Дональд Трамп, Фото: АР
"Можливо, Путіну вдасться якось розізлити Трампа"
Ми в очікуванні зустрічі у Сполучених Штатах президентів України і США Володимира Зеленського і Дональда Трампа. Йтиметься про мирну угоду. Президент США назвав себе кінцевим або остаточним арбітром будь-якої мирної угоди між Україною та Росією. Раніше Трамп заявляв, що така зустріч із Зеленським можлива лише за наявності фінальної угоди. Зараз фінальної угоди немає, але зустріч запланували. Що змінилося, що вплинуло на цей перебіг, чи ми чогось не знаємо?
Щодо заяви Дональда Трампа, що без нього нічого не складеться, то це більше говорить трампівське его, ніж є справа насправді. Ми розуміємо, що навіть під час Хануки американці працювали, особливо Стів Віткофф (спецпосланець президента США Трампа – ред.) та Джаред Кушнер (зять Трампа – ред.) – умовно, з одного боку запалювали свічку, а з іншого вели все-таки переговори. Це свідчить про їхню зацікавленість. Але заява Дональда Трампа, що без його схвалення нічого не буде – це звичайне трампівське его, яке не має під собою жодних підстав. Адже ми вже побачили, що Трамп одним дзвінком не може вирішити, не може змусити Путіна зупинити війну. Це більше Дональд Трамп, як майстер піару, вміє подати інформацію так, щоб на себе сконцентрувати увагу. Але чи допоможе його присутність? Подивимось, побачимо. Тут же ж не про Трампа одного лише, тут про комплекс проблем і заходів, які застосовуються щодо Росії, щоби змусити її йти на мирні переговори взагалі. І це навіть не лише Трамп дає рішення, Трамп лише може те, що він обіцяв раніше. Якщо Путін не буде йти на поступки і не буде схилятися до переговорів, не буде зупиняти війну, Трамп може запровадити санкції. Поки що жорстких санкцій ми не побачили, на жаль. Тому, можливо, все-таки Путіну вдасться якось змінити стан Трампа, в плані його святого спокою, вдасться розізлити Трампа. І, можливо, Трамп все-таки наважиться на якісь певні санкції. Але це поки лише певна якась гіпотеза.
Питання ЗАЕС
Чи є сенс так глибоко аналізувати цей документ, якщо там вже з першого погляду є такі логічні парадокси: підтвердження суверенітету України та спеціальна економічна зона на Донбасі й ЗАЕС, яка буде нібито в якомусь спільному користуванні між трьома сторонами…
Документ поєднує в собі політичні та економічні інтереси і реалії. Суверенітет – це про суб'єктність, про збереження суб'єктності, політичну суб'єктність нашої держави, що є надзвичайно важливо. І те, що документ починається саме з цього пункту, очевидно є великим базисом, на основі якого ведуться всі мирні переговори. Далі вже йде економіка і розподілення інтересів. Без інтересів тут ніяк. І, очевидно, розуміння того, що є там десь Запорізька атомна електростанція, яка є хорошим генератором не тільки електроенергії, але й певних прибутків, вона, очевидно, в першу чергу сприймається, як джерело певної фінансової вигоди потім, якщо війна завершиться. Але ми знаємо, що будь-які об'єкти критичної інфраструктури, особливо які відносяться до стратегічного напрямку – а це атомні електростанції – не можуть передаватися відповідно до закону і Конституції України – іншим рукам в управління. Щоби це сталось, ми мали б змінити свої закони. Можливо, до цього і дійде, якщо дійсно така модель буде працювати, якщо до такої моделі домовляться. І тут ця зміна не буде впливати напряму на стан суверенітету нашої держави. Бо основна мета і важливість – зберегти функціонування держави взагалі. Це те, чого Путін намагався добитися – знищити державу, взагалі ліквідувати суверенність нашої держави. Натомість вона збережена, вона функціонує завдяки українцям, Збройним силам, нашим союзникам, які нам допомагають. І тому це є певна основа, як буде розподілено пізніше по особливих об'єктах роль тієї чи іншої держави, будемо бачити. Але реалії нам показують одне і говорять про одне: станом на сьогодні я не чув жодної заяви від Кремля, які би були згодні розглядати таку ідею. Чи вони би були окей за таку ідею щодо спільного користування? Навпаки, були абсолютно жорсткі заяви, що в стилі Кремля є абсолютно зрозумілим, що станція вже більше не належить Україні. Тому, якщо вдасться домовитися про таку модель колективної, назвемо це так, роботи, будемо тоді вже оцінювати. Зараз, станом на сьогодні, принаймні альтернативних або готовності Росії розглядати навіть таку модель я не бачив.
