Фото: @annsuprun.ph
Як тільки я собі сама зізнаюсь у тому, що мене справді турбує, я одразу позбуваюсь проблеми
У тебе сьогодні прем'єра з дуже промовистою назвою "Серце хоче радикальних змін". Про що ця пісня для тебе в першу чергу?
Для мене ця пісня в першу чергу про внутрішні зміни: мене як особистості, мене як творця, як людини, яка живе в час війни і яка психологічно складно усвідомлює наші реалії. Тому моє серце постійно хоче змін, воно постійно хоче рухатись, іти в ногу з часом. І я зрозуміла, що я про це хочу написати пісню, тому що вважаю, що є багато таких людей, кому ця тема відгукнеться.
А пам'ятаєш момент, коли з'явився цей імпульс? Основа для треку — це якась конкретна ситуація чи людина?
Дуже добре пам'ятаю цей момент. Це був березень 2025 року. Я сиділа в себе на студії і тоді відчувала дуже сильну порожнечу всередині себе. Я не могла знайти відповіді на дуже багато внутрішніх питань до самої себе і постійно шукала відповідь у собі. Я думала, що зі мною щось не так. Насправді зі мною все добре. Мені потрібно було просто змінити своє оточення. І тоді я записала для себе відео — поставила телефон, сперлась на фортепіано і записала відео, яке я усвідомлювала, що, можливо, ніколи не перегляну, але просто я хочу собі виговоритися чесно, як все є. Я розповіла собі свої проблеми: що мене турбує, що мене не влаштовує, чого б я хотіла. І це відео мені вдалось, я наважилась переглянути його через пів року. Чому так багато часу минуло? Тому що мені дуже складно дивитися на себе, коли я слабка. І в той момент я захотіла подивитись на свою слабкість: що мене турбувало. І через пів року моє життя набагато покращилось, тому що саме в березні, в той момент, були внутрішні такі недосказаності. Матеріально в мене був дуже важкий період. Музику писати та випускати — це все ж таки дороге задоволення. І через пів року я подивилася це відео і зрозуміла, що я маю всі відповіді на запитання, яких тоді, на жаль, у мене не було.
Загалом ти часто відчуваєш таку потребу в якійсь саморефлексії чи, можливо, самопсихологічній допомозі?
Так, постійно. Мені здається, що в цьому і є рух людини як особистості: щоб постійно щось себе запитувати, відповідати, творити щось. І мене це надихає. Я з цього створюю свою музику.
Це ж можуть бути в якийсь час такі відеощоденники твого зростання. Дуже цікаво подивитися не тільки самій, а, наприклад, поділитися зі слухачами.
До речі, я почала з нового року вести щоденник, і думаю, що мене це відео надихнуло, бо я зрозуміла, що як тільки я собі сама зізнаюсь у тому, що мене справді турбує, я одразу ніби позбуваюсь цієї проблеми. Тому я всім дуже раджу.
У музичних новинах на Промені ти розповідала, що цю пісню створювали спільно із BADWOR7H. Наскільки тобі комфортно було працювати з Дмитром і чи відкрила ти, можливо, в цій співпраці щось нове в собі?
Так, так, тисячу разів так. Діма — дуже талановита людина, дуже талановитий артист, саундпродюсер. У нього є свій почерк, у нього є свій ритм, і він ніколи ні під кого не підлаштовується. Мене це дуже приваблювало, і я давно хотіла з ним співпрацювати. Ми багато бачились, зустрічались, але чомусь ніколи тема не доходила до того, що: давай, тоді-то зустрічаємось, спробуємо щось. І якось так склалось, що все ж таки ми зібрались у нього. І перша наша сесія, я її називаю "Притирка", вона в нас була настільки на таких оголених нервах: ми з ним все ж таки тоді вперше почали дуже близько спілкуватися, старалися розуміти одне одного. Діма трішки транслював своє бачення цього треку, і мені було складно, тому що його почерк саме музично для мене — він такий яскравий, дуже гучний. І, можливо, в мене немає стільки сміливості, щоб настільки гучно про себе сказати, настільки гучно себе проявити саме в фізичному полі музики, в її міксі. А Діма мені дозволив це зробити, він мене підштовхнув до цього. Тому я йому дуже вдячна. Після цієї сесії я в чатик написала: "Дімо, якщо щось було не так, вибач, ну, ми всі іноді трохи токсичні". Я вважаю, що гарні стосунки між людьми змушені пройти якийсь такий переломний момент.
