Фото: Анастасія Мантач, Суспільне Мовлення
Руслана надихнула мене ще більше додавати "фірми" в українське звучання
У тебе усмішка на обличчі, а це означає, що життя після Нацвідбору існує. Порівнюючи з Євробаченням, зараз ти відпочиваєш?
Ну, Євробачення — це дійсно складний період, і такої активності, як під час Нацвідбору, я не знаю. Треба дуже постаратися, щоб так активно все робити кожного дня. Зараз трішки більше відпочинку, але продовжуємо працювати над релізами, як завжди. Все в цій гонитві, кожен день швидше і швидше — нові релізи, давайте скоріше все робити.
Перед тим, як ми перейдемо до нової пісні, мушу закрити питання, яке турбує багатьох людей, а саме єврофанів. Де україномовна версія LIGHTKEEPER, яку ми всі так чекали?
Так, усі вже кажуть: "Де вона? Де вона?". Насправді стався такий момент, що після відбору ми почали говорити про україномовну версію, і вона вже була майже готова. Але потім ми зрозуміли, що щось не так. Вона не працює так, як працювала англомовна версія. І ми почали думати, як зробити так, щоб вона працювала так само або навіть ще краще, саме в українському варіанті. Почали шукати інший підхід і зрозуміли, що нам потрібно випустити все-таки ту версію, якою ми надихалися, коли створювали LIGHTKEEPER. Це була українська версія, демо. Я вже розповідав про неї, вона називалася "Твоя сила в мені". І саме цю версію ми зараз допрацьовуємо, і я сподіваюсь, що найближчим часом випустимо. Насправді я готував її на свій концерт третього квітня, але я не впевнений, що ми встигнемо, бо якось складніше ця версія пішла у фіналізуванні, ніж LIGHTKEEPER. Можливо, через те, що пісня вже дуже "заслухана", і треба було якось спробувати оновити її всередині. Тобто ось це відчуття, його треба було досягти. Тому я довго сидів, продумував, передумував, працював із текстом. Ось цей момент трошки затримав мене і всіх, хто працював над треком. Тому найближчим часом ми її все-таки випустимо — пообіцяли, тож ця версія повинна статися. Але насправді над українським текстом працювали чотири чи п'ять різних авторів. У нас було кілька версій текстів повноцінних від початку до кінця. І ми слухали і такі: "Щось не те, щось не так, якось не так". А от у цій версії все працювало, і ось цей момент і став нашою зупинкою в моменті, щоб перезарядитися і сказати: "Так, треба щось змінити".
Поки всі чекали на адаптацію конкурсного треку, ти раптом випускаєш нову пісню під назвою "Людина-пес". Чому цей трек з'явився позачергово?
Насправді цей трек і це демо лежало у мене ще до Євробачення. Я почув демо десь у жовтні місяці, і мені дуже сподобалася ідея реалізувати музичне бачення на вірш Шевченка, бо для мене це було щось взагалі з іншої планети. Я розумію, що деякі колеги створюють такі роботи, але як поєднати це з моїм звучанням, ось цим фірмовим, я не знав. І потім я зрозумів, як можна це зробити, як це можна реалізувати. І коли закінчилося Євробачення, я зрозумів, що скоро Шевченківський березень, по-перше. І це якраз ідеальний час для того, щоб випустити трек на вірш Шевченка, бо це дуже актуально. І актуальний саме цей вірш, бо він дуже на часі, він про те, що було колись, і те, що продовжується зараз століттями, з покоління в покоління. Тому ми відчули, що це дуже актуально і вирішили випустити.
Ти зачепив слово "фірма", і я піду в коментарі — люди підв'язують цей трек до коментаря Руслани тобі на те, що "не треба нам фірми". То певним тригером спрацювала Руслана чи ні?
Так, сто відсотків, вона надихнула мене створювати ще більше українською і ще більше додавати "фірми" в українське звучання. І люди всі мене підтримали після Євробачення. Це дуже сильно насправді змотивувало мене повернутися до себе, до того справжнього LAUD, який хоче реально робити фірму без спрощення, от як він хоче. І якраз ось це музичне бачення на вірш Шевченка — це один з тих кроків, які я зробив назустріч своїй "фірмі".
