Арт із сайту kmarehab
Що таке депресія й коли варто звернутись за допомогою?
"Багато хто думає, що коли поганий настрій через те, що немає світла або ще щось, то це я в депресії. І тому це таке, знаєте, трошки "згвалтоване" поняття"
Давай розпочнемо з самого початку: що таке депресія?
Депресія — це психічний розлад. Бо багато хто думає, що коли поганий настрій через те, що немає світла або ще щось, то це я в депресії. І тому це таке, знаєте, трошки "згвалтоване" поняття. Насправді депресія — це клінічний розлад, при якому в нас більш ніж два тижні пригнічений стан, неможливість отримувати задоволення від звичних речей, від контакту з людьми. І це також супроводжується усілякими фізичними проявами. Наприклад, у вас є проблеми зі сном, з мотивацією, у вас немає сил, ви прокидаєтесь, ніби розбитий весь час, у вас змінюється харчування, змінюється погляд на майбутнє і тому подібне. Для того, щоб поставити клінічний діагноз "депресія", нам необхідно, щоб ви були або у сімейного лікаря, або у лікаря-психіатра, або у невролога. Тобто це захворювання, а не просто розлад настрою, який спричинено тим, що в нас змінюється обмін речовин у мозку.
А як людині зрозуміти, що це не тимчасовий стан (наприклад, вона перестала спати, їй сумно, вона плаче), і що вже потрібно звернутись до лікаря?
Дивіться, проблема депресії полягає в тому, що зазвичай, коли ми хворіємо на депресію, вона настільки змінює наше сприйняття і самосприйняття, що ми стаємо некритичні до свого стану. І нам треба спостерігати, як на нас реагують інші люди. Наприклад, кажуть: "Що з тобою трапилось? Ти якось не так поводишся." Тобто, якщо є якісь підозри, зверніться, будь ласка, до сімейного лікаря. У нас зараз прекрасна в цьому плані реформа сімейної медицини. Більшість сімейних лікарів прекрасно встановлюють депресію і можуть навіть вас перескерувати або на терапію, або виписати вам первинні медикаменти, або перескерувати до фахівця-психіатра. Тобто, якщо є сумніви, що у вас або у вашої близької людини є депресія або тривожні розлади, бо зараз поєднується і депресія, і тривога, то краще звернутись до лікаря і не займатись самодіагностикою. Якщо ви прям боїтеся і думаєте, чого я буду витрачати час лікаря просто так, — пройдіть опитувальник "Шкала депресії Бека" або "PHQ-9". Якщо там будуть бали, які показуватимуть вам середній або важкий ступень, обов'язково звертайтеся за допомогою.
Про "Шкалу депресії Бека" я знаю, а ось про "PHQ-9" — ні. Це теж тест?
Так, це теж тест, його можна нагуглити дуже просто, навіть ChatGPT його проводить.
Тобто це у вільному доступі?
Так. І тобі показує твій результат, наприклад, що у вас помірна або легка депресія. І тут важливо: навіть легка депресія потребує спостереження. Тобто сімейний лікар вам може сказати, що зараз не буде прописувати медикаменти, ви їх не потребуєте, але щоб ви сходили на психотерапію, якщо можете собі це дозволити. Ви кажете, що не можете. Окей, тоді лікар просить прийти до нього через місяць, а поки поспостерігати, може щось зміниться.
%20Large.jpeg)
Клінічна психологиня Богдана Валігура / Фото з її особистого архіву
Що необхідно знати про антидепресанти?
"Антидепресанти не викликають фізичної залежності. Думаю, ви жодного разу не чули історій, щоб онук вбив свою бабусю і виніс телевізор, бо йому не вистачало грошей на антидепресанти. Не було таких історій в ефірі? Бо це неможливо, тому що там не зачіпаються ті механізми, які відповідають за адиктивну залежну поведінку"
Але ж у нас антидепресанти не може прописати сімейний лікар?
Може. Сімейний лікар прописує антидепресанти. Я ж кажу, в нас прекрасна в цьому плані реформа сімейної медицини, первинна ланка може дати первинні антидепресанти. До речі, перший раз у житті мені особисто призначив антидепресанти мій сімейний лікар, за що я їй була неймовірно вдячна, при тому, що я вже була фахівчинею, але, знову ж таки, я не була критичною до свого стану. А мій лікар каже: "Слухай, може, ти поп'єш?"
