Фото: Пресслужба платформи Культурні сили
Я вже застарий для того, щоб читати реп
Розкажи, як з'явився Інструментально-бліндажний ансамбль шансону, з огляду на твоє перебування на фронті? І з ким ти його організував?
Ну, ви ж знаєте, що я спочатку півтора роки прослужив у 69 батальйоні територіальної оборони, а потім перевівся в 59 бригаду, на базі якої було створено такий підрозділ, який називався "Культурний десант". І він складався спочатку з дуже небагатьох людей. Це були мобільні групи, які щодня їздили до побратимів з піснями, фокусами, ляльковими виставами. Потім ця історія почала масштабуватися. Вже зараз існує шість мобільних груп. Ми працюємо всюди вздовж лінії бойового зіткнення. І мене влітку минулого року призначили командиром однієї з мобільних груп. І, як будь-якому командиру, видали сили і засоби — тобто мені дали інструменти і людей. Я подивився на тих людей, які зібралися, і зрозумів, що у нас зібралися всі дуже класні музиканти, тому що часто в таких мобільних групах є люди різних творчих напрямків. Я кажу, є і фокусники, й ілюзіоністи, поети, актори. А у нас зібралися тільки музиканти, і це дуже класні музиканти, серед яких Андрій Кохан — бас-гітарист, дуже крутий джазовий, Павло Дідківський — трубач, Ярослав Ніколаєнко — саксофоніст, і я на гітарі. Ще з нами їздить одна цивільна дівчина, звати її Юлія Франц. Вона теж крута співачка і крута піаністка. Я на це все подивився і зрозумів, що нам потрібно робити програму всім разом. Адже немає нічого кращого, ніж робота злагодженого колективу. Ми фактично прийшли, привіталися (ми були тоді ще у відпустці, в липні були в Києві), зайшли в студію і записали десять, здається, чи одинадцять пісень, а пісню "Брате" ми вже дописували, коли були у відрядженні на Херсонщині. І так, власне, з'явився цей і проєкт, і альбом. Я спочатку пересилав друзям цей альбом, і зараз збираю зворотну реакцію і розумію, що він дуже багатьом подобається. Та власне, він і мені подобається. Мені здається, що я довго йшов і до цього формату, і до цих сенсів. Але на війні немає часу, щоб розкачуватися і якось дуже сильно готуватися. І ми, власне, дуже швидко його записали, і він через це, мабуть, так і сприймається — легко, але не легковажно.
А взагалі у вас така чітка ніби вказівка — інструментально-бліндажний ансамбль шансону. Ви будете працювати виключно в ніші шансону чи як?
Ну, ми багато віддаємо належного цьому жанру, тому що тут є декілька на це причин. По-перше, мені здається, що я вже застарий для того, щоб реп, наприклад, читати. Зрозуміло, що можна, але мені здається, це вже більше молодим людям пасує. Я подумав, які ж жанри можуть бути популярні тут, саме в армії, на фронті. Якщо ви подивитеся на особовий склад, то це переважно люди, яким уже за сорок, м’яко кажучи. А шансон — це стиль, він мені завжди подобався, і мені завжди не подобалася оця несправедливість, що москалі привласнили цей стиль собі, тому що вони блатну пісню назвали шансоном. І тепер багатьом людям ще й досі здається, що шансон обов'язково має бути про нелегку долю арештантів — оці голубі над зоною і москальські наративи. А насправді ні, шансон — це стиль, який з'явився у Франції більше ста років тому. І якщо по-іншому це назвати, я це називаю просто пісні з сенсами. Або ще пісні, які можна зіграти під гітару. Це дуже доступна форма, і мені здається, що вона багатьом людям сподобається. Через це ми винесли в назву саме слово "шансон". Хоча, оскільки музиканти у нас джазові, в цьому альбомі трошки і джазу є, і трошки якогось свінгу. Шансон — це скоріше про сенсове наповнення. Тобто у нас немає пісень ні про що.
Уся Україна зараз у стані дуже крутого випробування, і нам потрібно докладати максимум зусиль, щоб пройти його гідно
Якщо виділяти одну якусь головну емоцію, про що ця платівка?
Ця платівка про теперішнє. Я б отак сказав. Думаю, що це буде просто хорошим документом того, що відбувалося в нашій країні в цей час. Я так на це дивлюся.
Зараз багато говорять про те, що військові і цивільні живуть у різних світах. Як ти вважаєш, чи існує ця прірва насправді, чи це просто те, про що всі так звикли говорити і говорять?
Ти поставив питання в таку болісну точку. Мені здається, що оцей наратив про те, що цивільні і військові живуть в різних світах, — це ворожий наратив, який вороги нашої країни намагаються [нав’язати], щоб люди в нього повірили. І насправді така надзадача нашого гурту — це, звичайно, прокласти цей місток між цивільними і військовими і показати, що ми всі в одному човні і всі зараз у війні. Я так думав іноді над слоганом, то слоганом нашого колективу чи взагалі нашої творчості могло б бути: треба, щоб усі люди усвідомили, що всі, хто воює, всі військові — колишні, цивільні, а всі цивільні зараз знаходяться на війні. І розділяти ці два суспільства — це робити нас в два рази слабшими, це робити нас доступними ворогу. І цього в жодному разі не можна робити. І через це ми, власне, і хочемо так говорити про військо, про війну, про армію, щоб цивільні не соромилися почути нас. Бо іноді хтось відвертає очі, тому що йому здається, що він, якщо не служить, то не може бути дотичним до армії чи не може зрозуміти нас, військових. А це насправді не так. Нам потрібно докладати максимум зусиль, щоби бути разом. І ми, власне, цим і займаємося. Насправді альбом "Чікі-Бум!", звичайно, більше спрямований на військових, тому що всі пісні народжувалися якраз от у бліндажах під час зустрічей із побратимами. У нас є велика перевага, що у нас, в принципі, зустрічі такі відбуваються щодня, і ми бачимо відразу зворотний зв'язок, відчуваємо, про що можна сказати, про що потрібно сказати. І через це ми більше були, звичайно, сфокусовані на створенні контенту пісень для військових. Але є в альбомі і декілька пісень, які зрозумілі, я думаю, будуть усім українцям, незалежно від того, служать вони чи ні. І ми вже починаємо працювати над наступним альбомом, де якраз-таки хотілося б більше зачепити цивільну аудиторію. Але насправді я б не розділяв цю аудиторію, тому що всі українці, вся Україна зараз у стані дуже крутого випробування, і нам потрібно докладати максимум зусиль, щоб пройти його гідно.
Ти сказав про те, що буде і другий альбом. Загалом, чи плануєте зараз виступи якісь найближчим часом, можливо, і для цивільних теж?
Ну, у нас є щодня по два-три виступи. У нас мав у січні відбутися виступ у Вінниці, але він скасувався, на жаль. І цю історію нам точно треба закрити. У нас планується зараз відпустка, можливо пару виступів зробимо і для цивільних. Щоб їх не проґавити, якщо вас зацікавить ця вся історія, — підписуйтесь на наші сторінки. Я думаю, що там будуть анонси. Більш точно я зараз нічого не можу сказати. Поки що ми працюємо на напрямку тут.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
