Фото: Анастасія Мантач, Суспільне Мовлення
У мене один день — одне, інший — інше
Багато єврофанів цитували твої слова у соцмережах про те, що ревампу, тобто оновленої версії конкурсної пісні, не буде. Але сьогодні ми презентуємо саме версію для Євробачення. Що змінилося? Чому вирішили оновити звук?
Ну, я вже багато разів озвучувала, що у мене було 28 чи 29 версій цієї пісні, і мені зовсім не хотілося вже робити щось додаткове. Але коли я відпрацювала декілька концертів, саме акустичних, з бандурою, я відчула, що це настільки красиво і що настільки я себе більш природньо відчуваю саме в такому акустичному звучанні. І, так, бандура присутня в цьому треці, але мені хочеться їй дати такого простору, щоб от відчувалось, що це не гітара, не арфа, а що є вся палітра від низу до верху. І щоб нічого іншого не було. І я в один день просто прокинулася після одного з цих концертів і подумала: "Так, я дійсно не хочу чіпати цю пісню більше. Але я відчуваю, що у мене внутрішня потреба звільнити простір для бандури і перезаписати перший куплет, щоб там була тільки вона". Якось я так відчула. Знаєте, у мене один день — одне, інший — інше.
А для голосу це важча версія? У тебе були концерти на різних радіостанціях, живі виступи, і ти вже говорила, що треба дати голосу відпочити. Чи не важча ця версія тепер?
Ні, вона точно така, як була попередня, в плані техніки голосу. Так, я можу сказати, що я вже відпочила, сходила до фоніаторів, до різних спеціалістів. Тепер кожен день у мене починається з рутини — я роблю вправи для розмовного голосу, для співочого голосу.
Ми з тобою вже говорили після перемоги на Нацвідборі про різних людей — про занурення тощо. Чи змінився склад людей, які готують твій виступ після перемоги на Нацвідборі?
Я можу на це питання тільки частково відповісти, що так, мене готують до перемоги, і ми йдемо тільки до цього. А яким складом, з ким і що саме — нехай це залишиться загадковістю.
А з ким ти, можливо, шліфуєш постановку?
Та ну що ж ви такі питання мені ставите? Не можу я відповідати. Якби ви знали, як мені хочеться вам все розказати. Але ж ну, не можна. Треба спочатку перескочити, а потім сказати "гоп". Якщо я зараз почну "гоп-гоп-гоп", то потім так і вийде.
Найголовніше — ні про кого не думати, сяяти, пурхати, світити.
Чи стежиш ти за тим, як оновлена версія пісні вплинула на оцінки букмекерів? І взагалі, чи дивишся їх?
Я так і не зрозуміла, хто такі букмекери і що вони роблять, якщо чесно. І я не буду дивитися, що вони там роблять. Мені треба зануритися в себе, заспокоїтися, працювати, висипатися, працювати над голосом, щоб вони там не ставили. Ні, не буду дивитися. Просто принципово не буду. Команда моя дивиться, але вони мені про це не говорять.
А як тобі взагалі оце відчуття бути якоюсь холодною ставкою в чиїйсь грі? Чи не тисне на тебе це, як на митця, що є десь якісь ставки на тебе і хтось вирішує, який відсоток перемоги в тебе?
Це все, звісно, буде заважати. Якщо я цим буду цікавитися і занурюватися, це максимально не поєднувано з творчістю, із зануренням в процес, створенням і підготовкою. І це тільки негативно може вплинути на те, щоб Україна перемогла. А ми всі дуже хочемо, щоб було тільки так. Тому ні, я себе навіть не буду сприймати ніякою ні ставкою, ні холодною. Просто будемо готуватися. Точніше, ми це вже робимо. Не впливає воно на мене. Може, мені так здається, може, підсвідомо десь і впливає — я не знаю.
Я пам'ятаю, що сьогодні так, а завтра — ні. Я пам'ятаю цей принцип.
Завтра я прокинуся в істериці і сльозах, а післязавтра буду знову казати, що нічого на мене не впливає.
Цього року Хорватію представляє гурт із майже ідентичною назвою, тільки вони LELEK називаються. Ти взагалі інших конкурсантів віддивлялася? Якось аналізувала конкурентів?
От досі — ні. Ми насправді з командою казали: давайте зробимо якийсь такий вечір, тільки треба знайти цей вільний вечір. У нас поки що вільних вечорів взагалі немає, щоб зібратися всім разом і продивитися всіх-всіх разом. Бо я дійсно ще не чула навіть уривочки, не заходила нікуди. Але я відчуваю, що мені хочеться це зробити і реально всіх послухати і зрозуміти, в чому наша відмінність і на чому можна робити фокус, щоб виділятися. Але знаєте, з того, що ви сказали, оце LELEK, LELÉKA... Я не думаю, що це проблема, тому що люди голосують за країну, а не за назву.
А думаєш, за країну чи за пісню?
Ну, вони голосують, звичайно, за пісню, але для того, щоб проголосувати, треба знайти саме країну, за яку ти голосуєш за номером. Тому я не бачу в цьому якоїсь такої проблеми. Для мене, навпаки, це якесь таке магічне співпадіння — ну як це так, що такі схожі назви в один рік? Це просто мені знову якесь підтвердження, що це неспроста, що я там цього року присутня.
Деякі учасники й учасниці роблять теж ставку на довгі чи не надто довгі, але такі продовгуваті ноти. Для тебе це є якоюсь проблемою чи ні?
Хтось там теж щось довге співає?
Так, ти будеш дивитися з командою і побачиш.
Ну добре. Коли побачу, почую, тоді поговоримо, бо зараз не знаю, хто там що довге робить.
Тобто, поки тебе не лякає ця історія?
А яка різниця? Лякає, не лякає. Перемагають емоції, перемагає справжність. Найголовніше — ні про кого не думати, сяяти, пурхати, світити. От на це я налаштована. А якщо будеш занурюватися в те, хто який, то так і себе загубити недовго.
Фото: Валерія Мезенцева, Суспільне Мовлення
У мене в коментарях збирається ціла птахоферма
Ти сказала, що не дивилася ще конкурсантів, а от у соцмережах все ж таки дивишся коментарі. Днями ти показала відео, де розповіла про комплімент, якщо його можна так назвати, що тобі написали, що в тебе образ схожий на гуску. Хто це тобі такий комплімент відвісив?
До речі, цей комплімент був ще коли у мене вірусилися перші відео декілька років тому. Це було під одним відео з піснею "Летіла зозуля" до серіалу "І будуть люди". Цьому коментарю роки три з половиною. Але я його просто пам'ятаю, бо це було дуже смішно, там хтось написав, що "Ну яка ж ви лелека, ви більше схожі на гуску". І мені так запам'ятався цей коментар, мені дуже сподобався. Потім у мене ще було, типу: "Як смішно, лелека, яка насправді схожа на гуску, співає про зозулю". А потім прийшов коментар ще: "Сова, це ви?". Одним словом, у мене тут ціла птахоферма, якщо чесно, в коментарях збирається.
Попри всі аранжування, ставки, в основі все ж таки залишається твоя історія про рідних. Що б ти хотіла, щоб європейський глядач-слухач відчув у цій оновленій версії за три хвилини на сцені?
Що свого, рідного ніколи не варто соромитися, що в цьому велика сила, велике натхнення, яке дає тобі силу проходити через внутрішні або зовнішні страхи. І насправді найголовніший посил — що не варто боятися, треба дивитися у вічі страхові і йти вперед. Це посил для всіх нас, хто живе в Європі і не тільки.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
