Фото надане прессулужбою Христини Соловій
Хочу передати привіт тим людям, котрі покинули Україну і думають, що вони там залишаться. Я хотіла би, щоб вони заливалися гіркими сльозами і думали, як би пошвидше повернутися до України і відбудовувати все те, що зруйновано. Тому що роботи – непочатий край!
Ми от говорили про популяризацію української культури серед українців. Ірина Білик сама колись зізнавалась, що вона, як багато українців, тоді була двомовною. Але спеціально для фестивалю "Червона рута" створила низку україномовних пісень. І відбувся прорив! Вона стала чи не іконою! Вона збирала стадіони, палаци спорту – і це було вау! Вона показала, що українська пісня є красивою, сексуальною, харизматичною, інтелектуальною – тому що і сама Ірина вміла завжди гарно давати інтерв'ю, коментувати різні ситуації. Це дуже символічно, що в новому поколінні все те саме можна сказати про Христину Соловій: красива, сексуальна, інтелектуальна, з позицією, харизматична. Ми дуже втішені, що цей дует відбувся – і Христина Соловій з Іриною Білик дали нове життя пісні "Франсуа".
Христино, привіт! Дякуємо тобі, що ти надихаєш нас і наших дітей бути кращими українцями.
Доброго ранку, Промінь! Доброго ранку, радіослухачі! З Різдвом, зі святами передноворічними. Ми дуже хотіли з Іриною, щоб цей дует мав декілька сенсів.
По-перше, створити трішечки свята в наші темні часи. І, по-друге, передати привіт тим людям, котрі покинули Україну і думають, що вони там залишаться. Я хотіла би, щоб вони заливалися гіркими сльозами (сміється) і думали, як би пошвидше повернутися до України і відбудовувати все те, що зруйновано. Тому що роботи – непочатий край! І тим, хто залишились, – як ми з вами – потрібна допомога. Це другий сенс, який я вклала в цей переспів.
А саме цю пісню вибрала, тому що я велика шанувальниця творчості Ірини Миколаївни Білик. Хоча на той момент, коли вийшла пісня "Франсуа", мені було всього три роки. Але я народилася в родині музикантів і дуже добре пам'ятаю всю музику, яка була навколо мене. Іноді це був "Реквієм" Моцарта, яку любив мій тато.
Іноді "Місячна соната". А між цим звучала завжди Ірина Миколаївна Білик – по радіо. По Радіо Промінь, до речі. І я була неймовірно здивована, коли вона з такою легкістю мені довірила аранжування – і взагалі погодилася на дует. Вона нечасто віддає права на виконання своїх пісень. А зняти кліп з Іриною Білик – це було моєю мрією.
І це було, скажу вам по секрету, непросто. Ми постійно переносили дати, тому що вона була не в Україні, була зайнята своїми активностями, своїми справами. І для мене особисто це різдвяне диво. Я дуже рада, що можу цим поділитися з усіма українцями, з усіма слухачами.
Можливо, якби не Ірина Білик, в моїй маленькій голівці не зародилася б взагалі така нахабна мрія – стати співачкою…
Христино, а чого вибір пав саме на пісню "Франсуа"? Ми ж бо знаємо, що в Ірини Білик багато гарних пісень.
По-перше, це дуже знакова пісня. Це одна із улюблених моїх пісень. На той момент (коли вперше її почула, – прим.ред.) я сприймала її дуже романтично. Ірина дуже велика мелодистка. Ірина пише тексти прекрасні. І, можливо, якби не Ірина Білик, в моїй маленькій голівці не зародилася б взагалі така нахабна мрія – стати співачкою.
Я пам'ятаю, коли їздила з батькомна Трускавецьке озеро, коли ми ще жили в Дрогобичі, я плавала в такому надувному колі рожевому і кричала на все озеро, що я "пливу у човні"! І що я буду скоро зніматись в кліпі Ірини Білик.
Ось бачиш, як важливо посилати в космос правильні запити…
Трошки, знаєте, затримались здійснитись мої мрії, – але ж здійснилися!.. І ще цьогоріч, в 2026-му році виповнюється 30 років саме пісні "Франсуа".
