Фото: Пресслужба гурту Фіолет
Я постійно живу із відчуттям недореалізованості
Сергію, ти зараз несеш службу, але встигаєш випускати нову музику. Розкажи, як у твоїх теперішніх обставинах народилася пісня "Люблю коли"?
Загалом пісні виходять далеко не так, як би хотілось, щоб вони виходили, і пишуться набагато менше. Не тому, що немає що сказати й що співати, а тому, що просто немає фізично можливості сідати і на папір, а згодом студійно в треки все це викладати. Але пісня "Люблю коли" з'явилася відносно нещодавно. Це була рефлексія на якісь звичайні побутові речі, спілкування з моєю дружиною. І десь того ж вечора, після однієї чергової розмови, яка починалася з невеликої словесної перепалки, але закінчилась абсолютним порозумінням, народились рядки цієї пісні. Ще за кілька тижнів ми швиденько разом з моїм іншим побратимом з "Культурних сил" Захаром Борисенком накидали аранжування, ще трохи звели і, власне, маємо реліз. Навіть мудвідео на нього є. Я вмовив там свою дружину Катерину знятися, тому що, ну, хто ще про нас краще розкаже, окрім нас самих. Власне, моїй дружині пісня і присвячена.
У музичних новинах на Промені ти казав, що це одна з найінтимніших пісень Фіолету за довгий час. Чому саме так її сприймаєш?
Багато особистого. В пісні багато якихось речей, які є характерними саме для наших якихось ритуалів, щоденних чи нещоденних, але чогось справді інтимного, що не завжди виносиш на загал. Бо, в принципі, Катерина знає про мене речі, про які не знає ніхто. І говорити я з нею можу про речі, які не можу говорити ні з ким. І ця пісня для мене передусім про вдячність, яку я їй хочу висловити, бо зараз бути і дружиною військового, і загалом з людиною, яка, можливо, трошки не так, як би хотілось, тепер реалізовується, бо я, мабуть, по-інакшому собі планував, як і багато українців, яким чином буду оцей відтинок часу до сорока проводити: які проєкти буду реалізовувати, які фестивалі робити і які альбоми записувати. Я живу постійно із цим відчуттям недореалізованості, але зробив інший вибір. Я дуже вдячний за те, що на цьому шляху вона мене підтримує, робить все можливе, аби мої мрії та бажання далі реалізовувались, бо вона фактично лідить майже всі проєкти, які зараз веде Фіолет і які я веду як автор. І ця пісня, мабуть, найменше, що я можу зробити. І час якось робить нас цинічнішими, і не завжди говориш ті прості, світлі, теплі слова. Десь відчуваєш їхню банальність, але, з іншого боку, чому б не написати таку пісню? Чому б не записати її? А що як іншої такої не вдасться написати, бо не буде можливості?
Ти сказав, що краще за вас ваші почуття ніхто не покаже в цьому мудвідео. Чия була ідея взагалі і чи був спротив дружини?
Насправді там ціла історія була. Спочатку була ідея помістити ціле наше життя в певних ситуаціях, американських гірках емоцій, на диван чи ліжко. В умовно абстрактному просторі, без приводу особливо, все, що відбувається з нами, має відбуватись у цій одній локації. Навіть був сюжет, у якому були присутні конфлікти, зіткнення, суперечки. В результаті, коли ми все це відзняли, Катерина погодилась. Вона, до речі, молодець, бо чи не вперше їй довелося працювати перед камерами. Ми подивилися все це і дуже легко викинули всю сюжетну частину з цього відео. Лишили просто все те, що підзнімали для бекстейджу, де ми просто спілкувались, дуріли, обговорювали якісь ті чи інші сцени, які в нас не дуже виходили, які ми перезнімали по п'ятнадцять дублів, і вирішили: не потрібно. Не потрібно цього сюжету, потрібні просто ми. І ми, в принципі, зійшлися з нашою маленькою командою, яка працювала над відео, що це буде найкраще рішення. І на тому ми, власне, і зупинилися. І вийшло, як на мене, максимально чесно про нас. Ми там назнімали на чотири години матеріалу. Кліп вийшов чотири хвилини. То ми можемо на умовному Патреоні ще цілий рік викладати за донати все, що не ввійшло.
