Фото: Дмитро Грушківський
"Зараз я відносно у концертній паузі, тому що працюю над великим проєктом, який несподівано став, мабуть, одним із найважливіших у моєму житті. Це фільм-концерт, над яким ми зараз таємно працюємо із моєю командою ще з минулого року. І я не можу багато розповідати, адже для мене це абсолютно новий досвід. Я давно мріяла створити концерт, як цілісний перформанс, трохи театральний, із драматургією, де пісні звучать одна за одною, складаються в єдину історію. Він буде присвячений музиці мого дитинства, місту рожевих мрій 90-х і тому спалаху української сучасної музики, який тоді стався.
Ох, як я страшенно не люблю пояснювати свої пісні. І мені здається, що все в них зрозуміло, але раз ви запитуєте, то декілька променів світла на пісню "2:00 (Друга ночі)" хочеться пролити.
В першому куплеті це 100% про стосунки двох людей, які для однієї сторони закінчуються. І все ще хочеться триматися за них, все ще хочеться потрапляти в цю пастку, тому що вона дуже солодка. В другому куплеті з'являється подвійний сенс, тому що я вже співаю про країну. Я вже співаю про мости. Можна подумати, що цитую саму себе. Але якщо розуміти, що це подвійний сенс, то те саме відбувається і в людських стосунках, і в боротьбі за незалежність нашу досі. Боюся втратити себе, боюся втратити близьких, втратити свою країну, як і кожен з нас. Дуже хочеться вірити, дуже хочеться мріяти, що все буде добре і перемога вже от-от не за горами.
Ну і звісно, мабуть, шанувальники моєї творчості вже знають, наскільки я люблю гру слів. Я вважаю, гарно мені вдалося, тому що зі своїм другом ночі я розмовляю о другій ночі зазвичай про щось високе, глибоке, про мрії, про щось нереальне. Друга ночі в моїй пісні символізує, скоріше, саме той час, коли хочеться спілкуватися з другом, виливати душу своїй спорідненій душі. І друга ночі завжди вибивала в мені і будила мене, коли я жила в Дрогобичі. Дзвони дрогобицької ратуші завжди мене будили о другій ночі. Я прокидалася і починала слухати музику або вигадувати якісь рядки. Це потім зі мною повторювалося у Львові. І я тому навіть додала, якщо уважно прислухатися, між куплетом і приспівом звучать дзвони дрогобицької ратуші.
Я бажаю усім слухачам занурюватися в історію, культуру, у тяглість української традиції, шукати свої корені, відшукувати свою ідентичність. Як би складно це не було, як би глибоко вона не лежала, але тягніться до неї. І тоді проросте те, що створить нас, як велику націю, яку неможливо буде перемогти", — розповіла Христина Соловій в ефірі Радіо Промінь.
Нагадаємо, у грудні 2025 року Христина Соловій та Ірина Білик презентували римейк легендарного хіта "Франсуа".
Також читайте Христина Соловій: Важливо вчасно випливти на поверхню, коли починаєш втрачати себе у стосунках.
