Промінь рекомендує: Очеретяний кіт з треком "Що ми там любимо"

Промінь рекомендує: Очеретяний кіт з треком "Що ми там любимо"

Очеретяний кіт – один із найстаріших і найбільш самобутніх фольк-рок гуртів України. Заснований у 1995 році вінничанином Костянтином Бушинським. Перший склад гурту був київським, але вже 1997-го засновник повернувся до Вінниці й зібрав нову команду. Стилістично гурт набув цілісності близько 1998-го – під керівництвом Романа Кріля, який і досі є лідером колективу. Тоді ж вийшов перший касетний магнітоальбом "Бурса".

Назва походить від образу самодостатньої тварини, що живе в очереті при болоті – "де є все, що їй потрібно для існування". Саме так гурт і існує: без великих лейблів, без агресивного промо, але з постійною авторською роботою і вірною аудиторією.

За тридцять років "Коти" випустили кілька принципово різних альбомів: електронний "Манія", фольк-панк "Коломийки", найуспішніший комерційно "Мандрівка в Косаківку" та "Демидівський альбом" – записаний просто в хаті-мазанці в селі Демидівка Жмеринського району. 

Головна особливість гурту – кожен учасник одночасно є автором пісень. Це повноцінна творча спільнота, де всі музиканти пишуть і всі четверо відповідають за результат.

Гурт є переможцем фестивалю "Червона рута" у номінації "Акустична музика". Учасник "Шешорів", "Країни мрій", "Арт-поля", "Мазепа-фесту", "Козак-фесту", "Славського рок-фесту" та десятків інших. Після Майдану Очеретяний кіт долучився до волонтерської діяльності, а згодом – у складі музичної організації "Музичний батальйон" (разом із Гайдамаками і Тінню сонця) – давав концерти безпосередньо в зоні бойових дій на Сході.

Нова пісня "Що ми там любимо" створена у властивій "Котам" манері: трохи риторично, трохи іронічно, з відчуттям, що за питанням ховається цілий пласт непроговореного. Тридцять перший рік на сцені – і жодних ознак творчої втоми! Саме про це з Романом Крилем і поговорила ведуча Радіо Промінь Анна Заклецька.

0:00 0:00
10
1x

Фото: Очеретяний кіт / Олег Усатюк

Я люблю вірші і маю велику бібліотеку. Гра називається "наосліп дістати книжку і відкрити якусь сторінку". Зрештою, іноді буває дуже влучно

Привіт, Романе! Дуже рада вітати тебе в нашому ефірі, тому що Очеретяний кіт – зовсім не чужа мені група: свого часу мені пощастило співати в декількох ваших піснях!

Так, це було круто. "Придунайська історія" – я вважаю, що ти неймовірна просто в цьому проєкті. Бажаю всім слухачам послухати – просто набрати "Придунайська історія" у Фейсбуці і послухати, як Анічка співає!

Дякую, напросилася на комплімент! Вмію-знаю-практикую! (сміються) Сьогодні ми презентуємо нову пісню "Що ми там любимо". Розкажи про неї більше, будь ласка.

Це співпраця з Богданом Куценком – вінницьким поетом, вірші якого граничні між простим текстом і неймовірною поетичною метафорою. Вони ніби близькі, як проста людина, і в той же час можуть бути неймовірно складними. Я іноді – як і вірші Павла Нечитайла – спочатку довго їх співаю, а потім нарешті врубаюся, про що йдеться насправді! І в даному випадку це про самотність людини – що ніч, помножена на ніч, щомісяця, і день, розділений навіл турботами. Я просто до Боді перезвонив: "Поясни мені!" – "Ну, ти ж розумієш, що автор не все контролює в плані своєї метафори, і воно має бути набагато глибше, ніж я тобі зараз розкажу". І я теж думаю, що не варто вантажити людей аж глибинною метафорою, тому що зрештою, у кожного додіка щось своє.

Перефразуємо: "у кожного котика своя методика". 

Точно!

Ось так от і народжують пісні. Скажи, будь ласка – я знаю, що ви всі в групі творите, всі долучаєтесь до створення. Ти, до речі, дуже вибагливий: я пам'ятаю, як в "Придунайській історії" казав: "А давай ти на синкопку раніше зніми", "а тут на одну тридцять шосту раніше вступи!". Словом, ти дуже вимогливий, а яким чином ти зупиняєшся на віршах, коли це не твої тексти або не когось із колег? Як ти їх шукаєш? Чи ти просто, як інтелігентна людина, зачитуєшся багатьма авторами – і так от десь щось ближче до серця, до душі припадає? 

