Банери біля президентського палацу в Анкарі, де відбувається саміт НАТО, липень 2026 року. Туреччина приймає лідерів країн НАТО, де, зокрема, розглядатимуть і питаннь, важливі для України. Фото: Getty Images/Bloomberg/Kerem Uzel
"Майбутнє цієї організації залежить не тільки від Трампа"
Пане Дмитре, була інформація від колег із CNN, що саміт може пройти погано через поганий настрій Трампа. До речі, під час зустрічі з Ердоганом Трамп сказав: "Чесно кажучи, якби саміт не був у Туреччині, де мій друг є дуже сильним лідером, то, можливо, я б і не поїхав". Можна зробити такий попередній висновок, що Трамп приїхав просто, щоб не образити Ердогана. Ваша думка і ваші очікування, як цей настрій Трампа вплине на подальші перемовини?
Крім того, що Трамп добре ставиться до Ердогана, він також добре ставиться до Марка Рютте. Вважає його другом і дуже якісним менеджером НАТО. Тому я думаю, що Марк Рютте робить дуже важливу роботу для того, щоб Трамп зберігав не лише прихильність до НАТО, а й продовжував бути одним із 32 важливих гравців, які дають майбутнє цій євроатлантичній спільноті. Зрештою, Трамп є президентом певний термін, після нього буде наступний президент, і далі наступний, а геополітичні виклики, які є у західного світу та в демократії, лідером котрої є Сполучені Штати Америки, незважаючи на те, що сьогодні демократичність США під питанням, ці виклики залишаться. Тобто майбутнє цієї організації залежить не тільки від Трампа.
"Нам потрібно 560-600 антибалістичних ракет щомісяця, а світ виробляє 650 таких ракет на рік"
Згадуємо про Рютте, тому що Зеленський обговорював із ним термінові поставки ракет до протиповітряної оборони, створення антибалістичної коаліції. Про це говоритимуть багато і сьогодні, і завтра. Але чи буде результат?
Про це дуже важко говорити. Результат може бути. Але головне питання для нас, українців, а коли буде цей результат? Якщо нам проти кожної балістичної ракети треба вистрілювати дві антибалістики, а останній удар був близько 70 балістичних ракет, і якщо таких ударів буде 4 на місяць, плюс-мінус, то нам потрібно приблизно 560-600 антибалістичних ракет щомісяця. А світ виробляє на сьогодні 650 таких антибалістичних ракет РАС-3 на рік. Тож є питання, наскільки швидко наші партнери можуть не просто висловити бажання це робити, а зробити. Ну, і питання, наскільки все ж таки Україна зможе домовитися із США про ліцензію на вироблення антибалістики в Україні та наскільки українські інженери зможуть знайти рішення, які також створять антибалістичні ракети українського виробництва тут, в Україні.
"Ракети лежать і старіють, їх треба утилізувати й отримати нові. Тут вигода є для всіх"
Ситуація з антибалістикою вкрай складна. Ліцензію обговорюватимуть, але чи захоче Трамп давати ліцензію? Яка вигода Сполученим Штатам? Ось тут запитання. Щодо власної антибалістики, нам треба багато і часу, і грошей. Збільшити виробничі можливості у Сполучених Штатах — теоретично можливо, але також потрібен час і гроші. А рішення треба шукати тут і зараз. Чи зможемо ми його знайти на полях саміту НАТО? Чи зможуть з якихось резервів, запасів, виділити ракети Сполучені Штати або інші країни-члени НАТО? Чи захочуть вони ділитися на тлі дефіциту?
Про це і ключова мова. Насправді, президент Зеленський вже пропонував лідерам країн НАТО, щоб ті замовлення, які сьогодні Україна робить і за які вже йдуть оплати й контрактування, це те, що буде вироблятися в майбутньому. І пропозиція була в тому, щоб взяти ракети, існуючі в резервах, для того щоб їх вже зараз передати Україні, а ті, які будуть вироблятися, просто будуть замінені на ті, які зараз перебувають у резерві. Тут може бути вигода для наших партнерів у тому, що ракети лежать і лежать, старіють, а кожна ракета має також певний термін експлуатації. І коли термін експлуатації закінчується, ракету потрібно утилізувати. А так її можна використати, тобто утилізувати в такий спосіб, а потім вони отримають у резерв абсолютно нові, щойно зроблені ракети. Тому, я думаю, тут вигода є для всіх. Інша справа, чи буде політична воля у цих країн зробити такий крок.
Під час офіційної зустрічі з президентом Ердоганом американський президент зазначив, що бачив особисто, як виглядає поле бою на світлинах, які надає йому керівництво Пентагону: "Я бачив поле бою, мені надсилають фотографії, мені хочеться сказати, не надсилайте їх мені". Тобто Трамп навіть на фотографії дивитися не хоче. Чи це його висловлювання не варто сприймати як абсолютне відмежування від того, що відбувається в Україні?
