Запуск місії "Артеміда-2" на стартовому майданчику Космічного центру Кеннеді, штат Флорида, США, 1 квітня 2026 року. Фото: AP/Chris O'Meara
Місяць, як постійна база для експлуатації
Після 54-річної перерви з часу останніх польотів програми "Аполлон" людство знову відправляє астронавтів на Місяць.
Ті події, які відбувалися понад 50 років тому, були спричинені космічною гонкою між США і Радянським Союзом за першість будь-яких проявів у дослідженнях космічного простору і всесвіту. І оскільки Радянський Союз виграв запуск першого штучного супутника, а також запустив першим людину в космос, то американський уряд вирішив зробити ставку саме на Місяць, щоби першим вступити на поверхню. Американці змогли виграти цю гонку. Вони запустили багато місій в рамках програми "Аполлон". Шість із них змогли досягти поверхні Місяця, одна була невдалою. Радянський Союз не зміг тоді взагалі запустити будь-який космічний апарат із людьми у напрямку Місяця. Після того, як американці показали свої досягнення, які не зміг зробити Радянський Союз, ця гонка на той момент вже не мала сенсу. Припинилися пілотовані польоти, але ще іноді проходили вивчення Місяця за допомогою автоматичних наукових станцій. І на це якраз покладався Радянський Союз. Сьогодні мова йде вже про інший вимір, про постійну базу на поверхні Місяця, яка дозволила б експлуатувати ресурси нашого природного супутника і випробувати технології для подальшої експансії всередині Сонячної системи. Мова йде про Марс. Марс – наступна мета. Щоб туди надіслати людину і намагатися колонізувати, потрібно відпрацювати багато технологій саме на Місяці, оскільки це найближче небесне тіло до планети Земля. А також є можливість дуже швидко доставляти туди обладнання і випробовувати в умовах, які надає космічний простір.
Космічні перегони між США та Китаєм
Чому саме тепер стало можливим повернення до пілотованих місій у далекий космос?
Зараз інші перегони вже відбуваються. Між США і Китаєм. Китай останнім часом здійснив багато кроків у розвитку технологій, які дозволяють йому досягати Місяця, м'яко саджати туди посадкові апарати і використовувати місяцеходи, зокрема і на зворотній стороні Місяця, якої ще ніхто ніколи не досягав. Китай продемонстрував, що він може конкурувати зі США саме у питаннях дослідження Місяця і теж намагається надіслати тайконавтів на поверхню Місяця в районі 2030 року. Для цього Китай теж розбудовує великий ракетоносій, який зможе доставити космічний пілотований апарат, а також розробляє сам космічний пілотований апарат для доставки тайконавтів. Щоби не дати можливість Китаю зробити першим крок у поверненні на Місяць людства, Сполучені Штати також мають цю програму, її започаткував під час свого першого президентського терміну Трамп. Він ще у 2018-19 році видав наказ про розробку такої програми і встановив терміни – 2024 рік. Але ці терміни зсуваються і висадка буде в 2028 році. Такі затримки відбуваються через те, що технології, які застосовуються, були запозичені ще з тих часів, коли використовувався Space Shuttle для ракетоносія, яка доставляє зараз космічний пілотований апарат у напрямку Місяця. Було багато проблем модернізації і проблем, пов'язаних із фінансуванням. Всі нові розробки тягнули дуже багато грошей. Розробка самої ракети коштувала декілька десятків мільярдів доларів, а вартість виробництва однієї ракети, яка вночі запустила космічний пілотований апарат, коштує 1 млрд доларів. Це теж має велике значення для бюджетів таких країн, як США.
У листопаді 2022 року був перший політ "Артеміда-1". На борту космічного корабля перебували манекени, які були насичені різного роду датчиками, які контролювали всі системи життєзабезпечення космічного корабля та космічну радіацію, яка могла досягати цих манекенів під час польоту. Після цього було ухвалено рішення надіслати місію, яка облетить Місяць, щоб перевірити системи керування космічним апаратом, якщо автоматика не зможе працювати правильно, то щоб можна було за рахунок ручного управління повернути екіпаж на Землю. І саме це зумовлено тим, що ми маємо таку місію, яка ще не передбачає м'якої посадки на поверхню Місяця. Аналогія була в програмі "Аполлон" більше 50 років тому, коли "Аполлон-8" – космічний апарат – теж облітав Місяць, а після цього був "Аполлон-11", коли перші люди змогли ступити на поверхню Місяця.
