауважив, зв'язані з ниток. Розкажіть про ваш фільм, про його ідею.
Не зважаючи на те, що це коротка історія, ми встигли багато сказати. І саме тому, що це складна тема смерті і болю, ми обрали стиль, який може цю тему пом'якшити, зробити її більш доступною. І для розуміння, і для того, щоб уникнути повторного травмування. Ми щодня чуємо трагічні новини і багато чого переживаємо. Саме тому така ідея і виникла. А в такому стилі вона виглядає дещо інакше. І це пов'язано не лише з тим, щоб тема стала доступнішою, а також і з обмеженнями, які має такий інструмент як штучний інтелект. Бо згенерувати реалістичні сцени було б, по-перше, неможливо, бо існують обмеження, а, по-друге, ми хотіли дещо інакше зайти в цю тему. І у нас вийшло поєднати таку унікальну ідею з цим стилем. І отримати такий результат. Стрічка сподобалася і у нас, і навіть в Голівуді.
Що, на вашу думку, зачепило журі? Що ви намагалися закласти? Розкажіть про цей діалог, який відбудеться в кадрі. Чи все тотально в роботі згенеровано ШІ?
Не зовсім так. По-перше, ідея створена нами. По-друге, сценарій також створений нами. Дещо в роботі також допрацьовували дизайнери, бо у штучного інтелекту також є свої особливості і обмеження. Також ми пробували зробити озвучку штучним інтелектом, але виходило не зовсім те, що ми хотіли. І зрештою ми вирішили записати звук на студії. Тому в фільмі ви можете почути голоси команди AdShot Creative.
Допоки штучний інтелект не озвучує ідеально, у акторів дубляжу завжди буде робота.
Так. Голос завжди краще. В ШІ озвучка йде переважно англійською або китайською, а інші мови, зокрема українська, звучать неправильно: і мова не така жива, і з наголосами проблема. Тому у живої озвучки беззаперечна перевага. Вона і звучить краще, і сприймається краще. І нам приємно чути результат роботи нашої команди.
Розкажіть про ідею цього фільму. Про сценарій, задум і глибину. Адже, як ви зауважили, за три хвилини ви встигли багато чого донести. Ідея народилася з особистого досвіду, зі спостережень чи це якесь колективне відчуття часу, в якому ми живемо?
Ідея виникла з наших реалій, з наших буднів. Кожен день ми чуємо новини, бачимо, що відбувається навколо. Ми живемо в такій реальності, яку постійно потрібно переосмислювати і шукати в собі сили, як з цим жити. І оскільки болю і смерті дуже багато навколо, іноді ми не встигаємо це пережити і зрозуміти, що з нами відбувається. Живемо, заплющивши на це очі або навіть заперечуючи, що це на нас впливає, робимо вигляд, ніби ми вже звикли до таких новин, але насправді усі ці переживання нікуди не зникають і все одно на нас впливають.
Тож ці переживання ми показали через таку ідею, але зробили це не зовсім реалістично, а саме через персонажа, який щодня працює зі смертю. Тобто через нього ми вирішили показати зв'язок з нашою реальністю. І незважаючи на те, що він кожного дня працює в морзі і зі смертю, і начебто мав би до цього всього звикнути, але в фільмі ми бачимо, що це все одно на нього впливає. Але спочатку ми думаємо, що він просто за роботою, а вже в фіналі ми бачимо насправді із ким це був діалог і хто з нами говорив. І це був внутрішній діалог.
Ви так тонко про це говорите, що чужий біль стає частиною власного досвіду. Де, на вашу думку, проходить оця межа між співчуттям і емоційним виснаженням? І як ви оцю межу намагалися визначити в фільмі?
Тут, я думаю, не можна визначити загальну межу, бо все ж у кожного ці переживання проходять по-різному, і межі сприйняття у всіх різні. Тому я не можу сказати про якісь загальні показники, але свою думку я спробувала висловити саме так.
Повернімося до стилю цієї ниткової вовняної анімації. Він з одного боку такий дуже тактильний, м'який, заспокійливий, а з іншого боку він по факту показує жахливі речі. Чому ви обрали саме таку візуальну формулу? Адже через таку форму ви рішили реалізувати розмови про смерть, про внутрішній біль, про внутрішній злам?
Саме для того, щоб ця тема легше сприймалася. Про смерть у нас вже є дуже багато різних і фільмів, і оповідань, і повідомлень, і дописів. Вони вже сприймаються досить важко. Вже важко витримувати ці розповіді, якщо вони написані прямим текстом. Тому ми шукали якусь таку форму, в якій цей діалог міг би бути більш ефективним. Ми шукали якусь форму, в якій нас ще послухають, подивляться і зможуть сприйняти. І от в результаті пошуків ми вибрали таку, можна сказати, мультяшну форму, яка начебто неочевидна для такої гострої теми. Але коли ми почали співставляти цю тему і стиль, то стало зрозуміло, що це ідеальне поєднання. І саме для реалізації в штучному інтелекті це дуже добре спрацює.
Як ви вважаєте, які перспективи використання штучного інтелекту в кіноіндустрії майбутнього? Ми бачимо, як деякі режисери в соцмережах починають ним бавитися, просто із цікавості створюючи різні мініфільми, серіальчики, сценарії. І вони досить реалістичні. Як ви подивились на АІ індустрію після створення цього фільму? Чи стане вона серйозним конкурентом?
Авжеж це дуже класний інструмент. Він багато дає можливостей, але я все ж вважаю, що він ніколи не замінить справжній кінематограф. Це не конкурент, а просто інструмент, який може допомогти. От, наприклад, на цьому фестивалі, коли ми дивились роботи, які прийшли в шорт лист, там були представлені не тільки анімаційні роботи, а й реалістичні. І анімаційні виглядають, дуже привабливо, дуже красиво. А реалістичні фільми, згенеровані ШІ, не викликають таких емоцій, довіри та емпатії. Попри те, що вони дуже якісно зроблені, все одно видно, що це не знято, а згенеровано. Тому, я думаю, це ШІ – це не конкурент, але як галузь, а дуже цікавий інструмент. З його допомогою можна зробити такого, що не зробиш камерою. І це буде виглядати непогано, і це можна буде дивитись із задоволенням. Але людей все ж це не замінить.
