Фото: Слава Шерстюк @sssherstiuk
Моя робота для мене — це і є така велика вечірка
Ти якийсь час тримав творчу паузу і не випускав пісень. Як ти відчуваєш себе в ці періоди? Це не якась історія, мовляв: не випускаю пісень — забудуть чи ще щось?
Творча криза чи щось ще — такого нічого немає. Я нарешті зрозумів, що треба трохи прислухатися до себе і кайфонути від, наприклад, того, коли ти робиш трек: від процесу, щоб був час посидіти, подумати, випускати це чи не випускати. Зараз, коли я вже сам по собі і, можна сказати, сам собі режисер, я вибрав такий шлях, що ми краще трошки зробимо творчу атмосферу на студії, а не таку конвеєрну по піснях. Є багато пісень, які лежать, уже готові випускатися не один раз на рік або на півроку, як у мене вийшло. Остання сольна була рік тому. Тому зараз просто був час по кайфу дійсно зробити всі ці пісні, потворити, подумати над ними. Ось такий трошки інший підхід.
Твоє повернення насправді вийшло таким максимально гучним — проморолики з різними артистами легко підхоплювалися аудиторією. Це якийсь стратегічний шлях і крок заповнити ту порожнечу і тишу, яка була? Чи хотілося просто відразу в прайм?
Там просто ідея така прийшла, і я завжди люблю всі такі моменти. Наприклад, якщо казати про проморолик, то там у нас актор, менеджер, акторка. І далі ми просто записали голос Наді Дорофєєвої як пасхалочки, і воно все робилося по приколу, знову ж таки: давайте зробимо так, а давайте зробимо це цікаво, тому що ми до цього читаємо коментарі, і завжди, коли навіть кидаємо кулінарне шоу або щось інше, всі такі: "Де трек? Досить нас годувати цим, цим, цим, давай уже, де пісні, де твоя творчість?". І дійсно, на цьому була вся ідея зробити цей проморолик.
У коментарях багато читав, що анонси не підвели, трек хороший, закликає до танців. Але якщо відійти від буквального образу дискотеки, про що ця пісня для тебе?
Ну дійсно, там і немає образу дискотеки. Ми хотіли зробити щось метафоричне, тому воно все і виглядає так дуже красиво, театрально і театралізовано. І хотілося так і зробити, тому що дійсно, коли слухаєш трек, ти розумієш, що це ж про це, просто всі танцюють і таке.
Це моя перша робота з Іллею Дуциком, режисером, чия ідея мені дуже сподобалась, саме тому, що я — не я, а я — інший персонаж, який зупиняє ці вечірки, тобто це такий, можна сказати, Вінстон Вульф, як із "Кримінального чтива". Мені сподобалось усе це, і ми дійсно дуже довго готувалися до цього кліпу. Було багато проблем: хтось зникав, десь люди якісь уже не працювали, у когось якісь накладки були. Процес до зйомок був дуже важким — зібрати всіх, усю команду разом докупи, а також знайти всіх людей, акторів, щоб у всіх сходилося все по часу та графіку. Також ми знімали це в готелі "Національний", тому там же теж люди якісь, і треба інший графік, щоб ми нікому там не влаштували дискотеку під номерами. І тому це все довгий процес, але він був кайфовий. І дійсно, те, що вийшло, мені сподобалося. А пісня, вона, можна сказати, про будь-що. "Не зупиняй вечірку" — це не зупиняй робити те, що ти любиш. І якщо ти відчуваєш, що це твоя улюблена справа, то це і є твоя вечірка. Тобто моя робота для мене — це і є така велика вечірка. І тому можна сказати про будь-яку справу і будь-яку мрію, щоб вона не зупинялася. Це можна сказати про кохання, про якусь романтичну ніч — щоб вона ніколи не зупинялась.
У музичних новинах на Промені ти казав, цитую: "Важливо було не просто випустити нову пісню, а зрозуміти, що саме ти хочеш сказати далі як артист". Чим для тебе особлива ця робота?
Знову ж таки, вона особлива просто через те, що з'явилася за стільки часу, і вона зроблена більше на відчуттях, бо в ній дуже багато чого змінювалося: і сенс, і зміст, і контекст. І дійшли саме до такого.
Я можу не виспатися чи можу бути дуже втомленим після роботи, але щось приготувати — мені завжди цікаво
Ти тримав музичну паузу майже вісім місяців, але, ми розуміємо, пауза — це ж не те, що ти зник і завмер, ти чимось займався. Чим цікавим ти заповнював цей час?
Це правда, були концерти, була робота студійна, і був на це час. І батьківство — зараз дуже цікавий період у малої, вона кожен день змінюється, росте, у неї нові якісь емоції, нові слова, і за цим усім дуже цікаво спостерігати.
Я так розумію, ми будемо чекати ще на блог не просто з фото і відео, а може, з'явитися батьківський блог?
Я це не дуже люблю. Дружина іноді це робить, а я — не дуже. Але завжди знаю, що, наприклад, навіть в інстаграмі людям піднімає настрій ця позитивна дитина.
Ти взагалі аналізував, як тебе змінило батьківство?