Хто ще може виписувати антидепресанти? Я так розумію, психолог не може?
Ні. Зазвичай це три категорії лікарів: сімейний лікар, психіатр, невролог. Також це можуть бути лікарі більш вузької практики. Наприклад, лікар-гастроентеролог. І доволі часто є антидепресанти при соматоформних розладах. Наприклад, при синдромі подразненого кишківника протокольно прописуються антидепресанти, тому гастроентеролог може прописати. Або лікар-дерматолог, бо є певні розлади, при яких також потрібні антидепресанти. Наприклад, коли у нас проблеми зі шкірою.
Тобто це стосується не лише депресії чи стресу?
Ні. Взагалі антидепресанти — це так цікаво, але вони більш ефективні при тривозі. Що роблять антидепресанти, по великому рахунку? Вони нормалізують обмін речовин у нашому мозку й, умовно кажучи, нормалізують роботу стрес-осі в нашому мозку. Тобто в нас є адренокортикальна вісь, яка активує нас, коли ми в загрозі. Наприклад, коли на нас біжить лев або ми чуємо шахед, нам стає жарко, ми всі знаємо це відчуття. Це значить, що стрес-відповідь почалась. Коли ми знаходимось в депресії або в хронічному стресі, ця вісь стає надмірно чутливою. І це призводить до того, що певні функції нашого організму, які мають працювати, коли ми в спокійному стані, не можуть виконуватись повноцінно. Це може бути і шкірний бар'єр, і робота нашого кишківника, будь-що. Там, де тонко, там і рветься, і ви маєте через це проблеми. І тому ви можете звернутися, наприклад, до лікаря з тим, що у вас синдром подразненого кишківника. Що кожного разу, коли я нервую, у мене в животі щось бурлить або є позиви в туалет. І лікар вам пропише антидепресанти, щоб нормалізувати роботу цієї стрес-осі, і щоб ви більше не мали цих симптомів. Тобто психіка — це не щось окреме, це частина вашого організму, і тому ми стараємось все це нормалізовувати разом. А психотерапія тут вже допомагає вам навчитись системно давати раду з цим усім.
У нас є купа міфів з приводу антидепресантів, що ти будеш ходити "як овоч", що почнеш дуже швидко набирати вагу, що з них дуже складно "злізти", а "залізти" легко. І де в цьому правда, а де міфи?
Я схожа на овоч?
Поки ні.
Наприклад, зараз я приймаю антидепресанти від тривожного розладу. По-перше, антидепресанти не викликають фізичної залежності. Думаю, ви жодного разу не чули історій, щоб онук вбив свою бабусю і виніс телевізор, бо йому не вистачало грошей на антидепресанти. Не було таких історій в ефірі?
Ні, не стикались.
От бачите, бо це неможливо, тому що там не зачіпаються ті механізми, які відповідають за адиктивну залежну поведінку. На антидепресанти, до речі, складно "залізти", відверто кажучи. Бо зазвичай більшість людей кидає антидепресанти якраз таки на початку їхнього прийому, тому що це рецептурні препарати, вони мають великий вплив на наш мозок, і ми можемо мати багато побочок спочатку. Хтось має, хтось не має, це залежить від чутливості нервової системи людини й типу препарату, який вона починає приймати. Але в перші 3-4 тижні в людини може бути нудота, головокружіння або навіть погіршення симптомів того розладу, від якого ми призначаємо ці антидепресанти. І людина така: "Мені й так погано, я краще кину." І це найбільша помилка, бо треба перетерпіти оці декілька тижнів спочатку, і десь через 4-6 тижнів стан людини починає вирівнюватися.
