Фото ілюстративне
Чи погоджується ви з тезою, що кіносвіт знову котиться в прірву, а цей кінорік був поганий на хороші фільми?
Ми хіба не щороку це чуємо? Я останні 20 років чую щороку, що цей рік був дуже поганий на фільми. Мовляв, було дуже багато франшиз, блокбастерів, авторське кіно вмирає, стрімінги завойовують світ. І це відбувається щороку. Нам просто треба зрозуміти, що світ змінюється, і це нормально. Блокбастери і франшизи – це дуже зрозуміле явище, тому що люди хочуть йти на впізнаване кіно. І тому я думаю, що частково в цьому є доля правди, але я не думаю, що це треба читати із настроєм засмученого глядача. І взагалі, чому це прірва? Я не розумію, чому ми називаємо це прірвою? Це просто наша реальність, в якій ми живемо. Чому "Супермен і "Аватар" завойовують аудиторію? Тому що у них були глядачі і до цього, вони хочуть прийти на впізнаване кіно. Особливо в Україні, я думаю, люди скучили за комфортним кіно. Це досить зрозуміле явище для мене, тому все ок.
А який фільм цьогоріч вас вразив найбільше?
Найбільше мене вразив фільм Пола Томаса Андерсона "Одна битва за іншою". Це кіно, в якому важко переказати сюжет і, напевно, важко навіть продати цей фільм одним трейлером. Коли я дивився матеріали з цього фільму, я не вірив в те, що цей фільм буде успішним комерційно, фестивально, глядацько. Він перевершив мої очікування, а це не часто відбувається з фільмами, які я дивлюсь. Це просто кіно про чоловіка, який колись був революціонером, і у нього все було класно. Потім прийшли 90-ті, і все стало не так класно, як було раніше. А тепер в нього ще є юна донька, яка рветься в пригоди, і її треба врятувати. Здається, все досить просто і банально. Але я зрозумів, що це фільм, який ніби повертає надію у світле майбутнє. Не часто нині це буває в кіно, але цього року було дуже багато фільмів, які були якраз про це світле майбутнє, про те, що треба його прагнути. Мені здається, це був один із найпрекрасніших.
Тепер розкажіть про найбільше розчарування року.
От ми згадали франшизи, і я думаю, що "Аватар 3" – це, в принципі, головне розчарування року.
Ні! Тільки не це! Тільки не це! Як так могло трапитись? Чому?
Ну, по-перше, він забирає зали у фільму "Ти – космос" по-друге, він триває три з половиною години. Взагалі-то, це не маркер поганого фільму. Хороший фільм може тривати і довше, навіть 7 годин. Але мені здається, що ми вже набулися на Пандорі. Ми натусувалися із народом Наві в цьому фільмі. І, несподівано, я не побачив там нічого нового. Ні в плані історії, ні в плані візуальних ефектів. Напевно, тому що він знімався одночасно з другою частиною. І ми вже все це бачили. І мені, чесно кажучи, хотілося постійно повернутися на землю. Ну, тобто, ближче до людей і подивитися, як вони живуть. Тому що ми за всі три частини цього не бачили. І я сподівався, що ми якось повернемось на цей бік. Але нічого такого не відбулося. І ще в мене є застереження, раптом хтось не бачив, наприклад, другого "Аватара", то знайте, що його показують з швидкістю 48 кадрів за секунду.
А що це значить?
Це значить, що там проекція часткова, в 48 кадрів. Тобто, зображення рухаються набагато швидше. І ніби-то режисер Джеймс Кемерон каже, що це, насправді, ніяк не впливає на мозок і на очі. Але я, чесно кажучи, від цієї візуальної насиченості дуже сильно втомився. І плюс там деякі кадри спочатку рухаються швидко, а потім сповільнюються знову до 24. І складається відчуття, що зображення просто не підвантажилося. Можливо, це була проблема проекції. Але браво тим, хто ставив проекцію "Аватар-3" і намагався все синхронізувати так, як задумав режисер. Я думаю, це те, що заслуговує на увагу в цьому фільмі. Це його проекція.
Але не зовсім зрозуміло, про що йдеться: картинка занадто швидка і насичена, і це перевантажує психіку глядача?
