Фото надане співачкою
"Найпозитивніше люди реагують на мене таку веселу, милу й на пісеньки, під які можна потанцювати. І я намагаюсь в них загорнути якісь свої внутрішні теми і себе справжню, щоб це було й автентично, й одночасно мало шанси на популярність"
Привіт. У тебе вже другий раз відбулась зміни, ти знову кинула собі виклик. А що спонукало тебе це зробити?
Насправді все було ще заплутаніше. Я третій раз змінила жанр. Перший був, коли на "Голосі країни" Джамала мені сказала, що я як бабуся співаю. Вона була права, якщо що. У мене була неправильна манера, напівоперна, псевдооперна, я б сказала. Потім я почала писати свої поп-пісні, і вони не працювали. Я навіть влізла в кредит, але мій дебютний альбом провалився. А в 22-му році я випустила пісню "Не вистачає кисню", яка дуже сильно залетіла. Чисто на емоціях. До речі, нібито теж у вас презентувала, якщо я правильно пам'ятаю. Це було наше з вами знайомство. І раптом я стала рок-артисткою в тому році. А потім якось я зупинилась у розвитку. Тобто успіх був, але такий, що мені було мало. Я не бачила далі розвитку. Й подумала, що треба щось знову кардинально міняти й знову поміняла.
То зараз ти працюєш в якому напрямку? І ти розумієш, як хочеш працювати далі, чи зараз немає сенсу на цьому фіксуватись, бо через рік ти скажеш, що знову все змінилось?
Зараз це можна назвати каваї-поп або кьют-поп. Напевно, так буде більш впізнавано для української аудиторії. Але прикол у тому, що це доволі сміливий був крок. Наскільки я знаю, ніхто не працює в цьому жанрі у нас, це більше азійська тематика. В США таке теж практикують. А у нас, я так помітила по реакціях людей, дуже полярні думки. Хтось прям у захваті: "Ого, це так мило, так класно!" А хтось: "Боже, що за крінж? Це дитяча музика". І я подумала, що все-таки буду далі пробувати більш нормалізувати, так сказати, звучання. Тобто вже не таким сміливим його робити, бо революція в музиці — це прикольно, але й кушать теж хочеться. Тому, напевно, буду думати, як далі призвичаїти звучання до всіх людей, всіх вікових категорій.
Тобто твоя ціль зробити цей жанр більш популярним, а не нішевим?
Так, більш нормалізованим.
Як саме ти перейшла на каваї-поп? Ти щось почула чи, можливо, кимось надихнулась? Як відбулась ця зміна?
Ой, так вийшло, що я з альтернативним роком пішла на довготривалу паузу, бо вже не було ні сил, ні фінансів все це підтримувати. Постійно все йшло в мінус, і я пішла подумати. Й спочатку думала просто робити романтичний поп-альбом. Потихеньку щось писала, але паралельно поїхала на музичний кемп від "На ЇЇ Основі". І там у нас був тиждень, щоб просто писати пісні. Кожен день нас збирали в команду, там сонграйтер, тобто співак, і ще чотири людини: ментор (там були KLER, Катя Павленко з "Go_A") і саундпродюсер, який займався звуком, аранжуванням, записом. І в один із днів у нас була команда й вийшла пісня "Карамельна любов". Не знаю, чи ви чули в 25-му році. І мені всі раптом кажуть: "Господи, так це ж твоє! Це ж ти так і виглядаєш, як ця пісня! Чому ти співаєш свої сумні пісні, коли ти реально така вся мила?" Насправді я як одягаюсь на сцену, так і в житті. Тобто миленько й яскраво. І всі кажуть: "Ти нарешті знайшла свій звук". Я така: "Що? Я знайшла свій звук?" [Сміється — ред.] І подумала: "Ну, добре, ця пісня звучить мило, як музика, яку я слухаю з дитинства". Тобто азійська K-поп, J-поп, корейська, японська. І думаю: "Раз я на цьому виросла, то, в принципі, розумію, як це робити". І вирішила спробувати. Ми зв'язались із тим самим саундпродюсером. Він, до речі, також продюсер Маші Кондратенко, відомого "Ваньку-встаньку" продюсував. Ми спробували й за тиждень буквально написали альбом, і вийшло прикольно.
Тобто тобі зі сторони хтось сказав, що ти знайшла своє звучання, і ти така: "О, точно!" Здається, ніби ти легко піддаєшся впливу.
Я справді піддаюсь легко. Мені, наприклад, прилетіло і від хейтерів, звичайно, у мене, як і в будь-якого артиста, вони є. І коли мені прилітає, що я щось не вмію і що в мене тупі пісні, я задумуюсь, може, й правда я нічого не вмію? Тобто мене дуже легко насправді переконати. Але я в музиці найбільше дивлюсь на цифри, на те, чи виходить. Бо насправді саме та музика, яку я робила давним-давно, а першу пісню я випустила в 19-му році, то там був, я б сказала, американізований поп у стилі Біллі Айліш, Брітні Спірс, що всі слухають. І мені ось це дуже подобалось, але це нікому не подобалось, тому я не бачу в цьому сенсу. Якби музика була для душі, — окей, можна робити, що хочеться, але я хочу, щоб це був мій основний вид діяльності. Тому я вважаю, що має аудиторія все-таки вирішувати. І от наразі саме по результатам я бачу, що найпозитивніше люди реагують на мене таку веселу, милу й на пісеньки, під які можна потанцювати. І я намагаюсь в них загорнути якісь свої внутрішні теми і себе справжню, щоб це було й автентично, й одночасно мало шанси на популярність.
"З одного боку, це пісня про внутрішнє сяйво, яке ми зберігаємо попри воєнний стан, попри блекаути, точніше, вимкнення світла й те життя, яке ми маємо. По-друге, це про "внутрішню дитину", яку кожен дорослий має в собі берегти, щоб знаходити щастя хоча б в якихось дрібничках. Також це про самоцінність, за яку треба триматись, навіть коли люди кажуть, що ти якийсь не такий"
Сьогодні ми будемо слухати твій трек "Little Star". Знаємо, що ти його подавала на Нацвідбір на цьогорічне Євробачення. І давай трохи пофантазуємо: якби ти виграла Нацвідбір і поїхала представляти Україну саме з цією піснею, який меседж ти хотіла б передати через неї?
Там насправді багато аспектів, і з першого погляду можна їх навіть не помітити, тому що люди звикли, що якщо ми передаємо тему війни, то це обов'язково має бути дуже серйозно. А мені здається, що Євробачення — це все-таки свято пісні. І туди можна приносити не обов'язково на сто відсотків страждальні, серйозні пісні, якісь там пафосні й тому подібне. І тому хотіла подати наш український контекст не через всякі "unbreakable", "unstoppable", а в своїй оцій наївній і яскравій манері. Тому з одного боку, це пісня про внутрішнє сяйво, яке ми зберігаємо попри воєнний стан, попри блекаути, точніше, вимкнення світла й те життя, яке ми маємо. По-друге, це про "внутрішню дитину", яку кожен дорослий має в собі берегти, щоб знаходити щастя хоча б в якихось дрібничках. Також це про самоцінність, за яку треба триматись, навіть коли люди кажуть, що ти якийсь не такий. Це теж навіяно моєю ситуацією, коли мені пишуть оці речі, а я маю все одно вірити в себе, що я "little star", маленька зірочка, і буду світити попри те, що вони пишуть всякі гадості. І всі ці ідеї я придумала передати через символи космосу.
Зичимо тобі стійкості й завжди робити те, що забажаєш!
Слухати пісню Alice Change "Little Star", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Новинки" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
