Фото: Пресслужба Shmiska & Анастимоза
Мені просто подобається ідея того, що я закохалась в артиста
Розкажи, про що для тебе ця пісня "Ти винен сам"?
Це пісня про якісь певні співзалежні стосунки, в яких ви обидва обожнюєте одне одного настільки, що вам аж хочеться одне одного розірвати на шматки. І ви настільки кохаєте, що не можете піти. І в якийсь момент, навіть не зважаючи на те, що ти обожнюєш людину й не можеш без неї дихати, ти кажеш їй: "Ти винен сам у тому, що я їду з глузду в цій ситуації".
А ти пам'ятаєш взагалі, коли з'явилася ця фраза "Ти винен сам"? Де вона виринула, хто був причиною чи що стало моментом старту цієї пісні?
Взагалі тут дуже цікава історія. Це було два роки тому. Я була на одному концерті, дивилась на хлопця, який грає на бас-гітарі на сцені, і подумала: "Я думаю, мені треба в нього закохатися". Не знаю, просто мені прийшла ця думка. Але я подумала, що мені треба закохатись у його образ, а не в нього як у людину. Мені просто подобається ідея того, що я закохалась в артиста. І я про це написала цілу пісню — про те, що я кохала тебе з залу і зі сцени, але ти винен сам, що цього кохання не помічаєш, і я від тебе залежна.
А ти любиш таку драму в житті зробити максимально? Ти драма-квін?
Так, я дуже драма-квін. Не брехатиму. Я можу грати таку загадкову.
А взагалі, в який момент у стосунках, на твою думку, людина починає втрачати себе?
У той момент, коли ти перестаєш ставити себе на перше місце і починаєш ставити на п'єдестал другу людину й ідеалізувати всі її мінуси. Тобто ти починаєш буквально ледь не молитись цій людині, і ти губиш себе.
Як ти для себе визначаєш, коли в стосунках турбота і відданість уже переходять у залежність?
Напевно, коли ти кожен день плачеш і вбиваєшся, хвилюєшся і певним чином їдеш з глузду. Ти більше себе не відчуваєш так, як раніше, і тобі страшно від себе самого, тому що ти ніби заради іншої людини готовий абсолютно на все. І це не дуже добре, я думаю.
Прислуховуйтесь до себе і ніколи не ставте на п'єдестал іншу людину
У тексті пісні спочатку звучить: "Я все тобі віддам", а наприкінці — "Нічого тобі не віддам". У твоєму житті часто трапляються такі злами, коли доводиться різко змінювати вектор або рішення?
Абсолютно. Тут якраз-таки в пісні про це і йдеться. Те, що я від тебе залежна, і ти певним чином від мене теж залежний. Ми в цьому колі, по якому ходимо. Але в якийсь момент треба це коло закривати, тому що ти просто себе повністю в ньому загубиш. І я кажу: "Пробач, ти винен сам. Нічого не віддам. Стріляй, я відіб'ю удар". Це типу закінчилось. Це кінець. І в моєму житті доволі часто були такі ситуації.
А що зазвичай стає такою точкою, після якої вже неможливо залишатися в тих самих стосунках? Як ти визначаєш цю точку?
Я думаю, треба собі обов'язково, якщо в якийсь момент розумієш, що починаєш тонути в цих стосунках і вони тебе тягнуть униз, дати якийсь конкретний час. Типу: я візьму для себе місяць, і якщо за цей місяць нічого не зміниться (але до цього поговорити про це з людиною), треба щось змінювати. Якщо за цей місяць нічого не зміниться, я ці стосунки закінчую, тому що ціную себе і своє тіло, я не хочу самознищитись через когось іншого. Тому що треба ще музику робити.
А для тебе важливіше в стосунках знайти відповідь на питання, хто винен, чи все ж таки як із цього вийти?
А ніхто не винен. Якщо стосунки руйнуються, винні завжди обоє. Звичайно, в пісні я тут звинувачую, тому що це стан істерики, стан того, що ти не можеш з нього вибратись, просто з'їжджаєш з глузду і кричиш людині: "Ти винен сам. Я більше до тебе не повернусь. Я більше так не можу". Але в стосунках, звичайно, завжди винні обидві людини. І потрібно вирішити й зрозуміти, чи ви можете знайти якийсь компроміс один між одним, або не можете знайти компроміс і треба це все закінчувати й просто не морочити голову і не доводити одне одного до істерики.
Якщо хтось зі слухачів зараз впізнає себе в нашій розмові, що б ти хотіла, щоб ця людина забрала з собою після прослуховування нового треку?
Цінуйте себе, прислуховуйтесь до себе і ніколи не ставте на п'єдестал іншу людину. І перестаньте так драматизувати, камон!
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
