Фото: Міністерство закордонних справ України / MFA of Ukraine
37 держав світу ухвалили рішення про затвердження Розширеної часткової угоди щодо створення Керівного комітету Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України – третього установчого документа Спеціального трибуналу
Це уже практичні кроки
Як ви оцінюєте значення цієї події?
Це уже про дійсно практичні кроки. Попередні події були дуже важливі саме в контексті підтвердження і здобуття політичної підтримки для подальшого існування Спецтрибуналу. А саме створення керівного комітету – це вже перехід до дуже практичних, структурних, організаційних кроків. Це вже мова не тільки про ідею, а про те, як це все буде функціонувати. І забезпечення адміністрування цього функціонування. Тому що, коли подивитися на угоду про створення Спецтрибуналу між Україною і Радою Європи, яка була підписана ще в 2025 році, там мова йде про повноваження керівного комітету. Саме після його створення забезпечується адміністративне управління трибуналом, фінансування спеціального трибуналу, створення його секретаріату і забезпечення щоденної роботи. Коли ми говоримо про затвердження суддів, прокурора, будь-які угоди про взаємодію щодо передачі доказів від держав-членів керівного комітету, про затримання осіб, які підозрюються трибуналом на території цих держав – це те все, що стає можливим якраз після того, як створюється керівний комітет і запускається ось ця практична сторона діяльності Спецтрибуналу.
Міністерське засідання Комітету міністрів Ради Європи. Фото: МЗС
Практичний фундамент вже складений
Від розмов до практичної реалізації минуло мінімум часу. Пазл складений чи бракує ще якоїсь однієї, двох деталей?
Практичний фундамент цього пазлу вже дійсно складений. Далі мова про поточну роботу. Якщо ми говоримо про попередній період, то це зусилля як представників держави, так і громадянського суспільства щодо адвокації необхідності всіх цих механізмів для реального забезпечення як репарацій для постраждалих в Україні від збройної агресії Російської Федерації, так і відповідальності за ці злочини, які були вчинені. Особливо персональної відповідальності найвищого керівництва. Зараз ми вже говоримо про таку щоденну рутину. Звичайно, там також потрібно буде рухати всі ці процеси, щоб вони ставали реальністю уже практично, але це уже про щоденну рутинну роботу, а не про політичні рішення, які потрібно було весь цей час вигризати.
Ці держави будуть сприяти, щоб на практиці рішення були втілені
В ЄС, європейській комісії, чи достатня системна підтримка України?
Це була якраз проблема попереднього етапу, коли мова йшла про політичну підтримку, підтримку ідей самої відповідальності за злочин агресії чи підтримка ідеї необхідності існування реєстру збитків і компенсаційної комісії за ці збитки для України. На тому етапі якраз така протидія мала найбільше значення. Але так як ці механізми були побудовані з розумінням того, що є можливість, є небезпека такої протидії, то вони певним чином убезпечені від такої дії на них вже на даному етапі. Коли ми говоримо про створення Спеціального трибуналу і керівного комітету Спеціального трибуналу – це рамкова угода, яка не вимагає якраз ось цієї повної підтримки абсолютно всіх держав-членів, держав-учасниць. І тому ті держави, які вже підтримали – а це досить велика цифра – це уже нам показує про цю системну і переважну підтримку цих механізмів. І ми можемо розраховувати на те, що ці держави і будуть сприяти тому, щоб на практиці ці рішення були також втілені.
Як виглядатиме на практиці в цілому ця інфраструктура так званої відповідальності?
Я би назвала скоріше новою інфраструктурою відповідальності того, що у нас не було на озброєнні. І ті механізми, які покривають прогалини, які не могли бути покриті, наприклад, Міжнародним кримінальним судом і національною системою відповідальності. На національному рівні в нас також відбуваються дії, спрямовані на притягнення до відповідальності тих, хто вчиняє злочини проти українців. Але коли ми говоримо про ось цю нову систему, то Спеціальний трибунал буде стосуватися виключно відповідальності за злочин агресії. І це про найвище керівництво як політичне, так і військове. Це може бути не тільки російське військове і політичне керівництво, а й інших держав, якщо буде доведена їхня причетність до цього злочину агресії. Далі це мова про реєстр збитків, який вже функціонує, приймає заяви і їх обробляє. І, як його продовження, завершення логічно цього етапу саме компенсації – це компенсаційна комісія, яка буде аналізувати ось ці заяви і на підставі їхньої оцінки уже призначати відповідні компенсації.
Яка роль України в цьому процесі покарання, ефективного за злочин агресії?