Стосовно цієї поезії. Ти її знав раніше чи тобі якось її запропонували?
Цей вірш я раніше чув, але лише початок: "Хоча лежачого не б'ють, і полежать не дають". Але я ніколи не задумувався взагалі, про що він. Я не можу сказати, що багато літератури читаю, вдумуюся. Я більше, коли створюю тексти, відштовхуюся від якихось своїх думок, сенсів внутрішніх. Але тут я вчитався нарешті і зрозумів, наскільки це серйозна робота. По-перше, наскільки це складний вірш для розуміння, тобто в нього треба вчитатися, треба деталізувати для себе кожен рядок. І чесно тобі скажу, я закинув його в ChatGPT і сказав: "От прям розбий мені по сенсах". І коли він почав розбивати по сенсах, я вперше зрозумів, уперше побачив, про що це. Шевченко писав цей вірш у час, коли померла цариця московська, не пам'ятаю її ім'я. Його посадили після того, як він написав цей вірш. Тобто це було написано в період, знов-таки, ось цієї рабської системи, проти якої йшов завжди Шевченко, і про це він писав. І це актуально і до сьогодні — ті самі раби, ті самі царі, просто інші імена. І тому я, коли це почув, зрозумів: "Вау! Круто поєднати таке фірмове звучання, можливо, трохи таке легке, в приспіві звучить стиль реггі, і поєднати це з тими сенсами, які там закладені, дуже складними, насправді". Ось це та майстерність, мені здається, яку можна реалізувати, щоб людям донести такі складні думки. І текст у приспіві був уже дописаний, щоб зробити таку кульмінацію самого вірша більш спрощену, узагальнену: "Людина-пес, людина-пес, зростає его до небес" — це вже кульмінація.
У наш час, коли ми можемо експериментувати, пробувати різні звучання, можна зробити все, що завгодно — головне не зіпсувати
Ти сказав, що не уявляв, як можна працювати з віршами Шевченка. Тепер, маючи цей досвід, наскільки складно вписати класика в свій музичний стиль?
Я не можу сказати, що це складно. В наш час, коли ми можемо експериментувати, пробувати різні звучання, можна зробити все, що завгодно — головне не зіпсувати. Це дуже важливо, бо навіть якісь класичні треки, таку класику українську і світову дуже часто перероблюють десь вокально настільки вже, ну, зовсім занадто, додають забагато мелізмів. Коли я працював над цим треком, я дуже хотів зробити таку вокальну партію, щоб це не було перенасичено, щоб не було занадто якось там соулово, занадто R&B-шно, щоб не було якихось занадто багато мелізмів, щоб все-таки залишився сенс, який люди почують і зрозуміють, про що це.
Що є цією золотою серединою для тебе? Хто її визначає?
У першу чергу моя чуйка, яка вже з'явилася за ці всі роки. По-друге, звісно, команда. Я завжди раджуся, скидаю нашій умовній фокус-групі, щоб почути думки. Ну і, звісно, експеримент. Тобто в процесі експериментування, проб різних звучань ти розумієш: "Ага, ось це звучить добре, а це вже якось занадто перенасичено". Тобто зараз є така можливість послухати різні звучання, коли ти сам працюєш, або на студії, або із саундпродюсером. Ти можеш спробувати різні варіанти і, слава Богу, можеш вибрати той варіант, який тобі більше до вподоби і, можливо, який ти чуєш у своїй голові.
Зараз ти читаєш коментарі під відео і в соцмережах, і під самим уже треком. Пісня вдалася, на твою думку, чи ні?