Зустріч не в Білому домі, а у приватній резиденції Трампа Мар-а-Лаго
Зустріч президента США і України відбудеться у маєтку Трампа. Вибір місця і можливість того, про що там говоритимуть: наскільки це може про щось свідчити?
Мене хвилює, що це відбувається не в Білому домі. Мар-а-Лаго – це приватна резиденція Дональда Трампа. Очевидно, що це неділя, вихідний. Він не може собі відмовити в задоволенні бути в себе в резиденції там, де тепло і красиво. Тим більше він там святкував Різдво. Але такого рівня події мають відбуватися в Білому домі, в офіційній інституції представництва президента Сполучених Штатів Америки. Але ми в таку епоху живемо, коли інституції сьогодні десь відставляються на другий план. А на перше місце виноситься персоналія. Персоналістичний тип управління сьогодні в Сполучених Штатах – це певний тренд, який запровадив Дональд Трамп. Чи буде це працювати і надалі? Невідомо, це ми побачимо після виборів наступних. Але, принаймні зараз, ми можемо сказати, що увага неформальним зустрічам надається більше, ніж офіційним. Коли зустріч відбувається в Білому домі, працює протокол, фіксування кожного кроку, кожного слова. А в маєтку ти можеш поговорити про все. Ти можеш говорити по душах, без жодних зайвих вух. Тому ось ця розділеність в підходах до переговорів вже набула певної моди. І вона практикується Дональдом Трампом щодня. Добре це чи погано – нам залишається бачити по вирішеному ділу. Президент України доволі оптимістично дивиться на цю поїздку. Очевидно, він не може обирати місце, куди йому їхати. Куди його запрошують, туди він і їде. Він використовує кожну нагоду, щоб провести переговори і наблизити мир. В цьому ж випадку, які будуть результати далі, після зустрічі в Мар-а-Лаго – подивимось.
.jpg)
Тарас Семенюк. Фото: facebook
План із 28-ми пунктів і план із 20-ти пунктів – два різних документи
Про позицію Москви що ви можете сказати?
Щодо пропозицій Москви доволі цікаво ситуація. Є умовний так званий план 28-ми пунктів, написаний Кирилом Дмитрієвим (ключова фігура у переговорних процесах Росії з країнами Заходу, зокрема із США, щодо України – ред.) і переданий Кушнеру та Віткоффу. І є план з 20-ти пунктів, опрацьований Україною, союзниками та Сполученими Штатами в присутності держсекретаря Марко Рубіо. Це два різних документи. Очевидно другий документ, опрацьований спільно з союзниками, відповідає більше інтересам нашої держави. Адже мова не йде про здачу території – основне, що найбільше всіх хвилює. Раніше росіяни заявляли, навіть сам Путін, що готовий підписати документи або навіть і надати їм певної законної сили, що він не буде нападати на Європу. А коли ці документи мають бути підписані? В який момент? Коли буде остаточно зупинено війну чи коли він досягне своїх так званих цілей, які озвучує? Він тоді не буде нападати на Європу? Це, свого роду, тиск у піддавки. От хочете спокійно жити собі, хочете не переживати – давайте підпишемо документ. Але після того, як Україну я отримаю під свій контроль. Оце так потрібно вичитувати слова Путіна, як на мене. Тому дуже важливо розуміти напрямок зустрічі в Мар-а-Лаго. Тому що це показує справжні плани Путіна. Він в Європі створює певні проблеми, лякає, привозить "Орєшнік" до Білорусі. Це все є тиском на Європу. Бо Путін розуміє, що є еліта в Європі, опозиційна особливо, які виступають за повне примирення з Москвою, ціною цього примирення мала бути здача України, віддати Україну в сферу впливу Кремля. І ось така гра дає Путіну певний час, щоб влаштувати справжні торги і таким чином грати на страхах самих європейців. В цьому плані, я думаю, що американці теж можуть підіграти йому. Складається враження, що там думають, що саме ми нібито гальмуємо всі мирні переговори. Із цим треба щось робити. Кожного разу ми нагадуємо американцям, що не є Україна причиною і тим, хто затримує війну. Є одна причина – Путін, який не бажає, не досягнувши своїх так званих цілей, які він озвучив раніше, зупиняти війну. Тож в чиїх руках сильна карта сьогодні? Тут дуже цікаво саме Дональду Трампу поставити це питання не щодо нашої держави, а саме до Кремля.
