Фото: Пресслужба Alina Pash
Я б хотіла часом пришвидшити якісь речі, але розумію, що, коли кладеш зернинку в землю, то краще, щоб вона росла без пестицидів
Чим делюкс-версія альбому Alina Pash (Coven Deluxe) відрізняється від оригінальної, яка вийшла у 2024 році?
У делюкс-версії є бонус-треки, яких не було в оригінальній. До речі, перший і останній треки — їх можна зацінити, але в інших треках, які начебто мали бути просто реміксами, ремікси настільки інші, що це, можна сказати, інші треки. Тому дуже пропоную слухати все і поринати в цю історію рейву, а потім якогось звільнення і легкості. Якось так вийшло, і я дуже цьому рада.
У назві є ще й "Coven", умовно в перекладі це "спільнота" або "відьомське коло". Хто ці люди, з якими ти створювала цей музичний світ?
Так, я хотіла зібрати шабаш. Я просто думала, як би назвати так, щоб це було в першу чергу про мене, а по-друге — саме те, що я хотіла зробити. Я зібрала "шабаш" з усього світу. І вийшло так, що аж двадцять п'ять людей. Мені аж не віриться. І я це зібрала ручками з моїм другом, напарником, який у Львові, і ще з моїм партнером. Просто нас троє людей, які все це зробили: весь пейперворк і, звісно ж, усю творчу роботу разом із продюсерами і артистами. Але це було дуже цікаво і дуже потрібно, щоб зрозуміти, як працюють інші менеджменти, як працюють інші артисти, як це відбувається, до прикладу, в Японії. Як можна зв'язатися з артистом з Японії і зробити фіт? І тому для мене це була повчальна історія. Я дуже сподіваюся, що вона зможе надихнути інших артистів на те, щоб творити більше, без кордонів, без розуміння того, що обов'язково треба робити якось в одному тільки стилі, жанрі, в одній "бульбашці". Я дуже сподіваюся, що для українців це теж буде якась особливинка, щоб точно уявляти себе на будь-якій сцені з будь-якими артистами з усього світу.
Аліно, оригінальна версія альбому 2024 року. Чому майже за два роки виникла потреба в оновленні? Що такого дозріло в тобі або, можливо, в музиці, що ти вирішила знову відкрити цей файл і переписати історію?
Насправді, звісно, була моя амбіція: ну все, кілька місяців — і я це зроблю. Але потім життя ся стало, і стільки всього відбувалося, що я, відверто кажучи, не стягнула всі процеси хендлити вірно: і творчі, і комунікації. Це, насправді, дуже багато роботи, і тому вийшло тільки тепер. Але я цьому рада. Все вчасно. Альбом — це для мене щоденник мене. Думаю, психологи, які слухають мою музику, дуже добре знають, що я проживаю, і можна це відслідкувати. Тому тут нарешті образи, якийсь ревенж на колишніх, на якихось людей, відбувається моя особиста боротьба з тінню, прийняття цієї тіні і сяяння у світлі. Якщо повернутися до твого запитання, що ця рефлексія розтягнулася, — ну, деякі процеси займають більше часу. Я б хотіла часом пришвидшити якісь речі, але розумію, що, коли кладеш зернинку в землю, то краще, щоб вона росла без пестицидів.
Мені приємно бути амбасадоркою українського в США
Ти говориш про тіні. Ми найчастіше якісь тіні своєї душі намагаємося максимально десь заховати. Зараз, витягнувши це вперед, де ти побачила себе в оновленому альбомі, чи не злякало тебе те, що ти там розгледіла в собі новій?
Часом так, лякалася. Десь деякі моменти, коли мене просто розфігачувало в усі сторони. Моєю метою із самого початку було: давай я зроблю все якось в одному стилі, більш зібрано. Цей екзамен я провалила. Вийшло навпаки — максимально в різні сторони. І я цьому дуже рада, тому що, мені здається, це набагато цікавіше слухачу навіть. Я вже дістаю класні фідбеки від близьких людей, яким кажу: "Ви розумієте, це ж альбом, це вісімнадцять дітей, яких треба вислухати. Кажіть мені свої фідбеки". Я чую гарні відгуки, що насправді класно уявляти тебе і в якомусь ліричному, і в супертехно, драм-н-бейс. Я думаю, що круто вийшло.
Нсправді цей альбом — це період твого життя в Штатах. Чи аналізувала ти для себе, що саме ти там здобула? Чого тобі, можливо, катастрофічно не вистачало в Україні? І, навпаки, за чим українським ти там найбільше сумуєш?
Ну, по-перше, я за всім українським дуже сумую. Як виявилося, борщ найкраще я навчилась готувати саме тут, не вдома, тому що воно було легко в доступі, а тут треба самій. А про музику... Я дістаю тут урок розуміння того, що справді треба мислити широко і проходити якісь стежки першою. Звісно, коли дивлюсь на колег, наприклад, на Jerry Heil, яка зробила дуже красивий Палац Спорту, і така: Боже, як красиво! Я б, звісно, теж хотіла колись у своєму житті зробити повну програму, де все буде працювати на музику, яку я створюю. Але, будучи тут, є можливість зв'язуватися з артистами набагато швидше, знайомитися з ними наживо, вибудовувати стосунки легше. А навіть та невеличка історія, яка, до речі, прокотилася кілька місяців тому, — я була на записі альбому LUX співачки Rosalía. Тобто, якби я фізично була в Україні, ніколи б такого не сталося. Тому вважаю, що я тут студентка і проходжу свої екзамени тут, виступаю. Наприклад, уже вдруге це сталося в Денвері, в Red Rocks Amphitheatre — дуже крутий амфітеатр на десять тисяч людей, і я вже там двічі виступала. Не знаю, чи там виступав хто-небудь з України, а як мінімум, чи виступали там люди, співаючи українською мовою. І тому, звісно, мені приємно могти це робити і бути амбасадоркою українського тут. Це взагалі моя ціль — з дитинства, коли я вирішила займатися музикою, пам'ятаю, що всі мої мрії були: "Ой, а я хочу понести це далеко". Ну і ось несу доволі далеко, десять годин різниці між нами.
Навіть самі українці не зможуть викреслити в мені українське, особливо моє закарпатське
Наостанок не можу не запитати, бо часто в коментарях пишуть: "Поверніть нам ту саму ранню Alina Pash". Ти взагалі читаєш такі коментарі? І що б ти відповіла людям, які хочуть бачити тебе вчорашньою, коли ти вже давно пішла вперед?
Це як "поверніть мені мою молодість". Я думаю, що всі ностальгують завжди за якимись часами, тому що вони за собою самими ностальгують тоді, коли, наприклад, уперше почули "Бітанґу". Пам'ятаю, я з alyona alyona про це говорила, і їй же теж часто пишуть: "Поверніть нам Альону, яка читала суперреп". І вона каже: "Так поверніть мені мої двадцять сім, коли я могла про це писати". І я, мабуть, теж скажу, що прикалуватися про те, як тікаю через вікно на вечірку, я більше не можу, тому що я доросла дівчина і в мене якісь нові цінності з'являються. Хочеться про інше писати, йти далі. Але Alina Pash присутня, вона тут є, і все одно воно в якійсь мірі буде жити і переростати в щось нове. Але оцей, як кажуть, есенс, оце ядро — воно залишається. І тому навіть самі українці не зможуть викреслити в мені українське, особливо моє закарпатське.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
