"Зараз і країна, і слухачі проживають, я б сказав, ренесанс любові саме до україномовної пісні… Але нам треба стабілізувати це відчуття, коли велика аудиторія в країні знає, чує і вміє згадувати пісні, складати плейлісти і ділитись ними між собою. Щоб це лунало в кафе, барах, в машинах було чутно."
Привіт!
Вітаю, Україно! Це чудово, що ми говоримо про українську музику 2025-го року, тому що говорити є про що. Навіть якщо відкинути штучний інтелект, сервіс "NUAM", який структурує всю цю інформацію, вказує, що це близько 50-ти тисяч треків чи 60-ти.
Щойно ми послухали трек CHEEV під назвою "Раз в житті". Це така відсилка до 80-тих. Що ти думаєш про нього й чому українські артисти люблять загравати з ностальгією?
Альбом CHEEV "Romcom", який вийшов цього року, на мою думку, — одна з найкращих попробіт. Саме в класичній попмузиці, яка радійна, яка зрозуміла людям, яка дуже швидко захоплює великі аудиторії. В нього дуже серйозні показники на стримінгах. Я пам'ятаю, що в цієї пісні близько 5 мільйонів лише на YouTube. Що сказати, це дуже талановитий хлопець. Я його пам'ятаю з 2021-го, коли пісню "Гарно так", яка потім стала хітом, він надсилав на один із конкурсів, де я був в журі, і мені достатньо було почути перші 30 секунд, щоб зрозуміти, що це нова серйозна людина. Я не знав про його минуле в талант-шоу, не знав, що він з Білорусі насправді, а в Україні продовжив своє життя, кар'єру і так далі. Можу сказати, що все класно зроблено, і саме цю пісню, до речі, я взяв до себе в свій плейліст року, я його буду 31-го викладати "під ялинку" в себе в соцмережах. Саме цей трек я взяв, тому що в ньому поєднується, на мою думку, легкість попмузики і якийсь такий, навіть складно виразити його, сум, який робить цей баланс і створює з попмузики щось таке, що може залишатись з нами надовго, а не просто ловить момент, і наступного року ти вже відчуваєш якийсь інший вайб. Якщо зовсім пафосно казати, ця пісня ближче до вічності, ніж багато посередніх пісень, які виходять у нас, і в альбомі вона одна з найкращих.
Фото: Ігор Панасов / Фото з його особистого архіву
А щодо ностальгії українських артистів?
Я не бачу якоїсь особливої ностальгії в українських артистів. Ревайвел будь-чого в світі відбувається останні 25 років. Як почали на початку нульових гаражний панк юзати направо й наліво, і поїхало, поїхало. Потім синтіпоп, потім диско, і всі ці хвилі відбуваються на новому колі в новому саунді, з новим міксом жанрів, стилів (джаз-хіп-хоп, трошки долучається неосоул, неокласика). Все це поєднується й так чи інакше в якомусь сенсі це повернення до минулого століття.
Далі у нас "MOLODI" й Маша Кондратенко з треком "перший номер". Як на мене, це якісна попмузика. Також пісня є результатом їхньої участі в Нацвідборі на Євробачення. Тому, як ти вважаєш, Нацвідбір багато породжує нової музики?
Ви маєте на увазі, що вони там перетнулись?
Так.
Я не бачу аж так багато колаборацій з цього приводу. Для мене Нацвідбір, окрім того, що ми обираємо представника країни для конкурсу, найбільш цінний тим, що це доволі велика аудиторія, оскільки увага саме на цей конкурс у нас в країні дуже серйозна. І такі гурти, як "MOLODI", виходять на новий рівень аудиторії. Я з 2023 року слідкую за ними. І з самого початку зрозумів, що це хлопці, за якими я буду слідкувати. Тому, коли вони вийшли з цією піснею, я вважав, що саме "MOLODI" мають їхати. Це при моїй багаторічній величезній любові до гурту "Ziferblat". Тобто в кінці-кінців все вийшло красиво, класно, але те, що показав гурт "Ziferblat" — це занадто круто для Євробачення, вибачте. Але я радий за "Ziferblat", тому що завдяки цьому вони теж вийшли на свою нову аудиторію. "MOLODI" посіли тоді друге місце в Нацвідборі, але цього вистачило для того, щоб зафіксувати увагу на цих хлопцях 100-200 тисяч людей в країні, що вони її варті, що за ними треба слідкувати.