Уявіть собі, що ви дивитеся, як люди грають в відеоігри, і це дуже насичений екшен. Зображення в відеоіграх зазвичай рухається з більшою швидкістю кадрів. І ви відчуваєте, наче це дуже реально.
Врахували контекст. Люди слухають подкасти на Х2, тому, мовляв, і кіно будемо показувати на Х2.
Яке триває все одно три з половиною години.
Скоротили, як могли. Але я бачу, що третій фільм заробив 345 мільйонів доларів у перший вікенд прокату в Штатах, а це на 100 мільйонів, тобто майже на третину, менше за попередню частину. Тобто не тільки вам не сподобалося.
Нічого страшного. Ще до початку прокату оголосили про те, що Джеймс Кемерон став мільярдером. Тобто фільм ще не вийшов, а він вже став мільярдером. До речі, він одночасно знімав концерт для Біллі Айліш, і коли вона отримувала нагороду, сказала про те, що всім мільярдерам треба роздати гроші. А потім минає трошки часу, і режисер її фільму стає мільярдером. Чи віддає він кудись гроші? Я не знаю.
Для мене розчаруванням року став мультик "Звірополіс".
Ніііі!
Так! Він настільки передбачуваний! Я була цим дуже засмучена. Я відчувала розчарування на кожному повороті, і мені було дуже сумно.
Мені здається, що він має бути передбачуваним, це ж анімація, вона в першу чергу розрахована на дітей. І, напевно, не потрібно, щоб це був фільм з великою кількістю сюжетних поворотів. Мені здається, що структурно він досить непогано зроблений. Є в ньому деякі нюанси у фіналі, які здається мені двома фіналами замість одного. Вони рухаються до однієї цілі, а потім рухаються ще до однієї цілі. І тому це досить дивно виглядає. Але мені подобається, що він цікавий для дорослих, які люблять фільми по страшніше. Наприклад, там є відсилки на "Сяйво" Стенлі Кубрика, і це дуже класно. І, в цілому, мені здається, що це світ, в який хочеться повертатись, на відміну від вищезгаданого фільму. І взагалі, ти ж не поведеш дитину дивитися фільм "Гамлет".
Хочеться зрозуміти, як взагалі зараз виглядає кіноіндустрія. Бо Голлівуд втрачає позиції. Він не є тепер єдиним головним постачальником головних кіногероїв. Хто творив кіно в 2025-му?
Десь я це вже чув, про те, що Голлівуд здає своєю позицією. Може минулого року хтось таке казав? Відбувається дуже велика зміна. Але вона відбувається передусім через політику Дональда Трампа. Його адміністрація тисне на дуже багато великих компаній в Голлівуді. Зокрема, вони пробили, можемо сказати, дно в компанії Paramount, яка дуже сильно скорочує деякі свої проєкти саме через Дональда Трампа, бо йому щось там не подобається.
Як це виглядає на практиці?
Наприклад, Дональд Трамп каже, що йому не подобається телеведучий одного з шоу, і контракти з ним розривають: буквально наступного дня не випускають його в ефір після цієї заяви. Тобто це прямо впливає на індустрію. І це не останній, так би мовити, телеведучий, а той, хто дуже часто вів Оскари – Джиммі Кіммел. Є питання, напевно, до того, як він жартує, наскільки хороший він ведучий. Але це все суб'єктивно, а такі ситуації говорять дуже багато про згортання свободи слова в Голлівуді.
І я думаю, що великі боси бояться впливу адміністрації Трампа. І тепер цей вплив перенісся на купівлю студії Warner Bros. з усіма її суб'єктними продуктами. Це, напевно, головна індустріальна кіноподія року. Netflix купив Warner Bros. за якісь шалені гроші, понад 70 мільярдів доларів.
І мені здається, що це симптоматично, тому що на ринку тепер створюється монополізм. І це дуже погано з того боку, що керівники Netflix, вони відомі тим, що вони не хочуть випускати фільми в прокат, показувати їх на великому екрані. Для деяких релізів вони роблять поступки, наприклад, для фільму "Ножі наголо" Раяна Джонсона. Вони роблять їм такий жест і випускають в Північній Америці в кіно, але не у нас. Тому, можливо, нас ця ситуація особливо не торкнеться в плані кінопрокату, але, можливо, і торкнеться. Ми це дізнаємося, напевно, за рік, тому що цілий рік буде відбуватися підписання договору.