Екіпаж місії "Артеміда-2": зліва — канадський астронавт і спеціаліст місії Джеремі Гансен, командир Рід Віземан, спеціалістка місії Крістіна Кох та пілот Віктор Гловер, які спілкуються з центром управління NASA через відеоконференцію з орбіти Місяця, 2 квітня 2026 року. AP/NASA
Вплив космічної радіації на людину та рослини
Місія передбачає і біологічні експерименти, зокрема дослідження впливу радіації на організм людини. Наскільки ці дані критичні для підготовки тривалих польотів, зокрема до Марса?
Людина – біологічний вид. Космічний простір дуже жорстокий, пронизаний космічними променями дуже високої енергії, які можуть руйнувати будь-яку біологічну клітину. І тому потрібен надійний захист, щоби людина і інші живі організми, які можуть перебувати на борту космічного корабля, зокрема рослини, які потрібні для вирощування в їжу, могли бути не уражені саме космічною радіацією, яка існує у космічному просторі. Зараз є просунуті тести, які хочуть продемонструвати саме вплив космічних променів на клітини людського організму. Були взяті вирощені в крові астронавтів стовбурові клітини, які разом із астронавтами зараз знаходяться на борту космічної капсули. Це копія тих стовбурових клітин, які мають у своєму тілі астронавти. І саме на цих пробних екземплярах і будуть дивитися, наскільки вони витримують польоти у космічний простір і можуть бути захищені тими системами, які на сьогоднішній день є на космічному кораблі. Польоти на Марс будуть довші, ніж польоти до Місяця. Політ на Місяць і в зворотній бік під час цієї місії триватиме всього 10 днів, а для польотів на Марс потрібні піврічні подорожі тільки в одну сторону. І саме через це багато питань постає щодо виживання людського організму в умовах жорстких променів космічної радіації.
Політ відбувається за траєкторією вільного повернення. Чому саме цей сценарій обрали для першої пілотованої місії і що він нам каже про рівень автономності сучасних космічних систем?
Вільний політ зумовлений саме умовами, які надають гравітаційні поля Землі і Місяця. Ці траєкторії дають можливість економити дефіцитне паливо, яке є на борту космічного пілотованого корабля. Воно демонструє можливості саме тих систем, які забезпечують навігацію і зв'язок. Саме навігація у космічному просторі надає можливість точно знати, у якому місці космічного простору знаходиться космічний апарат і чи він надійно має прокладений шлях до повернення на Землю. Правильно розраховані траєкторії – це дуже важливо, надійний зв'язок також потрібний, щоб своєчасно виконувати необхідні команди. Під час цієї місії будуть використовуватися лазерні телекомунікації, які забезпечують більш швидкий обмін інформацією. У форматі 4К буде надходити відео, яке демонструватиме ті райони космічного простору та поверхні Місяця, які буде бачити нинішній екіпаж.
Фахівці в космічній галузі дуже затребувані у світі
Наскільки космічна галузь цікава для української молоді, наскільки наша молодь хоче пов'язати своє майбутнє саме із космічною галуззю. І де можна отримати відповідну освіту?
Ми бачимо великий інтерес молоді, коли вона бере участь у хакатонах, які запускають NASA або Європейська космічна агенція щорічно. Дуже багато команд намагається брати участь у цих хакатонах, основним завданням яких є саме залучення молоді до космічних досліджень та космічних технологій. Вже не один раз українські команди досягали великих успіхів у тих хакатонах, ставали призерами змагань, мінімум двічі наші молоді команди були нагороджені окремими призами від NASA. Також Європейська космічна агенція має свій хакатон, наші стартапи також беруть участь, демонструють свої навички у ідеях та розробках перспективних космічних технологій.
Ті реформи, які тривають нині в українській вищій освіті, допоможуть залучити якомога більше молоді до космічних досліджень та розробки космічних технологій. Є у нас вже непогані результати у реформуванні Київського авіаційного інституту, де є відповідні кафедри, які цим займаються. Деякі наші молоді таланти виїжджають із України, щоб набути космічну освіту в провідних університетах Заходу або Сполучених Штатах Америки. Фахівців мало не буває, особливо коли зараз такий бум у розвитку космічної економіки, яка розвивається темпом у більш як 10% приросту щороку. Саме фахівці в цій галузі на сьогоднішній день дуже затребувані у світі. Головне – фінансування, навчання наших молодих фахівців, підтримка стартапів на ранніх стадіях їхнього існування, щоби вони могли надавати і від України свій внесок у розвиток світової космонавтики.