Поведінка Китаю є певним маркером того, якою може бути подальша роль Росії в завершенні війни
До зустрічі Трампа і Зеленського приєднаються онлайн європейські лідери. Наскільки це може вплинути на перебіг переговорів, чи підсилить наші позиції, чи додасть чогось, що Трамп може почути або не захоче? Постійні заяви Віктора Орбана про Україну і війну в Європі…
Від Віктора Орбана ми ще не таке почуємо щодо війни і того, що Європа буде у війні, що Україна є нібито причиною війни і не хоче укладати мир. Віктор Орбан готується до виборів. Ми маємо тільки через таку оптику сприймати слова Орбана. Він залякує своє населення, щоб за нього проголосували. Бо створити певний образ ворога зовні – це є абсолютно зрозуміла тактика і стилістика диктаторів, які намагаються перемогти на наступних виборах. Все ж таки вибори – це єдине, що може сьогодні зупинити Орбана і його позицію. Якщо він їх програє і до влади прийде опозиція, яка на сьогоднішній день лідирує в опитуваннях, то позиція Угорщини щодо нашої держави може і зміниться однозначно. Не на Орбана я би орієнтувався сьогодні, а на процеси, які відбуваються – а це європейці, американці та Китай. Ми про Китай не говоримо, а роль Китаю сьогодні є надзвичайно важливою. Поведінка Китаю є певним маркером того, якою може бути подальша роль Росії в завершенні війни. І це ж не тільки про Китай. Він є головним союзником і країною, яка підтримує, вона надає Росії важливі елементи, комплектуючі для будівництва тих самих ракет. Якщо забрати в Росії підтримку Китаю та Північної Кореї, особливо в артилерії, то ми розуміємо, що Росія є порожньою. Вона залишиться без можливості проведення війни. Вона не має запасів для інтенсивної війни і не матиме запасів для продовження війни. Все, що сьогодні було в атаці на Київ, особливо крилаті ракети, "Шахеди" – це те, що зроблено на конвеєрі вчора і сьогодні вже одразу летить на нас. Росія не має можливості швидко створювати свої стратегічні запаси. І тому Путін грає в гру максимального тиску зараз, щоби потім виграти час на накопичення ресурсів.
Європейцям вдалося зберегти своє місце в переговорах між Україною, Сполученими Штатами та Росією
Європейцям вдалося зберегти своє місце в переговорах між Україною, Сполученими Штатами та Росією в запровадженні постійного миру. Із самого початку Європу хотіли виключити з процесу. Тут навіть і питання репараційного кредиту, про його відхилення поки що, про призупинку роботи з російськими грошима, заарештованими в Брюсселі. Коли відбувались переговори в Швейцарії, саме європейці були залучені до цього процесу. Без них ніяк, і очевидно вони мають свій вагомий внесок і голос сьогодні в цій комунікації. Тому зустріч Зеленського та Трампа відбудеться, але ми розуміємо, що буде відеозв'язок опісля з європейськими лідерами для формування усталених всіх позицій. Одним із бажань Путіна і Трампа частково теж було виключити об'єднання країн. Краще вести переговори з однією країною, ніж із об'єднанням країн, які виступають із однією позицією. Це складно з об'єднанням. Тому Європу намагалися виключити з цього процесу або роздрібнити, як мінімум, щоб вона була представлена не об'єднанням, а окремо кожна країна зі своїми інтересами. Таким чином простіше домовлятися: коли ти знаєш інтерес свого опонента, ти можеш з ним простіше домовитись. Але європейці мають свій вагомий внесок і голос сьогодні в цій комунікації.
КОНТЕКСТ
Президент США Дональд Трамп підтвердив візит до нього українського лідера Володимира Зеленського та сказав, що зателефонує Путіну. Про це Трамп розповів в інтерв'ю виданню Politico. Американський очільник сказав, що очікує продуктивної зустрічі із Зеленським на вихідних 28 грудня, а також збирається незабаром зателефонувати Путіну.
"Я думаю, що з ним (Зеленським) все буде добре. Я думаю, що все буде добре і з Путіним", – заявив Трамп і додав, що сподівається поговорити з Путіним "незабаром, щойно захочу".