Усередині мене не було відчуття того, що я щось роблю на догоду мейнстриму
Зараз багато артистів намагаються продавати емоції. Чи не думав ти, що твоє якесь інтимне зізнання сприймуть просто як черговий шоу-бізнесовий прийом?
Я себе ніколи не вважав частиною якогось там великого шоу-бізнесу продавальницького. Ми завжди були інді-командою, яка працювала без продюсерів. І все, що ми робили, по замовчуванню було достатньо щирим, аби навіть усередині мене не було відчуття того, що я щось роблю на догоду мейнстриму, шанувальникам чи якимось трендам. Завжди робилося виключно те, чим я жив у той чи інший момент життя. Іноді без планів, як ця пісня. У нас взагалі є план релізний на рік. Я під час минулої відпустки наприкінці року написав низку пісень. Ми вже навіть розпланували, коли вони будуть виходити. І тут написалася абсолютно спонтанна ця історія, яка поламала якийсь промоплан на рік. Але в тому і вся суть, напевно, і в мене немає відчуття, що я спекулюю, щось продаю, радше — ділюся. Ділюся, бо в теперішні непрості часи, мабуть, отакі промінчики світла навіть чужих історій підтримують, десь надихають. Особисто я, коли таке бачу і щиро вірю тому, що відбувається на екрані, це мене і надихає, і змушує самому щось робити.
Фото: Пресслужба гурту Фіолет
Ти сказав уже про те, що є якийсь план випуску пісень. Розкажи, на що чекати від гурту Фіолет, оскільки ти та інші учасники команди теж несуть службу. Наскільки взагалі цей склад зараз діє? Як вам вдається разом писати музику і що в цьому році чекати від вас?
Робота у нас вся дистанційна. Тобто так як більша частина музикантів проходить службу і їхня студійна повноцінна залученість фактично неможлива, як і в моєму випадку, тому все відбувається дуже ситуативно. І десь по якихось домашніх польових студіях накопичуються партії, вокальні демо, все це пересилається, скидається, компілюється, потім відправляється саундпродюсеру, і все це робиться.
На цей рік дуже багато музики в нас немає, але є три пісні, а можливо, навіть три з половиною пісні, які ми плануємо цьогоріч видати. Я кажу три з половиною, бо та половина — це переспів минулорічної пісні "Обезбол", яку ми плануємо перевипустити в фіті з одним популярним і культовим українським артистом, але про це я поки що не буду говорити. Три інші пісні разом з кліпами вийдуть наприкінці літа-на початку осені. Ми нещодавно виграли грант від Українського культурного фонду, матимемо можливість їх зафільмувати дуже класно. Пісні різні. Одна з них називається "Бісить" — це абсолютна соціалочка, де в мене дуже багато претензій до нашого суспільства. Знову-таки, не з претензією заради претензій і докорів, а радше з бажання висловити свою позицію відносно деяких деструктивних явищ, які відбуваються в нашому суспільстві. Є чудовезна пісня "Жінка", яка, я впевнений, стане хітом. Є пісня-рефлексія за минулим, за шкільним минулим, з аналогією з теперішнім. Тому що колись ми вчилися в садочках, школах, а зараз нам знову доводиться вчитися, тільки наука трошки інша. Я дуже чекаю виходу цих пісень. Кілька з них уже записані, вже лежать, і я навіть деяким друзям їх ставив — задоволені, здивовані місцями. Хочемо класні кліпи відзняти на ці пісні, тому що в останні роки я принципово відмовлявся вкладати якісь трошки більші ресурси в зйомку кліпів. Вважаю, це абсолютно не на часі зараз. Зараз треба вкладати в свій креатив ресурс і знімати щось бюджетно, а ті гроші, які є, вкладати в Сили оборони, в дружні підрозділи (це я про цивільних артистів кажу). Але буде можливість за підтримки Українського культурного фонду зняти щось справді цікаве, вартісне. Я дуже чекаю і сподіваюсь, що все складеться так, що я зможу долучитися і сам фізично до цього процесу, а не буду за цим спостерігати дистанційно, як це траплялося вже не раз за ці майже два роки служби.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