Усі наступні наші сесії були фантастичними. Вони були з відключеннями світла та опалення — це було жахливо, але ми приходили, бачили, що у нас є дві з половиною години, щоб щось зробити. І ми просто вривалися в цей процес і насолоджувались максимально. Мені дуже сподобалось з ним працювати, і я впевнена, що це не остання наша співпраця.
Зима нарешті минула. Поки що відключень не так багато, але вони знову повертаються. Який в тебе стан зараз? Те відчуття, що породило пісню, вже позаду? Чи все ж таки ти перебуваєш у процесі тих самих змін?
Я перебуваю в процесі змін. У мене відчуття, що мій рік тільки почався, і він тільки почався у березні, бо весь січень та лютий — жахливі були проблеми саме побутові, і ми з сусідами їх вирішували. На жаль, нічого не склалося, і ми весь цей час були без опалення. І, звісно, це дуже впливає на твій психологічний стан, на твоє бажання творити. І не хотілося нічого. Не хотілося приходити на студію, тому що там теж було холодно. І я відчуваю, що березень став моїм новим роком.
Я хочу бути максимально щира зі своїм слухачем, з тими людьми, які мене підтримують
Артисти часто стають такими медіаторами змін. У той момент, коли всім погано, вони намагаються випустити максимально світлу пісню, підтримати. Тобі це легко вдається: щоб написати і підтримати? Чи якщо важко, то ти більше разом з усіма "важко" і просто розумієш, що психологічно не готова вивозити якийсь позитив для когось?
Найважливіше для мене — це робити щиро. Коли я знаю, для кого я пишу цю пісню, мені не складно це зробити. Ось цю пісню "Серце хоче радикальних змін" я написала в першу чергу для дівчат, тому що весь цей період в мене є своя студія, я займаюся з багатьма людьми, саме викладаю вокал, роблю різні майстеркласи, ми говоримо багато про музику як про такий канал, де можна себе проявити, де можна покричати, виговоритись — як терапія. І зі мною настільки багато дівчат ділилися тим, що вони хочуть змінити якось усі ці обставини, змінити своє середовище. І я відчувала, що в мене той самий стан. І, відверто, коли я писала цей трек, я думала про всіх цих дівчат, які зі мною ділилися своїм сокровенним.
Тоню, ти взагалі радикальна і схильна до таких різких поворотів у житті?
Так. Я радикальна.
Пам'ятаєш якісь ситуації, де ти в один момент вирішувала: так, усе, з понеділка я живу інакше. Як це працює в тебе?
Я думаю, це було в кожної людини, коли ти з понеділка вирішуєш, що все, у мене нове життя. В мене найбільші такі радикальні зміни траплялися з переїздом. Двічі я переїжджала на іншу квартиру буквально за день-два, тому що так траплялося, що я бачу простір, де я хочу бути, жити, він мене буде надихати — і все, я хочу туди піти. Так було і у 2022 році, коли я переїхала на іншу квартиру. І так сталося минулого, 2025 року, якраз після березня цього, який мене найбільше розчавив, так би мовити. Я влітку переїхала на іншу квартиру, і вона мені дуже подобається, тому це була моя така радикальна зміна. І я це робила попри величезний страх, тому що це відповідальність. І так само ще одна радикальна зміна у мене була: я купила в зоомагазині двох папуг, пару, і вони народили дітей. Це сталося в листопаді, і я сама виховала цих дітей. Якщо ви зайдете до мене в інстаграм, ви побачите, що я ходжу по вулиці з маленьким, його звати Пікачу, він не втікає, він дуже ручний, і я вважаю це теж своїм великим досягненням, тому що я змогла з ним знайти спільну мову.
А ти радикальна, наприклад, у стосунках? Тобі легко людину в один момент просто відрізати від себе?
Ні, нелегко. Я людей дуже люблю, я їх дуже відчуваю. І якщо це людина, яка для мене дуже важлива, якщо вона в моєму житті була тривалий час, то мені її складно відпустити. Я можу людину відштовхнути так різко лише тоді, коли це стосується нашої ситуації з війною. Якщо, до прикладу, вона якихось інших поглядів. Навіть не хочу такого думати, тому що, слава Богу, в моєму середовищі немає таких людей. Але якщо раптом десь там вона хоче підтримати якусь іншу сторону, то тоді так: я її радикально відріжу і просто вижену зі свого життя. Не хочу себе оточувати такими.
