Фото: Дмитро Вʼюнник
Я часто тікала від якогось шуму нав'язливих думок, тривожності та просто перенавантаження
Твій новий мініальбом називається "Втеча". Коли людина каже: "Я тікаю", зазвичай усі питають: "Куди?" А я хочу тебе запитати, звідки саме ти виривалася, коли писала ці треки? Що це за місце всередині тебе, з якого ти нарешті знайшла вихід у цьому альбомі?
Насправді це для мене така подорож, експеримент і втеча в контексті теперішнього життя багатьох людей. Дуже резонуюча така тема і дуже болюча. І я, наприклад, часто тікала від якогось шуму нав'язливих думок, тривожності, від просто перенавантаження. Солоденького поїсти — це вже об'єктивно втеча, або в спорт утекти, в спілкування, засісти за марафон фільмів і так далі. Тобто я тікала від якихось таких станів, не дуже приємних, але, така банальна трохи фраза, що музика — це терапія. І поки я писала цей мініальбом, мені здається, що я прийняла всі ці стани, якими б неприємними вони не були.
Поїсти солоденького, спортом позайматися, можливо, з друзями поговорити — це ніби як стандартне наповнення дня. Але як зрозуміти, що це втеча?
Я це ідентифікую так: наприклад, коли у мене дуже перенавантажений день, я просто беру телефон і гортаю з таким дуже тупим поглядом рилз чи тікток і розумію, що зараз я втікаю. От у мене є якісь внутрішні переживання або думки, від яких я хочу втекти. І це таке швидке задоволення, яке і мозок мій трошки розслаблює, і дає мені не думати про те, про що я не хочу думати.
Розкажи трохи про концепцію цього альбому: скільки і які пісні до нього увійшли, і що це за пісні?
Загалом концепція альбому — про втечу, про феномен втечі. І спочатку інтро до цього мініальбому нам і говорить основну думку про те, що не потрібно тікати від себе, тому що саме це дарує свободу. Загалом туди ввійшло шість треків, і протягом всіх цих шести треків слухач ніби подорожує від стану оцього неприйняття, а потім проходить етап відпускання. Я подивилася на втечу в контексті і позитивної втечі, і негативної також. Тобто там такий шлях проходиться спочатку, що ти тікаєш від того, що тебе більше не наповнює, а, навпаки, виснажує, і приходиш до того, що тебе наповнює. Завершальний трек, власне, про це, про позитивну втечу. Феномен такий теж є.
А як ти думаєш, чому в нашій культурі та музиці вважається, що справжні зміни, які може прожити людина, — це обов'язково через біль, піт, сльози, якісь складнощі? Ти віриш, що внутрішня трансформація насправді може бути легкою, чи нам обов'язково додавати оцього присмаку драми, бо тоді результат не зарахується?
Насправді хочеться вірити, що так, можливо це легенько зробити, і якась легка внутрішня трансформація існує. Але в моєму життєвому досвіді, на жаль, такого ще не було. Зазвичай найсерйозніші зміни відбувалися через якийсь стрес або умови, до яких я не була готова морально. І я починала вчитися бути гнучкою, пристосовуватися, витримувати ці неприємні стани. І після них я дійсно відчувала, що зростаю.
Чи не ловила ти себе на думці, що, можливо, це якась самокритика, тому що те, що дається легко, ми не сприймаємо як позитивні зміни?
Сто відсотків. У себе я точно це відстежила: коли мені щось дається занадто легко, я ніби не відчуваю цінність того, що отримала, і ніби я не доклала всіх зусиль, які могла. Це ще трошки про синдром самозванця — буває таке, що, коли ти втомився і купу всього зробив, сидиш і думаєш: "Так, я це зробила. Я відчуваю, що дійсно зробила величезний пласт роботи, і це цінно". А коли це щось таке легеньке — так, сто відсотків, це про внутрішнього цього критика, який не дає насолодитися легкістю процесу.
Коли ти помічаєш зміну в своїй поведінці, починаєш діяти або думати інакше — це вже перемога над собою
Христю, розкажи, хто допомагав тобі шукати цей звук? Розкажи про команду, яка вплинула на те, що ми чуємо в цьому EP?
Продакшн створювала я разом з музичним продюсером Артемом Биковим, він себе ідентифікує під псевдонімом D_storted. Також над мастерингом і зведенням працював goldy1love, який робить просто купу пісень для прекрасних артистів молодої сцени. Також я залучала музикантів, які грали живі партії. У пісні "Втеча", наприклад, можна почути живий саксофон, живу гітару тощо. Тобто у мене команда взагалі зібралась суперкласна. Також над відео працювало двоє режисерів. Є два відеокліпи — на трек "Лети" і на трек "Втеча". На пісню "Лети" відео відняв Дмитро В'юнник, а на трек "Втеча" — режисер Олександр Господінов. У нас вийшло дуже класно передати вайб оцієї втечі з міста і просто від технологій, від усього цього шуму та гонитви. Ми цілий день були на природі, знімали відео у Витачеві. Дуже класно було.
Наостанок маю до тебе ще одне запитання. Підкажи з власного досвіду, як зрозуміти, що ти вже не тікаєш, а нарешті зустрілася із собою справжньою?
Насправді це дуже легко помітити, коли раніше ти звикла діяти якимось одним чином, а потім стається схожа ситуація, і ти вже ловиш себе на думці, що першочергово іде оця шаблонна думка, яка була з тобою, умовно, двадцять років життя, а потім ти її ловиш і така: "Я не хочу це робити зараз. Я зараз хочу вчинити отак". Коли ти помічаєш зміну в своїй поведінці, що починаєш діяти або думати інакше — це вже перемога над собою. І це якраз сигнал того, що ти вже не тікаєш, а готова зустрітися з цими неприємними станами, емоціями, переживаннями тощо.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
