Ілюстративне фото: facebook/Labiennaledivenezia
Увага культурної спільноти прикута до Венеційської бієнале 2026 року, яка розпочнеться вже за декілька днів – 9 травня в Італії. Це найвпливовіший майданчик у сфері візуального мистецтва у світі, і водночас подія, яку й надалі супроводжують нові й нові скандали. Йдеться про відставку журі, зміну формату нагородження, яка дає потенційну можливість отримати відзнаку російському павільйону. Розкажіть про те, яка там цьогоріч панує атмосфера, який ваш настрій і відчуття того, що там відбувається?
Сьогодні розпочався перший день, коли професійна культурна спільнота може побачити виставки – тобто бієнале для професійної спільноти починається саме сьогодні. І сьогодні ж, до речі, відкривається російський павільйон у рамках цих професійних днів прев’ю. Потім він має бути закритий під час доступу для публіки, але, за чутками, вони збираються робити якісь проєкції на своїх стінах, тобто не відкривають його повноцінно, але все ж задіюють. Але головна новина – і про це говорять усі, і я щодня даю з цього приводу коментарі – це те, що росіяни таки беруть участь у Венеційській бієнале, незважаючи на великий протест і офіційних павільйонів, і комісарів, і міністрів культури європейських країн, і культурної спільноти. Втім, фундація бієнале не змінила свого рішення, і Росія братиме участь у бієнале.
Ксенія Малих. Автор фото: Антон Сорочак
З приводу системи вручення нагород я б попросила пояснити для нашої аудиторії, як це відбувалося раніше і як відбуватиметься цього року з урахуванням змін.
Кожного разу головна кураторка або куратор бієнале – а це, мабуть, найпрестижніше запрошення в кар’єрі, яке може отримати фахівець – обирає журі. До нього входять найавторитетніші люди у світі мистецтва. Важливо розуміти, що вони не працюють на бієнале – це запрошені спеціалісти, які мають оцінити роботи й художні практики, представлені в основному павільйоні, а також у національних павільйонах, і вручити кілька нагород. Одна з них – "Золотий лев" за національний павільйон. Але цього разу журі спочатку виступило із заявою, що не буде оцінювати роботи художників і художниць, які представляють країни, що здійснюють агресію. Йшлося про Росію та Ізраїль. Після цієї заяви, через три дні, не отримавши реакції від фундації бієнале, на яку, очевидно, очікували, журі у повному складі вийшло. Тобто вони відмовилися оцінювати роботи й вручати нагороди. Це дуже престижна відзнака, але це не єдине, що важливо на бієнале. Тут варто розуміти: це не конкурс, а передусім дуже впливова виставка, яка водночас має престижну нагороду. Однак цього разу бієнале моментально відреагувала і запровадила так зване народне голосування. Тобто всі, хто з 9 травня до 22 листопада зможе відвідати виставку, придбавши квиток, зможуть проголосувати за будь-яку художню практику і за будь-який павільйон – у тому числі за Росію, Ізраїль, США тощо. Таким чином формат премії для художників було змінено. Цього разу вона втратила частину престижу, адже народне голосування – це зовсім інша річ, це не професійна оцінка. Власне, вже зараз відчутне значне обурення: з’їхалася вся культурна спільнота – складається враження, що це вся культурна спільнота Європи та інших континентів. І планується багато акцій протесту, передусім щодо участі Росії та Ізраїлю.
Зараз – про нашу присутність на Венеційській бієнале, безпосередньо про вашу роботу, про те, що ви спостерігаєте і чого очікуєте, зокрема вже від офіційного відкриття, не лише для експертів, а саме з 9 числа. У чому ви бачите свою першочергову задачу, і які ваші очікування від цих днів?
Наша команда добре попрацювала, і тому український павільйон буде представлений одночасно на двох основних локаціях. Прямо на вході в Джардіні розміщений наш покровський Олень – скульптура на вантажівці в підвішеному стані, тому що вона не може мати підстав, бо не може повернутися додому зараз. А на другій офіційній локації, представлена відеоісторія – 28 відео про шлях скульптури Оленя до Венеції через українські міста і через шість європейських столиць. Тобто ми будемо максимально видимими, наскільки це можливо. І ми зараз маємо дуже приємне відчуття сильної підтримки від інших національних павільйонів. Звісно, це передусім країни Балтії і, звісно, Польщі. Усі, хто відчувають загрозу, дуже активно нас підтримують. Також ми маємо дуже високий інтерес міжнародних журналістів. Ось я з вами зараз поговорю і біжу в павільйон – там у мене зустріч із журналістом The New York Times. І вчора я давала коментарі італійським газетам. Тобто ми максимально намагаємося зараз розповісти нашу історію і використати цю можливість, щоб показати її спочатку міжнародній культурній спільноті, а потім і всім, хто цікавиться мистецтвом. У середньому бієнале відвідують 700–800 тисяч людей, і ми маємо можливість розповісти свою історію. Історію про евакуацію цієї скульптури, про те, наскільки загроженою зараз є культура в Україні і чому. І про те, що "Гарантії безпеки" – так називається наш проєкт – сьогодні хвилюють не тільки нас. Цю загрозу відчувають усі, як і розуміння того, якою є ціна цих гарантій.
