"Ми дуже класні мелодисти, українці в цілому. Тут тільки питання того, щоб сформувати своє звучання, яке можна буде легко ідентифікувати в глобальному контексті. Тобто воно повинно звучати як щось, що можна ідентифікувати. Те, що завжди вдається шведам, наприклад. Вони кожні п’ять років видають нового суперартиста, і навіть з точки зору того, як вони звучать, ти завжди можеш сказати, що це швед."
Привіт.
Вітаю вас. Ви зі мною в якій якості хочете спілкуватись? Бо в мене є дві різні голови: може бути голова меломана, а може бути голова людини, яка 20 років тому визначала, що крутиться на радіо.
А можна від кожної почути потроху?
Вони доволі різні, але я буду їх перекручувати потроху. По-перше, я вам вдячний, тому що українську сучасну музику до недавнього часу я не дуже слухав. Я повернувся десь три роки тому і зараз дуже активно це роблю. В мене донька, їй 16 років, дає мені пісні, і я це слухаю.
Ми щойно прослухали трійку виконавців, і давай почнемо з Volodymyr Dantes і його треку "Одинокая".
Ми живемо зараз у дуже турбулентні часи, коли все змінюється. Приходять нові герої, є якісь старі кумири, яким треба знаходити своє місце. У цій трійці у вас було двоє артистів, які були раніше: Дантес і Олена Тополя. І вони всіляко намагаються знайти своє місце під сонцем зараз, тому що все дуже-дуже швидко змінюється. Відверто кажучи, версія цієї геніальної пісні Ірини Білик мені не дуже сподобалась, оригінал кращий, мені так здається. Чому? Тому що коли ти робиш кавер, ти маєш робити або щось зовсім кардинально відмінне, або щоб воно було більш цікаве. А тут воно практично те саме, але чогось бракує, бо важко перебити оці от мелізми і ці мікроінтонування. Ірина Білак теж не фантастична співачка насправді, вона не може в опері співати. Але мені здається, що Іра завжди вміла знайти якісь такі струни у людей. Ця версія Дантеса мені видається більш рівною, вона мене не торкнула. А Іра завжди торкає.
"Іра завжди торкає" — це піде в заголовки! А як щодо Ana Pri з треком "До рання"?
Я не знав цієї артистки, вперше її почув у вас. Через цей період складний, дуже турбулентний багато в чому, ми зараз починаємо шукати, і артисти в тому числі, свідомо чи підсвідомо, різноманітні архетипи. Люди намагаються повернутись до важливих речей. В контексті української музики — це танго або вальс, або ретро, як я кажу про танго або вальс в контексті України. Те, що вдалось Klavdia Petrivna, наприклад. Дана спроба мені видається, вибачте, теж доволі посередньою. Насправді не дуже цікаво.
Що ти закладаєш в слово посередня?
Скажімо, я великий фанат джазу, свінгу. Для того, щоб ти міг правильно інтонувати і свінгувати, я не музикант сам, твої здібності як співака повинні бути більш крутими. Я думаю, що цій співачці зараз це доволі складно робити настільки тонко, як це має бути. Хоча напрямок на загал мені імпонує.
Фото: Віталій Бардецький / Фото з його особистого архіву
Взагалі цей шлях нелегкий для артиста. Не можна сказати, що в Україні прям сильно представлена ця жанрова палітра, щоб це було мейнстримом.
Мейнстримом — так, але ми в барі знімали кілька концертів нової української музики. Там зовсім молодняк, 20-25 років. І ця "грядка" вихована в більш-менш американській традиції соул/фанк музики, джазу, і вони це роблять доволі круто. Я так розумію, що за рік, може за два чи три ми побачимо цілу нову "грядку" артистів, які це роблять дуже-дуже круто.
А чи є запит на таку музику?
Очевидно. Я знову ж таки повернусь до своєї доньки, якій за 15-ть, то вона слухає тільки таку музику. В них взагалі там дуже прикольно, тому що крім того, що змінюється ринок, він стає дуже сегментованим. Тобто покоління моєї доньки вже не слухає музику, яку слухають 18-річні. В них взагалі все настільки дробиться й дуже змінюється. Очевидно, що вони слухають переважно таку музику, і місцеву теж, до речі, але я навіть не знаю цих артистів.
Олену Тополю ти знаєш. Що ти думаєш про її пісню "Каштан"?
