Володимир Зеленський і Денис Шмигаль. Фото: facebook/zelenskyy.official
"У кожного високопосадовця є чітко визначені законодавством повноваження і персональна відповідальність"
Президент Володимир Зеленський запропонував кандидатуру міністра оборони Дениса Шмигаля на посаду віцепрем’єр-міністра – міністра енергетики України. Наскільки це є плюсом для країни, яка ваша думка?
По-перше, ще Верховна Рада має проголосувати. Наскільки мені відомо, такі призначення робить не президент. Президент не є головою виконавчої гілки влади. Чому ці пропозиції не висуває прем'єр-міністр України? Мені це також не дуже зрозуміло. Безумовно, є квоти президента, кандидатури, які він може пропонувати Верховній Раді для затвердження, а є креатури винятково прем'єр-міністра. І саме Юлія Свириденко мала б пропонувати кандидатуру міністра енергетики. Але напевно, президент вважає, що оскільки він є Верховним головнокомандувачем, очолює ставку Верховного головнокомандувача, очолює Раду національної безпеки і оборони, і оскільки ці питання на його думку можуть торкатися саме національної безпеки і оборони, тому що енергетична безпека є складовою національної безпеки, то може з цих міркувань він і проводить всі ці консультації, співбесіди з можливими кандидатами на високі посади в українському уряді.
Добре це чи погано? Ну, якщо всі питання будуть вирішуватися, як раніше, в Офісі президента, якщо прем'єр і міністри будуть узгоджувати з Банковою всі питання, які пов'язані з внутрішньою діяльності, зокрема, з ухваленням тих чи інших рішень Кабінету міністрів, тих чи інших нормативно-правових актів, то це буде неправильно, тому що в кожної гілки влади, у кожного високопосадовця є чітко визначені законодавством України функції, повноваження і, відповідно, персональна відповідальність.
"Справа Міністерства енергетики – не гасити пожежі й не скликати наради та роздавати доручення"
Чи добре, якщо Верховна Рада проголосує за цю кандидатуру? Мені важко сказати, тому що останнім часом Кабінет міністрів демонструє просто явну неспроможність до управління такого, яким воно має бути. Явну неспроможність до формування і реалізації політики. Кабінет міністрів зараз займається винятково питаннями тактичними, навіть оперативними. Оці виїзні засідання, спроби загасити проблеми, які спалахують то тут, то там, вони суперечать тому призначенню, яке притаманне центральному органу виконавчої влади. Це стосується, до речі, і міністерств. Справа Міністерства енергетики – не гасити пожежі, не їздити по всій Україні і не скликати наради і роздавати доручення. Призначення міністерства – формування політики розвитку паливно-енергетичного комплексу, яка полягає в розробленні відповідних документів, нормативно-правових актів, вторинного законодавства для реалізації тих основних напрямів, які формує президент України і затверджує Верховна Рада.
"Уся попередня діяльність пана Шмигаля якраз стосувалася скоріше організації робіт"
А що реально зараз може зробити міністр енергетики, щоб бодай зберегти ситуацію на нинішньому рівні після всіх цих російських обстрілів? Нагадаю, президент у своєму дописі підкреслив, що потрібна системність для швидкого відновлення після ударів та стабільного розвитку енергетики... Це ви й маєте на увазі під висловом "гасіння пожежі"?
У тому то й справа, що мені чомусь здається, що президент якраз має на увазі "гасіння пожеж". Хоча вся попередня діяльність пана Шмигаля якраз стосувалася скоріше організації робіт. Якщо цей підхід дійсно буде спрямований на повернення Міністерству енергетики України його функцій саме організатора, координатора і міністерства як органу, який формує політику, то тоді це буде добре. Але якщо міністерство буде займатися мікроменеджментом як зараз, якщо воно буде займатися переповіданням зведень оператора системи передачі та операторів систем розподілу і генеруючих компаній, якщо вся діяльність міністерства полягатиме в тому, що воно вимагатиме звітування про проведені роботи і те, наскільки високими є темпи відновлювальних робіт після пошкоджень енергооб'єктів, то це не справа міністерства. Не справа міністерства стежити за запасами газу в сховищах чи за резервами енергетичного вугілля на складах ТЕС і ТЕЦ. Не справа Міністерства енергетики реалізовувати заходи державного нагляду і контролю. Для цього є інші центральні органи виконавчої влади, зокрема, інспекції, служби. Мені здається, що пан Шмигаль це розуміє, тому що він достатньо довго працював прем'єр-міністром і за його головування в уряді секретаріат Кабінету міністрів отримав найвищий бал від проєкту SIGMA Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) щодо відповідності європейським принципам державного управління. Це дуже висока оцінка. До речі, це єдина відмінна оцінка з-поміж усіх оцінок, які виставила системі публічного управління та адміністрування ОЕСР і відповідно проєкт SIGMA. І це може свідчити про те, що варто чекати зміни пріоритетів діяльності Міністерства енергетики із сьогодення, з тактичних якихось речей на речі стратегічні, на речі прогнозування і заміни реактивної політики на превентивну. Тобто потрібно робити все для того, щоб передбачати розвиток подій, можливі наслідки російських обстрілів і передбачати ті заходи, які потрібно організувати, спланувати і реалізувати для того, щоб зменшити негативні втрати і зменшити ймовірність настання цих негативних втрат в енергетичному секторі.