Щодо Маші Кондратенко, то ця колаборація, — не найулюбленіша моя з того, що вони зробили окремо протягом року. В "MOLODI" вийшов альбом, там і старі, і нові треки. Й пісня "my sea", з якою вони були на Нацвідборі на Євробачення, на мою думку, на голову вища, ніж те, що ми чули зараз. А в Маші наостанок року вийшла пісня з кліпом, така серйозна доволі робота і це, на мою думку, найкраще, що вона зробила. І мені дуже цікаво й за нею спостерігати. Тому що я бачив, як вона увійшла в колаборацію з Klavdia Petrivna в пісні "Їде дах" і як вони спільно виконували цю пісню в Палаці Спорту на концерті. Я побачив, як вона артистично класно відкривається, коли знаходить спільний вайб з іншими артистами. Можливо, вона накопичує енергію і проявить себе в наступні пару років. Тому що насправді вона лише на самому початку свого шляху.
"KARINÈ" з треком "Вівторок". Тобі є що сказати про нього?
Я бачив, що саунд і навіть авторство — це "MOLODI".
Вони продюсують.
Це відчувається і це добре, тому що для мене, коли гурти, які самі ще починають виходити на якийсь рівень, але вже створюють якусь екосистему навколо себе, — це круто, це класно, це так і має працювати, коли людина трошки набирає ваги, авторитету, сили, вона, звісно, має ділитися цим з іншими і підтягувати артистів, які зовсім ще невідомі. Непоганий трек, але не той, до якого я буду повертатись.
Ми щойно прослухали ще три пісні. Чи є серед них та, яка для тебе стала особливою?
Звісно, це "З якого ти поверху неба?" Jerry Heil і YARMAK. Якщо складати об'єктивний топ-20 пісень, які поєднуть у собі великий вплив завдяки великій кількості переглядів, прослуховувань і музичний талант, на мою думку, в компіляції з цих ознак ця пісня має там бути. До речі, мені дуже сумно, що через медійний скандал видалили кліп на цю пісню. Він мені дуже сподобався, це була дуже класна робота. Я розумію, чому його видалили, але все ж таки я його згадую, бо це додало моєї любові до цієї пісні. Просто дуже красиво зроблено.
І взагалі мені подобається, як Jerry Heil, на мою думку, дуже вдало і, я б сказав, навіть мудро скористалась тією додатковою увагою, яку їй надало Євробачення 2024-го року, і вона дозволила собі бути різною. Тобто вона не пішла за суто мейнстримними вимогами. Тому що коли вийшла пісня "Сніг" наприкінці минулого року, я побачив: "О, ця дівчинка продовжує дозволяти собі те, що вона хоче робити." І протягом цього року так було, і я сподіваюсь, що буде аншлаг у Палаці Спорту в квітні, де вона має вперше виступити. Дуже класним шляхом вона йде.
"Якщо питати, хто з українських артистів, чи правильніше в цьому випадку електронних продюсерів, уже вписаний у міжнародну систему музичної індустрії, то це "8Kays"."
А що ти скажеш про трек "Flowers & Guns" "GHEIST" і "8Kays"?
Про "8Kays" я можу сказати, що її збірка 2018-го року, — найкраща начебто, яка вийшла в Європі. Вона вже багато років у Берліні. І якщо питати, хто з українських артистів, чи правильніше в цьому випадку електронних продюсерів, уже вписаний у міжнародну систему музичної індустрії, то це вона. І ця збірка 2018-го року, — це був мій головний саундтрек, коли я взимку з 2023-го на 2024-й рік писав книжку "Історія українського рейву". Вона вийшла восени 2024-го, і там про неї теж було, звісно. І в якийсь момент я просто зрозумів, що ця збірка — це найкращий саундтрек, під який я можу писати цю історію. Тобто в мене був уже набраний матеріал, і я просто врубав, і воно по колу, по колу. І "8Kays" — це для мене вже щось особисте.
Також у нашому плейлісті є "Aircraft" із треком "On The Edge".
Скажу чесно, я мало знайомий з "Aircraft". Це проєкт Даніеля Меркулова. Мені дуже подобається, як воно автентично звучить до тієї музики, з якої, я так розумію, до нього приходило натхнення. Я читав у нього на "Bandcamp", що це як "Röyksopp" і "Dead Can Dance". Я чую трошки інше, я чую тут Манчестерську хвилю. Тобто це кінець 80-х — початок 90-х, коли рок з електронікою почали змішуватись. І такі меланхолійні ноти класно поєднувались із танцювальними ритмами. Звісно, танцювальними не в стилі диско, а в своєму регістрі. І ось це я відчуваю в цій пісні. Вона зроблена дуже круто продюсерськи, це дуже серйозна робота міжнародного рівня, я вважаю.
