Ілюстративне фото: agravery.com
"Рік був непростий"
Яким був минулий рік для хлібопекарської галузі і на що сподіваєтеся в поточному?
Минулий рік був непростий в багатьох відношеннях. Перше і найголовніше – це бойові дії, які продовжуються, і бомби летять, і людей, яких ми змушені відправляти захищати Батьківщину. Звичайно, це свята справа, але зрозуміло, що на виробництві це відображається дуже негативно. Особливо, якщо справа стосується кваліфікованих спеціалістів. Це і проблеми з логістикою, іноді й з сировиною, в першій половині минулого року ми відчували перебої, зокрема з житом. Наша задача – забезпечити населення, Збройні сили України хлібом і цю задачу ми виконаємо.
Ми теж розуміємо з якими труднощами доведеться зіткнутися. На сьогодні це перебої з енергопостачанням. Попри те, що хлібопекарські підприємства входять до переліку підприємств критичної інфраструктури, все-таки відключення бувають. Передусім аварійного характеру, бо коли прилітає ракета, вона не розбирає, хто критичний, а хто ні. Планових відключень, як правило, не буває. Досить стабільно забезпечують, треба віддати належне енергетикам.
Друга основна проблема — кадрова
Друга, мабуть, основна проблема – це кадрова проблема, тому що багато наших співробітників захищають нашу Батьківщину. Багато людей і не тільки чоловіків, а й жінок виїхало. І ми це дуже сильно відчуваємо, причому відчуваємо негативний вплив цього фактора в двох моментах. Це як робоча сила, бо катастрофічно не вистачає спеціалістів. Наприклад, багато жінок-технологів виїжджають, забирають з собою дітей, знаходять там собі роботу, оскільки вони кваліфіковані спеціалісти і живуть за кордоном. Але маю велику надію, що все-таки після закінчення активних бойових дій ми знову побачимо цих людей в нас на заводах. Тобто є відтік людей і є відтік наших покупців, що не може не відображатись на реалізації. Реалізація зменшується, відповідно, дуже жорстка конкуренція. Мінімальна рентабельність, а якщо, наприклад, перебої з електроенергією і підприємство працює на генераторах, то електроенергія дорожчає в 2-3 рази. Відповідно, витрати зростають, ціни на цей період ми, звичайно, не піднімаємо і підприємство просто виходить нижче "нуля" в плані рентабельності. Звичайно, це ускладнює роботу наших підприємств, але тим не менше рук ніхто не опускає. Конкуренція – це така штука, яка насправді стимулює і виживають насправді найсильніші, це правда. І є такі підприємства, які навіть у цих умовах розвиваються. Але це, як правило, підприємства, які дуже ретельно все підраховують, дуже ретельно підходять до оптимізації всіх бізнес-процесів, витрат. Дуже активно працюють ті ж маркетологи, збут, вони розширюють географію продажів по Україні. Років 10-20 тому вважалося, що далі 100-150 км везти хліб не варто, бо логістичні витрати суттєво зростають. Зараз вибудовуються різні логістичні схеми, які дозволяють все-таки збільшувати це плече доставки. І зараз ми можемо побачити навіть у Києві хліб, наприклад, з Рівного, з інших регіонів. І так само хліб із Києва можемо побачити в інших регіонах. Тобто люди, які не сидять склавши руки, які намагаються зробити все можливе для того, щоб вистояти, утримати свої колективи, зберегти обсяг реалізації, як правило, на плаву.
"Це не позначиться на наявності хліба на полицях"
І, звичайно, є підприємства, в яких, на жаль, стан різко погіршується. В першу чергу, це стосується східних регіонів, бо там відтік населення просто шалений зі зрозумілих причин. Відповідно, обсяги реалізації падають і кадрові проблеми ще гостріші. Але в той же час і на Заході, куди деякі підприємства перемістились, деякі активізувалися, і деякі виробники не витримують цієї конкуренції і суттєво просідають. І я не виключаю, що ми побачимо або зміну власників на деяких хлібопекарських підприємствах, або навіть зупинки. Але хочу підкреслити, що це не позначиться на наявності хліба на полицях, тому що для хлібопекарів, насправді, випікання хліба – це не тільки бізнес. Це просто має бути. Я в 22-му році був свідком того, як під обстрілами люди працювали. Там вилітали шибки, а люди випікали хліб. Це вже не про прибуток, це люди просто знали, що вони мають спекти хліб, мають забезпечити людей хлібом. Тому громадянам України, цивільному населенню і Збройним силам не варто переживати за наявність хліба.
"Основний фактор – сировина"
Щодо ціни, то нині я не бачу підстав для різкого її зростання, тому що основний фактор – це сировина. На сьогоднішній день ціни стабільні на пшеницю, на жито. На жито в минулому році вони суттєво зросли і на сьогодні житнє борошно дорожче за пшеничне приблизно на 20%. Але такі реалії. Головне, щоб ця сировина була, а за це сьогодні немає підстав турбуватися. Зерно в Україні є і це дає нам впевненість у тому, що ми будемо з сировиною, а люди будуть із хлібом.
"У передноворічні дні обсяг реалізації зростає приблизно на 50-55%"
Перевиробництва хліба в нас немає?