Геннадій Рябцев. Фото: uacrisis.org
"Вплив "Міндічгейту" на діяльність Міненергетики перебільшується"
Ми всі ще відчуваємо шлейф "Міндічгейту" і той деструктивний вплив, який справив цей корупційний скандал на роботу Міністерства енергетики. Чи зможе Денис Шмигаль якимось чином оцей шлейф пригасити і привнести якесь свіже дихання в роботу міністерства?
На мій погляд, вплив "Міндічгейту" на діяльність Міністерства енергетики перебільшується. Вплив був високий на діяльність політичних призначенців. Тобто, можливо, міністрів, можливо, їхніх заступників, але діяльність апарату міністерства жодним чином не залежала від тих самих "відкатів" і проблем, які були у вищих ешелонах влади. Тому я не думаю, що тут щось потрібно кардинально змінювати. Кардинально змінювати потрібно саме ставлення до функцій, до призначення самого міністерства, про що я вже сказав. Тобто міністерство має формувати політику, розробляти нормативно-правові акти, а не працювати як пожежник, як служба ДСНС. Є кому гасити пожежі в Україні, є кому ремонтувати пошкоджене російськими ударами обладнання.
"Найбільша проблема в енергокомплексі — заборгованість всіх перед усіма"
Справа міністерства зробити все, щоб для цього були потрібні нормативно-правові передумови. Тобто те, про що постійно кажуть в уряді, але насправді якихось суттєвих змін не відбувається. Адже є найбільша проблема в енергетичному комплексі — це заборгованість всіх перед усіма. І якщо скласти всі сектори енергетики, то ця заборгованість наближається вже до 100 млрд грн. Для цього потрібно ухвалювати рішення і на рівні Кабінету міністрів, і на рівні Верховної Ради України. Потрібно робити все, щоб збільшувалася потужність генерації, передачі і розподілу, а для цього потрібні акти Кабміну, щоб стимулювати бізнес створювати нові потужності. Потрібно врешті-решт згадати про справедливість, про яку завжди згадують і опозиція, і журналісти, і громадські організації. Але ця справедливість має базуватися не на якомусь довільному перерозподілі потужності, яку зараз здійснює уряд, а на чітких правилах формування переліків захищених споживачів, визначення об'єктів критичної інфраструктури. І це також потребує змінення нормативно-правових документів. І зрештою потрібно інтегруватися з європейськими енергетичними ринками. І попри те, що під час скринінгу українського законодавства і порівняння його з законодавством ЄС, енергетичний сектор отримав один із найвищих балів за цю синхронізацію, гармонізацію, все одно є величезна кількість документів, не ухвалення яких загрожує неотриманням великих коштів на подальший розвиток України. Зараз ми можемо недоотримати 773 млн євро за те, що Міненерго і Верховна Рада, на жаль, не виконали свої домашні зобов'язання саме в секторі енергетики. Над цим потрібно працювати.
"Потрібно лише за це взятися"
Проблему заборгованості ви означуєте як одну з головних. Чи можна зараз її якимось чином вирішити?
Так, і не я один це означую як одну з головних проблем. Європейська Бізнес Асоціація, Американська торговельна палата, Торгово-промислова палата українська, і взагалі бізнеси та учасники ринку називають цю проблему найпершою. Адже ми маємо забезпечити платоспроможність по всьому ланцюжку змінення енергії – від її генерації, виробництва енергоносіїв до кінцевого споживання. Якщо платоспроможність усіх учасників цього ланцюжка не забезпечено, то де взяти кошти на відновлення тієї ж втраченої потужності. Де брати кошти для інвестування в розвиток того ж видобутку, генерації, транспортування, передачі, розподілу і так далі. Не буде коштів. І я не думаю, що цю проблему не можна вирішити. Її можна вирішити. Є відповідні рекомендації, що потрібно робити. Потрібно лише за це взятися. Але, оскільки ця проблема є складною, то ніхто не хоче за неї братися, бо дивіденди від цього можна й не отримати. Тому що дійсно вирішення цієї проблеми – це не один документ, не одне рішення, не один рік. Але проблему потрібно вирішувати саме зараз, тому що далі буде гірше. І мало того, що ця проблема з галузевого рівня вже прийшла на загальнонаціональний, вона взагалі загрожує нормальному функціонуванню наших енергетичних компаній, адже рейтингові агенції вже цим компаніям присвоюють індекси близькі до банкрутства. Це ненормальне явище, з цього потрібно виходити. І чим раніше ми це зробимо, тим легше буде відновлювати енергетичну систему України зараз і після війни.
