Дональд Трамп. Фото: AP/Alex Brandon
"Я би сказав, що вторгнення у Гренландію навіть дуже можливе, на жаль"
У 1930-х роках радянський диктатор Сталін намагався придушити спротив українців шляхом репресій та голодоморів. Сьогодні російські нащадки Сталіна використовують іншу тактику ‒ спроба вчинення "холодомору". Пане професоре, чи доносять президентові США Дональду Трампу правду про те, як Україна проходить цей зимовий опалювальний сезон ‒ найстрашніший за чотири роки повномасштабної війни?
Правду кажучи, ми не знаємо, чи Трамп поінформований. У принципі, мав би знати. Врешті-решт, у кожній газеті й телепрограмі про це пишуть і кажуть. Тому мені важко повірити, що він цього взагалі не знає. Скоріше знає і просто не дбає.
Зате Трампа цікавить Іран і Гренландія. На тлі категоричного несприйняття європейськими країнами його ідеї щодо купівлі Гренландії відомий британський журналіст Пірс Морган запропонував Лондону викупити Сполучені Штати Америки назад: "Британія повинна викупити Америку. Колись вона була нашою, британською. Це посилило б нашу Північноатлантичну безпеку". Перед тим була заява від данського парламенту, що Данія не потребує фінансів і підтримки, а натомість ми можемо допомогти панові Дональду викупити кілька американських штатів, які страждають сьогодні через економічне падіння та безробіття. Що ви скажете з цього приводу?
Ця дискусія, до речі, досить кумедна. Європейці стараються якось відповісти на зазіхання Трампа, і це ніби смішно, але це не відповідь на можливе вторгнення. Припустімо, що Данія і Гренландія не дадуть згоди на продаж острова, тоді Трамп може піти військом на Гренландію, які він і обіцяв. Тоді мова йтиме про напад, якусь окупацію, про спеціальну військову операцію. Ми говоримо про певний вид безумства. Але якби Трамп був нормальною людиною і теперішня Америка була нормальної країною, то це божевілля ніколи би не сталося. Але Трамп вже показав, що готовий застосувати насильство туди, де він вважає за потрібне. Він не раз говорив, що вважає себе надлюдиною, яка не підлягає різним якимось нормам, законам, цінностям тощо. І найголовніше ‒ він неодноразово казав, що коли європейці не дадуть згоду на купівлю острова, то він готовий пристосувати насильство. А якщо європейці змобілізуються і щось скажуть чи зроблять, то Трампові можна відійти від своєї позиції, але мені важко уявити, що він на таке піде. І ми знаємо, що він не тільки готовий іти на насильство, а й готовий провадити якусь божевільну політику. Ми бачимо це і всередині Америки, бачимо його ставлення до європейців, канадійців, мексиканців і до світу загалом. Це ставлення є божевільним. Отже, треба брати до уваги, що це людина нестабільна, має під контролем одну з найбільших армій світу, і в принципі ‒ він готовий на все. Я би сказав, що вторгнення навіть дуже можливе, на жаль.
"Справді, існує загроза, що НАТО розпадеться, але це необов’язково найгірший варіант для України"
Скидається на те, що після Венесуели у Трампа сталося "запаморочення від успіхів". Він не знає, куди докласти свої зусилля. І замість того, щоб допомогти Україні, натиснути санкціями на Кремль, він вдається до "парадоксів". Якщо напад на Гренландію станеться, то чи не стане це предтечею розколу Північноатлантичного Альянсу? У Москві аплодуватимуть, а що буде зі світом, ЄС і НАТО?