Сто відсотків, вдалася. Я завжди кажу, що можна краще — краще реалізувати піар, наприклад, краще зробити відео тощо. У нас насправді дуже багато було ідей: і зробити мінімультфільм, такий мінікліп, мультфільм анімаційний на цю роботу, щоб, можливо, якось показати сенс, створити це. Мені дуже подобається, як ТНМК колись робив "Історію України за 5 хвилин" — це дуже круто. Я цим надихнувся і хотів зробити щось схоже. Не все вдалося нам реалізувати, бо завжди немає часу, завжди треба "на вчора". Але мені подобається, що ми цю роботу реалізували. Це та робота, якою я задоволений, і можу сказати, що я себе чую в цій роботі, відчуваю себе як LAUD, а не як якийсь інший артист. І от тут фірмове моє бачення було реалізовано.
Фото: Анастасія Мантач, Суспільне Мовлення
У тебе є один шанс, щоб вийти на ринг і показати все, що ти можеш — приблизно так я відчував Євробачення
Що в тобі додалося або чого, можливо, ти позбувся після Нацвідбору на Євробачення-2026?
Для мене взагалі цей Нацвідбір став такою відправною точкою до самого себе. Тобто повернення до самого себе. Пройшовши через усі ці експерименти, різні релізи, і в підготовці до LIGHTKEEPER я зрозумів, що ось це той рівень, який я вже взяв зараз, та планка, до якої я рухаюся, і челендж для самого себе. Тобто цей челендж, він вдався, і саме завдяки тому, що я поставив собі цю планку, я до неї дійшов і став, мені здається, кращою версією себе в усіх значеннях цього слова і, напевно, вперше за весь час повірив у себе так, як не вірив ніколи. Бо коли вийшов реліз, я побачив коментарі людей і зрозумів: ага, щось серйозне таки я зробив. І у людей був такий шок, що вони бачили мене ніби як вісім років тому, умовно, з піснею "У цю ніч", і зараз бачать мене на сцені з LIGHTKEEPER. І була така величезна прогалина між цими періодами. Хоча я весь цей час працював, створював музику. І коли я побачив, що вони в цей момент здивувалися, я зрозумів, що нарешті зробив щось, що виходить за межі того, що я робив раніше. І для мене це був такий, дійсно, перехідний етап, розвиток. Але найбільше, що я зрозумів для себе точно, — це ось цей челендж, який я перед собою поставив: сказав, я можу так зробити, можу записати такий трек, можу зробити його таким фірмовим, я можу записати такий госпел-хор і хочу це все зробити. І саме завдяки цьому все вийшло на такому рівні, на якому воно вийшло і сталося. Підготовка, виступ на сцені, номер, який ми реалізували, — це все сталося, мені здається, завдяки тому, що я в якийсь момент сказав, що все, я можу зробити так, я хочу зробити ось так, хочу зробити не як раніше, де "ось тут менше, ось тут зекономимо, давай ось тут ось те", а так, як воно повинно бути.
А взагалі, це був стрибок вище голови чи все ж таки була якась соціальна стеля, коли ти поставив таку планку, ніби високу, але вона була не максимальна? Як ти розцінюєш?
Я весь час відчував, що можу більше. Я точно можу більше. І мені всі про це казали, вся моя команда про це казала, і я завжди це знав. Внутрішньо просто я ніби як не розумів, як це реалізувати. І саме завдяки, до речі, і Jamala, яка мене, в принципі, дуже сильно направила під час Євробачення, дуже багато давала корекції по створенню треку, вже коли ми почали готуватися до Нацвідбору. І плюс взагалі реакції моїх друзів, близьких — це все на мене повпливало правильно. Тобто є ось цей момент, коли ти сам починаєш сильно заглиблюватися в себе. Я ще така сама по собі людина, дуже заземляюся часто. І коли це заземлення відбувається, я ніби як поринаю ще більше в себе, в цей пошук і не завжди можу з нього вийти. Тому мені інколи потрібно, щоб хтось зі сторони зробив цей зум-аут, сказав: "Дивись, ти можеш це зробити. Ти готовий для цього, не лінуйся, не намагайся себе трошки погладити по голові і сказати: все добре і так, і так буде окей". Тому мені ця підтримка дуже важлива, і саме завдяки цьому ми зробили реально кілька версій LIGHTKEEPER. Ми готували його два місяці, і саме завдяки цій підготовці ми дійшли до його потенціалу на сто відсотків. І це дійсно про пошук, про шлях. Коли ти приходиш до свого колеги, навіть вокаліста, і він каже: "Ти можеш більше. Я відчуваю, ти можеш ось тут в бриджі взяти цю ноту сильніше". Я кажу: "Та я не можу вже". Він каже: "Ти можеш". І ось ці моменти — це як у боксі, коли тебе готує твій тренер. Ось приблизно так я відчував себе під час Євробачення. Тобто я ніби як готувався до матчу, до цього поєдинку. У тебе є один шанс, щоб вийти на ринг і показати все, що ти можеш. Ось приблизно так я відчував Євробачення.
