Національне військове меморіальне кладовище. Фото: Facebook
Після рясних опадів на території Національного військового меморіального кладовища в Київській області розмило насипні дороги, а в зоні поховань утворилися провали ґрунту. Про це 4 липня повідомив Київський еколого-культурний центр. До слова, там зазначають, що найбільше проблем виникло саме на тих ділянках, де гідрологи раніше попереджали про ризики через неефективний водовідвід і дренаж. Водночас адміністрація Національного військового меморіального кладовища стверджує, що зафіксоване просідання є природним процесом після поховань. Яка ситуація на кладовищі зараз?
Станом на сьогодні всі наслідки стихії, яка була в п'ятницю, повністю усунуті. Усі місця поховань приведені до належного стану. Адміністрація та працівники державної установи оперативно відреагували на те, що сталося, а саме на просідання ґрунту в місцях поховань, і швидко ліквідували всі наслідки. Тож станом на сьогодні всі наслідки негоди вже усунуті.
Чи можете пояснити, що саме сталося? Це було природне просідання ґрунту чи все ж наслідок зливи?
Це було і природне просідання ґрунту, і наслідок зливи. Просідання було закономірним, але через надмірну кількість опадів воно відбулося значно швидше, ніж це сталося б за звичайних умов. Я коротко поясню технологію – і все стане зрозуміло. Під час поховання ми викопуємо могилу глибиною два метри. До неї опускають домовину, відбувається церемонія прощання, після чого могилу засипають. Це робиться стандартним природним способом – вручну, без будь-якого ущільнення ґрунту чи посилення його несучої здатності. Якщо ви бачили світлини нашого меморіалу, то знаєте, що ми не формуємо насип над могилою одразу після поховання. На більшості кладовищ після поховання відразу створюють земляний насип, який поступово просідає. У нас кладовище дещо іншого типу. Ми не робимо таких насипів, тому що створили інклюзивний простір: до нас приходить багато відвідувачів з інвалідністю. Крім того, ми дотримуємося визначеного архітектурного стилю та концепції меморіалу. Тому насипи не формуються, а в процесі експлуатації, за потреби, проводиться підсипання ґрунту. Наші працівники щодня здійснюють моніторинг місць поховань. Якщо вони бачать, що на окремих могилах відбувається просідання ґрунту, тобто природний процес його ущільнення, вони просто досипають ґрунт до необхідного рівня. Оскільки під час поховання ґрунт не ущільнюється, а злива була аномально сильною – випала значна кількість опадів, яку ми не могли прогнозувати, природне ущільнення ґрунту відбулося значно швидше. Саме тому просідання сталося в рази раніше, ніж це було б за звичайних погодних умов. Але це було планове просідання, тобто природне ущільнення ґрунту. Воно відбуватиметься лише до того моменту, поки ґрунт не ущільниться до проєктної відмітки. Саме після цього ми зможемо замінити тимчасову дерев'яну намогильну споруду, яка встановлена зараз, на постійну – гранітну, встановлену на бетонному фундаменті. Це стандартна практика на всіх кладовищах. У перший рік встановлюють тимчасову намогильну споруду, а коли ґрунт стабілізується й припиняються просідання, її замінюють на постійну – з твердого каменю. Тож те, що відбулося у нас, – абсолютно планова історія. Просто, ще раз повторюся, процес просідання відбувся значно швидше, ніж це буває за звичайних погодних умов.
Ярослав Старущенко. Фото: Укрінформ
Як гадаєте, чому саме після цієї зливи виникла така гостра суспільна дискусія? Можливо, десь недокомунікували, недопояснили?
Ви всі прекрасно знаєте, що є певна група осіб, яка протидіє реалізації Національного військового меморіального кладовища – проєкту, який реалізує держава. На це є свої причини, але зараз ми не будемо на них зупинятися. Після кожного нестандартного випадку ця група активізується. Вона всіляко намагається через суди заблокувати реалізацію проєкту, посилаючись на певні юридичні колізії та розбіжності. Після кожної такої ситуації вони активно висвітлюють її у соціальних мережах і через різні засоби масової інформації, максимально сприяючи поширенню цієї інформації. Якщо ви звернете увагу, то окрім цієї громадської організації ніхто не робив такого масштабного інформаційного поширення. Саме ця група осіб займається цим постійно й систематично. Ми це чітко розуміли й були готові до того, що за будь-якої негативної ситуації, яка могла б статися на території Національного військового меморіального кладовища, з'являться ці люди й усіляко протидіятимуть реалізації нашого об'єкта. Власне, саме це й відбулося. Усі світлини, які ви бачили, були зроблені представниками цієї групи осіб. Вони планомірно їх поширюють і максимально сприяють розголосу.
Чи можете ви зараз підтвердити, що дренажна система працює належним чином? І чи проводили вже додаткові інженерні обстеження після негоди?