Звісно, я знаю цю артистку. Підозрюю, що вона теж намагається себе знайти в нових реаліях. Вона розуміє, що 18-30-річні більше не слухають вокалісток. Може, я вас розчарую, але якби зараз з'явилась Вітні Х’юстон, то її, мабуть, ніхто не помітив би взагалі. Я не знаю, це добре чи погано, але так виглядає. Тому вона намагається знайти себе в іншому саунді. Але цей рок-саунд, грубо кажучи, музика з гітарами, він в принципі точно такий самий, але з гітарами. І я би робив на її місці щось кардинально інакше. Мені так здається.
Ти вважаєш, що це шлях, який нікуди не приведе?
Думаю, що так. Це стадіонний, кондовий рок, і я просто не розумію аудиторію цієї музики на даний момент.
Далі у нас MOLODI з треком "одна на мільйон". Ми під неї щойно танцювали.
Слухайте, мені в кайф. Весела пісня, так звана "Sing Along" для стадіонів. Була американська група, не пам'ятаєте? Дует такий був, теж двоє хлопців. Давно не було пісень, до речі, так, щоб з "о-о-о". Знаєте, один час було просто дуже багато, коли там "о-о-о". Те, що називається "Sing Along". Плюс оцей художній свист у пісні — це теж дуже важливо. Мені абсолютно в кайф ця пісня весела й безпонтова, я навіть на Новий рік би собі ввімкнув! І я сподіваюсь, що мені вушний "черв'як" із цим "о-о-о" нарешті видалить "Кажанну", яка вже три дні в мене в голові, мабуть, і в усіх.
Просто зараз ми складаємо плейліст для Віталія Бардецького на Новий рік! І ще хочеться зачепитись за слово "безпонтово".
Безпонтово в хорошому сенсі, що хлопці просто захотіли написати веселу пісню, щоб feel good, sing along. Як це українською сказати? У гарному настрої, в гуморі можна було підспівувати, і це чудово. Я люблю класні поп-пісні, від яких тобі добре, вони для того й створені насправді.
В нас були також дві іншомовні пісні. Про "Granat Garden" із треком "La petite mort" хочеться якраз таки запитати.
Я пам'ятаю це відео. В мене є певна обсесія до бас-гітаристів, які співають. Тому вони мені апріорі всі дуже починають подобатись відразу. В мене немає жодних запитань до музичної частини, до фонограми, скажімо так. Тут я вже як маломан вступаю. Звучить супер, я би її, чесно кажучи, слухав з більшим задоволенням без вокалу. У вас є інструментальна версія? Знаєте, як сингли видавали, і там зазвичай була інструментальна версія. Я би послухав. У мене є деякі зауваження до вокалу. Крім того, на противагу обсесії до бас-гітаристів, мені не дуже в кайф оці от мелодекламації, особливо французькою мовою. Мене трохи починає від них тіпати. Тому тут — 50 на 50. Як колишній діяч шоу-бізнесу, я би їм дав шанс.
А з точки зору колишнього діяча шоу-бізнесу, чи є в них шанс зібрати закордоном той же умовний Палац Спорту?
Цього ніхто не знає, але насправді ці запитання повинні задавати собі більшість українських артистів, тому що український ринок маленький. Ми повинні рухатись, і не треба цього боятись. Тому я всіляко вітав би українських артистів. Думаю, вони з'являться, тому що ми дуже класні мелодисти, українці в цілому, і думаю, що це дуже швидко відбудеться. Тут тільки питання того, щоб сформувати своє звучання, яке можна буде легко ідентифікувати в глобальному контексті. Тобто воно повинно звучати як щось, що можна ідентифікувати. Те, що завжди вдається шведам, наприклад. Вони кожні п’ять років видають нового суперартиста, і навіть з точки зору того, як вони звучать, ти завжди можеш сказати, що це швед. Не знаю, "ABBA", "Roxette" — це різні жанри, але ти все одно знаєш, що це шведи.
"Нікому не потрібні копії чогось. Це не має ніякого сенсу."
Як ти ставишся до того, що українські артисти починають писати іншомовні пісні? Треба активніше продукувати такий контент, чи спершу все-таки треба збирати свої Палаци Спорту українською мовою?
