Ілюстративне фото із сайту Pixabay
"Катарський газ ніколи не був домінуючим на європейському ринку"
Пане Михайле, розкажіть про вплив іранської війни на постачання нафти і газу на глобальному ринку.
Я би не сказав, що минулий тиждень цієї війн був якимось визначально впливовим. Це черговий етап ескалації. Всі в очікуванні, що ось-ось події в Перській затоці завершаться, але на це, напевно, розраховувати не доводиться. В даному контексті наслідки тих іранських ударів, які відбулися, зокрема, по родовищі та заводах в Катарі, не варто перебільшувати, що там нібито все знищено, зруйновано і більше не працюватиме. Це не так, тому що хто хоч раз був у Катарі, то це колосальна територія, яку неможливо уразити кількома ударами балістичних ракет або нальотами роїв "Шахедів".
Ну, і QatarEnergy — це ж цілий промисловий комплекс, а не просто будівля.
Так, це десятки квадратних кілометрів площі. Але, тим не менше, в Ірані чудово знають, що і як знаходиться на родовищі, на газопереробному заводі, заводі по скрапленню, тому вони намагаються уразити якраз ключові елементи.
Зараз ситуація така, що навіть повідомлення QatarEnergy про ураження, які отримані, і те, що, мовляв, це може потягнути за собою довготривалі наслідки, слід сприймати зі скепсисом. Інформаційні війна ведеться в тому числі й дезінформацією. Так чи інакше, звісно, що частина потужностей уражені й не зможуть бути швидко відновлені, але потрібно звернути увагу на те, що коли ведеться мова, що Європа на зиму залишиться без газу, то треба мати на увазі, що катарський газ ніколи не був домінуючим на європейському ринку. Його частка сягала десь 8-10 % постачання – імпорту газу до Європи. Тому це значною мірою позначиться на азійських споживачах, куди катарський газ в основному і спрямовувався. Це дійсно проблема і виклик для крупних економік Азії, починаючи від Японії, Південної Кореї, Тайваню, меншою мірою Китаю.
Проте проблема безперечно є і тут потрібно виходити з того, що коли ми розглядаємо ситуацію в Перській затоці, то порівнюємо це з подіями 53-річної давності, коли була глобальна нафтова криза, яка почалась з арабського нафтового ембарго й араби скоротили постачання нафти на світовий ринок, передусім західним країнам. Зараз ситуація інша: Перська затока — це не тільки нафтовий хаб планети, це й газовий хаб. Але так само це і хаб, повʼязаний з постачанням мінеральних добрив, продуктів органічної хімії. Розвиток країн Перської затоки привів до того, що вони не тільки продовжили експортувати сировину у вигляді нафти та природного газу у скрапленому вигляді. Вони запровадили й потужні та успішні проєкти переробки нафтопродуктів і стали важливим глобальним постачальником цих продуктів. І це чутливо для багатьох економік, передусім, знову ж таки країн Азії.
Але така роль нафтового й енергетичного хабу, яким є Перська затока, в глобальній структурі енергетики та економіки не може не позначитися в цілому на всій планеті. Ми бачимо, що підвищення цін на нафтопродукти і газ стосується як європейської економіки, так і американської.
"Сподіватися на дешевий газ не варто"
Пане Михайле, давайте ще окремо про газ. Як пишуть колеги з BBC, наслідки ударів по газовому родовищу в Ірані та промисловому хабу в Катарі одразу відчули світові енергетичні ринки. Ціни на газ у Європі більше, ніж удвічі, перевищили рівень, який був до початку війни США та Ізраїлю з Іраном. Чи буде відлуння для цін в Україні? І які перспективи, адже виглядає, що попереду в нас буде непростий опалювальний та енергетичний сезон? Адже закуповувати вже варто було б почати…
Закупівельний період може початися в другій половині квітня, після завершення сезону відбору газу. Ситуація дійсно виглядає таким чином, що ціни на газ й надалі будуть дещо підвищуватися, оскільки ситуація в зоні Перської затоки не має перспективи швидкого розвʼязання. Проте катарський газ не відігравав якоїсь фундаментальної ролі для європейського ринку. З урахуванням обсягів, які після того, як російський газ втратив своє становище на європейському ринку, на перше місце вийшов американський скраплений газ і це важливий момент. Американська сланцева індустрія не зможе так швидко наростити свої видобувні потужності, щоби задовольнити ту дірку в дефіциті, яка виникає. Тим більше, що ми не знаємо, що буде далі… Чи все обмежиться тими ураженнями, які отримані на сьогодні, чи може бути продовження.
Михайло Гончар. Фото: facebook
Ціна на газ повзла вгору ще до початку атаки США та Ізраїлю на Іран. В лютому вона вже піднімалася поступово вгору якраз в контексті тих ризиків, які могли виникнути і виникли в Перській затоці. З цієї точки зору, звісно, що попит буде зростати і це позначиться і на нас. Проте беремо до уваги й той факт, що на відміну від становища 10-річної давності, коли ми імпортували для наших потреб кількадесят мільярдів кубічних метрів, зараз потреби в таких обсягах немає. Для нас проблемою є те, що частина наших газовидобувних потужностей уражена і продовжує вражатися останні часом. Це змушує нас збільшувати обсяг імпорту, щоб компенсувати ті втрати в нашому газовому балансі, які виникають. Але щось вражається і щось ремонтується. Нам доведеться імпортувати і з врахуванням поточних витрат, і з урахуванням необхідності закачки на наступний зимовий період, що потребуватиме більше обсягів газу, ніж це було в минулому році, коли загалом було імпортовано близько 6,5 млрд кубів, що становить практично третину загального обсягу споживання нами газу. Тому так чи інакше нам доведеться його купувати за тими цінами, які будуть складатися на європейському газовому ринку. Сподіватися на дешевий газ не варто.
"Є спекулятивна складова і в глобальних цінах на нафту, і в локальних випадках на ринках"
А які перспективи у нас з цінами на пальне?
Ми бачимо зростаючу динаміку, тому тут теж не доводиться сильно сподіватися на те, що ситуація найближчим часом зміниться. З іншого боку, я би сказав так: є спекулятивна складова і в глобальних цінах на нафту, і в локальних випадках на ринках тих чи інших країн. Є ті гравці, які завжди хочуть заробити на турбулентностях. Але вони забувають одну річ: можна загнати ціни високо вгору, але це скоротить попит і доведеться їх знижувати. Однак поки що всі захоплені компенсацією ризиків через підвищення ціни. Хоча це зрозуміло, що потрібно створювати запаси, поки воно має поточну ціну, а не стрибне ще далі вище.