Так, ви маєте рацію. Навіть і тепер НАТО існує в основному на папері. Ще за першої каденції Трампа американці заявили, що не мають ніякого наміру робити будь-які інтервенції на захист країн, які підлягають можливому нападу з боку Росії. Отже, офіційно НАТО існує, але в дійсності це хвора інституція, яка ледве кульгає на одній нозі. Тобто до певної міри Трамп є послідовним, його НАТО не цікавить і присутність Америки в НАТО взагалі не цікавить. Мовляв, якщо НАТО має існувати, то нехай європейці його самі організують і тримають. До речі, може це і не так погано. Якщо Америка не має зацікавлення захистити будь-яку країну НАТО у разі нападу на неї, то в такому разі набагато краще, щоб і європейці, і американці розуміли, що безпека Європи та України в руках Європи та України. Відтак цією безпекою треба займатися якнайшвидше і не робити собі ілюзій, що прийдуть американці на білому коні й врятують. Те, що існує "Коаліція охочих", це непоганий знак, бо він означає, що європейці зрозуміли ‒ треба шукати інші варіанти співпраці для свого захисту. У цій коаліції немає Угорщини і Словаччини, але інші країни, які розуміють загрозу з боку Росії, можуть туди вступити. Зрештою, справді, існує загроза, що НАТО розпадеться, але рівночасно треба пам’ятати, що це необов’язково найгірший варіант. Якби європейці взагалі припинили думати про свою безпеку і не займалися безпекою України, то це був би поганий варіант. Але такого ми не бачимо, і мені здається, такого не буде.
"Трампу найважливіші не США, Україна чи Гренландія, а сам Трамп"
За логікою, після Венесуели Трамп почав би "додушувати", як він каже, диктаторські режими ‒ на Кубі, у Мексиці, в Ірані. Він знає, куди направити військову потугу США. Але цей тиждень мав би заспокоїти амбіції пана Дональда, тому що лауреатка Нобелівської премії миру пані Мачадо передала символічно премію Дональду Трампу і засипала його компліментами, розраховуючи на те, що може отримати президентство у Венесуелі. Трамп вже має "футбольну" премію миру, але деякі європейські команди вже думають про те, щоб бойкотувати влітку участь у чемпіонаті світу з футболу, адже деякі зустрічі мають відбутися на американських стадіонах. Плюс там виникає ще купа інших проблем із візами. Прокоментуйте, будь ласка.
Я не був би проти бойкоту цього чемпіонату з футболу. Це є нагода показати, що світ незадоволений політикою Трампа, і це був би великий удар по іміджу самих Сполучених Штатів Америки та іміджу самого Дональда Трампа. Це був би непоганий варіант. Тим більше, що 4 липня 2026 року виповнюється 250 років США. Чи це вплине на Трампа ‒ скоріше ні, бо він одразу скаже, що це якісь фейкові події, вплив якихось "чорних сил". Тобто він не змінить своєї політики через такий можливий бойкот, але це вплине на певну частину населення США, яке зрозуміє, що відбувається щось не те. Інша річ, що прихильники Трампа також скажуть про комуністичні "чорні сили", які нібито зібралися проти їхнього улюбленого Дональда. Щодо медалі, яку він отримав від Мачадо, це, звісно, сміховисько. Я вже бачив в американській пресі різні карикатури, де люди сміються з цього. Усі бачать, що Трамп більше цікавиться своїм власним іміджем та еґо, ніж добробутом країни та світу. І тут є ключ до того, чому він поводиться так, як поводиться. Проблема з російсько-українською війною полягає в тому, що дійти до швидкого успіху, медалі та визначних виступів перед пресою ‒ такої можливості немає. Це все набагато складніше. А у випадку Венесуели ‒ інша справа. Там викрали президента, загнали його у в’язницю, і таким чином Трамп зміг себе рекламувати миролюбним лідером, який дбає про пригноблені народи. Але насправді його цікавить лише власний імідж. Те, що він прийняв цю медаль, це взагалі скандал. Важко собі уявити, що нормальний президент будь-якої країни міг таке зробити. Але Трамп перейменував Центр Кеннеді на Центр Трампа-Кеннеді, будує бальну залу біля Білого дому, є й інші приклади, які показують, що йому найважливіші не Америка, Україна чи Гренландія, а найважливіше ‒ це Трамп. Ця політика полягає в тому, щоб зробити із Трампа святого, зробити героя на всі віки.