Якщо ми вже йдемо в такій саморефлексії, що тепер ти знаєш про себе такого, чого не знав до Євробачення?
Я точно знаю, що моя витримка, вона, можливо, сильніша за витримку інших. Ну, це, як є, кажу по тому, що я бачив у процесі Євробачення. Я розумію, що моя підготовка технічна, саме вокальна, дуже сильна. І це спрощує мені сам процес. Бо коли я виходжу на сцену, я за замовчуванням знаю, що у мене все вийде, бо я постійно працюю, постійно співаю, розспівуюся, і кожного дня щось нове роблю і створюю. І це дає мені можливість розслабитися на сцені і звернути увагу на якісь інші речі. Наприклад, як на Євробаченні мені потрібно було думати про якісь кроки, про номер, про те, як мені працювати на камеру. Це все набагато простіше робити, коли ти повністю впевнений у своєму вокалі. І це те, чого я не бачив за сценою у деяких інших учасників. Я бачив, як вони хвилюються, як вони, можливо, не готові взяти якусь високу ноту тощо. Тому для мене це велика перевага саме завдяки тому, що я займаюся цим просто з дитинства. З самого дитинства на конкурсах постійно працював з якимись коучами, які направляли мене і казали, як на рингу: "Ти можеш краще, ти можеш краще, можеш краще". Ось і все. І, напевно, ще ось ця така більш класична навіть освіта, яку мені дали батьки, і бажання постійно розвиватися. До мене приходять учні і завжди: "Ось я зараз зроблю, я не знаю сольфеджіо, я не знаю ось це, я не знаю теорії, я не знаю ноти". І мене завжди це так якось трошки дратує, тому що я завжди відчуваю, що є куди розвиватися, є куди рости. Тим паче, коли у нас є приклади топових виконавців світових, які можуть грати джазову музику, а потім написати попхіт. Для мене це постійний приклад того, що, ну, це не твій потенціал, ти можеш сильніше. Ти слухав Джона Мейєра, ти чув його соло, ти не можеш зробити так, а хотів би зробити так. І ось ці моменти, вони завжди змушують мене продовжувати рухатися далі.
Я йду до свого прайму, я напишу ще багато класних треків і хітів
Як ти поставився до заклику Руслани на Нацвідборі голосувати за твою конкурентку прямо під час ефіру? І загалом, на твою думку, це вплинуло на те, що ти не отримав перемогу?
Складно сказати. Люди всі робили свій вибір. Я не думаю, що на них повпливала конкретна чиясь думка. Я не знаю, чи це було дійсно дозволено. Наскільки я розумію, Суспільне казало, що це окей і що можна робити такі коментарі і заклики відкрито. Я просто можу сказати, що в будь-якому разі побачив підтримку людей. Я не знаю відсоток людей, за кого вони голосували, але я побачив підтримку. І у мене був момент: ось наскільки в нас сидять ці такі внутрішні якісь тригери і невпевненості, я до моменту результатів до кінця не вірив, що я і пісня LIGHTKEEPER може дійти до таких результатів. Тобто я до цього йшов, я дуже хотів перемогти, але все одно десь ось ці думки з колишніх років: не допрацював десь ось тут на першому Євробаченні, на першому відборі, там форма, пісня не сподобалася і ще щось. І це все тебе десь у момент, коли ти нервуєш сильно, а в момент результатів, чесно кажучи, нервів було більше, ніж на самому виступі, і ти сидиш, думаєш постійно: а от зараз від одиниці до восьми балів, і може мені зараз поставлять три. А чого мені поставлять три? Ну, і ти накручуєш себе. І тільки в моменті, коли вже розумію, що залишається всього дві оцінки, і це або LELÉKA, або я, розумію, що окей, незалежно від результату, і глядачі, і журі оцінили мене ось на цей бал, тобто на дуже високий рівень. І це для мене було фінальним моментом, коли я зрозумів: "Окей, я зробив усе так, як хотів". І після цього я вийшов, ми ще до четвертої ранку з командою сиділи, пили чай, обговорювали все на цьому адреналіні. І ось у мене вперше за довгий час було відчуття того, що я зробив все так, як треба, на двісті відсотків. Тобто я не міг зробити ще сильніше, і такого відчуття у мене не було дуже давно. Завжди, коли ти випускаєш трек, ти такий: "Окей, тут я міг би сильніше". Але тут у мене вперше за довгий час цього не було. Тобто я відчув, що зробив на сцені від себе все, свій максимум. І люди це відчули, вони це побачили, підтримали, і мені цього достатньо.
