Фото: Пресслужба співачки АЗІЗА
Я буду думати і ставити себе на місце іншої людини
Сьогодні ти презентуєш трек "Давай мінятися". Про що ця пісня для тебе?
Про те, що треба іноді змінитися місцями зі своїм партнером, щоб зрозуміти, як бути на його місці, щоб приймати рішення, які, можливо, приймає він. Але в цій пісні є гарний і поганий гравець. І в пісні йдеться про те, щоб поганий гравець якраз змінився місцями і зрозумів, як це — коли тобі роблять погано.
Якщо брати особистий досвід, найчастіше ти який гравець — хороший чи поганий?
Я хороший гравець, насправді. Я справедлива, хороша дівчина і ніколи не буду робити погано. Я буду думати і ставити себе на місце іншої людини, партнера.
Розкажи, яка історія цього треку? Як він з'явився? Це був якийсь імпульс чи довга робота над текстом? Що хочеться донести?
Там дуже класна гра слів, стається протиставлення: давай мінятися місцями, і ти будеш цим, а я буду цим. І мені дуже сподобалася ця концепція, і вона дуже швидко в мене написалася. Мені хотілось задіяти дуже багато якихось порівнянь. І ми написали текст. Тут було дуже класно працювати з аранжуванням, бо, насправді, аранжування тут не рок-поп, як завжди в мене. І з цим було вагання: чи потрібно це, чи треба не відходити від лінії, яку я зараз створюю. Але ми створили щось нове. Я працювала з двома своїми аранжувальниками, а я завжди або з одним працюю, або з другим, а тут ми їх поєднали. Тому ось так вийшла класна, цікава робота.
Ти кажеш, що з'явилася концепція помінятися місцями. Це хтось тебе надихнув? Хто приніс цю ідею?
Ти ж знаєш: творчі люди, вони такі всі загадкові. Мене просто надихнула якась ідея, що це класна історія про те, коли люди міняються місцями. Та це не тільки в парах, так може ставатися в дружбі, стосунках із сім'єю, коли люди мають відчути, як це — бути на іншому місці, щоб прийняти якесь рішення. Тому не знаю. Мене, напевно, все разом надихнуло. Якась муза прийшла саме на такі слова, та й усе.
Ти сказала про двох саундпродюсерів. Чому виникла ідея поєднати двох різних майстрів в одній роботі?
Я працюю завжди тільки з двома людьми. Можливо, мені було б цікаво колись попрацювати ще з кимось, але мені страшно. У мене є дві людини. Це Льоша та Ілля. Вони завжди роблять усі мої пісні. Але коли мені хочеться ще додатково побачити більш перевершену якусь роботу, я їх поєдную. Вони вдвох робили вже "Хоч слово", мій хіт на проєкті "Мультитрек". І ось цю пісню робили вдвох, і мені просто хотілось поєднати двох сильних людей. Я думаю, що в них вийшло класно.
Розкажи нам про них.
Олексій Пономарчук, Ілля Ткачук — вони роблять музику багато кому на нашій українській сцені. Вони молоді. Один із них, як і я, родом з Херсона. Ми з ними познайомилися на початку мого шляху. Наприклад, Льоша зробив мою найпершу пісню, яка ще виходила в моєму стилі під псевдонімом AZIZAA, а потім захотілось експериментів, ми познайомились ще додатково з Іллею, і мені сподобалось працювати і з тим, і з тим. Зараз ми просто справжня команда, справжня сім'я, і я працюю тільки з ними двома. Вони між собою можуть комунікувати. Тому ми разом уже довгий час.
Я не прагну нового — я його насправді боюся
Ти кажеш, пісня ця відчувається трохи інакше, ніж попередні. А немає відчуття, що якщо ти внесеш співпрацю ще з іншими людьми, то з'явиться ще щось нове? Чи ти його не прагнеш?
Я його не прагну. Я його насправді боюсь. Мені б не хотілося почути щось нове, бо я вагаюсь у таких історіях. Я розумію, що артисту треба просуватися і кожного разу, напевно, дивувати. Але я не впевнена, що це моя історія, бо я не так давно з'явилася в шоу-бізнесі, і мені хочеться закріпитися там, де я є. І тому ось така пісня, як "Давай мінятися", — це просто натхнення: у нас був якийсь імпульс просто випустити таку пісню. А ще до когось іти мені поки страшно і не хочеться навіть. Мені подобається завжди бути з одними й тими ж людьми.
Ти кажеш про страх іти в щось нове. Але чи не виникає страху, наприклад, застрягнути в одному звучанні чи в одному стилі, коли люди чекають ніби того ж самого, звичного, зрозумілого, але з часом скажуть: "Та скільки можна одне й те саме? Дай щось свіже"?
Стовідсотково. Звісно. Але я думаю, що я не так давно почала робити рок-поп-музику, і хочеться ще дати людям послухати себе з цього боку, а потім уже рухатись. Але, звісно, я вважаю, що артист не має сидіти на одному місці, постійно дивувати, розвиватися, співпрацювати з різними саундпродюсерами. Але на даному етапі мені дуже подобається, що ми робимо зараз. І от, наприклад, "Давай мінятися" — це щось нове.
Ти сказала, що ця пісня про складність і крихкість стосунків. А що для тебе особисто є якимось маркером, критичною точкою, коли приходить розуміння, що стосунки вже не складаються?
Напевно, коли тебе не хочуть чути, коли тебе не люблять. Мені здається, що всім править любов. Коли люди люблять, вони завжди будуть намагатися ставати на місце одне одного. Вони прагнутимуть щось змінити, вирішити. Коли любов зникає, зникає віра — напевно, ось це і є маркер: коли зникає кохання, коли вже не хочеться боротися, не хочеться навіть чути або діяти.
Якщо говорити про кохання, можливо, ти чула: є такий американський письменник Гері Чепмен. Він виділяв п'ять мов любові: слова, час, подарунки, допомога і дотики. Яка із цих мов любові твоя?
Моя — подарунки. У мене просто тато все дитинство завжди мені їх дарував. Якщо він мене з садка забирав, то ми мені купляли в іграшковому магазині не одну іграшку, не одну сумку, а дві. Тобто у мене завжди була тотальна якась любов ось цими іграшками. Я з дитинства так звикла, що мені хочеться завжди щось подарувати, навіть якщо це щось дрібне. От, наприклад, якщо візьмемо подружок, мені завжди хочеться подарувати якісь квіточки, комусь щось принести, якусь тарілочку. Тому в мене мова кохання, напевно, подарунки.
А твоя порада: починаючи з кимось стосунки, треба відразу проартикулювати, яка мова кохання, чи хай здогадуються?
Ні-ні, нехай здогадуються.
Що ти хочеш, щоб слухачі твого нового треку відчули під час його прослуховування?
Мені б хотілося, щоб слухачі звернули увагу на текст, бо йому було приділено багато уваги, послухали, кайфонули. Хочу побажати класного дня і класної музики.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