Я можу запевнити, що дренажна система спрацювала навіть краще, ніж ми прогнозували. Поясню чому. На всіх світлинах, які поширювалися в засобах масової інформації та соціальних мережах, було чітко видно, що просідання відбулося виключно в місцях поховань. Самі сектори, доріжки й територія кладовища залишилися на тих самих проєктних відмітках. Просідання сталося лише там, де ґрунт був викопаний, а потім засипаний без ущільнення, тобто без використання вібротрамбування. Водночас активісти з'явилися на об'єкті одразу після зливи. І на всіх світлинах добре видно, що на секторах немає застою води, так само як і в місцях поховань. Це означає, що ґрунт загалом не був водонасиченим. А це, своєю чергою, свідчить про те, що дренажна система працює справно. Уся аномальна кількість опадів дуже швидко пройшла через систему, яка відвела поверхневі стоки до штучної водойми-випаровувача, як це і передбачено проєктною документацією. Водночас у тому самому населеному пункті, де розташований об'єкт, у Віті-Поштовій, калюжі стояли ще понад дві доби. Це можна було чітко побачити. Тому ще раз наголошу: те, що поверхневі стоки дуже швидко пройшли крізь ґрунт, є прямим свідченням того, що дренажна система працює належним чином.
А якщо опади будуть ще інтенсивнішими? Чи готова інфраструктура кладовища до такого навантаження?
Звісно, готова. Ми чітко розуміємо, що ґрунт може просідати й ущільнюватися до певного моменту – доти, доки не досягне такого ступеня ущільнення, коли подальших просідань уже не буде. Власне, те просідання ґрунту, яке відбулося, – це, на нашу думку, уже приблизно 60–70% від того просідання, яке мало б статися природним шляхом протягом одного-півтора року після поховання. Надалі наші співробітники й далі стежитимуть за ущільненням і просіданням ґрунту. За потреби вони досипатимуть ґрунт. Але ми вже чітко розуміємо, що навіть якщо станеться така сама аномальна злива, такого просідання вже не буде, адже ґрунт уже ущільнився до значного ступеня.
Що сьогодні, умовно кажучи, можна сказати родинам полеглих? Чи можна їм гарантувати, що під час весняних паводків або наступних злив ця ситуація не повториться?
Ми розраховуємо, що до періоду весняного водонасичення ґрунт уже достатньо ущільниться. Поховання відбувалися в серпні, і ми розуміємо, що відтоді вже минув певний час. Ми також орієнтуємося, який обсяг ґрунту зазвичай доводиться досипати в могилах. Тому, зі свого боку, можемо сказати, що така ситуація не повинна повторитися. По-друге, державна установа абсолютно швидко й оперативно відреагувала на те, що сталося. Злива пройшла приблизно о шостій вечора, і вже відразу після неї, до пізнього вечора п'ятниці, а також із самого ранку суботи наші працівники оперативно ліквідували всі наслідки того, що сталося. Додатково зазначу, що в суботу на Національному військовому меморіальному кладовищі були заплановані поховання, і вони відбулися. Родина також була стривожена, адже в соціальних мережах уже поширювалося багато матеріалів. Але люди приїхали, усе перевірили, побачили, що могила суха, а більшість наслідків негоди на той момент уже були усунені. Тож разом із нами вони спокійно провели церемонію поховання. Водночас від себе особисто, від державної установи та від усього колективу Національного військового меморіального кладовища ми хотіли б щиро перепросити родини загиблих за те, що окремі світлини потрапили до соціальних мереж і могли завдати їм додаткового болю чи дискомфорту. Ми просимо вибачення і, зі свого боку, надалі так само вважаємо своїм обов'язком оперативно реагувати на будь-які подібні виклики.
Якщо говорити про систему водовідведення, чи потребує вона зараз якогось доопрацювання?
Ні. Система водовідведення працює відповідно до проєктних рішень. Її спроєктували сертифіковані проєктувальники, вона пройшла державну експертизу, під час якої були додатково перевірені всі розрахункові показники. Ми побудували її відповідно до проєктної документації, а авторський і технічний нагляд підтвердили відповідність виконаних робіт проєктним рішенням. Зараз ми експлуатуємо кладовище й чітко бачимо, що дренажна система працює належним чином, адже наслідки негоди були ліквідовані дуже швидко. Це ще раз підтверджує, що система спроєктована відповідно до чинних норм, побудована згідно з проєктною документацією і на сьогодні не потребує жодного коригування чи перегляду.
Окремо хотілося б поговорити про дороги та інфраструктуру. Повідомлялося про розмиття насипних доріг. Що це були за дороги? Це технологічні дороги чи вже постійна інфраструктура?
