Ілюстративне фото з відкритих джерел
В Україну повертаються архівні документи, втрачені під час Другої світової війни. Як це відбувається?
Так, документи від Латвійської Республіки, які були виявлені у наших латвійських колег, будуть повернуті до України.
19 комплектів документів 1860-1940 років
Як документи, які є надбанням нашої історії опинилися в Латвії?
Це достатньо детективна історія. Архівна справа достатньо забюрократизована. Будь-які переміщення документів як правило фіксуються. Проте в рамках відрядження ми обговорювали цю ситуацію з латвійськими колегами. У нас є гіпотеза, що ці документи, а це 19 комплектів, які не сформовані в архівні справи, 1860-1940 років (територіально це захід України та Південна Бессарабія) були вивезені штабом Розенберга. Історики знають, що існувала спеціальна нацистська місія під керівництвом Розенберга, яка на окупованих територіях займалася пограбуванням культурних інституцій і вивозила на Захід архівні документи. Ці документи стосувалися або німецької меншини або лютеранських релігійних спільнот. Ці документи в 40-их роках могли потрапити на територію окупованої Польщі, а потім після вигнання нацистів ці документи пересилалися назад на територію СРСР. Очевидно, що в цих групах, які пересилали був брак архівістів, філологів, лінгвістів. Тож мабуть вони були неправильно ідентифіковані. Оскільки в Латвії багато лютеранських конфесій, документи були направлені в Ригу. Наші колеги, латвійські архівісти минулого року впорядковували фонди і побачили територіальну приналежність до Львова, Івано-Франківської, Волинської та Одеської областей. Відповідно до умов міжнародного права ці документи мають бути повернені на територію України.
На практиці реалізували процедуру репатріації культурної спадщини
Що це для нас означає? Про що свідчать ці документи?
Можна говорити про практичну цінність, оскільки частина цих документів є тією колекцією генеалогічного характеру, яка зараз дуже популярна в Україні. Там є конфірмаційні списки. Ті, хто шукають своїх предків, можуть віднайти кілька сотень предків завдяки тому, що ці документи повертаються. Якщо говорити у широкому контексті, то це один з небагатьох прикладів репатріації культурної спадщини. Ми на практиці реалізували процедуру репатріації з дружною країною. Таким чином ми зрозуміємо певні тонкощі, щоб після закінчення війни і зміни політичного режиму в РФ ми могли не просто говорити, а й реалізовувати ті вимоги, які у нас є по викраденим українських архівам, починаючи з 18 століття, які зберігаються в сховищах РФ.
В перший день відрядження колеги показали нам лист, підписаний Симоном Петлюрою про визнання Латвією незалежності УНР. В майбутньому ми плануємо обмінятися цифровими копіями документів, які стосуються наших країн.
Анатолій Хромов. Фото: Укрінформ
Повернення на територію України документальної спадщини діаспорних центрів
Наскільки зараз українські архіви перебувають у пошукових маршрутах? Чи є такі маршрути загалом? До яких географічних точок ці маршрути спрямовані?
Найбільш перспективним напрямом збільшення і збагачення нашого національного фонду України є повернення на територію України документальної спадщини діаспорних центрів. Тут є певна відмінність. Ці документи ніколи не зберігалися в українських архівах, але вони за своєю суттю можуть поповнити наші фонди, оскільки вони є частиною історії України поза межами України. Таких прикладів під час війни у нас є декілька. Ми повертали комплекс документів фундації Ольжича зі США. Ця робота буде продовжуватися. Інший напрям під час війни не надто пріоритетний, проте залишається в наших планах. Це пошук документів, які стосуються історії України у фондах сусідніх країн. Тут мова не йде про репатріацію оригіналів. Це документи, які законно належать архівам наших сусідів.
Оригінали зберігаються в протипожежних сейфах
Наскільки важливо мати матеріальні архіви і мати хмари з цифровими збереженнями?
У нас є комплексна система зберігання оцифрованих документів під час війни. До кінця року ми плануємо мати цифровий фонд користування розміром 200 мільйонів цифрових копій. Це одні з найкращих показників в Європі. Швидкість оцифрування українських архівів достатньо велика. Для збереження в цифрі ми використовуємо загальновідомий принцип – зберігання як мінімум в трьох різних місцях. Копії також є в наших численних партнерів, які нам допомагають. Щодо оригіналів документів, то ми намагаємося максимально використовувати підземні та напівпідвальні сховища. Документи зберігаються в спеціальних протипожежних сейфах, які повинні зберегти оригінали навіть в епіцентрі пожежі протягом 2 годин.