Думаю, важливо, щоб у цьому відчувався "heritage". Наприклад, коли люди починають співати музику в стилі реггі, використовують якісь атрибути ритмічні, якісь символи, але ти не можеш співати цю музику, якщо ти не відчуваєш "heritage" цієї музики. Це дуже важливо, бо воно не полетить, я в цьому переконаний. Тому українці повинні відчувати свій "heritage", а якою мовою ти це реалізовуєш, насправді це вже питання третє. Крім того, зараз це стає вже не настільки важливо, бо світ дедалі більше глобалізується. Я буквально сьогодні купив платівку турецької групи, зараз не згадаю, як її звати. Це прямо сенсація минулого року, альбом року за версією дуже багатьох журналів, онлайн-видань. Він зроблений турецькою мовою, але це не так важливо, якщо ти маєш оцей турецький саунд, який вони будували років 50-т, як і ми з 70-х років, але ми просто його втратили, а вони зараз зробили з цього глобальний феномен. От тоді цілком може бути. Нікому не потрібні копії чогось. Це не має ніякого сенсу.
І яка твоя думка про трек "Rain" Miss Monique і Poppy Baskcomb?
Як людина з техно-бекграундом (у 92-му я переїхав до Берліна і там витратив велику частину своєї печінки на електронну музику) можу сказати, що це частина цієї глобальної, знову ж таки, шизи останніх років. Я це називаю "ШІ-транс" (ШІ — в сенсі "штучний інтелект"). Це функціональна музика, ужиткова, призначена для певних подій. Це навіть не зовсім музика, тому цей трек я сприймаю саме так. З іншого боку, я дуже радий за Miss Monique. Мабуть, війна допомогла кар'єрі багатьох діджеїв, переважно українських, які стали глобальними діджеями. Навіть якщо зайдете на їхні інстаграм-сторінки, то там написано: "Raced in UA, Based in UK". Це трохи використовування, мені здається, але я радий цьому факту. Музика тотально не моя, але хай буде.
"Мине років, мабуть, сто, і "Пісне моя" Maryna Krut буде народною. Приблизно так створювались українські народні пісні століття до нас. Кожну пісню хтось написав, просто ми не пам'ятаємо цих імен."
Щойно ми прослухали три останні пісні у цій годині, вони максимально різні і жанрово, і сенсово. Почнемо з треку Maryna Krut "Пісне моя".
Ну, слухайте, це народна пісня. Мине років, мабуть, сто, і це буде народною піснею. Приблизно так створювались українські народні пісні століття до нас. Кожну пісню хтось написав, просто ми не пам'ятаємо цих імен. Складно щось говорити, до "мурашок". Звісно, війна накладає свій відбиток на сприйняття цього, але я в захваті!
У нас ще луни Alena Omargalieva і MamaRika з треком "Не ходи", і тут уже зовсім інший вайб.
Це як наше життя останніх років. Це як синусоїди, їхні амплітуди доволі разюче відрізняються: вранці йдеш на похорон, а потім йдеш на весілля в той же день. Звісно, для нашої психіки це не дуже добре, але маємо те, що маємо, як казав експрезидент. Я знаю обидвох цих співачок, і мені в кайф подібні пісні. Звісно, я чув мегахіт Альони.
Маєш на увазі "Не п'яна - закохана"?
Зараз переб'є "Кажанну" вже зовсім у голові! Я насправді боюсь цих вушних звукових "черв'яків". Бо буває, в таксі десь сядеш, то я зазвичай кажу: "Вимикайте все!" Бо вони як поставлять, а ти тиждень ходиш і не знаєш, що з цим робити. А перебити ж це можна лише якоюсь більш в’їдливою піснею! Мені дуже подобається ця пісня, зроблено за всіма канонами. Я підозрюю, що люди, можливо, які її робили, абсолютно цинічно робили прямо хіт, і слава Богу, я їх із цим вітаю. Насправді гарна мелодія, гарний текст, прості рими: "Не ходи — біди. Біди — не ходи". Ну, клас. Я би дав цьому піджанру назву "ресторанний R&B" (тут у мене вмикається голова колишнього діяча шоу-бізнесу). Як мій приятель з цієї ж сфери колись говорив, — "в десяточку!"
У нас ще REYA з треком "тату". Тема, яка в ньому піднята, дуже болюча.
Для мене тут є певний мікс контраверсійного тексту й доволі передбачуваного звукового ряду фонограми, він мене трохи вибиває з цієї пісні. Я би, можливо, цій співачці порадив спробувати інші жанри, інші напрямки. Зараз просто мільйони цих притрансованих треків, і я їх не відрізняю один від одного. Мені здається, що все йде на одній ноті, і ШІ долучається, я підозрюю.
"Підозрюю, що захоплення ШІ в контексті продакшну аудіо пройде. Для мене це більше як ще один з інструментів… Я намагаюсь насправді себе відгороджувати від пісень, не знаю, чи вони створені за допомогою ШІ, чи без нього, але які звучать, як ШІ. Я намагаюсь свої вуха і мозок не забивати подібною продукцією."