Так, дійсно, в одному місці сталося розмиття. Але воно відбулося поза межами кладовища, вже за огорожею, поблизу траси Київ–Одеса. Цю дорогу ми також будували для покращення логістики до нашого об'єкта. Водночас розмило не саму дорогу, а край велосипедної доріжки, яка розташована на насипному укосі. Хочу зазначити, що будівництво цього укосу ще не завершене, оскільки найближчим часом там має бути прокладений газопровід середнього тиску. Саме тому укос, на якому розташовані велосипедна доріжка, пішохідна доріжка, зелена зона та автомобільна дорога, ще не був укріплений відповідно до проєктних рішень, адже будівельні роботи тривають. Після прокладання газопроводу буде виконано додатковий насип, а також облаштовано габіонне укріплення – габіонні матраци, які унеможливлять подальше розмиття навіть під час таких інтенсивних опадів. Те, що сталося, – це, власне, технологічний процес, пов'язаний із тим, що повний цикл будівельних робіт ще не завершено. Водночас можу повідомити, що державна установа вже звернулася до підрядника, який виконував ці роботи. Було проведено відповідний аналіз, і підрядник зобов'язався усунути наслідки в межах гарантійних зобов'язань, тобто без залучення додаткових коштів із державного бюджету. Найближчим часом ці роботи буде виконано. Уже сьогодні доставлять будівельну техніку, а завтра розпочнуться роботи з ліквідації наслідків розмиття насипного укосу велосипедної доріжки. Тож найближчим часом усе буде усунуто. Після цього інший підрядник прокладе цим укосом газопровід середнього тиску, який передбачений проєктом для підведення до нашого об'єкта. Після завершення цих робіт укос буде остаточно укріплений відповідно до проєктних рішень.
Що ще, можливо, планується зробити, аби уникнути повторення подібних ситуацій? І я маю на увазі не лише технічні чи інженерні роботи, а й, можливо, додаткову комунікацію щодо технічного стану меморіалу. Ми з вами вже говорили про це на початку розмови.
Додаткова комунікація вже триває. Державна установа максимально комунікує із засобами масової інформації, щоб розвіяти ті міфи й неправдиву інформацію, яка поширювалася в соціальних мережах та окремих медіа. Надалі державна установа також інформуватиме про подібні випадки. Після аномальної зливи ми опублікували на своїй сторінці відповідне роз'яснення, щоб знизити суспільну напругу. І в подальшому така комунікація також триватиме.
Пам'ятник на могилі Софії Федак-Мельник. Фото надане Національним військовим меморіальним кладовищем
Пане Ярославе, хотілося б обговорити ще одну тему, окрім наслідків злив. Напередодні на Національному військовому меморіальному кладовищі встановили новий пам'ятник на могилі Софії Федак-Мельник, дружини голови ОУН Андрія Мельника. Нагадаю, що попередній надгробок, встановлений наприкінці травня, був значно меншим за пам'ятник на могилі її чоловіка. Це викликало дискусію в українському суспільстві. Чому було вирішено оновити пам'ятник Софії Федак-Мельник? Чи є це важливим кроком у вшануванні таких українців, які боролися за свободу й Незалежність? І чому, зрештою, було ухвалено рішення замінити попередній надгробок?
Насамперед державна установа дослухалася до думки громадськості. Коли ми проводили перепоховання, то намагалися діяти виключно в межах чинного законодавства. Андрій Мельник визнаний видатним борцем за незалежність України, тому відповідно до вимог законодавства йому було встановлено надмогильний камінь у вигляді гранітного козацького хреста. На момент перепоховання щодо пані Софії ми керувалися тим, що вона перепоховувалася як дружина пана Андрія. Для родичів видатних борців за Незалежність законодавством передбачено встановлення намогильної плити. Після того як розпочалася широка суспільна дискусія – як серед істориків, так і серед людей, які цікавляться цією темою, – державна установа вийшла на комунікацію з Українським інститутом національної пам'яті. Ми додатково дослідили діяльність пані Софії та надали інформацію про те, що вона була не лише дружиною Андрія Мельника, а й референтом ОУН, тобто виконувала важливу місію й відігравала значну роль в Організації українських націоналістів. Після цього рішенням Українського інституту національної пам'яті її також було визнано видатною борчинею за Незалежність України. Це дало державній установі можливість встановити їй аналогічний козацький хрест із епітафією та фотографією, як це передбачено законодавством. Тобто після суспільної дискусії і держава, і суспільство дійшли висновку, що пані Софія також заслуговує на встановлення такого самого хреста. Водночас хочу повідомити, що попереду заплановані й інші перепоховання видатних борців за Незалежність України ХХ століття. У випадках, коли разом із ними перепоховуватимуть представників родини, для родичів, які не мають статусу видатного борця за Незалежність України, встановлюватимуть саме таку намогильну споруду, яку спочатку було встановлено пані Софії, тобто намогильну плиту.
