Фото надане співачкою
"Для мене так цінно зараз знаходитись вдома."
Перш за все вітаємо з поверненням. Це приємно, коли свої люди повертаються й продовжують трудитись на благо себе й батьківщини.
Дякую вам дуже-дуже. І дякую за запрошення.
Чотири роки в Сполучених Штатах Америки. Можна зараз трохи відрефлексувати цей досвід? Адже це зовсім інший музичний ландшафт, зовсім інші люди, взаємодії. Поділись, бо нам цікаво.
Я поїхала в Штати ще в 18-му році, тому що вступила в Berklee College of Music, як ви вже сказали. В дитинстві я дуже мріяла навчатися саме в Америці, бо я слідкувала і за американською музикою, також дивилась різні серіали, й для мене це була така велика мрія. Але так вийшло, що я випустилась з Berklee якраз в 22-му році, і в мене був час на те, щоб попрацювати, тому що в Америці надають можливість один рік працювати після навчання. А після того я якось вже зібрала навколо себе спільноту українців, з якими ми разом працювали, організовували концерти й тури на підтримку військових. Тому, поки в мене все це виходило, я відчувала, що має сенс мені лишатись і продовжувати цим займатись. Я могла б займатися цим і зараз, але після чотирьох років за кордоном без можливості виїхати й повернутися назад, я вже дуже сильно сумувала за домом і просто не могла далі змушувати себе знаходитись без повернення додому. І так прийняла це рішення ще минулого року, поїхала в останній сольний тур, щоб зібрати ще грошей для військових, і нарешті повернулась.
Як у тебе зараз проходить адаптація? Тому що повернення в Україну мирну, яка була, наприклад, до 2022 року, — це одна справа. Повернення в Україну, коли в нас триває повномасштабна війна, з повітряними тривогами, з вибухами, — це інша справа.
Я не хочу в будь-якому випадку применшувати те, що люди переживають через війну. Але через те, що я так довго не була вдома, і я вже так мріяла про це повернення, і я собі так часто уявляла дім, в мене зараз всередині таке відчуття спокою і просто щастя, що я тут. І воно навіть якось інакше сприймається, ніж раніше, коли я приїжджала додому. Мабуть, через те, що був такий довгий час, я дуже натхненна зараз і дуже щаслива. Я знаходжусь в Одесі, і тут дуже часто відбуваються обстріли. В нас тривога просто з ранку до вечора, особливо останній тиждень. Дуже часто чутно вибухи, які вже не так сильно мене лякають, як на самому початку. Я вже потрошку починаю адаптуватися. Звісно, я не закриваю очі на це все. Просто для мене так цінно зараз знаходитись вдома.
"Я переспівувала дуже багато пісень і народних, і ретро-пісень, такої української класики. І таким чином також займалась культурною адвокацією, розповідала про культурний і політичний контекст за цими піснями і американцям, і нашим українцям."
Але тебе почує молодий український музикант і скаже: "Але ж в Америці — кар'єра й можливості! Навіщо ж повертатися в Україну?"
Весь час, що я знаходилась в Америці, я створювала українські пісні. Я відмовилась писати англійською, мені здається, якраз на початку великої війни. В принципі, я перестала взагалі писати вже англійською, тому що мене цікавило саме доносити до людей українську мову. Я розумію, що важливо, щоб були артисти, які б співали англійською, і щоб американці знали, що це наші українці. Але через те, що я дуже люблю українську мову, мені хотілось, щоб вони саме чули, як гарно і в різноманітті різних стилів вона може лунати, могли її відрізнити від інших мов, і не було цієї плутанини. Тому весь цей час, що я перебувала в Штатах, я не намагалась конкурувати з місцевими артистами. Я була спрямована на те, щоб створювати україномовний контент, українські пісні. Я переспівувала дуже багато пісень і народних, і ретро-пісень, такої української класики. І таким чином також займалась культурною адвокацією, розповідала про культурний і політичний контекст за цими піснями і американцям, і нашим українцям. Тобто в мене були більше такі цілі: розповідати про українське і заодно надихати наших людей, щоб вони продовжували донатити, і щоб вони не забували про те, що відбувається.
Величезна тобі подяка за те, що ти несла українську культуру в Сполучених Штатах. Це був величезний пласт роботи. А зараз хтось продовжує цю справу?
Так, не хвилюйтесь. Навіть у Нью-Йорку, де я жила, відбувається щось кожен день. Там дуже активна українська спільнота, і, живучи в Нью-Йорку, я була в такій бульбашці просто. [Сміється — ред.] Це так далеко від дому, але в тебе на тиждень ціла купа українських культурних подій, які ти можеш відвідати, дуже крутих, дуже цікавих, які є дуже класними також саме для місцевих, тому що вони дізнаються більше про Україну. Тому там залишилось дуже багато людей, які продовжують створювати такі події, тобто робота йде кожного дня. В мене зараз більше концентрація саме на Україну, на Європу. Мені би хотілось тут поїхати в тур, по Європі поїздити. Я продовжую міцно співпрацювати з Благодійним фондом "Тихо" і Андрієм Лиманом, його засновником. І ми з ними вже потроху складаємо план. Я також маю поїхати з концертами до військових у госпіталях, до дитбудинків. Тобто зараз також цей план в роботі. Я приїхала без уже сформованого плану, але потроху я його будую.
Давай про новий етап творчості якраз і поговоримо. Зараз ми послухаємо твою пісню "Як перше". Розкажи про її створення. Що тебе надихнуло?
Мені дуже хотілось створити такий літній трек, дуже легкий, але водночас під який можна і потанцювати, і поплакати, і все разом. Я надихалась сучасною попсою, і мені хотілось це звучання зв'язати з українською мовою. Таким чином народився в червні в мене цей трек, і дуже швидко треба було його продюсувати разом з Євгеном Кобзарюком, також українським продюсером, для того, щоб встигнути і хоча б в липні він був в доступі.
Надалі ти плануєш сконцентруватись саме на попмузиці, інді-поп, чи це будуть різні жанри?
В мене зараз відбувається такий перехід, і пісні, над якими я працюю, мають більше попзвучання. Бо мій останній альбом "Кінець моїх шляхів", який я випустила ще в грудні, був більше інді-фольком, тобто в ньому домінував саме звук гітари. Зараз я більше повертаюся до фортепіано й до більш цікавого електронного звучання, тому що мені завжди хочеться кудись рухатись жанрами. Я не люблю дуже довго залишатися в одному жанрі, і тому так, я зараз експериментую і шукаю себе.
Тобі успішних пошуків. Дякуємо, що поспілкувалась з нами.
Слухати пісню Valeriia Vovk "Як перше", як і багато інших прем’єр, можна в плейлісті "Промінь рекомендує. Новинки" на Spotify, YouTube і YouTube Music. Для цього достатньо перейти за посиланням.