Сам злочин агресії передбачений у Римському статуті, але схема, модель відповідальності за нього відрізняється від відповідальності за воєнні злочини, за злочини проти людяності чи геноциду. Там особливий механізм, який, в ситуації України та РФ, коли Україна є стороною Римського статуту, РФ не є стороною Римського статуту. Більше того, Російська Федерація має право вето у Раді безпеки ООН. І в результаті саме механізм відповідальності за злочин агресії за Римським статутом для України в даній ситуації просто не працюватиме. І в такій парадигмі це взагалі питання можливості досягнення цієї відповідальності за злочин агресії. Саме з цих міркувань і розпочиналася робота за Спеціальним трибуналом. І обґрунтування — що це крок важливий не тільки для України, а й на міжнародному рівні, про настання невідворотності відповідальності за злочин агресії, за застосування сили однією державою проти іншої. І ось ці обмеження, які існують зараз в системі міжнародного права, їх потрібно долати на даному етапі Спецтрибуналом. Але в майбутньому, зокрема і більш всеохоплюючою системою, як мінімум необхідні зміни ось цієї моделі відповідальності за Римським статутом.
Могли б пояснити колізію, яка полягає в тому, що Україна могла б значно раніше розпочати цей процес, але у нас були острахи із прогалинами в статуті. І саме тому Україна, намагаючись притягти ворога до відповідальності за війну, мала створювати Спеціальний трибунал щодо злочину агресії?
В тих умовах, які склалися на момент російської агресії проти України, дійсно вже, особливо на момент повномасштабного вторгнення – це те, що відбулося, те, що ми зараз уже говоримо про запуск Спеціального трибуналу – це уже насправді найшвидші кроки. Навіть якби мова йшла про зміну моделі за Римським статутом. Все одно мова йшла би про те, що потрібно вносити зміни до Римського статуту. Це абсолютно не простіший і не швидший шлях. Тому, обравши саме ось такий новаторський шлях, ми бачимо, що це для нас спрацювало. Чи спрацював би шлях щодо змін до Римського статуту? Але, враховуючи те, наскільки велика політична підтримка необхідна, щоб змінити Римський статут – це відкрите питання, чи вдалося би нам це зробити і навіть в такий термін, як зараз ми говоримо про Спеціальний трибунал.
Після повноцінного запуску організаційної структури можна буде говорити і про перехід до розгляду справ
Наскільки сьогодні ми готові все-таки до процедури запуску трибуналу? Коли можуть бути перші вироки?
Важко говорити про перші вироки. З практичним створенням ми розуміємо, що це час на встановлення цієї організаційної структури. Це про запуск керівного комітету, створення секретаріату, основної структури адміністрації Спецтрибуналу. Тоді мова про номінацію спочатку суддів, їх обрання, затвердження. Тоді судді повинні будуть також напрацювати правила процедури, за якими і будуть розглядатися справи в межах трибуналу. Це все процеси необхідні і які також заберуть певний час. Тому спочатку орієнтуємося на повноцінний запуск організаційної структури, а тоді можна буде говорити і про перехід до розгляду справ.
Онисія Синюк. Фото: ZMINA. Центр прав людини
Україна буде рекомендувати суддів, людей, правників досвідчених, знаних до цих структур?
Абсолютно. Всі члени керівного комітету мають право на номінацію суддів і потім будуть також їх обирати. Номінованими можуть бути і представники, які не є громадянами держав, які входять до керівного комітету, а і громадянами інших держав.
Ратифікація країн-учасниць. Чи не буде тут тяганини?
Це залежить від держав-учасниць. Але, враховуючи і попереднє висловлення політичної підтримки, і вже зараз висловлення практичної підтримки, це питання часу. Думаю, що наша адвокаційна спроможність як і державних органів, так і громадських організацій, посприяє тому, щоб це відбулося якомога швидше.
Міжнародне правосуддя якраз таки не знає строків давності
Чи побачимо ми Путіна на лаві підсудних?
Тут гадати дуже важко, тому що ми розуміємо, які позиції в російських очільників. Немає підходу видавати когось зі своїх злочинців, враховуючи, що є сприйняття взагалі про те, що ніякого злочину не було вчинено. Але міжнародне правосуддя якраз таки не знає строків давності, тому коли б це не відбулося, якщо така нагода випаде, притягнення до відповідальності відбудеться. І навіть якщо ми говоримо про момент символічності, що заочно може бути оголошена підозра і обвинувальний акт, хоча і не вирок представникам найвищого керівництва Російської Федерації – це якраз про їхню позицію і сприйняття на міжнародній арені.