Слухайте, Трамп щодня стільки всього говорить, що коли серйозно все це сприймати, то почне крутитися голова. Треба серйозно сприймати Трампа як такого. І треба зважати на його рішення, треба дивитися, що він робить. А у слова він насправді не вкладає інколи того сенсу, який проговорює. Тобто у нього язик відірваний від голови, вибачте на цьому слові.
.jpg)
Дмитро Васильєв. Фото: facebook
"Україна має показувати, що вона має силу й отримує певний паритет у далекобійності"
Але від слів, від діалогів потім виникають рішення. Зустріч президента Зеленського і Трампа має відбутися. Чого нам очікувати від цієї зустрічі? Про що, передусім, говоритимуть?
Я просто повторююся із того, що вже сказав. Я сказав про те, що інколи не варто зважати на слова Трампа, бо вони можуть не мати ніякого сенсу. Але треба дивитися на те, що він робить, які рішення приймає. Що робить Трамп — на це важливо дивитися. Тому подивимося, які рішення будуть ухвалені та що після цих рішень Трамп реально буде робити. І що буде робити Америка.
Думаю, що президент Зеленський точно говоритиме про антибалістику з Трампом. Він буде показувати також фотографії знищених будинків та життів людей. Тобто, фактично, він показуватиме, що Росія веде ось таку війну, але це не війна. Це порушення всіх правил ведення війни. Це не війна на полі бою, а просто терористичні атаки проти мирного населення і вбивства людей. Я думаю, що президент Зеленський буде про це говорити і пояснювати, чому антибалістика потрібна. І буде переконувати, чому саме ліцензія на вироблення додаткової антибалістики потрібна Україні. Думаю, що саме це — фокус і ключ. Також я думаю, що президент буде активно показувати, як нищиться нафтогазова галузь у Росії. Трамп любить тих, хто має силу. І тут якраз Україна має показувати, що вона має силу, і цієї сили сьогодні вистачає на те, щоб ми отримали певний паритет у далекобійності. Гадаю, що це будуть ключові бесіди навколо необхідності продовження підтримки України, продовження коаліції, яка підтримує Україну, європейської. І про те, щоб Трамп продовжував бути як із НАТО, так і з європейцями на підтримку демократичного світу і світової демократії. Я думаю, що про це буде говорити президент Зеленський.
"Наскільки це спрацює на Трампа — треба дивитися"
На форумі оборонної промисловості президент Зеленський говорив про те, що вже вдалося зробити: Україна знищила ідею Росії про стратегічний тил. Тобто Росія вже не має територіальної переваги у вигляді якогось віддаленого стратегічного тилу. Серед іншого, Зеленський говорив і про наші успіхи у відбитті повітряних атак щодо перехоплення дронів і збиття крилатих ракет, але не вистачає засобів, щоб добре працювати і по балістиці. Не тому, що не вміємо, а тому, що вкрай мало саме ракет. Тобто — ми не просто просимо, а показуємо наші результати. Наскільки така лінія спрацює на Трампа?
Це продовження того, що ми вже обговорювали. Наскільки це спрацює на Трампа — треба дивитися. Трамп абсолютно непередбачувана людина. У нього сьогодні один настрій, завтра інший. Сьогодні він хвалить Україну, завтра він буде повертатися до Путіна. І вже є сигнали, що він знову хоче вірити Путіну. Це людина, яка петляє точно так само, як і білоруський лідер. Вони у цьому сенсі схожі чомусь, обоє петляють. Тому, на жаль, сьогодні ми маємо такого лідера демократичного світу, як Трамп, і нам нічого не залишається, як продовжувати вести з ним діалог, переконувати, спілкуватися і показувати, в чому наша сила.
"Армії європейських країн поки що точно не є арміями, які можуть протистояти російській армії"
В інтерв'ю Укрінформу президент Центру близькосхідних досліджень в Анкарі, доктор філософії Кадір Теміз наголосив, що НАТО входить у період, коли стратегічна стійкість є не менш важливою, аніж військова спроможність. Йдеться не лише про військову, а й про політичну, суспільну та інституційну стійкість. Чи погоджуєтеся ви з думкою пана Теміза?