Як ти вважаєш, які шанси в українських англомовних пісень потрапити у світові чарти?
Цього року навіть не пісня, а цілий альбом львівського гурту "1914" (вони давно вже грають black metal, і в Європі їх уже давно знають). Вони в німецький чарт у топ-10 потрапили з цим альбомом. Але більше таких новин протягом року я не бачив.
З англомовними треками більш-менш стабільно і за останні років сім нічого не змінилось. Ті гурти, і проєкти, і артисти, які змогли вписатись у міжнародний контекст, вони там і є. І це насамперед наш важкий рок і електронні проєкти. Електронних продюсерів, які грають на найбільших фестивалях з українським прапором, перед 300-ми тисячами людей, доволі багато, я вам скажу. І це окремий пласт, і книжку "Історія українського рейву" я насамперед, мабуть, писав для того, щоб аудиторія в нас дізналась про те, що в нас є зірки світового рівня, які, правда, багато років вже живуть і працюють там, тому що вони вже максимально вписані в цю інфраструктуру.
Поза цими жанрами є такі поодинокі випадки, як "DakhaBrakha", "Dakh Daughters", я тут можу сказати, що це геній Влада Троїцького і учасників цих проєктів, які зрозуміли і разом це реалізували. А це все ж таки поодинока історія, тобто це не системно. Що стосується важкого року й електроніки, — це більш-менш системно. І за останні 7-8 років я не бачу ніяких змін у цьому сегменті. А всередині країни, звісно, що гурт "The HARDKISS" доклав багато зусиль, щоб англомовні пісні стали помітними ще близько 2013-2015 року. Трошки "ONUKA" доклалась до цього теж. Але сказати, що вони матимуть найближчими роками якусь вагу? Я не думаю. Тобто зараз і країна, і слухачі проживають, я б сказав, ренесанс любові саме до україномовної пісні. І я вважаю, що нам дуже важливо це пережити. Тобто можуть бути різні роки, але нам треба стабілізувати це відчуття, коли велика аудиторія в країні знає, чує і вміє згадувати пісні, складати плейлісти і ділитись ними між собою. Щоб це лунало в кафе, барах, в машинах було чутно. Тоді ми будемо розуміти, що ми живемо в країні, яка знає власну музику і на питання, що відбувається в українській музиці, завжди буде нормальна, здорова відповідь, а не відповідь типу "та нічого".
Підбиваючи музичний підсумок року, хочемо згадати також "badactress" із треком "самотнє паті". Що можеш сказати про цей проєкт?
Я був, до речі, на її першому концерті в "Origin Stage", тому що мені хотілось побачити, як вона виглядає наживо. До того я став фанатом її альбому "Легкий спосіб кинути хлопця". Назва шикарна і дуже класно розказана історія. У нас таких альбомів не так і багато виходить кожного року. Тобто я як книгу прочитав цей альбом. Тож я звернув увагу на неї і пішов на концерт. Концерт не те, щоб розчарував мене, а я зрозумів, що все ж таки наживо вона ще тільки вчиться працювати. Зрозуміло, що людина починає виходити на сцену і, звісно, не в кожного це відразу буде нормально виглядати. Тому з цього боку їй, на мою думку, ще вчитись і вчитись. Щодо музики, то я постійно слідкую за нею, і не цей трек, а "Лавандове поле" (в неї був такий трек з альбому, який вийшов цього року), то мені він найбільше сподобався з її нових треків. Тому я слідкую, поважаю і вважаю дуже перспективною цю людину на нашій сцені. Сподіваюсь, вона буде мати впевненість у собі і буде шукати далі якісь формати, як про себе заявити. А пісня "самотнє паті" — це такий гімн інтровертів. Тобто людина, яка хоче собі пояснити, чому їй не треба нікуди йти, от, врубай його — і залишайся вдома. Тобто нормальна, цікава пісня. В неї провального нічого немає, але щось мені більше подобається. І цей альбом "ПУРПУР", на мою думку, поступається попередньому.
А що скажеш про Мію Рамарі і її пісню "Між сірими днями"?
Це одна з найперспективніших, мабуть, артисток в Україні. І я сподіваюсь, що її зростання буде ще вгору і швидко. Помітно, що пісні дуже швидко людям заходять. Вони це прослуховують, люблять. Що тут додати? У вас можна якісь залаштункові речі говорити?
Звісно.