На Руслану тоді насправді було багато коментарів у соцмережах. Ви взагалі потім якось контактували після оголошення результатів чи до цього моменту?
Загалом ми з Русланою не контактували, і це була єдина членкиня журі, з якою ми не спілкувалися, бо вона якось приходила просто на локацію, особливо ні з ким там не віталася і просто сідала в своє крісло. Тому, чесно кажучи, ми з нею і не спілкувалися. Тобто я бачив, що вона так дуже відокремлено була присутня на локації. Хоча з іншими членами журі ми спілкувалися: і зі ZLATA OGNEVICH, і з Женею Філатовим говорили, і з Костянтином Томільченком так само. Вже після виступу у нас був дуже класний діалог з Женею Філатовим. Він подивився на мене і каже (він з Донецька): "Ти знаєш, от я дивився на тебе, і ти мені чимось нагадував ось цих мафіозних таких персонажів з борсеткою — вони приблизно так само рухаються на сцені, так от, дуже обережно". Мені було дуже смішно від його коментарів, що він так побачив мій образ на сцені, як образ якогось мафіозі. Але всі коментарі були дуже позитивні. Звісно, вони казали про те, що от дивись, спробуй рухами позайматися, ще щось. Але всі ці коментарі були дуже такі правильні. Завжди можна краще — це очевидно. І у кожного є своя якась суб'єктивна думка, свої коментарі. Я дуже радий, що була можливість поспілкуватися, і ми спілкувалися з ними як зі своїми колегами, друзями. Це було дуже приємно.
Ти реально найдосвідченіший учасник Нацвідбору. Що б ти, можливо, покращив у правилах конкурсу?
Можливо в Україні є питання у людей стосовно: чи потрібна українська мова на конкурсі, чи не потрібна, чи потрібна англійська мова. Мені здається, якось більш акцентувати увагу на тому, що можливо робити поєднання, наприклад, різних мов і так далі, бо дуже багато коментарів, що якби ти українською випустив цей трек, він би, скоріш за все, залетів. Хоча в правилах є свобода дій ось ця. Але мені здається, все одно якось хочеться більше донести людям, від чого я відштовхувався, коли йшов з англійською піснею, — це те, що коли ми поїдемо на сам конкурс "Євробачення", люди почують ті сенси, які зрозуміють і в Македонії, і в Словенії, і в Італії, і всюди. І мені просто хочеться, щоб люди легше ставилися в цілому до цього моменту, бо це ж не тільки про фольклор, про якусь українську вставку, яка обов'язково повинна бути. Це класно, якщо це можна вплести в сам вайб пісні, бо я намагався це зробити і розумів, що це виглядає як якась необхідність, ніж якийсь яскравий прояв, який можна класно вплести саме в цей трек. Хоча є треки, в яких це класно працює.