Коли я відкриваю різні рейтинги, які роблять Vogue, BBC, Atlantic, там дуже багато фільмів і виробників з Японії або Китаю. Розкажіть, як зростає ця пропозиція або цей попит?
Це, до речі, теж моя така цікава спостереження того, як змінюється політика всередині Голлівуду.
На початку року, якщо ви пам'ятаєте, було дуже багато мит від Трампа для дуже багатьох країн, ледь не для всього світу. Якісь він відтерміновував, десь краще будував зв'язки, десь гірше. І якщо з Японією все, в принципі, в порядку, час від часу фільми японські потрапляли в прокат, то з Китаєм трішки складніше через комуністичну диктатуру. Американським фільмам туди дуже важко потрапити. Буквально, здається, один-два фільми виходили в рік в китайському прокаті. А китайське кіно не часто доходило взагалі до світового глядача, тому що є диктатура, яка щось вирізає, щось віднімає. І тому, мені здається, цього року відбулася якась така золота середина: ніби і американські фільми потрапляли частіше в прокат, і так само – китайські та японські.
Хто цьогоріч неочікувано заявив про себе?
Рік почався не супер-класно, якщо ви пам'ятаєте, "Анора" виграла Оскар минулого року. Не супер-новини, але цього року ситуація ніби краще.
Це російський фільм?
Це американський фільм з російськими акторами. Але цього року ситуація виглядає краще, хоча я не знаю, чи пройдуть фільми російські, або ж фільми з росіянами, чи в якійсь гібридній формі вони з'являться на Оскарі.
Але, так чи інакше, вибудовується вже якийсь певний лайн-ап. Це фільм "Марті Супрім. Геній комбінацій", нова роль Тімоті Шаламе, де він грає в пінг-понг і рве всіх на шматки своєю і акторською грою, і грою в пінг-понг. Я думаю, що це буде досить нестандартне кіно. Також виходить фільм Хлої Чжао "Гамнет" з Полом Мескалем, який грає роль Шекспіра. І розповідає про те, як, власне, писався "Гамлет". Мало хто знає, але режисерка цього фільму приїздила в Україну, її привозив Мстислав Чернов, і вона була у Будинку кіно. І я коли Мстислав Чернов привіз Оскара і зробив конференцію, поряд стояла Хлої Чжао, суперкласна режисерка, яка теж отримувала Оскар, і ніхто не звертав на це уваги. Мені дуже шкода, і тепер я хочу сказати, що це кіно варте вашої уваги, його варто подивитися на великому екрані. Воно, щоправда, вийде у нас в кіно наступного року, десь, напевно, в районі січня-лютого-березня.
Це ми говоримо про шекспірівську історію?
Шекспірівська історія, так. Але вона подана в такому напівтоні. Тобто це не буквальна екранізація Шекспіра, а романтична історія його взаємин з дружиною, як вони будувалися, як одна з, не будемо спойлерити, втрат допомогла йому написати "Гамлета". Мені здається, що цей рік був визначним через те, що було три великих потужних фільми, які розповідали, що суспільство і Америки, і, насправді, світове поділилося на два табори. Погане, і ще гірше. Я думаю, що ви коли читаєте новини, теж це відчуваєте, що щось пішло не так. І перший фільм, я його згадав, це "Одна битва за іншою", але в ньому все ж є цей світлий промічик надії в вигляді головного героя, якого грає Леонардо Ді Капріо.
Інший фільм – це "Еддінгтон" Арі Астера з Хоакіном Феніксом. Це прекрасна сатира про те, як розгорталися події у маленькому містечку в 2020 році під час ковіду і руху Black Lives Matter. І там все йде не за планом, і там немає хороших персонажів. І третій фільм – це "Бугонія" Йоргоса Лантімоса. Я не великий прихильник його останнього фільму, але він мені все-таки подобається тим, що він теж говорить на цю тему корпоративної культури через конспірологічні теорії і їхню правдивість-переконливість.
І найцікавіше, мені здається, полягає в тому, що режисери зловили нині такий настрій, мовляв їм не достатньо вбити поганця. Вони хочуть його покарати. І в кожному з цих трьох фільмів поганець, звісно, залишається покараним, але в дуже-дуже несподіваний спосіб.