Ти знаєш, я отут можу сказати таку річ, яку, можливо, ти зрозумієш. Буває мить (її чомусь називають натхненням, але я не певен, що це натхнення), коли тобі просто кортить відкрити якусь книжку – неважливо, це Антонич, чи Стус, чи Прилипко, чи Секретарьов, чи в даному випадку Куценко, – ти відчуваєш, що треба почитати якось віршики, щоб не залипати жутко на рілзах. І відповідно, воно само знаходиться. Я не знаю чому, але я дивлюся на текст і розумію: "опа, здрасьтє!". Я не знаю, чи це є інтелігентність – я просто люблю вірші взагалі і маю, відповідно, велику бібліотеку. І ця гра називається "наосліп дістати книжку і відкрити якусь сторінку". Зрештою, іноді буває дуже влучно. Як у випадку з – ми маємо надію – "Що ми там любимо". 

Сто відсотків. Скажи, будь ласка, а в тебе, тим не менше, є улюблені поети? Якийсь топчик з трьох або з п'яти? Чи все таки це дуже під настрій, дуже по-різному? 

Ну, майже так. Я в захваті від поетичності Богдана-Ігоря Антонича, від складних, не завжди зрозумілих метафор Павла Нечитайла з гурту Пропала грамота і Zapaska. 

Він настільки шикарний по мові, що я просто думаю, що й не треба розбиратися, про що там йдеться – це настільки прекрасно. Безумовно, в даному випадку, Богдан Куценко, вірші якого мені дуже подобаються. 

Стус занадто складний, але є вірші, – ну от я десь на тому тижні написав лиричну композицію, вона така прекрасна, об'ємна, має настільки глибокий простір… Симоненко простий, і жвавий, і доступний. Проте в принципі, як ти сказала, все залежить від настрою і стану. Наскільки тебе впускає ця поетична реальність, цей віртуальний величезний світ і простір. Якось так воно. А так, є дуже класні переклади Буковскі. Він, звичайно, не такий щоб його читати в ефірі, але переклади зроблені настільки майстерно! Чарльза я просто обожнюю – його реальність, його поетичність, його акценти уваги і так далі. "П'яний Коробель" контора називається, де його переклали. Не знаю, хто конкретно – там ціла зграйка була прекрасних перекладачів.

Обожнюю твої описи і рекомендації! Слухай, наостанок. Пам’ятаю, у вас був такий собі "Демидівський альбом", записаний в хаті-мазанці в селі Демидівка Жмеринського району. Щодо нового треку "Що ми там любимо". Тобі було принципово, де ви пишетесь, з ким співпрацюєте? Можливо, там теж якась концепція була?

Так, концепція у нас проста: коли ти знаходиш людину, яка пише краще, ніж ти, то треба з нею дружити (сміється). Особливо, коли вам дл цього особливо нічого не треба робити. Є Сергій Тягнирядно і студія Crystal Sound, де ми писали останній альбом "20 кроків", "Тесла летить на Марс", "Налягай на весла"... Там неймовірна, прекрасна атмосфера. Це поруч з парком Гришка. Можна піти прогулятися і надихнутися неймовірними красотами, малівничими пейзажами. Я обожнюю цю студію. Там дуже комфортно писатися. Вона сама по собі створює цей настрій.

Тому так, це пов'язане з певною заємодією і середовищем певних людей. Вони створюють магію, а хто співає – відповідно, на вістрі цієї сили. І ця банда зараз доповнилася – додався ще неймовірний Влад Бутенко, який робить просто шикарні рифи на гітарі – ні я, ні мої друзі, ніхто так не вміє. Тому я кажу: "Влад, лабай з нами!". Я не знаю, як ми будемо ділити бабло, коли станемо непристойно багатими – але до цього, я думаю, ще далеко (сміється).

Я тобі цього щиро бажаю! Може мені щось перепаде, ха-ха. І тепер я тебе дуже прошу – звернісь, будь ласка, до слухачів Радіо Промінь з тим, що тобі зараз найважливіше нам усім сказати.

Я хотів би побажати наступне: нам треба бути уважними до Всесвіту, надихатися його красою і знаходити реальні знаки присутності в цьому світі – можливо, миті щастя присутності. І дітей трошки, хоча би до 16 років, тримати далі від смартфонів. Хай навчаться сприймати цей світ Божий з акцентами уваги – щоб не забути як це, щоб не втратити цей кодекс прийняття реальності. 

Амінь, брате! Дякую тобі дуже. Гарного безпечний дня – і до нових нагод на Радіо Промінь! 

Слухати пісню "Що ми там любимо" гурту Очеретяний кіт, як і багато інших прем’єр, можна у плейлісті "Промінь рекомендує 2026" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.