До речі, про ШІ. В нас дуже багато з'явилось пісень з використанням ШІ. Як ти ставишся до такого?
Я підозрюю, що захоплення ШІ в контексті продакшну аудіо пройде. Для мене це більше як ще один з інструментів. Слава Богу, поки що я можу відрізнити ці треки, але підозрюю, з розвитком технологій в якийсь момент це буде доволі складно. Але насправді це ж плагіат. Тому що це інструмент, copy paste, який використовує те, що вже було створено. Що насправді люди з цієї сфери роблять і без нього, і робили завжди. Коротше, я заплутався. Я намагаюсь насправді себе відгороджувати від пісень, не знаю, чи вони створені за допомогою ШІ, чи без нього, але які звучать, як ШІ. Я намагаюсь свої вуха і мозок не забивати подібною продукцією.
Фото: Леся Антипенко, Віталій Бардецький, Дмитро Захарченко / Фото Радіо Промінь
В тебе була сьогодні фраза, що нікому не потрібні копії. Але ти прийшов, зрозуміло, зі своїм поглядом на цю музику.
Це трохи інакше, коли ми говоримо, що є певні канони звучання, є тренди. Так чи інакше ти повинен звучати, якщо ми говоримо про популярну музику, як люди хочуть у даний момент це чути. І все це змінюється весь час. Ми згадували гурт "The HARDKISS", наприклад, які були в супер тренді 10 років тому. Зараз, мені здається, вони нерелевантні зовсім до того звучання, яке люди хочуть чути.
На твій погляд, яке звучання люди хочуть чути зараз?
Я не знаю. Якби знав, то я б з вами тут зараз не стояв. Я би повернувся в шоу-бізнес.
Тоді спробуємо зазирнути в майбутнє. В 2026-му році чого ти очікуєш від українського музичного ринку?
Сподіваюсь, що він буде змінений відсотків на 80. Я зараз уже це бачу інколи, коли їду до себе в бар. Там є концертний клуб по дорозі, на Січових Стрільців, і стоять черги дітей, ну, тисяча їх там стоїть. Хто виступає? Поняття не маю, і це дуже класно. Дивлюсь афішу, і не знаю, хто це. А ці артисти чи гурти зараз збирають вже тисячні зали!
Ти маєш на увазі, що музичний ринок оновиться?
Я думаю, що це болото наше треба потроху починати висушувати чи, навпаки, заливати чимось.
А яку пораду даси виконавцям, яких всі ми знаємо, як їм конкурувати?
Слухайте, таке вже траплялось. Просто через часи, в які ми живемо, це дуже швидко відбувається. Те, на що би пішло 10 років, у нас за два роки відбувається. І дехто це відчуває. Я тут можу фантазувати тільки, наприклад, візьмемо співака DZIDZIO. Мені здається, що він це дуже відчуває і переходить у формат офіційних співаків. Він розуміє, що на цьому полі він грати вже не може, тому що прийде молодняк із зовсім іншим звучанням. Він просто нерелевантний, тому переходить до Сашка Пономарьова. Хтось залишиться, звісно, у кого фан-база величезна. Наприклад, "Океан Ельзи", бо вони як "The Rolling Stones", їх вже не порушиш. А решта... Позиції решти нестабільні. Але я думаю, що в нас буде дуже багато музики різноманітної, переважно класної.
І цей рік, в принципі, показав, що в нас дуже багато різноманітної музики, і виконавців багато з'явилось. Наступного року, як ти думаєш, ця тенденція продовжиться?
Насправді це дуже залежить від того, що буде відбуватись у нашому житті поза музикою у більш важливих, мабуть, сферах. Тому що є деякі процеси, які розвиваються зараз і які постають так чи інакше, але музиканти мусять десь виступати. Інакше воно "здується" просто або вийде за межі України, теж варіант.
Слухати плейліст "УкрТоп 2025" — добірку найяскравіших хітів українських артистів від Радіо Промінь, — можна за посиланням.
І чекайте продовження розмови з експертами про українську музичну сцену в 2025-му році, а також, яких тенденцій варто чекати в 2026-му. В четвертій частині ведучі Радіо Промінь поспілкувались, зокрема, з музичним оглядачем, блогером і засновником медіапроєкту про сучасну українську музику "Bezodnya Music" Максимом Нагорняком, тож не пропустіть.