Абсолютно погоджуюся, тим паче, що Європа і демократичний світ поки що не готові до такої стійкості. Армії європейських країн поки що точно не є арміями, які можуть протистояти російській армії. Вони точно не є тими суспільствами, які готові воювати і відстоювати свою незалежність та демократію. І чесно кажучи, коли ти дивишся на Європейський Союз як на унію, виникають сумніви щодо єдності цієї унії. Тому що дуже різноманітні країни, дуже різноманітне суспільство з різними інтересами. І я поки що не бачу причини, щоб ці країни у стані якоїсь конфліктної конфронтації почали ставати один за одного. Більше того, я не переконаний, що країни НАТО готові це робити, а в Альянс входить більшість країн Європейського Союзу. Тому поки що виникає думка про те, що Путін не просто так зневажає Європу і НАТО, бо він не вірить у їхню стійкість. І те, що ми спостерігаємо зараз за Європою, за Євроатлантичним блоком, підтверджує, можливо, думку Путіна, що вони якраз не витримують іспит на стійкість. Дуже сподіваюся, що я в цьому помиляюся, але коли слухаєш сьогодні Марка Рютте та Урсулу фон дер Ляєн, то вони говорять дуже правильні речі. Звісно, ми отримуємо дуже багато допомоги, але ця допомога завжди йде з запізненням і вона, грубо кажучи, неадекватна тим викликам, які є. Більше того, коли ти дивишся, як на територію НАТО залітали і шахеди, і ракети, і ніякої відповіді не було, виникає питання, чи готові ці лідери на більше, ніж просто говорити.
"Є запитання до НАТО — а в який спосіб будуть використовуватися ці 5%?"
На сайті Альянсу йдеться про те, що однією з тем саміту буде прогрес країн-членів у досягненні історичної цілі НАТО — інвестування 5% ВВП в оборону. Рютте про це згадував в інтерв'ю, він переконаний, що саме президент Трамп мав рацію, коли тиснув на союзників щодо збільшення витрат на оборону. Чи справді саме це простимулювало європейців вкладатися в оборонопромислові комплекси? Чи все ж таки ймовірна агресія від Росії і те, що відбувається в Україні, зробило свою справу?
Тут є дуже багато запитань. Сьогодні ми чуємо про те, що треба збільшувати бюджети і 5% ВВП європейських країн виділяти на оборону. Трамп дійсно на цьому наполягає, і ці країни потрошку, але погоджуються із його позицією. Марк Рютте, звісно, підсвічує цю згоду для того, щоб одержувати підтримку Дональда Трампа щодо євроатлантичної спільноти. Тобто, з точки зору політичної, Марк Рютте все робить правильно. Але, чесно кажучи, я жодного разу від Марка Рютте та від інших лідерів країн НАТО не чув, а в який спосіб вони будуть використовувати ці 5%. Тобто — на що вони будуть виділятися? Сьогодні більшість військових експертів розказують про те, що відбувається на полі бою в Україні, і що зараз все ж таки лідирують дуже дешеві технології. Але технології так швидко розвиваються, що те, що було актуальним сьогодні, завтра вже не буде актуальним. Наприклад, ті ж росіяни вирішили, що вони поки що активно не будуть використовувати шахеди, тому що 90% їх збивається. А ще пів року тому шахеди були просто жахом для всієї України. Відповідно, є запитання до НАТО і до Рютте, а в який спосіб будуть використовуватися ці 5%? На що вони витрачатимуться? На які засоби? На старий мотлох, а хтось буде на цьому просто заробляти? Чи все ж таки вони будуть іти, крокуючи з сучасними технологіями актуальної необхідності, і робити те, що робить Україна? Використовувати дешеві технології, але за рахунок масовості отримувати перевагу.
"Україна в НАТО — це необхідність воювати зараз разом з Україною. Вони цього не хочуть"
Президент Зеленський вкотре порушив питання вступу України в НАТО. Ось таке запитання він фактично поставив перед учасниками: "Ви справді вважаєте правильним, щоб країна і народ із таким рівнем оборонних можливостей залишалися поза НАТО?". Це питання президента Зеленського риторичне? Чи все ж таки він очікує почути на нього фідбек?
Я думаю, що президент Зеленський чітко розуміє, що ніякої позитивного відповіді, поки йде війна з Росією, не буде. Тому що ми бачимо, що країни Альянсу не відповідають на ті удари, які влаштовує Росія на територію країн НАТО. Ми говоримо про Румунію та Польщу. Тому я думаю, що країни НАТО точно не хочуть воювати. І вони будуть робити все можливе для того, щоб не воювати. До останнього. А тому для них Україна в НАТО — це необхідність захищати Україну і воювати зараз з Україною. Вони цього не хочуть. Отже, я думаю, що президент Зеленський це дуже чітко розуміє, але з точки зору великої геополітики він також розуміє, що потрібно ставити такі запитання і намагатися все ж таки почути хоч якісь відповіді від наших партнерів, тому що в публічному просторі їх немає. Думаю, що відповіді будуть виникати, але, на превеликий жаль, вони виникнуть дуже швидко тоді, коли Росія дійсно буде нападати на країну НАТО, і в Альянсу більше нічого не залишатиметься, як вести цю війну і залучати Україну до протидії у цій війні, тому що це вже буде союзницька війна проти одного ворога.