Потужності в хлібопекарській промисловості зараз надмірні внаслідок міграційних процесів. Звучать різні цифри. Якщо раніше говорили, що відтік населення – 7-8 мільйонів, то зараз я вже чую інші цифри. Але всі розуміють, що навіть ці цифри – це близько 20% відтік населення, навіть більше, відповідно, автоматично на 20 з лишком відсотків зменшився обсяг ринку. При цьому потужності зменшилися. Вони зменшилися за рахунок зруйнованих окремих підприємств на Сході. Але якщо порівняти у відсотках, скільки підприємств зруйновано і настільки впала реалізація в зв'язку з відтоком населення, то це зовсім різні цифри. При тому, що й раніше в нас завжди був запас щодо виробництва хліба, який був пов'язаний з певними піковими моментами. Зокрема, в передноворічні дні обсяг реалізації зростає приблизно на 50-55%, а ми все одно повинні забезпечити цей попит. Тому, як правило, в кожного підприємства є запас.
Олександр Тараненко. Фото: facebook/mapfu2021
"На європейському ринку більше 30% хліба — заморожені напівфабрикати"
Що ви скажете про ринок експорту замороженого хліба?
Якщо ми порівняємо структуру ринку хліба, то на європейському ринку більше 30% хліба – це якраз заморожені напівфабрикати на різній стадії готовності, починаючи від заморожених тістових заготовок і закінчуючи готовими замороженими виробами, які розморожуються і доводяться до готовності в точках продажу. Так само, власне, і в нас відбувається в супермаркетах. Якщо ми зайдемо зараз, наприклад, у "Фору", в "Сільпо", то ми можемо там зустріти, наприклад, круасани – прекрасна продукція, допікається вона тут, але виготовляється не в супермаркеті. Їх привозять в ящиках у замороженому вигляді, а на місці продажу вони просто допікаються. І тут насправді кілька плюсів для точок продажу. По-перше, їм не треба тримати персонал, не треба займати площі під виробництво і не треба купувати вартісне обладнання. Їм треба просто поставити пічку, витягнути заморожений круасан, покласти в піч, через 30-40 хвилин його витягнути і мати гарячу і свіжу продукцію. І не секрет, що свіжовипечена продукція має дуже приємний аромат, який збуджує апетит, який спонукає людей купувати не тільки цей круасан, а взагалі купувати більше. І супермаркети активно це використовують.
"Справжні українські круасани нічим не гірші за французькі"
Якщо говорити про експортний потенціал, то він теж є. На жаль, сьогодні він трохи гальмується тим, що є проблеми з логістикою, бо везти заморожений хліб дорожче, ніж якусь звичайну продукцію, адже він вимагає перевезення в рефрижераторах. Перевезення партії такого хліба, наприклад, в Європу – це кілька тисяч євро. І, звичайно, це все лягає додатковим тягарем на витратну частину, відповідно, на собівартість продукції і, відповідно, на ціну. А враховуючи, що сьогодні ми маємо ще й проблеми з енергетикою, а ці види хліба чутливі до цього, бо там висока складова електроенергії у виготовленні, плюс вони зберігаються на складах, де утримується температура -20°, а для цього треба кількасот кіловат потужності тільки для того, щоб підтримувати цю температуру, і враховуючи, що сьогодні в нас електроенергія дорога сама по собі, а коли ще й перебої і підприємство працює на генераторі, то це все збільшує витрати і робить нашу заморожену продукцію менш конкурентоспроможною. Але тим не менш у нас є підприємства, які працюють на експорт і навіть розширюють географію продажів. Передусім це Європа, бо везти далі дорожче. Але є підприємства, які і в США поставляють, не зважаючи на відстань. І ця продукція користується попитом, тому що по якості вона абсолютно нічим не гірша. Якщо говорити про ті ж крусани, то справжні українські крусани, виготовлені за класичною технологією, нічим не гірші за ті ж французькі. Це я з усією відповідальністю кажу, бо коли я був у Парижі, я видів 20 круасанів з'їв за 3 дні. Я де тільки бачив круасан, я його просто купував, бо мені хотілося порівняти. І я не можу сказати, що десь були гірші, десь не гірші, але сказати, що я купував у Парижі круасани кращі за наші я не можу, якщо ми говоримо про справжні круасани. Адже є в Україні виробники, які використовують і імпортне обладнання, і імпортні інгредієнти, зокрема, масло вершкове. Так, борошно вітчизняне і "золоті руки" наших пекарів теж вітчизняні, а значна частина сировини, обладнання і технології західні. Тому ця продукція за якістю абсолютно не відрізняється від західної, тому користуються там попитом. І в цьому я бачу велику перспективу. Цей сегмент може розширюватись за рахунок географії продажів, тобто за рахунок експорту, за рахунок продажу в інших країнах, в інших регіонах світу.
"Усе можливе зробимо і забезпечимо наявність хліба на столах наших людей"
На завершення, хліб у нас буде?
Однозначно! Я можу з усією відповідальністю і впевненістю сказати, що і цивільне населення, і підрозділи Збройних сил не залишаться без хліба. Хліб буде в тій кількості, яка необхідна. Чого це коштуватиме хлібопекарям – це вже окрема історія, це наші проблеми, але ми все можливе зробимо і забезпечимо наявність хліба на столах наших людей.