А стосовно висловлювання, мені здається, що тут просто треба розуміти, що, як на мене, найправильніший варіант — це просто коментар від журі, хто конкретно кому сподобався. Мені дуже подобається, як коментували в перший рік, коли я був на Нацвідборі, у 2018 році. Це були більш такі загальні коментарі, коли кажуть: тут треба допрацювати форму, ось тут треба допрацювати по тексту або якісь професійні коментарі, але це коментарі професійного журі. На те вони і професійні журі, щоб давати коментарі, які не всі люди зрозуміють. А люди голосують саме душею. Вони голосують своїм внутрішнім відчуттям. І, звісно, не хочеться, щоб це відчуття збивалося. Буває таке, що люди, звісно, реагують на такі коментарі або заклики, що "окей, я не знав, за кого голосувати, та от тепер знаю, бо мені так сказали". Але все-таки я не думаю, що це якось впливає прямо на фінальну думку.
Владе, можливо ти бачив момент з інтерв'ю LELÉKA — у цій студії ми говорили з нею на наступний день після перемоги у Нацвідборі, і вона хотіла передати тобі переможний кубок. Як ти відреагував і чи передавала вона?
Мені почали просто писати люди різні, мої колеги і не колеги, просто в телеграм, інстаграм, скидати скрини цієї статті і писали: "Забирай кубок, забирай кубок. Ти бачиш? Тобі віддають кубок, забирай кубок". Бо більшість подумали, що малося на увазі не тільки кубок, але й перемога загалом. І мені писали багато людей, артистів, які мене підтримували: "Владе, якщо це так, не відмовляйся, забирай кубок, їдь". Я казав: усім дякую за підтримку. Але мова йшла саме про кубок переможця. І мені, звісно, приємно, що LELÉKA так висловилася і сказала, що хоче розділити цю перемогу. Я дійсно вважаю її однією з найсильніших конкуренток на цьому Нацвідборі Євробачення. Я взагалі дуже радий був розділити сцену з такими реально сильними музикантами. Як на мене, це був найсильніший український Нацвідбір за останні роки, і мені було приємно, але ніякого контакту не було насправді. Ми з LELÉKA зв'язувалися всього один раз, коли вона виставляла відео з бекстейджу за участю всіх учасників і питала дозволу, чи можна виставити це відео зі мною. Я сказав: "Окей". І, в принципі, після того ми не перетиналися ніде, тільки на одному інтерв'ю, мені здається, десь на Музварі. Кубок мені ніхто не передавав, але мені з цим абсолютно окей. Я ще раз вітаю LELÉKA з перемогою. І насправді я бачу багато зараз у тредсі всього стосовно підготовки до конкурсу, грошей і пошуку їх, щоб реалізувати цей виступ. Я бажаю LELÉKA дійсно сил, витривалості, енергії, не стежити за цими всіма коментарями, хейтом якимось, який теж може бути. Просто робити свою роботу, готуватися до виступу, якнайкраще представити Україну у Відні.
А тебе наступного року ми побачимо на Нацвідборі?
Давай я залишу це містичністю. Мені багато людей пишуть: "Давайте, давайте, готуй трек, ми будемо голосувати, неважливо, яка там буде пісня". Але для мене найважливіше — якщо я прийду, то принести трек сильніший за LIGHTKEEPER. А це така задача, зараз я про це думаю: "Та ну, камон! Як це?". Я розумію, що йду до свого прайму, я напишу ще багато класних треків і хітів, але переплюнути LIGHTKEEPER поки що, мені здається, дуже складно. І якщо я піду на Євробачення, мені треба буде це зробити. Тому я багато разів подумаю перед тим, як реально піти.
Ви почуєте LAUD ще сильнішого, ніж колись
Ти заговорив за свій сольний концерт. Коли це буде?
Я хочу всіх запросити 3 квітня в Origin Stage у Києві. У нас буде оновлена програма. Ви почуєте LIGHTKEEPER, звісно ж, почуєте "Людина-пес". Ми готуємо програму з фулбендом, з беквокалом, і це вперше, до речі. Я ніколи не використовую беквокал на своїх концертах, але ми беремо наших класних, талановитих беквокалістів, які були зі мною на відборі на Євробачення. Це буде класна, цікава, сильна програма, і ви почуєте LAUD ще сильнішого, ніж колись.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
