Фото надане гуртом краш тест
Хочеться зафіксувати цей час, в якому ми живемо – з усіма аспектами війни, комендантської години, соцмереж і молодіжних проблем
Дмитре, привіт!
Доброго раночку!
У візитівці ми сказали все правильно, нічого не упустили головного?
Я вам скажу навіть більше – про один слеш, а не два небагато хто помістив. Я радий, що ви помітили це.
Наша редакторська команда і ми дуже прискіпливі у дослідженнях творчості наших артистів. Добре, тоді почнемо про мініальбом "сік/", про який я згадав. Що насправді стоїть за цією назвою? Це образ, це метафора чи просто звук, який вам сподобався?
Дивіться, як ви правильно зазначили щодо двох слешів, – в кожній із пісень є два слеші, які розділяють слово навпіл. І якщо є "сік" і один слеш, то це лише половинка якогось слова, яке ми розкриємо ближче до кінця року. В другій частині другого мініальбому.
Тобто у нас інтрига у повітрі зависла. Гаразд, приймаю ці правила. "сік/" – це вже третій великий реліз після двох альбомів. Чому саме мініальбом, а не повноформатник? Чи це свідоме рішення зробити щось компактніше, концентрованіше? Чи просто так сталося, так зірки стали?
Тут, напевно, комбінація всього. По-перше, всі такі молоді гурти зазвичай випускають мініальбом, а потім випускають альбом. У нас якось сталося трошки навпаки, тому хотілося догнати цю традицію і видати мініальбом. Це по-перше. По-друге, взагалі хотілося спробувати змінити форму. Говорять, що зараз така молодіжна більш тенденція слухати щось коротке, тобто якісь мініальбоми або сингли. Альбоми – це вже для поціновачів, тому ми просто спробували – а чому ні? Ну і по-третє, справді, щоб було щось компактніше.
Справа в тому, що коли ти задумуєш альбом, на це йде багато часу. Його треба продумати, записати, зробити. А тут була концепція в тому, щоб за п'ять місяців видати п'ять треків, по одному треку на місяць. І потім це зібрати в якусь таку маленьку збірочку, по суті з продовженням.
Досліджуючи вашу творчість, ми помітили, що в своїх піснях ви порушуєте доволі гострі соціальні і психологічні питання. Тут і страх почуттів, і стосунки, і спроби добігти до квартири коханої й повернутися до початку комендантської години, спілкування емодзі в переписці. Які з тем найважче осмислювати, пропрацьовувати і передавати у творчості?
Та я б не сказав, що щось є дуже важке. По суті, пишеться про те, що оточує середнього українця. Саме українця, тому що хотілося відобразити ці проблеми з комендантською годиною, коли тобі треба якийсь тайм-менеджмент свого вечора вибудовувати, і враховувати якісь аспекти війни, вплив війни на життя молоді. Просто хочеться зафіксувати цей час, в якому ми живемо – з усіма аспектами війни, комендантської, соцмереж, якихось молодіжних проблем. По суті, це все молодіжні проблеми 20-х років XXI століття.
Класно, що ви знаходите цей нерв, цю нитку потреб і відчуттів, поглядів сучасного суспільства. Перший повноформатний альбом ви випустили в 24-му, другий (під назвою "сітком") у 25-му в липні. І побудували його, як такий собі серіал, де кожна пісня є окремою серією із персонажами і ситуацією. І самі ви описували його, як більш сумний і доросліший за перший альбом. Куди рухається "сік/"? Це продовження того ж дорослішання, чи навпаки – нова сторінка?
Це буквально продовження того, що було в другому альбомі. Тому що ми всі дорослішаємо, не стоїмо на місці. Якщо якісь проблеми 2-3 роки тому були для нас нагальними, то зараз вони вже трошечки перестають бути нагальними, з'являється щось нове. Тому треба це в своїй творчості враховувати: якщо твоя аудиторія росте, треба рости разом з нею.
Ну і не можу не згадати про місто вашої творчості, адже ви живете і пишете музику в Сумах – місці, яке регулярно обстрілюється. Як це впливає на процес творення? Чи існують моменти, коли просто неможливо сконцентруватися, сісти і щось створити?
Та я б не сказав, тому що насправді… ну, можливо я достатньо стресостійка людина, бо, в принципі, вже якось звик, якщо можна так сказати. Це жахливо, але, знаходячись щодня під вибухами, ти до цього просто звикаєш і вже якось не зважаєш на це. І за це я просто обожнюю українців, Україну і сумчан особисто!
З приводу якихось проблем – єдине, що коли були відключення, то було важко щось записувати. Тому що ти записуєш вокал, і чутно, наприклад, як генератор звучить. І треба обирати ті вікна, коли є світло, щоб щось записати. Але в цьому ж і прикол, я думаю.
Але, з іншого боку, часто неможливо проводити якісь відкриті домашні концерти… Чи хочеться більше виступати наживо в інших містах? Що за емоція у вас від того? Радість від виступу чи спосіб нагадати людям, що ми живемо, працюємо навіть в умовах таких викликів?
Так, звичайно, я кожен раз радію, коли і сам виступаю, і відвідую якісь концерти, тому що, як я щойно сказав, я дуже люблю українців в тому, що ми такі стресостійкі, і навіть якщо у нас якийсь дуже масований жорсткий обстріл, ми все одно встаємо, йдемо працювати, а ввечері ми йдемо на якусь розважальну програму. Ми не падаємо духом, не опускаємо руки, а все одно знаходимо в собі якісь сили далі жити. І та ж сама розважальна програма є відволікаючим фактором – ми заряджаємося позитивними емоціями, щоб жити далі день.
В свою чергу ми тішимося, що ви знаходите в собі оцей внутрішній стимул і енергію ділитися своєю творчістю в роботі, піснях. Що хочеться сказати і лишити по цій розмові?
Ну, давайте, щоб вже прив'язатися до треку "під//пал". По суті, він про те, що якщо в голову приходить якась ідея, якась така іскорка, то її треба неодмінно реалізовувати, тому що багато в житті ти щось задумуєш, відкладаєш це на потім. А потім тобі вже не так цікаво це реалізовувати. Треба реалізовувати все, коли воно тільки приходить. Про цей, власне, трек "під//пал". І я бажаю всім слухачам Радіо Промінь, щоб якщо вам приходить якась ідея в голову (бажано добра), то не відкладайте – живіть зараз, треба реалізувати це сьогодні, а не відкладати на колись.
Шалено плюсую і поділяю твою думку. Дякую! Май гарний день, і до нових нагод на Радіо Промінь!
Слухати пісню краш тест "під//пал", як і багато інших прем’єр, можна у плейлісті "Промінь рекомендує 2026" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