Мабуть, з'явилась відповідальність більше. Дійсно, в усьому, що ти робиш, в усіх якихось рішеннях, які ти приймаєш. Я думаю, що воно і на творчість повпливало немало. І думаю, що це відповідальність перш за все, і треба вчитися у неї дивуватись, бо діти кльово дивуються. Іноді прості речі, наприклад, як дощик для неї, коли вона його вперше бачить і відчуває, — ось ці емоції треба згадувати, і мені здається, що так треба жити і нам. Треба дивуватись та дивувати.
Оцей статус — "тато". Ти його якось усвідомлено сприймав саме як статус "тата"? Як ти на нього реагував? Що ти, можливо, нового відкрив у собі, чого навіть не підозрював, — що можеш так реагувати?
Зараз, наприклад, відео смішні в інтернеті з дітьми, де вони якось смішно впадуть, я вже по-іншому сприймаю. Тобто мені не ха-ха, я такий: "Боже, Боже, бідна дитина!". Ти теж переймаєшся за кожен рух дитини… І моменти, коли ти на студії або на концерті, зрозуміло, що у тебе навіть мозок якось запам'ятав тебе ще 20 років тому, і ти так і їдеш у турі, а потім приїжджаєш додому і такий: "Ой, я ж тато". І або, наприклад, коли тобі можуть подзвонити серед концерту або коли ти на студії, в процесі звичної роботи, воно іноді так цікаво нагадує, і ти такий: "Ой, так, я ж батько".
Якщо ми вже заговорили про меми. У соцмережах зараз дуже багато мемів про татусів. Мовляв, вони не вміють нормально одягнути дитину тощо. Як у тебе із цим? Ти відразу на телефоні з дружиною, з мамою чи в ШІ?
Усе, що я добре вмію робити для неї, — це готувати. І дійсно, я їй дозволяю все. Наприклад, ми просто можемо вийти погуляти, це денний сон, і можна вже одразу у візочку її возити, а я такий: "Пішли пройдемося просто". І ми проходимося з нею. Вона падає в камінчики, всі руки брудні, потім я її відмиваю, все мокре. Ну, тобто в плані чистоти дитини я так собі. А якщо смачно її нагодувати, то це я роблю. Я навіть десь кидав пост, де готував для неї спагеті: все без солі, все правильно, що треба для дітей. І дійсно, ти завжди хочеш приготувати, щоб вона спробувала щось нове. Бо коли півтора місяця минає, можна вже багато чого додавати до раціону. І тому я дивлюся: це можна вже? Так, клас, щось придумаю з цим. І знову ж таки, ця емоція — коли вона смакує щось уперше, це дуже цікаво.
Ти вже неодноразово згадуєш про гастроблог, про те, що годуєш і родину, і показуєш, як готувати усім іншим. Як узагалі з'явилася ця ідея? І загалом це не сильно відволікає від музики?
Це дійсно те, що я люблю робити вдома. Я можу не виспатися чи можу бути дуже втомленим після роботи, але щось приготувати — мені завжди цікаво. Для мене це, мабуть, те ж саме, як і музика, тому що емоції одні й ті ж. Тобто коли ти щось робиш сам, готуєш, а потім, коли даєш комусь скуштувати, і чекаєш від нього цієї емоції, — те ж саме і тут. І ти кайфуєш, коли готуєш і смакуєш це, і комусь даєш. Тобто як пісня, так і страва — це все дуже схоже, це все така ж творчість. Сказати, що це забирає багато часу, то ні. І навіть наші зйомки всі йдуть кайфово. Всі гості, які приходять, вони кайфують також разом, бо ми дійсно готуємо і куштуємо ці страви. Тобто вони мають бути смачними, а не тільки гарно виглядати в кадрі. І в мене немає допомоги, наприклад, як я був на багатьох кулінарних шоу, де є ще три кухаря, які допомагають основному кухареві. У нас всього цього немає, у нас тільки я та Маша-менеджерка, і все. І у нас усе виходить дуже добре.
Зараз усе перетворюється в тікток
Після виходу цього драйвового треку це повноцінне твоє повернення в регулярну роботу не раз на рік? Чи знову ти нагадав, що існуєш, і пішов далі знімати кулінарний блог?
Кулінарний блог ми продовжуємо знімати. Ми і робили пісні, знімаючи кулінарний блог, просто їх не випускали, тому зараз вони є, і ми будемо випускати їх частіше. Зараз ми бачимо, що в такі часи вже і не раз на три місяці, а треба через місяць-півтора випускати нові треки, тому що пішла така тенденція — всі пісні й коротшими стали, як ми помітили. Тобто якщо раніше "золотий стандарт" був три хвилини, то зараз уже 2:50, і зараз усе перетворюється в тікток. Тому треба це робити, і в нас усе готово, щоб ми тішили шанувальників новими піснями.
А привідкрий на цей рік — це будуть якісь окремі сингли чи це буде все ж таки якийсь альбом?
Хороша ідея, ми про це подумаємо. Думаю, ми зробимо якийсь лімітований мерч, де можна буде таку платівку взяти. І тут пісні є. Чи потрібен мені альбом? Я не знаю. Мені здається, що синглова історія краща, але якщо їх буде дуже багато, то, думаю, можна і зібрати альбом. Сподіваюсь, що так воно і буде.
Редакторка текстової версії — Олена Кірста.
