Фото з відкритих джерел
"Мистецтво місцевої влади — правильно розставляти пріоритети на користь тих людей, які потребують допомоги"
Ціни зростають. Тарифи на проїзд, наприклад, у столиці планують збільшувати, а ціни на пальне тримаються на рекордних позначках. Чи відповідає нинішнє зростання цін і тарифів реальній динаміці доходів українців?
Я бачу цю дискусію і в соцмережах, і серед громадян. Люди до мене звертаються щодо підняття тарифів на проїзд у Києві та стосовно різниці того, що відбувається з громадським транспортом у Києві та Харкові. З одного боку, ми бачимо вислови лібералів, які відстоюють, що кожен товар має свою ринкову ціну, і люди мають сплачувати за кожен товар те, що він коштує. Напевно, вони мають рацію, якщо б у нашій країні був мир. І я б не хотів тут впадати в будь-який популізм, але країна у війні має дещо інші сприйняття, погляди і розуміння соціальної справедливості. І війна, яка йде на виснаження, на виживання людей, диктує необхідність підтримати тих людей, які користуються громадським транспортом. Я хочу зазначити, що це якраз і є соціально незахищені верстви населення. І якщо міська влада приймає відповідне рішення, то вона має виходити із поправки на загальну нормальну мирну справедливість, яка є щодо справедливості у війні, і дуже обережно приймати рішення щодо таких питань. Тим більше, якщо ми говоримо про київську владу, яка не економить гроші на перекладенні бруківки. Наприклад, біля Голосіївського лісу дійсно був поганенький, вже старенький асфальт. Зараз вони поклали прекрасну новесеньку бруківку — приблизно кілометрів 4-5. І у людей питання: чи справді до кінця війни ми не могли б потерпіти на цій частині Голосіївського проспекту старенький асфальт? Аби ці гроші були спрямовані на щось більш важливе, в тому числі, можливо, і на компенсацію вартості проїзду на транспорті, якщо вже ми про це почали говорити. І мені здається, що мистецтво місцевої влади — це правильно розставляти пріоритети і робити це на користь тих людей, які передусім страждають і потребують допомоги. А ліберальні теорії добре заходять, якщо їх сповіщають люди у прекрасних теплих студіях, офісах і на непоганій зарплаті та броні. Тоді їм дуже зручно розповідати і вести різноманітні теоретичні дискусії про відповідність вартості товару і ціни.
Нагадаю, що в Києві пропонують встановити вартість разового проїзду в комунальному громадському транспорті на рівні 30 гривень, як повідомляють у департаменті економіки та інвестицій КМДА. Немає, на жаль, у студії зараз представників від київської влади, але ми як суспільний мовник радо надамо ефірний час, щоб вони могли висловити свою позицію. А може зробити Київ, як Харків, безкоштовним? Що тоді буде, хто за це заплатить?
За це, безперечно, заплатить місцевий бюджет. Так, як це відбувається у Харкові. Я не можу зараз оперувати конкретними цифрами, але київський бюджет є зіставним із бюджетом Праги, наприклад. Але якість послуг, які ми маємо, трошки з Прагою не зіставні. І, напевно, ефективність витрачання коштів київського бюджету — це те, що вимагають кияни, а неефективність — це те, що помічають кияни. Якщо говорити про міське господарство, то, напевно, можна займатися ним більш ефективно і більше для людей. Причому не для конкретних людей, прізвища яких знає міська влада, а для мешканців столиці.
"Щодо компенсації вартості пального, наш бюджет не має відповідного потенціалу"
Як бачить це уряд? Прораховує соціальні наслідки підвищення тарифів на проїзд, цін на пальне?
Давайте не плутати компетенцію місцевої влади і компетенцію уряду. Люди повинні розуміти, що вартість проїзду в тому чи іншому місті — це не компетенція уряду. А якщо говорити про вартість пального, то це питання більш складне і залежне не тільки і не стільки від уряду, скільки від загальної кон'юнктури цін на пальне. У нас вже були спроби уряду зробити програми з кешбеку щодо пального. Я не підтримую такі підходи, бо вважаю, по-перше, що якщо ми компенсуємо вартість пального всім, то ми дотуємо не тільки бідних, а й усіх підряд. І по-друге, якщо ми говоримо про пальне, то ціни справді залежать від світової кон'юнктури, від війни, яка зараз триває в Ірані. Ціни тут є такою категорією, яка визначається на світовому рівні. Тому якихось великих кроків від уряду я б не очікував, а дивився б на те, аби у трейдерів не було тих чи інших зловживань з ціною, яке ми бачили на другий день після війни. Пам'ятаєте цей стрибок цін? Я тоді звертався і до Антимонопольного комітету, і публічно звертався до трейдерів, що майте совість, не зловживайте і не заробляйте на біді. От тут, дійсно, уряд має реагувати достатньо швидко. А стосовно компенсації вартості пального, я думаю, що наш бюджет, який сьогодні дуже обмежений, для цього не має відповідного потенціалу.
.jpg)
Данило Гетманцев. Фото: facebook/danil.getmantsev
"Міський громадський транспорт і приватні перевізники працюють в абсолютно різних правових режимах"
Днями слухав дискусію двох молодих людей про те, чому в маршрутках не можна розрахуватися телефоном. Кажуть, у комунальному транспорті можна, а в маршрутках ні. Але якщо не можна розрахуватися телефоном, то і чек не можна отримати.
Те, що приватний громадський транспорт перебуває в тіні, це очевидні речі. Наша економіка в цілому страждає. Ви знаєте, що більше половини економіки в тіні, ми втрачаємо трильйон гривень щороку від цього. Протидія тіні — це те, чим я займаюся з 2019 року. У нас є певні успіхи, але до маршрутчиків точно руки ще не дійшли. І я не думаю, що ця галузь на пріоритеті, бо фіскальний ефект там невеликий, але хочу підтримати вас, що міський громадський транспорт і приватні перевізники працюють в абсолютно різних правових режимах. Тобто громадський транспорт у будь-якому місті є білим, але якщо ми говоримо про маршрутчиків, це безперечна тінь, де, можливо, порушуються і норми перевезення, і безпека, й інші нормативи, які визначені нашим законодавством. Тому цей ринок так чи інакше має трансформуватися у щось більш цивілізоване, це очевидно.
Але це вже відповідальність не міських влад?
Ні, це відповідальність податкової, це відповідальність того, хто ліцензує ці маршрути. Якщо вони йдуть по маршруту, то на кожен маршрут отримуються відповідні дозволи. Це відповідальність поліції також. Тобто різні органи відповідають, але, як у нас завжди трапляється, дитина без ока при семи няньках.