Ти випускаєш нові треки не так часто, як це диктує сучасний ринок, тому що зараз треба чи не щомісяця випускати новий трек. Немає регулярного контенту — можливо, згасає і увага від глядачів, слухачів. Для тебе важлива ця увага?
Дуже важлива, і я випускала пісні відносно регулярно у 2024 році. А у 2025 лише один реліз у нас був із ZAKHAR BO у січні. І після цього ми випустили всього лише один реліз із The Emillio — це електронний музикант, він зробив ремікс на мій уже існуючий трек. Більше я не випускала музики, тому що саме тоді трапився той період, коли мені це було робити дуже важко через свій морально-психологічний стан. Я розумію, що в якійсь призмі, можливо, це непрофесійно, але я хочу бути максимально щира зі своїм слухачем, з тими людьми, які мене підтримують. І я це кажу чесно. У мене зовсім не було натхнення. За цей час я створила багато демок з такими чудовими людьми, дуже різними. У мене є друг Саша Кутовий (KUTOVYI), він теж артист, і так сталося, що ми в нього вдома збиралися, і він виступив як саундпродюсер до деяких моїх треків. У нас є демки, і одну з них ми хочемо випустити. Вона буде про дружбу.
Я трішки стала жорсткішою і навчилась говорити "ні"
Як вважаєш, молодим артистам треба якомога більше випускати, "настрілювати" різних форматів, жанрів, можливо, десь робити помилки, чи краще — це така поступальна стратегія, коли треба все вивірено і краще один трек, але дуже важливий?
Ні, я раніше так думала: що один трек дуже важливий, потрібно його записати на найкращій студії, зняти на найкращі камери з найкращою командою. І щоб бюджет був двадцять тисяч доларів як мінімум. Так я зараз не вважаю. Це не працює. Я вважаю, що потрібно помилятися. В помилках ми все ж таки здобуваємо свій досвід, і я теж помиляюсь. Я собі дозволяю помилятись. Мені подобається потім рефлексувати, що я зробила не так. Тому я вважаю, це дуже природний процес, і він найкраще приведе тебе до того, чого ти хочеш.
А помилки не лякають тебе, бо от переїзд лякав, а помилки в музиці?
Ні, не лякають. Раніше, коли я була дуже така вразлива до коментарів, хейту, мене лякали помилки, і я тому хотіла з найкращими музикантами співпрацювати, щоб все було, як прийнято зараз говорити, трушно, щоб очікування якихось людей підтвердились, що я класна. Зараз я роблю те, що хочу. Я собі подобаюсь як музикант. Звісно, не можу сказати, що я довершена, тому що я постійно працюю, навчаюсь, постійно хочу чогось нового, їжджу на різні навчання, форуми. Всюди, де мене запрошують, я їду, тому що знаю, що це новий досвід для мене, якісь нові знання. І я просто розумію, що це постійний процес, і ніколи не потрібно зупинятись. Вчора говорила зі своїм учнем: коли мені буде шістдесят років, то я хочу зробити якийсь величезний проєкт для розвитку української культури. І він такий: "Тоню, у тебе вже плани на шістдесятиріччя своє". Я все ж таки розумію, що постійно буду рухатись у цьому музичному плані.
Якщо підбивати підсумки за цей період зими, коли він був дуже складний, як ти змінилася? Можливо, стала десь у чомусь жорсткішою, в чомусь м'якшою? Які зміни всередині?
Так, я трішки стала жорсткішою. Я навчилась говорити "ні". Це була моя велика проблема. Я з нею довго працювала. І саме в цьому відео я зрозуміла, що коли я не можу сказати "ні", це потім несе за собою якісь подальші події, які мене не влаштовують, які мене травмують. Я навчилась говорити "ні". Навчилась висловлювати все так, як вважаю. Я навчилась не триматися за речі матеріальні, бо раніше я могла. Наприклад, коли почалося повномасштабне вторгнення, пам'ятаю, що мені було так шкода всіх тих речей, які я залишила в Києві, а тепер якось так легко все відпускаю. Дуже мені подобається цей стан.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