Олександр Мотиль. Фото: facebook
"Рада миру"? Це сміховисько
Останній "винахід" адміністрації Трампа ‒ це висунення альтернативної вимоги для країн, які бажають отримати постійне членство у його новій "Раді миру": внесок 1 млрд доларів готівкою. Виходить, що "Рада миру" проти ООН. Наскільки ймовірно, що нова організація витіснить ООН, яка давно потребує реконструкції та реформування?
Знову ж таки, це сміховисько. Якби Трамп заснував якусь справжню Раду миру, яка конкурувала б із ООН і була побудована на нормальних засадах, то можна було б уявити, що це був би гідний конкурент для ООН. А тут зрозуміло, що це просто іграшка самого Трампа та спосіб заробітку мільярдів. Я тут не бачу особливої загрози для ООН.
Вас не бентежить, як ми називаємо свого ворога ‒ "росіяни", "рускіє"? Адже є спеціальна постанова Парламентської Асамблеї Ради Європи та відповідний законопроєкт про російський фашизм. І від того, як ми ідентифікуємо ворога, багато залежить ‒ з’являється злість, жорсткість і жорстокість. Ваша думка.
Я вже давно, ще з 2008 року називав режим Путіна фашистським. Спочатку люди реагувати не особливо позитивно на цей термін, але зараз він поширився. Багато людей перейшли на вживання цього терміну. Я би дуже заохочував українських політиків, а також європейських та американських, вживати цей термін, бо він повністю відповідає дійсності та підкреслює тотожність теперішнього російського режиму з режимами Муссоліні чи Гітлера. Така компаративістика є дуже потрібною, щоб люди розуміли, яка суть цього режиму. Що це не просто якийсь персоналістичний режим, якась звичайна диктатура, а це повноправний фашистський режим. Російський фашизм.
Готовність США допомогти Україні у відновленні після війни важлива, але найважливішими є питання безпеки
Найближча геополітична подія ‒ Всесвітній економічний форум у Давосі. Україна збирається там підписувати угоду із США щодо відбудови ‒ на астрономічну суму 800 млрд доларів. Чого очікувати в Давосі, на вашу думку?
Оскільки вже відкрито говорять про цю угоду щодо економічної співпраці, то мабуть її підпишуть. Але найважливішими є питання безпеки. Дуже позитивно і корисно, що Америка готова співпрацювати з Україною у реконструкції після війни. Але як дійти до того моменту, що вже не буде війни, що буде або перемир’я або дійсний мир. І ця угода якраз і припускає, що це якось магічно з’явиться. Але як воно з’явиться? Хто має дати Україні гарантії безпеки та якими вони мають бути? Це набагато складніше. Те, що Америка нібито готова співпрацювати з Україною після закінчення війни, означає, що певні американські політики вважають, що Україна існуватиме і з нею варто буде співпрацювати. Але зараз цього замало. Гадаю, Зеленський повністю це розуміє, як і українське суспільство.
"Україна вже виявила готовність піти на поступки"
А чи є у вас ясність щодо так званого "мирного плану"? Президент Чехії Петер Павел цього тижня заявив, що Україна має піти на болючі поступки.
Це дуже складне питання. З одного боку, Україна вже виявила готовність піти на поступки, оскільки сказала, що готова прийняти де-факто тимчасову окупацію територій. Це величезна поступка. Адже ці території захоплені, вони в руках росіян, мені важко уявити, що Україна могла б їх відбити військовим способом у близькому майбутньому. Не йдеться про те, щоб віддати ці території Росії, а просто визнати, що там є окупація, яка триватиме стільки, скільки триватиме. Але проблема не в тому, що Україна готова чи не готова на поступки. Проблема у тому, що Путін в жодному разі не готовий на будь-які поступки, він і далі наполягає на тому, що весь Донбас і не окуповані наразі частини Херсонської та Запорізької областей мали б перейти в руки Росії. Україна із цим погодитися не може, звісна річ.
