Фото: Пресслужба Юлі Юріної
Розірвалася штучна граната на навчаннях, і в мене ліве вухо декілька днів нічого не чуло
Розкажи, як ти взагалі пройшла цей "нульовий" день? Які були відчуття, коли ти, цивільна артистка, опиняєшся в умовах реального бою? І взагалі цей досвід якось змінив щось у тобі як людині чи як авторці?
Максимально все змінив. Ніхто, по-перше, не попереджав, що в мене таке буде. Тобто я приїхала туди як ведуча цієї програми, висвітлювати роботу бригади. І дуже багато насправді ще не увійшло в фінальний монтаж, бо ми знімали чотири дні і їздили дуже багато по підрозділах: і до БПЛА, і вчилися літати на БПЛА, їздили на танку, дивилися на роботу хлопців на паладінах, проходили з новобранцями нульовий день, психологічну смугу. Це якраз посвята для новобранців. Там приїхали хлопці-контрактники 18–24. І так сталося, що ми в цей день якраз приїхали теж у ту область, де проходить ця БЗВП. І це якраз був перший день, і ніхто мене не попереджав, дали підписати папірець, я його підписала — для кадру, красиво. А потім мені кажуть: все, в стрій, ідемо. Перевдягнули мене, ми робимо пару кроків — і починаються вибухи. Починаються автоматні черги, скиди з дронів. Звісно, ти не розумієш, що відбувається. Це такий досвід, який я точно не забуду. І це, звісно, все одно не передає всі реалії життя в бойових діях. Але це якраз-таки відсторонює від попереднього життя молодих бійців, щоб вони зрозуміли, що вже почалося навчання. І якраз через цю психологічну смугу військові інструктори дивляться і спостерігають за новобранцями: як вони реагують, у яких ситуаціях хто має лідерські якості, з ким треба ще попрацювати. І от потім мене везли. Я їздила стріляти на полігон з АКС, РПГ. Дуже багато емоцій, знань і дуже багато моїх особистих якихось упереджень щодо армії змінилося. І тепер 28-ма назавжди в моєму серці. І зараз триває збір для 28-ї окремої механізованої бригади. Дуже багато чого не увійшло в монтаж, і там ще було багато всього, що ми пережили разом з хлопцями. І я дуже вдячна командиру бригади. У нас були і вечірні потім збори зі співами. І, знаєте, це така дуже велика психологічна підтримка для бійців. Їм дуже важливо, коли до них приїжджають артисти, спілкуються і просто дають такий шматочок життя, щоб вони розуміли, що вони не одні, що їх пам'ятають, цінують, їхню роботу дуже сильно поважають. Це був такий дуже щемкий досвід, який я ніколи не забуду. І в кінці мені треба було написати пісню про бригаду. Звісно, що на четвертий день після всього того в мене просто був погляд в нікуди. Там розірвалася штучна граната на навчаннях, і в мене ліве вухо декілька днів нічого не чуло. Я ходила і казала: "Га-га? Не чую, не чує баба". І це було дійсно так, бо трішечки воно оглушило. І потім ми їздили в спеціальному бусику разом із Сашею Чернаровим і писали пісню якраз для 28-ї бригади. Ми назвали її "Боги війни", бо хлопці реально боги війни. І, надихнувшись всіма цими подіями, які відбувалися, народився такий текст. Музику я вже привезла, не буду кривити душею. Я заздалегідь уже написала такий лейтмотив і чорнове аранжування, і потім ми вже його доводили до кінця і дописували текст. Текст був написаний уже безпосередньо після проходження всіх чотирьох днів у Краматорську.
Я ненавиджу байрактарні пісні, бо вони трошечки спаплюжують і популістськи надають не той контекст, який хотілося б
Коли музиканти створюють бойові пісні для бригад, завжди є ризик, що хтось назве це певною агіткою. Ти про це думала для себе? Як ти для себе окреслюєш цю межу між мистецтвом і пропагандою?
У мене не було завдання зробити агіткою, в мене було завдання зробити це не байрактарно. Тобто я ненавиджу, ви знаєте, шароварні пісні, коли традиційний фольклор якось використовують, не вміючи. Я ненавиджу байрактарні пісні, бо вони трошечки спаплюжують і популістськи надають не той контекст, який хотілося б. Моя мета була — створити бойову пісню саме для хлопців. Тобто в першу чергу вона створювалася, щоб підтримати їхній бойовий дух, щоб, коли їдуть на завдання, вони могли ввімкнути цю пісню в машині і вона їх мотивувала, надихала і створювала певний настрій. Тому, ну, там навіть і не пахне агіткою, бо це створювалося взагалі не з цією метою.
Ти вже згадувала, що працювала із Сашею Чемеровим над цією піснею. Взагалі, як відбулася ваша співпраця, коли запис відбувається отак у бусику, в польових умовах. Наскільки це для тебе складно? Простіше в Києві писати, чи ти б ще записала не одну там пісню?
Саша мені дуже сильно допоміг, бо він під'їхав пізніше. Він не проходив цього всього, і він просто зібрав мої емоції, бо я дуже довго, якщо чесно, не могла зібратися і просто сісти й почати писати текст. Тому Саша допоміг мені почати складати вірші. Ми написали куплет і приспів разом, і далі воно вже полилося. Бо в таких умовах тобі треба працювати дуже швидко: зараз заходимо, пишемо, записуємо, придумуємо текст, записуємо вокал — і все, пісня готова. Мені в таких умовах було трошки складно писати, але дійсно Саша мені підсапортив і допоміг у цьому всьому.
Ти зараз відчуваєш, що після цієї поїздки, можливо, стала якимось містком між військовими і цивільними?
Ну, це дуже відповідальна така посада. Я сподіваюсь, що після перегляду фронтової студії на ютубі Cultural Forces Music від "Культурних Сил" у деяких людях, в яких є упередження чи якесь непорозуміння або, можливо, уявлення зміниться, бо я намагалася якомога простіше передавати свої емоції, простими словами говорити про складне, бо насправді армійська структура дуже величезна, і це окремий всесвіт, у якому треба розібратися. І я, як людина, яка повністю не розбиралася в ньому, намагалася відтворити всі запитання, які б могли виникнути у пересічного глядача. І сподіваюсь, що цим місточком між військовими і цивільними мені вдалося стати. Але це треба казати глядачам. Тому переходьте на ютуб, дивіться "Фронтову Студію" з Юлею Юріною. Пишіть у коментарях, чи сподобався вам випуск, і слухайте пісню "Боги війни", яку я написала разом із Сашею Чемеровим і "Культурними Силами".
Чекайте анонс, бо, традиційно до мого дня народження, я буду робити концерт у травні
Де тебе скоро можна буде почути і побачити наживо?
Почути і побачити наживо ви можете концерт до десятиріччя гурту YUKO. Він відбудеться вже зовсім скоро — 13 і 14 березня в Києві в Origin Stage. На 14 березня ще є квитки, на 13 уже все в солдауті. А далі, 21 березня, ми їдемо у Львів і будемо там так само давати концерт до десятиріччя гурту YUKO. Це єдиний рік, коли ми будемо співати і працювати разом, бо нашому гурту 10 років. Усі знають або не знають, що гурт був закритий ще 6 років тому. І ми якраз до такої святкової дати відновлюємо нашу діяльність на цей рік. Ну і потім чекайте анонс, бо традиційно до мого дня народження, я буду робити концерт у травні. Тому чекайте на анонс: у травні, як зазвичай, відбудеться мій сольний концерт у Києві.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