Я знаю, що директор Боря Гінжук, який займався "Бумбоксом" свого часу, "Latexfauna", тобто легендарна людина в музичній індустрії, пішов до Збройних сил України, і начебто в нього не дуже багато часу буде залишатись, що абсолютно зрозуміло, для того, щоб займатися менеджментом. А для артиста, який зростає, — це дуже важливо. І коли є такий серйозний, поважний і авторитетний, досвідчений менеджер, — це фактор насправді. Я сподіваюсь, що протягом 2026-го баланс у Мії Рамарі буде витриманий для того, щоб просуватися далі. Я дуже бажаю їй подолати ці складнощі. А з піснями все окей. І знову ж таки найбільше мені сподобалась інша її пісня 2025-го року — "Сонячні сплетіння". Це мій топ.
Також ми прослухали трек "Тиша", який "keeroo" виконав за участі Sasha Proletarskyi. Як тобі він?
Щодо "keeroo" скажу чесно, ще не вивчив для себе це явище, щоб мати якусь виважену думку. Але багато років дуже добре знайомий із Сашею Пролетарським, який виступає не менш важливою складовою в цьому треці. Можу сказати, що це один із найчесніших людей, яких я зустрічав у житті. І це в його творчості реалізується. І от ця сила правди, я би так її назвав, яка є в Саші і в тому, що він транслює у світ, вона є силою цього треку, на мою думку.
Фото: Дмитро Захарченко, Ігор Панасов, Леся Антипенко / Фото Радіо Промінь
Окреме питання по жанру спокенворд, в якому виконана ця пісня. Спокенворд — це мелодекламація на ту чи іншу мелодію. В нас таких пісень достатньо багато було в цьому році. Ти як особисто ставишся до цього жанру?
Я ставлюсь до нього як до явища, яке заслуговує на своє місце. В Америці одна зі статуеток "Греммі" вручається в цьому жанрі. Тобто там великий ринок, і там є з кого обирати. Але я до того, що це вже місце, яке зайняте у світовій музичній історії і, звісно, дуже добре, що в нас теж починається зростання цього жанру. Це дуже класний напрямок, який може розширити сегмент, пов'язаний з хіп-хопом. Тому що хіп-хоп — це більше музика, а це такий жанр на межі між літературою навіть і музикою. І я думаю, якщо спокенворд із хіп-хопом будуть якось взаємодіяти, — це буде збагачувати і той, і той напрямок.
"Почну з такої попсової теми, як штучний інтелект. Адже більше 20-ти тисяч треків, які належать українським артистам, створені протягом цього року за допомогою ШІ. І навіть не кількість цих треків створює якісь очікування, а те, що деякі з них уже в чарті YouTube, YouTube Music, вони в топ-10 і навіть у топ-5."
Враховуючи твої спостереження протягом цього року, які в тебе очікування від 2026-го року?
Почну з такої попсової теми, як штучний інтелект. Адже більше 20-ти тисяч треків, які належать українським артистам, створені протягом цього року за допомогою ШІ. І навіть не кількість цих треків створює якісь очікування, а те, що деякі з них уже в чарті YouTube, YouTube Music, вони в топ-10 і навіть у топ-5. Навіть існує співачка Amaya Roma. Це віртуальна співачка, яка десь із кінця червня — початку липня постійно сидить у топ-10, топ-20 українського чарту на YouTube, і там не один трек. В неї за цей рік близько 100 мільйонів прослуховувань на YouTube. І це україномовна віртуальна співачка, яку створила команда, яка, це моя гіпотеза, знаходиться в Грузії. Тому що це підписано лейбл "Tbilisi Records". І в них на каналі є й інші проєкти різними мовами, і серед них україномовна співачка. Чого я приділив цьому увагу? Українським артистам треба мати на увазі, що в них з'явилась така конкуренція. Я кажу конкуренція, тому що все ж таки те, скільки людина вкладає, коли вона сама робить музику, і коли це робить нейромережа, — це абсолютно не можна навіть порівнювати між собою. Але цей фактор впливу треба тримати в голові. Я сам ще не відрефлексувався настільки й думаю про це сам.
А від "живих" артистів чого нам очікувати в 2026-му?
Я найбільше хочу, щоб вони зберігали в собі силу творити, тому що це найголовніше. Неважливо, які це будуть пісні, сумні, драйвові, ліричні, оце найголовніше.
Слухати плейліст "УкрТоп 2025" — добірку найяскравіших хітів українських артистів від Радіо Промінь, — можна за посиланням.
І чекайте продовження розмови з експертами про українську музичну сцену в 2025-му році, а також, яких тенденцій варто чекати в 2026-му. В третій частині ведучі Радіо Промінь поспілкувались із журналістом, власником аудіофільного бару Віталієм Бардецьким, тож не пропустіть.