Так, дуже знакова знову ж таки цифра. Скажи, будь ласка, а у тебе є якісь такі риси, які ти в дитинстві бачила в Ірині Білик як у співачці і хотіла мати такі самі для себе як для артистки? А потім, коли ви разом працювали, іще щось додалось з близького спілкування, що ти відчула від неї?
Цікаве питання, я про нього не думала. Але серед якихось таких, не знаю, моральних авторитетів на той час... Звичайно, що там були різні періоди і різні причини, як ви вже сказали про двомовність. Для мене тоді цього не існувало, був світ тільки україномовний. Вже коли я приїхала навчатися до Львова, чи коли приїхала до Києва, для мене стало жорсткою правдою життя, що люди спілкуються російською, співають російською. Говорю виключно про свій дитячий і юний вік. І те, що би я хотіла взяти у Ірини Білик, я всього в неї навчилася. Ще до знайомства – це щирість, безпосередність, безкомпромісність. Якась категоричність великою мірою. Вміння відстоювати свої кордони. Вміння припиняти розмову, яка мені неприємна. Вміння повертати розмову туди, куди мені хочеться, десь заакцентувати на якихось сенсах, на якихось наративах.
Кому, як не вам, професійним радіоведучим, знати про ці непрості такі скіли, фішечки. Тому кожного разу, коли я спілкуюся з вами, я поглиблю і покращую свої навички в цьому. Дуже завжди приємно спілкуватися так само з розумними радіоведучими.
Є нерозумні?
Не те що нерозумні. Вони розумні – але вони злі. Ірина, до речі, відмовляється зараз давати інтерв’ю, тому що в журналістів наших проблеми з тактом, з тактовністю.
Дай Боже, хай людяність завжди перемагає! Ми недаремно сказали, що ви насправді продовжуєте музичну династію класного українського попу. Дозволимо собі це слово сполучення.
Так, саме популярна музика – не поп, бо є в нас і поп-поп. Я сама довго розбиралась з розрізненням цих термінів. Все ж таки, популярна музика – це та, котору слухає багато людей, незалежно від того, якого вона жанру і які люди мають уподобання у жанрі. Але класна пісня, популярна пісня, поппісня – це та, котору слухає і любить багато людей. Думаю, що нам саме так вдалося.
Незважаючи на темні часи, ми все-таки маємо можливість святкувати Різдво і дотримуватись тих традицій, які виборювали віками наші предки, які хотіли, щоб так було, які хотіли, щоб ми розмовляли українською, щоб ми співали своїх календарно-обрядових пісень, своїх колядок і так далі
Сто відсотків. Особливо важливо, коли попвиконавці ще мають позицію, на яку хочеш рівнятися. Тому що все-таки ви лідери громадської думки. Тому дякуємо вам з Іриною і за це.
І наостанок просимо тебе звернутися до слухачів Радіо Промінь з побажаннями з нагоди свята, чи з тим, що просто зараз важливо нам всім сказати.
Радіослухачам хочу сказати, що незважаючи на те, що ми живемо в темні часи, ми все-таки, здебільшого, маємо можливість святкувати Різдво і дотримуватись тих традицій, які виборювали віками наші предки, які хотіли, щоб так було, які хотіли, щоб ми розмовляли українською, щоб ми співали своїх календарно-обрядових пісень, своїх колядок і так далі.
Хочеться, щоб ми були вдячні тим, хто береже це, хто на варті цих наших ранків, святанків Різдвяних і свят усіх. Хочеться, щоб ми скеровували всі зусилля і намагання, і побільше донатили, побільше підтримували наше військо, щоб це все якомога швидше закінчилося. І, звичайно, перемоги нам усім, твердості духу і терпеливості дочекатися цього великого дня.
Я думаю, що це не станеться в один день. Все-таки наша перемога буде, скоріше за моїми відчуттями (я можу помилятися, звісно, як творча людина), розтягнутою в часі. І цю перемогу ми вже здобули. Залишилось зробити декілька тактичних кроків. Але ми маємо за цим всім спостерігати. Мусимо відстоювати себе, свої кордони особисті, маємо відстоювати свою кожну громадську позицію, кожну громадську думку і рівнятися, в цьому сенсі, на європейців. Тому що Україна – серце Європи.
Слухати пісню "Франсуа" Ірини Білик і Христини Соловій, як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує 2025" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