Одразу кажу, що курс антидепресантів тривалий, і ми маємо розуміти, що зараз середній прийом антидепресантів — це 8-12 місяців за міжнародними протоколами. І як ми заходимо поступово, наприклад, нам призначають якийсь препарат, і ми п'ємо спочатку мінімальну дозу, через тиждень трошки добавляємо, через тиждень ще трошки добавляємо, щоб наш мозок поступово адаптувався. Й так само ми маємо з нього сходити, щоб не мати синдрому відміни, про який люди говорять. Як нещодавно була якась публічна пані, яка сказала: "Я ледь "злізла" з антидепресантів, мені було так погано." Певно, ти робила це некоректно, неправильно. Іноді треба, щоб це прикривалось заспокійливими препаратами. Але, знову ж таки, все це має супроводжувати лікар. Нічого не робимо самостійно, це дуже важливо.
Лікарі навчаються, щоб зрозуміти, який тип антидепресанту вам потрібен, бо вони є різні. От ви сказали про вагу. Дійсно, деякі групи антидепресантів можуть стимулювати ваш апетит. Але ніхто не набирає вагу через антидепресанти. Вагу набирають через їжу. В них немає калорій. Але вони можуть спричиняти певні зміни в обміні речовин і підвищувати ваш апетит. І, наприклад, якщо ви схильні до цього або у вас є надмірна вага, і ваш кардіолог каже, що не треба нам ще ваги, то ви просто говорите про це лікарю, і лікар підбирає вам антидепресанти, які, навпаки, зменшують апетит.
Можна навіть це враховувати?
Так, все це можна враховувати. І лікарі-психіатри, і лікарі сімейної медицини зараз прекрасно вміють це робити.
Як "прокачати" стресостійкість і запобігти депресії?
"Ніхто, крім вас, не має турбуватись про вас. Тому, будь ласка, це ваша відповідальність"
Давай ще раз проговоримо, коли саме потрібно звернутись до лікарів, і чи можна просто здати аналізи, якщо ми говоримо про депресію як про захворювання?
На жаль, аналізів на депресію не існує. Знову ж таки я наголошую, що ми проходимо "Шкалу депресії Бека" або "PHQ-9", і якщо понад два тижні ми перманентно знаходимося в пригніченому стані, то ми звертаємось обов'язково до лікарів. Я не буду зараз торкатися такої теми, як високофункціональна депресія, але я думаю, що високофункціональну депресію в Україні можна діагностувати майже всім.
Зараз ми відчуваємо пригнічення не лише тоді, коли переживаємо смерть близької людини. Що з цим робити?
Є такий окремий діагноз, це називається "ускладнене переживання втрати", і ми до нього звертаємось, коли людина знаходиться в такому пригніченому стані понад шість місяців. Тобто якщо понад шість місяців людина все ж таки не пережила цю втрату, не інтегрувала її, не може піти далі, то це вже передбачає звернення до фахівця. Я дуже закликаю всіх, хто зараз переживає будь-яку втрату, звертатись до груп підтримки, зараз дуже багато груп підтримки, не переживайте це на самоті, бо це дуже важко.
Існує дуже багато чинників, які можуть спровокувати стрес, що може перерости, наскільки я розумію, в депресію. А чи можна якось підтримувати свою стійкість?
Найперше, нам треба фізична активність, бо коли ми завмираємо і починаємо мало рухатись, наш мозок починає думати, що щось відбувається не те, і в нас змінюється обмін речовин в мозку, і якраз таки це може спричинити те, що ми потім будемо потребувати цих препаратів з інгібіторами зворотного захвату серотоніну. Це молекули, які неправильно працюють і не передають правильні сигнали мозку, це якщо дуже спростити. Наступний момент — нам треба підтримуюче оточення. Це дуже важливо і це дуже важко. І видаліть Threads. Тому що коли ви дивитесь новини, читаєте телеграм-канали, а потім заходите в Threads, — не мати депресію доволі складно. Тобто інформаційна гігієна — це третій елемент цього всього. І радувати себе. В мене прямо в інстаграмі є окремий допис, де написано 100 елементів ресурсної активності. Ви маєте знати, що вас тішить, що вам допомагає почуватися краще, і робити це щодня. І тут дуже важливо: ніхто, крім вас, не зобов'язаний дбати про ваше фізичне й емоційне здоров'я. Ніхто, крім вас, не має турбуватись про вас. Тому, будь ласка, це ваша відповідальність. Для того, щоб ви могли працювати, виконувати свої обов'язки, ви мусите відповідально дбати про себе.
